Рішення № 89540711, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа №П/320/163/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради щодо невнесення на розгляд сесії Вишгородської міської ради проекту рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 0,3506 га, з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102 для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради в строки та в порядку, передбаченому Законом, проект рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 0,3506 га з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102 для ведення особистого селянського господарства з прийняттям відповідного рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що виконавчий комітет Вишгородської міської ради за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою та надання у власність позивачу земельної ділянки листом відмовив йому у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102, площею 0,3506 га, розташованої у м. Вишгород, для ведення особистого селянського господарства.

Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що відповідачем було порушено встановлені чинним законодавством порядок та строки розгляду проекту землеустрою.

Позивач зауважив, що в силу вимог чинного законодавства за результатами розгляду поданого ним проекту землеустрою Вишгородська міська рада зобов`язана була протягом двох тижнів прийняти відповідне рішення. Проте відповідач не приймав жодного рішення, натомість як виконавчий комітет органу місцевого самоврядування листом відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Позивач стверджує, що виконавчий комітет Вишгородський міської ради взагалі не має повноважень щодо розгляду питань та прийняття рішень про затвердження проектів землеустрою, оскільки зазначенні повноваження є виключними повноваженнями сесії Вишгородської міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто виконавчим комітетом Вишгородської міської ради відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державно влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації.

Відповідач зауважив, що виконавчий комітет Вишгородської міської ради за результатами розгляду звернення позивача листом повідомив ОСОБА_1 про неможливість затвердження проекту землеустрою та надання позивачу відповідної земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11, земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, частково розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування, що знаходиться в санітарно-захисній зоні та в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-З. В межах даних зон не передбачено вирощування сільськогосподарської продукції, ведення тваринництва.

Крім того, відповідач, посилаючи на положення частини другої статті 186-1 Земельного кодексу України, зазначає, що поданий позивачем на затвердження проект землеустрою з відведення у власність земельної ділянки, мав бути погоджений зі структурними підрозділами у сфері містобудування та архітектури, чого позивачем зроблено не було.

Усною ухвалою суду від 03.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, вирішено закрити підготовчого провадження та призначити розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Присутні у судовому засіданні 03.03.2020 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 03.03.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , в виданим Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 18.12.1996 (а.с.8-10).

Пунктом 93 рішення шістнадцятої сесії VI скликання Вишгородської міської ради Київської області від 26.10.2012 №16/28 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Вишгородської міської ради (а.с.93).

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області громадянину ОСОБА_1 (а.с.85-136).

У пояснювальній записці проекту зазначено, що площа земельної ділянки, яку позивач мав намір отримати у власність, - 0,3506 га.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області громадянину ОСОБА_1 було складено висновок від 21.03.2019 №2261/82-19 про погодження проекту землеустрою.

У вказаному висновку Управління зазначило, що проект відповідає земельному законодавству та прийняти відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.96-97).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 17.07.2019 Відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області було зареєстровано вказану земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру 3221810100:01:174:0102 (а.с.132).

У подальшому позивач звернувся до Вишгородського міського голови Момота О.В. із заявою, у якій просив: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3221810100:01:174:0102) у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3506 га, розташованої у м. Вишгород; передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:174:0102) для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3506 га, розташованої у м. Вишгород (а.с.137-139)

Виконавчий комітет Вишгородської міської ради листом від 20.12.2019 №2-31/915 повідомив позивачу, що станом на даний час земельна ділянка із кадастровим номером 3221810100:01:174:0102 відноситься до земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам на території Вишгородської міської ради (землі запасу, згідно КВЦПЗ - код.16.00, що підтверджується висновком ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №2261/82-19 від 21.03.2019). Проектом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,3506 га, розробленим ФОП ОСОБА_3 , запропоновано відвести земельну ділянку та змінити її цільове призначення із земель запасу на для ведення особистого селянського господарства.

У вказаному листі виконавчий комітет Вишгородскої міської ради повідомив, що згідно наданого позивачем проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,3506 га для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 322181010:01:174:0102, яка розглядається позивачем як можлива для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11, частково розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування, що знаходиться в санітарно-захисній зоні та в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-З. В межах даних зон не передбачено вирощування сільськогосподарської продукції, ведення тваринництва.

Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проекту рішення Вишгородської міської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.140-141).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду на сесії ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з прийняттям відповідного рішення з цього питання, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 18 Земельного кодексу України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з положеннями статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Статтею 181 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів відведення земельних ділянок (пункт «д» частини першої статті 184 Земельного кодексу України).

Частиною другою статті 185 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 25 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону № 858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до статті 50 кону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.01.2020 у справі №316/979/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87129350).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі №820/4219/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -79300704) зазначила, що процедура погодження проекту землеустрою передбачає перевірку цього проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та прямо встановлює обов`язок компетентного органу здійснити одночасну перевірку дотримання всіх указаних вимог розробником проекту, і саме на цій стадії відповідний орган має повноваження відмовити в погодженні проекту землеустрою з наданням часу його розробнику на усунення визначеного вичерпного переліку недоліків проекту.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено,що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено вище, виконавчий комітет Вишгородської міської ради за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 листом від 20.12.2019 №2-31/915 повідомив позивачу про те, що згідно наданого позивачем проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,3506 га для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 322181010:01:174:0102, яка розглядається позивачем як можлива для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого на сесії Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11, частково розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування, що знаходиться в санітарно-захисній зоні та в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-З. В межах даних зон не передбачено вирощування сільськогосподарської продукції, ведення тваринництва.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що виконавчий комітет Вишгородської міської ради не має повноважень на здійснення розгляду поданого ОСОБА_5 проекту землеустрою, оскільки питання щодо передачі земель у власність в силу положень чинного законодавства є виключним повноваженням Вишгородської міської ради. При цьому, відповідачем всупереч положенням Земельного кодексу України не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду його проекту землеустрою.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто виконавчим комітетом Вишгородської міської ради відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державно влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації.

Проте, суд зауважує, що в силу положень ст.186-1 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування зобов`язаний на засіданні сесії ради прийняти рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у праві №461/681/16-а (реєстраційний номер судового рішення - 84195861) та від 18.10.2018 у справі №826/19135/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77248189).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі №389/73/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75082513) дійшов висновку про те, що Земельним кодексом України не передбачено право ради взагалі не розглядати питання затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки або проекту землеустрою із подальшою передачею земельної ділянки у власність, а закріплено, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти відповідне рішення (ст. 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності сільської ради, останньою має бути прийнято відповідне рішення. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

У даному випадку позивач звернувся до відповідача не зі зверненням, як зазначає про це відповідач, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний прийняти на засіданні сесії відповідне управлінське рішення про погодження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні із зазначенням підстав відмови.

Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не приймав жодного рішення за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Натомість, виконавчим комітетом Вишгородської міської ради було складено лист, яким позивачу фактично було відмовлено у погодженні поданого ним проекту землеустрою.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280) рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затверджені приймаються саме органом місцевого самоврядування, а не його виконавчими органами.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 33 Закону №280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Отже, виконавчий комітет повноважений здійснювати погодження, а не затвердження проекту землеустрою, лише за умови щодо таке повноваження йому делеговано.

Відповідно до статті 59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки матеріали справи свідчать про те, що Вишгородська міська рада за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у визначений законом строк не прийняла ані рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, ані рішення про відмову у затвердженні відповідного проекту землеустрою, а відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовують встановлене вище, суд погоджується з позицією позивача щодо наявності в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради в строки та в порядку, передбаченому Законом, проект рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 0,3506 га з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102 для ведення особистого селянського господарства з прийняттям відповідного рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом було встановлено, що Вишгородська міська рада за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не приймала жодного рішення.

Таким чином, оскільки подана ОСОБА_1 заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не була розглянута відповідачем по суті, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він протиправно ухилився, а саме: розглянути на пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради в строки та в порядку, передбаченому Законом, поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.01.2020 №50488 (а.с.142). Ця сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишгородської міської ради, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради щодо неприйняття у строк, встановлений Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення за наслідками розгляду поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102, площею 0,3506 га, розташованої у м. Вишгород, для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов`язати Вишгородську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради в порядку та строки, передбачені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0102, площею 0,3506 га, розташованої у м. Вишгород, для ведення особистого селянського господарства.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер суб`єкта владних повноважень НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишгородської міської ради (ідентифікаційний код 04054866, місцезнаходження:07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, пл.. Шевченка, буд.1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.