Рішення № 8953380, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р.                     Справа № 4/27                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

          16.03.2010р. оголошена в засідання суду перерва на 31.03.2010р. і на 08.04.2010р. для надання сторонами документів в обґрунтування вимог та заперечень відповідно до ст. 77 ГПК України, про що попереджені представники сторін.

          За клопотанням обох сторін продовжений строк розгляду справи на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України для перевірки платіжних документів та виставлених рахунків.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Свірчков А.Б. – довіреність від 10.02.2010р.,

від відповідача – Чередниченко В.І. – довіреність від 26.10.2009р.

за позовом - Колективного підприємства „Укртехснаб” м. Чернівці

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого

машинобудування” м. Краматорськ

про стягнення 15187,35грн. заборгованості, інфляційних витрат, 3%річних, 4000,00грн. витрат на юридичні послуги,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до господарського суду із позовом з урахуванням збільшення суми позову в частині річних процентів та витрат на інфляцію на підставі ст. 22 ГПК України про стягнення з відповідача 8940,00грн. заборгованості, 5480,22грн. інфляційних витрат, 767,13грн. 3%річних за прострочку виконання грошового зобов’язання за період з 12.03.2007р. по 18.01.2010р. і просить стягнути 4000,00грн. витрат за сплачені юридичні послуги адвокату.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №30/Э-84 від 14.10.2005р. зі специфікаціями та додатковими угодами, податкову накладну, видаткову накладну №РН-0000020 від 12.02.2007р. на суму 8940,00грн. та довіреність серії ЯМШ №817425 від 09.02.2007р., на підставі яких отриманий товар, рахунок-фактуру №СФ-0000044 від 12.02.2007р. на суму 8940,00грн.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що сам позивач не виконав своїх зобов’язань за договором, на який він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема ним не виставлені платіжні вимоги-доручення, які являлись би вимогою для оплати. Крім цього, договором передбачена передплата, яка не здійснювалась стороною, після якої виникло би зобов’язання позивача поставити продукцію, обумовлену специфікацією. Що стосується вимоги позивача про стягнення 4000,00грн. витрат на юридичні послуги, позивачем не надано ніяких документів в підтвердження цих вимог.

Суд приймає уточнення до розгляду, так як уточнення не є зміною підстав чи предмету позову в розумінні ст. 22 ГПК України а є збільшенням розміру суми позову в частині стягнення витрат на інфляцію та річних процентів.

Після оголошеної перерви, позивачем суду 25.01.2010р. додано до матеріалів справи договір про надання правових послуг адвоката від 18.01.2010р., додаток до нього, копія свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 3023 від 08.10.2008р. особи, яка приймала участь в судових засіданнях та копія прибуткового касового ордеру № 1 про оплату адвокату позивачем - КП “Укртехснаб” 4000,00грн.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що предметом даної справи є виконання договору купівлі-продажу №30/Э-84 від 14.10.2005р. зі специфікаціями та додатковими угодами, в якому передбачені всі істотні умови: предмет поставки, ціна, строки поставки і оплати, строк дії договору тощо, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу товар в асортименті, кількістю, за ціною та в строки обумовлені сторонами у специфікаціях, які являються невід’ємною частиною договору (п. 1 договору), а покупець оплатити товар в порядку попередньої оплати (п. 5.1 договору).

Сторони підписали специфікації до договору, в яких обумовлені найменування продукції, одиниця вимірювання, кількість, ціна , строки поставки та умови оплати.

Строк дії договору № 30/Є-84 від 14.10.2005р. встановлений сторонами пунктом 10.1 договору, який у додатковою угодою від 28.12.2007року пролонгований до 31.01.2008р.

У додаткові угоді від 20.07.2006р. п.5.1 договору викладений в такій редакції: покупець зобов’язаний сплатити продукцію згідно виставленого рахунку в строки, обумовлені кожною специфікацією.

Предметом цього спору є виконання договору за специфікацією № 4 від 06.07.2006р. (с.л.20), в якої обумовлено сторонами, що продавець (позивач) передає у власність два блоки резисторів ЯС132/3 УЗ ТДС № 5010 за ціною 3725,00грн. кожного на загальну суму 8940,00грн. за умови 50% передплати і 50% по факту поставки в термін 20 робочих днів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (в подальшому – ЦК) всі умови договору – істотні, звичайні та випадкові – з моменту його укладання (ст.640 ЦК) стають однаково обов’язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено судом і не заперечується представниками сторін, покупець, виставив покупцю (відповідачу) рахунок-фактуру № СФ-0000146 від 20.07.2006р. на суму 8940,00грн. в якому зазначено предмет поставки. Виставлений рахунок не сплачений відповідачем до наступного часу.

Відповідно до умов договору продавець (позивач) зобов’язався передати покупцю (відповідачу) товар у певний час – після перерахування покупцем 50% вартості товару по виставленому рахунку. Позивач не дочекавшись попередньої оплати, передав покупцю товар за видатковою накладною № РН-0000020 від 12.02.2007р.

Спірний товар поставлений згідно умов специфікації №4 до договору від 06.07.2006р., тобто підставою для поставки товару за видатковою накладною № РН-0000020 від 12.002.2007р. являвся договір.

Оскільки специфікацією встановлений строк поставки – 7 днів після 50% попередньої оплати, тобто у однієї сторони – покупця є зобов’язання оплатити товар попередньо поставці в розмірі 50% його вартості, а у другій стороні – продавця є зустрічне зобов’язання по поставці товару.

Відповідно до п.4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок. Крім цього, абзац другий частини 2 цієї ж статті передбачає, що сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону з тим, щоб остання мала змогу скористатися правом односторонньої відмови від виконання зобов’язання.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

          Таким чином, судом встановлений факт, що позивачем, в порушення умов договору без отримання від відповідача 50% попередньої оплати, товар за виставленим рахунком поставлений, а відповідачем порушені умови оплати. На підставі довіреності серії ЯМШ №817425 від 09.02.2007р. відповідачем отриманий весь товар, обумовлений у виставленому рахунку-фактурі по видатковій накладні №РН-0000020 від 12.02.2007р. на загальну суму 8940,00грн. Не спростовується сторонами факт, що відповідач не сплатив виставлений позивачем відповідно до п.5.1 додаткової угоди від 20.07.06р. рахунок-фактуру №СФ-0000044 від 12.02.2007р. на суму 8940,00грн і отриманий товар до наступного часу ним не сплачено.

3

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар неоплачений, таким чином вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 8940,00грн. задовольняється.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення з боржника 5480,22грн. інфляційних витрат , 767,13грн. 3%річних за прострочку виконання грошового зобов’язання за період з 12.03.2007р. по 18.01.2010р., суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки договором передбачений строк оплати, який відповідачем порушений, вимоги позивача щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню.

Відтак, встановлені ст.625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. (Постанова Вищого господарського суду №15/231-06 від 15.03.2007 „Про стягнення інфляційних витрат та річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки”).

Для визначення періоду прострочки виконання відповідачем грошових зобов’язань, суд виходить із суми 8940,00грн. заборгованості, яка боржником не оспорюється та строку оплати, встановлений додатком № 4 до договору, за яким проведена поставка товару за спірною накладною. В специфікації №4 від 06.07.2006р. встановлений сторонами кінцевий строк оплати блоків резисторів, а саме: по факту проставки в термін 20 робочих дні, тобто до 12 березня 2007р. повинна бути здійсненна оплата за одержаний відповідачем товар по видатковій накладній № РН-0000020 від 12.02.2007р., враховуючи, що субота та неділя являються неробочими днями для перерахування коштів.

Як річні проценти, так і витрати на інфляцію розраховуються за повні місяці прострочки боржником грошового зобов’язання, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання за повний місяць.

На підставі вищезазначеного, а також враховуючи доведеність позивачем фактів наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 8940,00грн., порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, суд задовольняє вимоги позивача стосовно стягнення інфляційних витрат за період з квітня 2007року по січень 2010року. За цей період середній індекс інфляції складає відповідно до постанови Державного Комітету статистики України 160,937...%, тобто за цей період інфляційні витрати складатимуть 5447,82грн. і три проценти річних за 34місяця, що складає 759,90грн., які господарський суд стягує з боржника. В решті цих вимог суд відмовляє за недоведеністю.

Вирішуючи питання, яке стосується стягнення 4000,00грн. суд виходить з наступного:

Конституційний Суд України від 16.11.2000року надав офіційне тлумачення положення статті 59 Конституції України, в якому встановлено, що обмеження вибору захисника прав адвокатом в цивільному, господарському, адміністративному і кримінальному судочинстві представляє собою порушення вимог статті 59 Конституції України про право на вільний вибір захисника. Рішення Конституційного Суду України у відповідності з Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України" являється обов’язковим для виконання, за цим, у особи, яка вважає, що його права порушені, вправі звернутися за захистом своїх порушених прав з урахуванням вірно визначивши правові підстави для захисту своїх порушених прав і інтересів.

4

Позивач вибрав захисника своїх прав і інтересів в особі адвоката Свічкова А.Б., який надавав юридичні послуги позивачу за договором від 18.01.2010р. (л.с.84).

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Суд встановив, що особа, яка надавала юридичні послуги за договором від 18.01.2010р. являється адвокатом за свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3023 від 08.10.2008р., адвокат приймав участь у всіх судових засіданнях, позивачем сплачені обумовлені договором кошти за надання послуг за прибутковим касовим ордером № 1 від 19.02.2010р. в сумі 4000,00грн., тому вимога позивача щодо стягнення витрат понесених у зв’язку з оплатою послуг адвоката законна.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких підстав суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема суми боргу, строку виконання зобов’язань обома сторонами, ціни позову і часткового відмовлення у вимозі позивачу, обмежує розмір відшкодування витрат на надання юридичних послуг до 50%.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі передбаченому законодавством.

На підставі ст.ст. 526,530,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84, 81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Колективного підприємства „Укртехснаб” м. Чернівці до Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого машинобудування” м. Краматорськ про стягнення 8940,00грн. заборгованості, 5480,22грн. інфляційних витрат, 767,13грн. 3%річних, 4000,00грн. витрат на юридичні послуги частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого машинобудування” м. Краматорськ-84306, вул. Орджонікідзе, 6, ЄДРПОУ 00222999 на користь Колективного підприємства „Укртехснаб” м. Чернівці-24700, вул. Нікітіна, 3, (фактична адреса: м. Дружківка, вул. Леніна, буд.3-а) ЄДРПОУ 30430859 заборгованість в сумі 8940,00грн., 5447,82грн. інфляційних витрат, 759,90грн. 3%річних, 2000,00грн. витрат на послуги адвоката, 151,47грн. державного мита та 235,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 08.04.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 4прим.:

1-до справи,

2-позивачу,

1- відповідачу