Рішення № 89540710, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року № 320/6499/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДСНС України у Київській області до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність 17» про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежність 17" про застосування заходів реагування у вигляді часткового зупинення експлуатації (робіт) ліфтів - підйомних механізмів, коридорів між приміщеннями будівлі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежність 17" (приміщення будівлі житлової багатоповерхівки) за адресою: АДРЕСА_3, шляхом зобов`язання повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 18.10.2019 №549.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність 17», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що наказ Головного управління ДСНС у Київській області про проведення перевірки №1046 від 08.10.2019 не є в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для призначення перевірки. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що позивачем було протиправно проведено перевірку.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що норми Кодексу цивільного захисту України в частині забезпечення пожежної безпеки не поширюються на Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику «Незалежності 17».Так, на думку відповідача, дотримання вимог цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки у багатоквартирному будинку є обов`язком власників та наймачів квартир, як розташовані у будинку.

Також відповідач наголосив на тому, що виявлені відповідачем під час проведення перевірки порушення ОСББ «Незалежності 17» у сфері техногенної і пожежної безпеки не є підставою для застосування такого заходу реагування як зупинення експлуатації ліфтів, оскільки такий захід створить перешкоди для мешканців будинку.

27.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді часткового зупинення (роботи) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність 17», а саме: ліфтів-підйомних механізмів, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті.

Усною ухвалою суду від 27.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, вирішено прийняти до розгляду заяву про утягнення позовних вимог та здійснити подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

Також усною ухвалою суду від 27.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, вирішено закрити підготовчого провадження та призначити розгляд справи по суті.

Присутні у судовому засіданні 10.03.2020 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 10.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (ідентифікаційний код 40363014, місцезнаходження: АДРЕСА_1) 23.03.2016 було зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 №1005951662 (т.1, а.с.32-36).

У період з 17.10.2019 по 18.10.2019 провідним фахівцем відділу цивільного захисту Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області майором служби цивільного захисту Нишенком Євгенієм Васильовичем було проведено позапланову перевірку з питань дотримання ОСББ «Незалежності 17» вимог законодавства у сферах цивільного захисту, протипожежної і техногенної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 18.10.2019 №549 (т.1, а.с.24-31).

Зі змісту вказаного акта вбачається, що в ході перевірки були виявлені порушення відповідачем законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема:

- пункт 5 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні №1417 (далі - Правила №1417) - не розроблені і не вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі;

- пункту 8 розділу ІІ Правил №1417 - територія об`єкту, а також приміщення об`єкту не забезпечені відповідними знаками безпеки згідно ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір»;

- пункту 2.37 глави 2 розділу Правил№1417 - двері ліфтових холів житлового будинку не обладнані пристроями для самозачинення та ущільнення в притулах;

- пункт 1.20 глави 1 розділу IV Правил №1417 - не проведено заміру опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;

- пункти 1.1 та 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 - в будинку підвищеної поверховості не встановлені демонтовані пожежні сповіщувачі та не приведена у повну працездатність автоматична установка пожежної сигналізації, яка виступає спонукаючим елементом системи оповіщення та димовидалення, чим забезпечує безпечну евакуацію людей в разі пожежі;

- пункт 1.4 глави 1 розділу V Правил №1417 - сигнал від спрацювання автоматичної установки пожежної сигналізації не виведений на пульт централізованого пожежного спостереження;

- пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 - відновити роботу непрацюючих елементів системи димовидалення;

- підпункт 2 пункту 2. Глави 2 розділу V Правил №1417 - пожежні кран-комплекти частково не укомплектовані пожежними рукавами однакового з ними діаметра та стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентиля;

- підпункт 6 пункті 2.2 глави 2 розділу V Правил №1417 - пожежні кран-комплекти, які розташовані на об`єкті, не опломбовані;

- підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V Правил №1417 - не провели технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежних кран-комплектів шляхом пуску води та складання акта перевірки;

- підпункт 8 пункту 2.2 глави 2 розділу V Правил №1417 - на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку не вказані після літерного індексу «ПК» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

- пункт 3.11 глави 3 розділу V Правил №1417 - територію не забезпечено пожежним щитом згідно норм незалежності;

- пункт 2 розділу ІІІ Правил технічної безпеки - не призначено наказом відповідальних осіб з організації виконання вимог цивільного захисту та техногенної безпеки;

- пункт 1 глави 6 розділу V ПТБ - особи керівного складу не пройшли функціональне навчання у сфері цивільного захисту;

- ст.130 Кодексу цивільного захисту України - не розроблено інструкцію, щодо дії персоналу суб`єкта господарювання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій;

- пункт 4 статті 20 Кодексу цивільного захисту України - не здійснено планування евакуаційних заходів з метою забезпечення захисту працюючого персоналу у разі неможливості вжиття інших заходів цивільного захисту під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру (т.1, а.с.24-31).

Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації (роботи) ліфтів-підйомних механізмів у будівлі ОСББ «Незалежності 17», з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі-Закон №877).

Частиною першою статті 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України №5403 від 02.10.2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров`ю людей внаслідок порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, в якості підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-ІІІІ (далі - Закон №2866) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

- співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з частинами першою-другою статті 4 Закону №2866 об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною четвертою статті 4 Закону №2866 визначено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (частина шоста статті 4 Закону №2866).

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №2866 об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників

Згідно з частинами першою-другою статті 22 Закону №2866 для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі робот (частина третя статті 22 Закону №2866).

Отже, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

При цьому, в силу вищенаведених норм однією з функцій такого об`єднання є забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку, зокрема, нежитлових приміщень.

Враховуючи вказане, суд вважає, що створення співвласниками співвласниками багатоквартирного будинку такого об`єднання зумовлює виникнення у такої юридичної особи зобов`язань щодо забезпечення належного утримання будинку, у тому числі, і в частині дотримання вимог чинного законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Як зазначено вище, позивачем в ході перевірки були виявлені численні порушення відповідачем вимог техногенної та пожежної безпеки. Так, в акті перевірки від 18.10.2019 №549 вказано про виявлення 16 окремих порушень.

Щодо порушення пункту 5 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні №1417.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі -Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Правил №1417 на об`єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення із одночасним перебуванням 50 і більше осіб, у будинках та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, а для одноповерхових - більше 50 осіб, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

Суд зазначає, що оскільки ОСББ «Незалежності 17» створено в житловому багатоквартирному будинку, відповідно вимоги пункту 5 розділу ІІ Правил №1417 щодо необхідності розроблення та вивішення на видимих місцях планів (схем) евакуації людей на випадок пожеж не поширюються на відповідний житловий будинок.

Отже, висновки позивача щодо порушення відповідачем вищевказаних положень Правил №1417 є помилковими.

Щодо порушення відповідачем пункту 8 розділу ІІ Правил №1417.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Правил №1417 територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Щодо порушення відповідачем пункту 2.37 глави 2 розділу ІІІ Правил№1417.

Згідно з пунктами 2.37 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417 не допускається, зокрема, знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні.

Щодо порушення, передбаченого пунктом 1.20 глави 1 розділу IV Правил №1417.

Пунктом 1.20 глави 1 розділу IV Правил №1417 визначено, що замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ.

Щодо порушення, передбаченого пунктами 1.1-1.2 глави 1 розділу V Правил №1417.

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Пунктом 6.1 розділу VI ДБН В.2.5-56:2014, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» від 13.11.2014 №312, визначено, що системи протипожежного захисту поділяються на: а) системи пожежної сигналізації; б) автоматичні системи пожежогасіння; в) автономні системи пожежогасіння локального застосування; г) системи оповіщування про пожежу та управління евакуюванням людей; д) системи протидимного захисту; е) системи централізованого пожежного спостерігання; ж) системи диспетчиризації СПЗ.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі "пожежа" тощо).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Системи пожежної сигналізації не повинні: а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з`єднані вони з ними чи ні; б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено; в) реагувати на інші явища, не пов`язані з виявленням пожежі (підпункт 7.2.3 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014).

Згідно з пунктом 3.16 розділу ІІІ ДБН В.2.5-56:2014 система протидимного захисту (СПДЗ) - це комплекс технічних засобів і пристроїв (димо- та тепловидалення, припливу/підпору повітря, управління та запуску), призначених для створення бездимного прошарку нижче стабільного шару диму, шляхом видалення диму (димових газів, летких продуктів згорання, нагрітого повітря) з приміщення (будинку, споруди) та шляхів евакуювання у разі пожежі.

Щодо порушення вимог, передбачених пунктом 1.4 глави 1 розділу V Правил №1417.

Пунктом 1.4 глави 1 розділу V Правил №1417 визначено, що підтримання експлуатаційної придатності СПЗ повинно проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Згідно з пунктом 3.21 розділу ІІІ ДБН В.2.5-56:2014 пульт пожежного спостереження - це устаткування, розміщене в ЦПТС (Центрі приймання тривожних сповіщень, яке оповіщує про стан тривоги СПЗ відповідно до видів тривожних сповіщень, що надійшли.

Центр приймання тривожних сповіщень - це визначена ЦО-ПТБ установа (підприємство), що належить до сфери його управління, яка забезпечує приймання та оброблення сигналів тривоги від ЦПТС ЦО, вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них та здійснює ведення ЄБД.

Щодо порушення вимог, передбачених підпунктами 2,6,8 та 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V Правил №1417.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу V Правил №1417 система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам:

…

2) кожен пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними;

…

6) пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

…

8) на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу «ПК» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

9) пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання.

Щодо порушення вимог, передбачених пунктом 3.11 глави 3 розділу V Правил №1417.

Відповідно до пунктів 3.11-3.13 глави 3 розділу V Правил №1417 для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об`єкта площею більше 200 кв. м. з розрахунку один щит (стенд) на 5000 кв. м. захищуваної площі.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів потрібно забезпечувати необхідною (понаднормовою) кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння згідно з місцевими умовами.

На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ».

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати: захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями); зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Щодо порушення вимог, передбачених пунктом 2 розділу ІІІ Правил техногенної безпеки.

Відповідно до пункту 2 розділу І Правил техногенної безпеки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справи України від 05.11.2018 №879 (далі - Правила №879) у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях: відповідальні особи - посадові особи (працівники) органів влади та об`єктів, на яких покладено відповідні функції з організації забезпечення техногенної безпеки; забезпечення техногенної безпеки - сукупність дій органів влади, суб`єктів господарювання, керівників (власників) та відповідальних осіб об`єктів, спрямованих на запобігання аваріям, аварійним та надзвичайним ситуаціям техногенного характеру на небезпечних об`єктах та небезпечних територіях.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Правил №879 суб`єкти господарювання у випадках, визначених Кодексом, забезпечують техногенну безпеку шляхом виконання вимог Кодексу, цих Правил, норм і стандартів стосовно забезпечення техногенної безпеки, а також приписів, розпоряджень і постанов, що відповідно до законодавства видаються посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Щодо порушення вимог, передбачених пунктом 1 глави 6 розділу V Правил №879.

Пунктом 1 глави 6 розділу V Правил №879 передбачено, що навчання з питань техногенної безпеки, навчання діям і способам захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру (далі - навчання) організовується з метою підготовки населення, сил цивільного захисту та органів управління до дій в умовах надзвичайних ситуацій відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444, цей Порядок визначає механізм організації навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях (далі - навчання населення), його структуру, види та форми.

Згідно з пунктами 2- Порядку навчання населення здійснюється: за місцем роботи - працюючого населення; за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів; за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання населення покладається: працюючого та непрацюючого - на ДСНС, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування; дітей дошкільного віку, учнів та студентів - на МОН.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що навчання населення складається з: навчання безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях; навчання за межами підприємств, установ та організацій керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки; практичної підготовки під час проведення спеціальних об`єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту; навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня у навчальних закладах системи освіти; самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 15 Порядку навчання керівного складу підприємств, установ та організацій і фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, здійснюється в установленому законодавством порядку.

Щодо порушення вимог, передбачених ст.130 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до статті 130 Кодексу цивільного захисту України для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання розробляються та затверджуються: зокрема, план реагування на надзвичайні ситуації (розробляється у масштабі України, галузі, Автономної Республіки Крим, області, міста, району, району у місті, суб`єкта господарювання), а суб`єктами господарювання з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб і менше розробляється та затверджується інструкція щодо дій персоналу суб`єкта господарювання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій.

Щодо порушення вимог, передбачених пунктом 4 статті 20 Кодексу цивільного захисту України.

Згідно з пунктом 4 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАД І Компанія» (Виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (Замовником) було укладено договір на надання послуг технічного обслуговування систем протипожежного захисту №13/01/2020-ТО, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги технічного обслуговування систем протипожежного захисту згідно з експлуатаційною документацією шляхом здійснення профілактичного оглядів, а саме: перевірок систем з метою забезпечення безперебійної їх роботи, виявлення пошкоджень, які можуть призвести до виходу їх з експлуатації, а також ліквідації несправностей, які можуть бути усунуті безпосередньо за місцем знаходження систем (послуги) на об`єкті замовника житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 договору технічне обслуговування - це забезпечення функціонування систем протипожежного захисту (пожежна сигналізація, внутрішній протипожежний водопровід та димовидалення) згідно з експлуатаційною документацією шляхом здійснення профілактичних оглядів, а саме, перевірок систем з метою забезпечення безперебійної їх роботи, виявлення пошкоджень, які можуть призвести до виходу їх з експлуатації, а також ліквідації несправностей, які можуть бути усунуті безпосередньо за місцем знаходження сигналізації.

Пунктом 8.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2020 року (т.1, а.с.97-100).

16.12.2019 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (Замовник) та Малим підприємством «Діапазон-М» (Виконавець) було укладено договір №60-19, за умовами якого виконавець зобов`язався своїми силами і засобами виконати комплекс робіт з випробування заземлюючих пристроїв та електрообладнання житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , а замовник - зобов`язався оплатити і прийняти від виконавця виконані роботи.

Згідно з пунктом 3.1 договору виконані роботи за договором здаються виконавцем замовнику згідно з актом надання послуг (т.1, а.с.101-102).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діапазон-М» було здійснено перевірку технічного стану діючих електроустановок, заземлювачів та ліній електропередачі спільно з електровимірювальними і випробувальними роботами ліфтів з реєстраційними номерами №28979, №28978, №29041, №29040, №28533, №28532, №28105, №28104 в ОСББ «Незалежності, 17», про що було складено технічні звіти.

У вказаних звітах зазначено про придатність до експлуатації заземлюючих пристроїв, ліній електропередач і електрообладнання (т.1, а.с.103-230).

Також ТОВ «Діапазон-М» була проведена перевірка технічного стану діючих електроустановок, заземлювачів та ліній електропередачі спільно з електровимірювальними і випробувальними роботами у секціях житлового будинку ОСББ «Незалежності 17», про що були складені технічні звіти, в яких зазначено про придатність до експлуатації заземлюючих пристроїв, ліній електропередач і електрообладнання (т.1, а.с.231-250, т.2, а.с.1-30).

08.01.2020 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №08-01/20, за умовами якого виконавець зобов`язався прийняти на себе зобов`язання в термін 30 (тридцять) днів надати консультаційно-роз`яснювальні послуги щодо організації протипожежного захисту в приміщеннях та на території житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Пунктом 9 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного їх здійснення за умови підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (т.1, а.с.111-113).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» вчиняються дії, направлені на усунення виявлених Головним управлінням ДСНС у Київській області порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87839157) дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд зазначає, що при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи об`єкта, суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб`єкта господарювання і публічними інтересами.

У позовній заяві позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді часткового зупинення (роботи) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність 17», а саме: ліфтів-підйомних механізмів, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що деякі з порушень, які вказані в акті перевірки (пункти 4,5, та 7 розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» акту перевірки), дійсно створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Неусунення таких порушень може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій і, відповідно, ризику невідворотних негативних наслідків.

Разом з тим, суд вважає, що захід реагування, який позивач просить суд застосувати до відповідача не є співмірним з виявленими порушеннями.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права.

Згідно з положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи, зокрема, на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує неправомірність втручання, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання, зокрема, в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

ЄСПЛ у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов`язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї «справедливої рівноваги».

«Пропорційність» є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб`єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо. Підґрунтям для висновку про додержання балансу інтересів, якщо втручання в право особи на мирне володіння майном має місце, повинен бути результат вивчення спірної ситуації.

Досліджуючи позовні вимоги на відповідність критерію пропорційності, суд звертає увагу на те, що виявлені позивачем порушення стосуються недотримання ОСББ «Незалежності 17» відповідних вимог протипожежної та техногенної безпеки у приміщеннях, зокрема, у під`їздах, будинку, а не у ліфтах вказаного об`єкту.

Так, в акті перевірки позивачем вказано лише про порушення відповідачем пункту 2.37 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417 в частині необладнення дверей ліфтових холів житлового будинку пристроями само зачинення та ущільнення в притулах.

При цьому, в акті перевірки вказано, що зазначене порушення не створює ризик настання негативних наслідків.

Враховуючи вказане, суд вважає, що захід реагування, який позивач просить застосувати до відповідача - зупинення експлуатації ліфтів-підйомних механізмів, за адресою: АДРЕСА_1 не є співмірним з виявленими порушеннями, оскільки відповідні порушення безпосередньо не пов`язані з експлуатацією відповідних об`єктів.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути з позивача на користь ОСББ «Незалежності 17» витрати на професійну правничу у розмірі 18000,00 грн., з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10.05.2019 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвокати Київщини» (Адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги №10.05-19, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось прийняти на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги.

Відповідно до пункту 2.3 договору адвокатське об`єднання має право представляти права та законні інтереси клієнта в усіх судових органах (будь-якої ланки, юрисдикції, спеціалізації, підвідомчості та ін..).

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони домовились, що вартість послуг (гонорар), що надається адвокатським об`єднанням за договором становить 40% від встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину часті-роботи адвокатського об`єднання (його партнерами, адвокатами та/або співробітниками) згідно договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар), що надається адвокатами адвокатського об`єднання за договором за участь у судовому засіданні та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді становить 1500,00 грн. за кожен факт надання таких послуг, а в разі якщо судове засідання чи ознайомлення з матеріалами справи в суді відбудеться довше аніж 1 година, то вартість послуг (гонорар) адвоката за договором визначається а п.4.1 даного договору (т.1, а.с.90-91).

25.11.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №10.05-19 від 10.05.2019, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір підпунктом 4.1.1 та викласти його в такій редакції: «Вартість послуг (гонорар) адвокатського об`єднання за договором становить: консультація клієнта, роз`яснення прав та обов`язків, складання проектів процесуальних документів, збирання, копіювання, підготовка матеріалів та документі для ведення справ у суді, ознайомлення з матеріалами справи, написання та подання позову, відзиву на позов до суду, написання та подання клопотань, а також будь-яке інше представництво інтересів клієнта - 1500,00 грн. за кожну годину праці адвоката (т.1, а.с.92).

Відповідачем на підтвердження наданих Адвокатським об`єднанням «Адвокати Київщини» послуг додано до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 18000,00 грн. (т.2. а.с.31).

На підтвердження понесених витрат відповідачем додано до матеріалів справи платіжне доручення від 26.12.2019 №1248 на суму 3000,00 грн.(т.2, а.с.33).

Позивачем під час розгляду справи не надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта власних повноважень - Головного управління ДСНС України у Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 17» (ідентифікаційний код 40363014, місцезнаходження: АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі 00 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (ідентифікаційний код 38537963, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд.8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.