Ухвала суду № 89538461, 01.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.06.2020Справа № 910/7270/20

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

до 1. Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42140, Сумська область, Недригайлівський район, село Коровинці, вулиця Київська, будинок 41)

2. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Поліщук Вікторії Миколаївни (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8а, офіс 406)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Колорит» (01601, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10, офіс 205)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Поліщук Вікторії Миколаївни (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Колорит» (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» (далі - відповідач-4) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмедлізинг» від 13.12.2018 № 44584668 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва;

- визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Поліщук Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Агро-Колорит» від 14.06.2019 № 47365800 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказана земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Києва, проте Київською міською радою не приймалося жодних рішень щодо передачі (надання) даної земельної ділянки у власність відповідача-3 та відповідача-4, що свідчить про заволодіння останніми земельною ділянкою поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності та з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при внесенні відповідачем-1 та відповідачем-2 запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право приватної власності на земельну ділянку.

Розглянувши вищевказану позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Положення частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України покладають на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, частина 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Під час перевірки копій доданих до позовної заяви письмових доказів на предмет їх відповідності статті 91 Господарського процесуального кодексу України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.

Так, пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як на тому наголосив Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 у справі № 160/7887/18, оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 440/317/19.

Проте, надані позивачем до позовної заяви копії документів у встановленому законом порядку не засвідчені.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано роздруківку платіжного доручення № 1357 від 20.11.2019 на суму 5 763, 00 грн., яка взагалі незасвідчена у встановленому законом порядку.

Проте, суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому, пунктами 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" який носить виключно рекомендаційний та роз`яснювальний характер зазначено наступне: чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, додана позивачем до позовної заяви роздруківка платіжного доручення № 1357 від 20.11.2019 про сплату судового збору в сумі 5 763, 00 грн., не є належним доказом сплати судового збору.

Аналогічної правової позиції дотримуються і Верховний Суд в ухвалах у справі № 918/702/18 від 14.02.2019, у справі № 904/1081/18 від 23.01.2019, у справі № 924/491/17 від 12.02.2019 та багатьох інших.

При цьому, згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що встановлення підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету здійснюється тільки з оригіналу платіжного доручення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 910/1762/20.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Київської міської ради залишити без руху.

2. Встановити Київській міській раді строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Київській міській раді спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду оригіналу платіжного доручення № 1357 від 20.11.2019 про сплату судового збору в сумі 5 763, 00 грн.;

- подання документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003 р).

4. Роз`яснити Київській міській раді, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя В.С. Ломака