Рішення № 8953775, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р.                     Справа № 43/294                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Зубченко І.В.

При секретарі судового засідання Братченко Т.А.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Закритого акціонерного товариства “КОММУНТРАНС”, м. Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій”, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості в розмірі 18229грн.

За участю представників:

від позивача: Сподинюк Б.Л. за дов. №7 від 08.01.2010р.

від відповідача: Звєрєва Л.С. за дов. б/н від 25.12.2009р.

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 10.02.2010р. по 25.02.2010р.

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалами від 10.02.2010р., 11.03.2010р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “КОММУНТРАНС”, м. Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВИСТ”, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31962388), про стягнення суми заборгованості в розмірі 18229грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем цивільного та господарського законодавства щодо належного виконання прийнятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг автокрану МКГ-25БР та крану КрАЗ 250 КТА-28 та повідомлення №317 від 17.11.2009р. про відступлення права вимоги, угоду №22314 від 12.11.2009р. про відступлення права вимоги, рахунок №12/10-011 від 10.12.2007р., акт наданих послуг №000000178 від 10.12.2007р., вимогу №775 від 17.11.2009р. про погашення заборгованості за надані послуги.

Відповідач у відзиві на позов без номеру від 11.01.2010р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Закрите акціонерне товариство „Промстроймонтаж” не вживало заходів з пред’явлення вимоги про погашення заборгованості ТОВ „ВІБТ”, тобто момент виконання зобов’язання зі сплати коштів первісним кредитором не було встановлено, право вимоги у ЗАТ „Промстроймонтаж” не виникло, а отже не могло бути передано за угодою про відступлення права вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що у нього відсутні будь-які повідомлення про укладення між ЗАТ „КОММУНТРАНС” та ЗАТ „Промстроймонтаж” угоди про відступлення права вимоги та вимоги про погашення заборгованості за надані послуги.

Згідно клопотання №48 від 11.03.2010р. позивач зазначив, що ним відправлено поштою на юридичну адресу ТОВ “ВІБТ” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1) поштове відправлення №8430117899377 з повідомленням про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р. та поштове відправлення №8431301419651 з вимогою №775 від 17.11.2009р., згідно фіскального чеку №3919, виданого підприємством зв`язку 18.11.2009р. та просив суд зобов’язати поштове відділення зв’язку №7 надати господарському суду Донецької області або представнику позивача за довіреністю відомості щодо вручення чи невручення ТОВ „ВІБТ” наведених поштових відправлень.

11.03.2010р. господарський суд звернувся до Відділення поштового зв’язку №7 Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” (83007, м. Донецьк, вул. Яременка, 13) із запитом про надання інформації щодо вручення (невручення) ТОВ “ВІБТ” поштових відправлень №№8430117899377, 8431301419651 (фіскальні чеки №3919 від 18.11.2009р., б/н від 18.11.2009р.); у разі невручення вказаних поштових відправлень суд просив визначити причини такого невручення.

Відповідач у поясненнях без номеру від 17.03.2010р. зазначив, що позовна заява, отримана ним не може розглядатися як вимога, подана в порядку ст.530 ЦК України, оскільки це суперечить чинному законодавству України, зокрема ст.16 ЦК України. Крім того, відповідач зазначив, що до подання позову до суду позивач не звертався до нього з повідомленням про відступлення права вимоги та вимогою про погашення заборгованості. У зв’язку з викладеним, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідь на запит суду Поштамп-Центр поштового зв’язку №1 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” повідомив суд, що рекомендовані листи №№ 17899377, 01419651 від 18.11.2009р. із м. Краматорська адресовані ТОВ „ВІБТ”, вул. Жмури, б. 1, м. Донецьк, 83007, повернуті 20.11.2009р. на зворотну адресу з відміткою „організація не зареєстрована”.

В останньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством „Промстроймонтаж”, м. Краматорськ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій”, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31962388) виникли фактичні взаємовідносини з надання останнім послуг автокраном МГК-25БР та краном Краз 250 КТА-28. Даний факт не заперечується відповідачем.

Як вбачається з акту надання послуг №000000178 від 10.12.2007р. згідно рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р. ЗАТ „Промстроймонтаж” (виконавець) надало ТОВ „ВІБТ” (замовник) послуги автокраном МГК-25БР та краном Краз 250 КТА-28 загальною вартістю 18229грн.

Даний акт підписано з боку ЗАТ „Промстроймонтаж” головою правління Мініним М.Г., а з боку ТОВ „ВІБТ” підписаний особою, посадове становище якої не вказано, обидва підписи скріпленні печатками підприємств, якими відповідно до ГОСТу 6.38-90 засвідчується підпис відповідальної особи на документах, які посвідчують права посадових осіб. Факт надання ЗАТ „Промстроймонтаж” послуг технікою та прийняття таких послуг в об’ємі та вартістю, визначених в досліджуваному акті ТОВ „ВІБТ”, відповідачем не заперечується та не спростовується.

На рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р. за послуги автокрану МКГ-25БР та крану Краз 250 КТА-28, який наявний у матеріалах справи, відсутні будь-які які підписи.

Разом з тим, суд враховує те, що акт №000000178 від 10.12.2007р. складено згідно рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р., про що є посилання у самому акті, тому суд доходить до висновку, що представник відповідача, підписуючи акт знав про існування такого рахунку. Такий висновок суду під час судового розгляду відповідачем не спростовано.

Натомість, ні в акті №000000178 від 10.12.2007р., ні в рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р. не зазначено строку сплати відповідачем за надані послуги автокрану МКГ-25БР та крану Краз КТА-28 на загальну суму 18229грн. Позивачем, в свою чергу, не доведено суду, що наданий до матеріалів справи рахунок є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2008р. у справі №3/194 за позовом Закритого акціонерного товариства „Промстроймонтаж”, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вист”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 18229грн. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За приписом ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не підлягають доказуванню при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони. Таким чином, всі факти, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2008р. у справі №3/194 є встановленими та обов'язковими для суду при вирішенні спору за цим позовом.

Визнання судом у справі №3/194 права вимагати стягнення боргу у розмірі 18229грн. таким, що не виникло є встановленням факту, яке має юридичне значення та є обов`язковими для суду під час вирішення справи №43/294.

Звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтував свої позовні вимоги угодою про відступлення права вимоги №22314 від 12.11.2009р., укладеною між ЗАТ „Промстроймонтаж” та ТОВ „КОММУНТРАНС”, повідомленням про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р., вимогою про погашення заборгованості за надані послуги у сумі 18229грн. №775 від 17.11.2009р. та невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо сплати наданих послуг в порушення приписів ч.2 ст.530 ЦК України, у зв’язку з чим позивач і намагається стягнути з відповідача суму боргу у сумі 18229грн.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 18229грн.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає важливу умову виконання зобов’язання – строк (термін) виконання. Наведена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов’язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти запропоноване виконання.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача щодо непред’явлення ЗАТ „Промстроймонтаж” вимоги про погашення заборгованості ТОВ „ВІБТ”, невиникнення права вимоги у ЗАТ „Промстроймонтаж” та відсутності правових підстав для передачі такого права за угодою про відступлення права вимоги ЗАТ „КОММУНТРАНС”, судом відхиляються з приводу того, що вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України встановлюється лише строк для здійснення боржником свого обов’язку, а не саме зобов’язання, яке виникло у боржника вже після виконання його кредитором.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою зміни кредитора у зобов’язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується їх оплатити. При цьому, слід враховувати, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

12.11.2009р. між ЗАТ „Промстроймонтаж” (кредитор) та ЗАТ „КОММУНТРАНС” (новий кредитор) була укладена угода про відступлення права вимоги №22314, згідно з якою кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника кредитора – ТОВ „Вист” (боржник) оплату послуг автокрану МКГ-25 Бр та послуг крану Краз КТА-28 згідно рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р. на суму 18229грн. (пункт 1.2. угоди).

За даною угодою до нового кредитора переходить право (замість кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов’язання – сплатити послуги автокрану МКГ-25 Бр та послуги крану Краз КТА-28 згідно рахунку №12/10-011 від 10.12.2007р. на суму 18229грн. (пункт 1.2. договору).

Дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов’язань (пункт 5.1. договору). Датою відступлення права вимоги є дата підписання сторонами даної угоди (пункт 5.2. договору).

Як стверджує позивач, ним відправлено поштою на юридичну адресу ТОВ “ВІБТ” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1) поштове відправлення №8430117899377 з повідомленням про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р. та поштове відправлення №8431301419651 з вимогою №775 від 17.11.2009р., згідно фіскального чеку №3919, виданого підприємством зв`язку 18.11.2009р.

Проте, як вбачається з інформації наданої Відділенням поштового зв’язку №7 Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” (83007, м. Донецьк, вул. Яременка, 13) на запит суду від 11.03.2010р. рекомендовані листи №№ 17899377, 01419651 від 18.11.2009р. із м. Краматорська адресовані ТОВ „ВІБТ”, вул. Жмури, б. 1, м. Донецьк, 83007, повернуті 20.11.2009р. на зворотну адресу з відміткою „організація не зареєстрована”.

Отже, повідомлення про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р. та вимога про погашення заборгованості за надані послуги в сумі 18229грн. №775 від 17.11.2009р., відправлені позивачем відповідачеві на його юридичну адресу 18.11.2009р. не були отримані останнім.

Стаття 516 ЦК України не встановлює обов’язок кредитора повідомлювати боржника про заміну кредитора у зобов’язанні саме поштою та лише на адресу визначену у правоустановчих документах боржника як його місце реєстрації (юридичну адресу).

Як вбачається з позовної заяви, позивач був обізнаний про фактичну адресу відповідача, що дозволяло йому поштою або іншими засобами повідомити відповідача про відступлення права вимоги та виставити відповідачу вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Натомість, відповідач вперше отримав повідомлення про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р. та вимогу про погашення заборгованості за надані послуги в сумі 18229грн. 11.01.2010р., про що свідчить напис зроблений представником відповідача на копіях наведених документів (а.с.57, 58), тобто вже після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Донецької області (вх.№02-38/15912 від 10.12.2009р.).

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ст.16 ЦК України звернення до суду є одним із способів захисту порушеного права.

За приписом ст.54 ГПК України позовна заява – процесуальний документ, за допомоги якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Позов визначається як вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст.56 ГПК України надіслання копії позовної заяви позивачем відповідачу є процесуальним обов’язком позивача, що виникає внаслідок звернення останнього до суду з позовом з метою реалізації свого права на захист.

Як встановлено судом, позивач не є виконавцем послуг наданих автокраном МКГ-25 Бр та краном Краз КТА-28 та прийнятих відповідачем згідно акту №000000178 від 10.12.2007р. У зв’язку з цим несплата відповідачем таких послуг ЗАТ „Промстроймонтаж” за фактом їх надання, навіть без вимоги виставленої в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, не порушує прав позивача, як до звернення з позовною заявою до суду так і після такого звернення.

Як вбачається з угоди про відступлення права вимоги №22314 від 12.11.2009р. в ній не передбачений обов’язок нового кредитора надати кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, тобто даний правочин є безоплатним і права по зобов’язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання. Протилежного позивачем в ході судового розгляду суду не доведено.

Таким чином, позивач, надсилаючи поштою на юридичну адресу відповідача досліджені вище повідомлення та вимогу і отримавши поштові відправлення з відміткою пошти про невручення, знаючи про фактичне місцезнаходження відповідача, не понісши витрати за угодою про відступлення права вимоги, оскільки така угода є безоплатною, ще до звернення з позовною заявою до суду, знав, що його право не порушено, а підстави для такого звернення відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність з боку позивача факту наявності у відповідача перед ним заборгованості у сумі 18229грн. При цьому, позовна заява у даному випадку не може вважатися вимогою в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки позивач не є виконавцем наданих послуг, право його з отримання грошового зобов’язання порушено не було, витрат, внаслідок укладення угоди про відступлення права вимоги він не поніс, а підставами для звернення до суду з позовною заявою стали угода про відступлення права вимоги №22314 від 12.11.2009р., повідомлення про відступлення права вимоги №317 від 17.11.2009р., вимога про погашення заборгованості за надані послуги у сумі 18229грн. №775 від 17.11.2009р., які, як встановлено судом, до звернення позивача до суду відповідачем отримані не були.

За таких обставин у позивача в межах розгляду справи №43/294 не настало право вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 18229грн. слід відмовити за недоведеністю.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.16, 525, 526, 512, 514, 516, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 32-35, 43, 44, 49, 54, 56, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “КОММУНТРАНС”, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій”, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 18229грн., відмовити за недоведеністю.

Судові витрати покласти на позивача.

За згодою сторін у судовому засіданні 08 квітня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 12 квітня 2010р.

Надруковано 4 примірників: 3 – сторонам, 1 – у справу.