Рішення № 89537997, 01.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2020Справа № 910/4314/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 16 687, 09 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 16 687, 09 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час перевезення залізницею вантажу, останній був частково втрачений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4314/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.05.2020 представник відповідача подав відзив, у якому зазначив, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належними доказами.

До Господарського суду міста Києва 19.05.2020 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначено, що розрахунок вартості втраченого вантажу підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) 13.10.2019 укладено договір перевезення вантажу (кокс доменний), який оформлено накладною № 52031556, відповідно до якого відповідач зобов`язався доставити позивачу кокс доменний на станцію Маріуполь Донецької залізниці.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На станції Маріуполь Донецької залізниці було здійснено комісійне переваження вагону № 56672140, відправленого згідно залізничної накладної № 52031556, за результатами якого було складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеному акті було зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті № 485604/1264 від 15.10.2019 до вагону № 56672140 вказано, що за документом значиться: вантаж - кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 450 кг, нетто - 38 250 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 58 700 кг, тара - 23 450 кг, нетто - 35 250 кг, що менше від ваги відправлення на 3 000 кг.

При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм., «шапка». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагону повздовжньою смугою шириною 400-600 мм. По ходу потягу над 1-7 люками є виїмка розміром 12000 мм. Х 2200 мм. Х 500 мм. в глибині вагону. Порушено маркування. Вагон прибув у технічному стані справний, течі вантажу немає.

При цьому, доказів наявності у відповідача заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту його опротестування відсутні.

Згідно з частиною другою статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною першої статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною другої статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України та статей 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за збереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що доданий до позовної заяви рахунок № 92876421 від 13.10.2019 видано не відправником, а іншою особою і не може підтверджувати вартість втраченого вантажу.

Суд вважає безпідставними вищенаведені заперечення відповідача щодо надання рахунку, який виданий не відправником, а іншою особою, оскільки згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

В матеріалах справи наявний рахунок - фактура № 92876421 від 13.10.2019, який виданий відправником - Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», відповідно до якого вартість 1 тони вантажу, відправленого залізничною накладною № 52031556 складає 7 466, 26 грн. в т.ч. ПДВ.

Отже, в матеріалах справи наявні належні та достатні докази, що підтверджують вартість вантажу, що перевозився у вагоні № 56672140 та факт втрати вантажу у зазначеному вагоні.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (стаття 114 Статуту залізниць).

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що кількість фактичної недостачі визначена ним з урахуванням норми природної втрати, в зв`язку з чим у відповідності до вартості антрациту, вказаного у рахунку-фактурі № 92876421 від 13.10.2019, загальна вартість недостачі вантажу склала 16 687, 09 грн. (7 466, 26 грн.*2 235 кг.).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми збитків і визнано його арифметично вірним.

Матеріали справи не містять доказів того, що втрата вантажу сталася не з вини відповідача.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 16 687, 09 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 743, 37 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання юридичних послуг № 845 від 30.03.2018, додаткову угоду №26 від 09.12.2019 до зазначеного договору, рішення №2 від 07.03.2018 про прийняття до складу учасників Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» Щербакової Наталії Владиславівни, довіреність №6 від 02.01.2020 та попередній рахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи.

Так, відповідно до пункту 5.3 договору про надання юридичних послуг № 845 від 30.03.2018, оплата послуг здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням.

В той же час, позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу, зокрема, позивачем не надано ні актів надання послуг, виконаних адвокатом, ні рахунків, передбачених договором про надання юридичних послуг № 845 від 30.03.2018, тобто належних та допустимих доказів надання та понесення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем у встановлений законом строк не подано до суду доказів щодо обсягу наданих йому правничих послуг та обґрунтування їх вартості.

Враховуючи наведене, суд залишає без розгляду заявлену вимогу про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 743, 37 грн.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 16 687 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 09 коп. - збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк