Рішення № 89529749, 21.05.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/13825/17

Провадження № 2/712/31/20

21 травня 2020 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки адвоката Батюка О.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про компенсацію вартості частки спільного майна та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Транс Сервіс", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог та аргументів учасників справи

08 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про компенсацію вартості частки спільного майна з вимогою стягнути з відповідачки на користь позивача компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля - сідлового тягача-Е «RENAULT 22» білого кольору, шасі НОМЕР_1 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 16000 грн. та компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля - сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420» білого кольору, шасі НОМЕР_8 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 в розмірі 17500 грн. та судові витрати.

В обгрунтування вимог вказував, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 12 серпня 2004 року, мають неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 жовтня 2016 року шлюб між сторонами був розірваний. В період шлюбу сторонами за спільні кошти були придбані транспортні засоби - 27.07.2013 р. придбаний сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , 05.11.2013р. придбаний - сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420» , д.н.з. НОМЕР_4 . 13.11.2014р. на підставі довідок-рахунків серія ВІА № 889685 та серяі ВІА № 889686, виданих ТОВ «Логістик-Транс-Сервіс», відповідачка відчужила вказані транспортні засоби без письмової згоди позивача відповідно за 32 000 грн. та 35 000 грн., а тому позивач має право на компенсацію Ѕ частини вартості відчужених автомобілів.

16 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування заперечень зазначає, що не отримувала посвідчення водія та не користувалась зареєстрованими на її праві власності вантажними автомобілями, які перебували у користуванні ОСОБА_2 . Договір про їх відчуження ОСОБА_3 не укладала та коштів від їх продажу не отримувала, на її думку після припинення шлюбних стосунків її чоловік викрав її паспорт та за допомогою посадових осіб ТОВ "Логістик-Транс Сервіс" зареєстрував автомобілі на свою матір ОСОБА_5 . З приводу неправомірних дій по припиненню реєстрації її права власності на автомобілі звернулась до правоохоронних органів.

25 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ "Логістик-Транс Сервіс", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння з вимогами:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ "Логістик -Транс Сервіс" та ОСОБА_5 автомобіля сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889685 від 13 листопада 2014 року,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889686 від 13 листопада 2014 року,

- зобов`язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_3 сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420 білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 ,

- в порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй у власність сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 та напівпричіп-фургон напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 ,

- залишити у власності ОСОБА_2 сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 ,

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 5188,50 грн. (т.2 а.с.1-17).

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що спірні сідлові тягачі були придбані в період шлюбу за спільні кошти подружжя з реєстрацією права власності за ОСОБА_3 , однак фактично ними користувався ОСОБА_2 , у якого перебували транспортні засоби та свідоцтва про реєстрацію власності на них. 13.11.2014р. без волевиявлення останньої як власника сідлові тягачі були відчужені ОСОБА_5 , в зв`язку з чим ОСОБА_3 заявляє вимоги про недійсність договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками від 13.11.2014р. та витребування з підстав ст.388 ЦК України у власність ОСОБА_3 від ОСОБА_6 сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420 білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 вартістю 140 000 грн., інший сідловий тягач вартістю 130 000 підлягає залишенню ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя. Також в період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль Шкода д.н.з. НОМЕР_10 , який відповідач відчужив після припинення шлюбних стосунків без її згоди, що встановлено Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.01.2017р. у справі № 712/4291/16-ц, яким відмовлено у позові ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Шкода, вказавши про її право на компенсацію вартості відчуженого майна. Оскільки автомоль Шкода був відчужений згідно довідки-рахунку ПП "Автоінфорцентр" 23.04.2015р. за 75 000 грн., компенсація 1/2 частини вартості складає 75000/2 = 37 500 грн. Цим же рішенням визнаний спільним майном сторін напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 54 617 грн. Вказує, що у власність ОСОБА_3 має бути виділено сідловий тягач-Е марки RENAULT PREMIUM 420 вартістю 140 000 грн. та напівпричіп -фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 54 617 грн., всього на загальну суму 194 617 грн. У власність ОСОБА_2 має бути виділено сідловий тягач-Е марки "RENAULT 22" вартістю 130 000 грн. та з урахуванням належної ОСОБА_3 компенсації за відчуження автомобіля Шкода до стягнення з ОСОБА_2 підлягає компенсація в сумі 5188,50 грн.

15 травня 2018 року ОСОБА_3 надала уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ТОВ "Логістик-Транс Сервіс", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння в якій просить суд - визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 та напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 , стягнути з ОСОБА_2 на її корсить грошову компенсацію у розмірі 5 188,50 грн. Залишити за ОСОБА_2 автомобіль сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ "Логістик -Транс Сервіс" та ОСОБА_5 автомобіля сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889685 від 13 листопада 2014 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889686 від 13 листопада 2014 року, зобов`язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_3 сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420 білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 (т.2 а.с.65-82).

04 червня 2018 року позивачем подано позовну заяву про компенсацію вартості частки спільного майна з приведенням у відповідність до вимог ст.175 ЦПК України.

10 липня 2018 року ОСОБА_5 подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.173 т.2).

В обгрунтування заяви вказує, що як власник спірних транспортних засобів ОСОБА_3 могла довідатись про припинення її права власності внаслідок спірних правочинів 13.11.2014р. з моменту їх укладення, а тому позов останньою поданий у травні 2018 року з пропуском трирічного строку позовної давності, яку просила застосувати при розгляду справи.

13 серпня 2018 року ОСОБА_5 наданий відзив на позов про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить відмовити у позові ОСОБА_3 , посилаючись на те, що в зв`язку з погіршенням сімейних стосунків з чоловіком ОСОБА_3 особисто почала вживати заходи по відчуженню зареєстрованих за нею транспортних засобів та з метою зберегти майно у сім`ї для подальшого примирення подружжя ОСОБА_5 виявила бажання їх придбати, на що ОСОБА_3 погодилась. 13.11.2014р. продаж спірних автомобілів ОСОБА_3 вчиняла особисто, ствердила, що особисто ОСОБА_5 передала позивачці кошти в обумовленій сумі за купівлю автомобілів, після чого позивачка протягом чотирьох років не мала щодо продажу автомобілів будь-яких претензій(а.с.182-183 т.1).

13 серпня 2018 року ОСОБА_2 наданий відзив на позов про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить відмовити у позові ОСОБА_3 , посилаючись на те, що спірні автомобілі не перебувають у власності колишнього подружжя, а тому не можуть бути предметом поділу. Також вказав, що спірні автомобілі були відчуженні ОСОБА_3 без його згоди, а отримані кошти витрачені на її особисті потреби. Крім того, згідно з ч.5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За своїм майновим станом ОСОБА_2 не має можливості внести грошову компенсацію на депозитний рахунок суду (а.с.184-189 т.1).

23 серпня 2018 року ОСОБА_3 надана відповідь на відзив, в якій посилається на те, що про порушення своїх прав дізналась з листа УДАІ УМВС України в Черкаській області від 12 травня 2015 року № 13/14-3030 про те, що спірні автомобілі зареєстровані з 13.11.2014 року на ОСОБА_5 , після цього звернулась до правоохоронних органів, про особу, яка порушила її право - ТОВ "Логістик Транс Сервіс" ОСОБА_3 дізналась з позовної заяви ОСОБА_2 від 08 листопада 2017 року у справі № 712/13825/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про компенсацію частки спільного майна, після чого звернулась до суду 16 квітня 2016 року з позовом у справі № 712/4291/16-ц щодо поділу квартири та відчуження автомобіля Шкода, після чого перебіг строку позовної давності почався заново згідно з ч.2,3 ст.264 ЦК України 16 квітня 2016 року і в даній справі позов поданий щодо відчуження спірних автомобілів в межах строку позовної давності (а.с.204-215 т.1).

05 вересня 2018 року ОСОБА_3 надала заперечення на заяву про застосування позовної давності, в якій вказала, що спірні вантажні автомобілі з моменту їх придбання використовувались ОСОБА_2 для підприємницької діяльності за згодою подружжя і у останнього перебували свідоцтва про реєстрацію права власності. З червня 2014 року шлюбні стосунки припинені і ОСОБА_3 не знала про припинення її права власності на спірні автомобілі, про порушення своїх прав дізналась з листа УДАІ УМВС України в Черкаській області від 12 травня 2015 року № 13/14-3030, в подальшому звернувшись до суду у квітні 2016 року з позовом у справі № 712/4291/16-ц щодо поділу квартири та відчуження автомобіля Шкода позивачкою був перерваний строк позовної давності. Одночасно заявила клопотання про поновлення строку позовної давності, у випадку якщо суд дійде висновку про його пропуск, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не знала про особу, яка відчужила без повноважень спірні автомобілі, та реквізитів довідок-рахунків.

29 січня 2019 року позивач ОСОБА_3 надала до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. В обгрунтування позовних вимогу вказувала те, що за майновим станом не мала можливість сплатити вартість експертизи визначеному ухвалою суду експерту, тому ОСОБА_3 був залучений інший судовий експерт, яким наданий висновок за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи:

-середня ринкова ціна сідлового тягача-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 на момент проведення експертизи складає 398 280 грн.

-середня ринкова ціна сідлового тягача-Е «RENAULN PREMIUM 22", білого кольору, шасі НОМЕР_1 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 на момент проведення експертизи складає 349 160 грн.

-середня ринкова ціна напівпричепу-фургону «CODER S 3384D» д.н.з. НОМЕР_11 року випуску на момент проведення експертизи складає 105 958 грн.

-середня ринкова вартість легкового автомобіля "SKODA SUPERB» 2006 р. в., кузов НОМЕР_12 д.н.з. НОМЕР_10 на момент його продажу ОСОБА_2 , на 23 квітня 2015 року складає 193 640 грн., і відповідно ринкова вартість на вказаний час Ѕ частки вказаного автомобіля складає 96 820 грн.

З врахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи вартість транспортних засобів, які є предметом спору становить: 398 280 грн. - вартість сідлового тягача-Е марки "RENAULT PREMIUM 420" + 349 160 грн. - вартість сідлового тягача-Е марки "RENAULT 22" + 105 958 грн. - вартість напівпричепу-фургону «CODER S 3384D» + 193 640 грн. - вартість легкового автомобіля "SKODA SUPERB» на момент його продажу ОСОБА_2 = 1 047 038 грн.

Приймаючи до уваги рівність часток кожного з подружжя в спільному сумісному майні подружжя, вартість частки кожного становить 1 047 038 грн. : 2 = 523 519 грн., що і є ціною позову.

З врахуванням вказаного правового висновку, поділ вищевказаного спільного сумісного майна ОСОБА_3 просила провести наступним чином:

- визнати недійсними договори купівлі-продажу між товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс» та ОСОБА_5 , оформлені довідкою-рахунком серії ВІА №: 889685 та довідкою-рахунком серії ВІА № 889686 , виданими товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс» 13 листопада 2014 року,

- зобов`язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_3 , автомобіль сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .

- визнати право власності за ОСОБА_3 на: сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 398 280 грн. , напівпричеп-фургон «CODER S 3384D» д.н.з. НОМЕР_11 року випуску вартістю 105 958 грн., а всього вартістю 504 238 грн.

- залишити за ОСОБА_2 право власності на сідловий тягач-Е «RENAULN 22", білого кольору, шасі НОМЕР_1 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 349 160 грн.

- стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 відшкодування вартості частки у проданому останнім автомобілі "SKODA SUPERB» 2006 р. в., кузов НОМЕР_15 д.н.з. НОМЕР_10 , з врахуванням вартості присуджених транспортних засобів кожному із сторін, у розмірі: 523 519 грн. - 504 238 грн. = 19 281 грн.

14 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_2 скерував відзив на позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, обгрунтовуючи його тим, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Позивач просить суд провести розподіл спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення їй та визнання за нею права власності на автомобіль сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», напівпричіп-фургон «CODER S 3384D» та залишити за відповідачем автомобіль «RENAULT 22», однак до майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у час розгляду справи. Транспортні засоби сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 та сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREML білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 на даний час являються власністю іншої особи. Крім того, власником даного майна з часу його придбання була позивач, яка в 2014 р. без згоди та відому відповідача, як чоловіка, відчужила дане майно ОСОБА_5 , отримала кошти за майно та витратила їх на свої особисті потреби. Твердження позивача про те, що правочини по відчуженню рухомого майна вчинені відповідачем, поза її волею є неправдивим. Оскільки під час оформлення процедури відчуження посадові особи торгівельної організації, яка здійснює реалізацію автотранспортних засобів, та працівники Черкаського ВРЕР ДАІ встановлюють особу власника майна. З позовної заяви та долучених документів вбачається, що позивач не оскаржувала у правоохоронні органи неправомірні дії посадових осіб торгівельної організації - ТОВ «Логістік-Транс сервіс», які видавали довідки-рахунки, на підставі яких здійснювалася державна реєстрація транспортних засобів на нового власника. В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію з врахуванням вартості майна. Згідно із ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Разом з тим, відповідач не згодний та не спроможний виконати вимоги ст. 71 СК України та внести відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Єдиним його доходом є пенсія, розмір якої становить 1515 грн. в місяць. З його пенсії вираховуються аліменти на користь позивача на утримання сина, також у нього є ще повнолітня донька від попереднього шлюбу ОСОБА_10 , яка являється студенткою та потребує від батька постійної матеріальної допомоги. За своїм майновим станом відповідач неспроможний виплатити позивачу грошову компенсацію, оскільки це становитиме для нього надмірний тягар. Просить суд звернути увагу на те, що позивач ставлячи позовну вимогу стягнення з відповідача компенсації вартості рухомого майна, не просить суд припинити право власності на це майно. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено автотоварознавчу експертизу, однак ігноруючи ухвалу суду про призначення експертизи, яка вступила в силу, та вимоги процесуального законодавства, позивач листом від 14.11.2018 р. звернулася до іншого судового експерта автотоварознавця та просила його визначити середню ринкову вартість спірних транспортних засобів, зокрема сідлового тягача-Е марки RENAULT PREMIUM 420» білого кольору, шасі НОМЕР_8 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 та сідлового тягача-Е «RENAULT 22» білого кольору, шасі НОМЕР_16 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 на час проведення експертизи, а не на час відчудження транспортних засобів. Даний висновок експерта № 165 судової автотоварознавчої експертизи 19.11.2018 р. було подано після пред`явлення позову. При цьому, позивачем не вказано, що перешкоджало провести дану судову автотоварознавчу експертизу до пред`явлення позовної заяви та надати його разом з нею. З наведених підстав, просить суд не брати до уваги наданий позивачем висновок експерта № 165 судової автотоварознавчої експертизи від 19.11.2018 р., оскільки він був поданий за межами визначеного цивільно-процесуальним законодавством строку, поважні причини для поновлення цього строку відсутні. До того ж, вважає наданий позивачем висновок експерта № 165 від 19.11.2018 р. недостовірним доказом, так як експерт визначив середню ринкову вартість транспортних засобів без їх огляду та дослідження. При цьому, жодних перешкод для безпосереднього дослідження самих автомобілів та визначення їх ринкової вартості з врахуванням їхнього технічного стану не було. Також вважає за необхідним звернути увагу, що середня ринкова ціна напівпричепу-фургону «CODER S 3384D» д.н.з. НОМЕР_9 на дату проведення експертизи 19.11.2018 р. складає 105 958 грн. Разом з тим, згідно висновку експертного дослідження № 77 від 12.05.2016 р. долученого до матеріалів цивільної справи № 712/4291/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, визнання недійсним договору, витребування майна, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, припинення права власності, стягнення грошової компенсації, ринкова вартість напівпричіпа-фургон «CODER S 3384D», н\з НОМЕР_17 на 12.05.2016 р. складає 54 617 грн. Про те, є загальновідомим той факт, що вартість транспортних засобів з часом зменшується внаслідок амортизаційного зносу, а тому висновок експерта № 165 від 19.11.2018 р. викликає розумний сумнів в його об`єктивності. Просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

01 березня 2019 року до суду надано відповідь на відзив представника сторони ОСОБА_3 - Батюк О.О. , обгрунтовуючи його тим, що наявність спірних автомобілів у товариша ОСОБА_2 не є перешкодою для задоволення позову щодо поділу вказаного майна, оскільки вказані автомобілі вибули з власності позивача за договорами, які є недійсними. Таким чином, знаходження спірних автомобілів у ОСОБА_6 не припиняє право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вказані автомобілі. Відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує продаж ним вказаних автомобілів, ОСОБА_3 в свою чергу заперечує продаж вказаних автомобілів, належних та допустимих доказів продажу кимось з них в матеріалах справи немає. Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти поділу автомобілів, які знаходяться у ОСОБА_6 , та які ОСОБА_2 стверджує, що автомобілі є власністю ОСОБА_6 , ОСОБА_2 відмовляється від права власності на вказані автомобілі, вартість кожного з них значно перевищує розмір вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . Така поведінка, свідчить про те, що або автомобілі були продані саме ОСОБА_2 , або продаж вказаних автомобілів є фіктивним, та фактично вони залишаються у власності останнього. Це підтверджується висновком автотоварознавочої експертизи, яка надана ОСОБА_3 , згідно якого ринкова вартість вказаних автомобілів в декілька разів більша від тої, за яку вони були відчужені ОСОБА_5 , та від ОСОБА_5 зареєстровані ОСОБА_6 . Щодо пропуску строку позовної давності, то сплив позовної давності щодо спорів з поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя розпочинається з наступного дня після розірвання шлюбу. Спірні транспортні засоби знаходилися з моменту їх придбання у спільній сумісній власності подружжя, при цьому ОСОБА_2 використовував їх у своїй підприємницькій діяльності за згодою подружжя, і, відповідно, свідоцтва про реєстрацію вказаних транспортних засобів знаходилися у ОСОБА_2 .

З червня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали окремо, сімейні та подружні стосунки не підтримували, що підтверджується рішеннями Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2015 року та від 25 жовтня 2016 року. Таким чином, ОСОБА_3 не могла і не повинна була знати про те, що спірні автомобілі було відчужено. Щодо збільшення розміру позовних вимог, то це пояснюється тим, що позивач привела свої позовні вимоги у відповідність висновку автотоварознавчої експертизи, який доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Щодо заперечень ОСОБА_2 вартості напівпричепа-фургон «CODER S 3384D» 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 . ОСОБА_2 наполягає, що вартість вказаного напівпричепа-фургона була встановлена, згідно висновку експертного дослідження № 77 від 12.05.2016 р., який міститься у матеріалах справи № 712/4291/16-ц у розмірі 54 617 грн., а з часом вартість автотранспортних засобів зменшується. Однак даний висновок визнано сумнівним, у зв`язку з явним заниженням вартості транспортного засобу. При цьому, слід враховувати, що не лише транспортний засіб за два роки (з 2016 року) теоретично міг знецінитися, а й національна валюта України значно знецінилась за вказаний період. Таким чином, заперечення щодо вартості вказаного напівпричепа-фургона не ґрунтуються на обставинах справи.

11 березня 2019 року відповідач ОСОБА_6 скерував до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування якого вказував на те, що в позовній заяві позивачка вказує, що її чоловік ОСОБА_2 займався обслуговуванням спірних автомобілів, у нього знаходилися свідоцтва про їх реєстрацію та ключі до них. Вважає за необхідним повідомити суд про те, що викладені доводи не є правдивими, оскільки ще 17 лютого 2014р. між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 були укладені нотаріально завірені договори оренди транспортних засобів, отже, ОСОБА_3 достовірно було відомо, в кого саме перебувають у користуванні вказані транспортні засоби, документи на них та ключі.В подальшому ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_6 з пропозицією придбати у неї орендовані авто. Оскільки коштів на купівлю транспортних засобів в той час у ОСОБА_6 не було, то він відмовився. Надалі ОСОБА_3 завчасно повідомила ОСОБА_6 , що знайшла покупця і їй необхідно надати машини та свідоцтва про їх реєстрацію для переоформлення на нового власника в реєстраційних органах, що і було зроблено. Доставкою авто на майданчик в ГАІ для огляду експертом та переоформлення права власності ОСОБА_3 займалася самостійно. Згодом йому стало відомо, що новим власником машин стала ОСОБА_5 - свекруха ОСОБА_3 . Вона через деякий проміжок часу вирішилипродати машини та запропонувала йому їх викупити.Вважає себе добросовісним набувачем. Укладені договору були оформленні з дотриманням вимог Закону.Підстав для визнання їх недійсними не має. Твердження ОСОБА_3 те, що вона нічого не знала про відчуження транспортних засобів не відповідають дійсності, оскільки вона самостійно вживала заходи передачі авто в оренду та їх подальшого відчуження.Законних підстав для витребування у ОСОБА_6 машини марки "RENAULT PREMIUM 420", 2005 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , не має. Також просить суд застосувати строки позовної давності до визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки перше відчуження автомобілів відбулося ще в листопаді 2014р., а з позовом до суду позивач звернулася тільки в травні 2018р., тобто після спливу більше трьох років.

28 березня 2019року позивач ОСОБА_3 скерувала до суду заяву про уточнення та доповнення підстав позовних вимог в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними, обгрунтовуючи їх тим, що спірні автомобілі придбані в період шлюбу і є спільною сумісною власністю, сторони мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження спірними автомобілями. Розпоряджатися спірними автомобілями сторони мали право лише за взаємною згодою. Згода ОСОБА_3 на продаж автомобілів повинна була бути письмовою. ОСОБА_3 нікому, в тому числі і ТОВ«Логістик-Транс Сервіс» спірні автомобілі не передавала, дозволу на їх відчуження не надавала, довіреності на керування та їх відчуження не надавала, що підтверджується повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей № 35902531 від 19.02.2018 р., акт обстеження технічного стану автомобіля не підписувала, договір комісії транспортних засобів не укладала. За твердженнями ОСОБА_2 , зазначених у його позовній заяві він також вказані автомобілі на комісію не передавав та в інший спосіб не відчужував, доручення на продаж спірних автомобілів нікому не надавав.Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс» не мало права без укладання з ними, як власниками спірних автомобілів, або одним із них та наявної письмової згоди другого співвласника, договору комісії, приймати вказані автомобілі на комісію та продавати їх третім особам. Продаж автомобілів, які були у вжитку регулюється Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, який затверджений Постановою КМ України від 11 листопада 2009 року № 1200. ТОВ «Логістик-Транс Сервіс» в порушення вимог Порядку особу комітента не ідентифікував, акт технічного стану спірних автомобілів за їхньою участю не склав. Оскільки, з ТОВ «Логістик-Транс Сервіс» не укладався договір комісії, на комісію спірні автомобілі не передавались, дозволу чи доручення на їх відчуження не надавались, то товариство продало їх без будь-яких правових підстав. 24 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 - Батюк О.О. скерував до суду відповідь на відзив ОСОБА_6 . В обгрунтування якої вказував, що ОСОБА_6 стверджує, що автомобілі сідловий тягач-Е марки «RENAULN 22" білого кольору, шасі НОМЕР_1 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 були передані йому ОСОБА_3 на підставі договорів оренди 17 лютого 2014 року. Вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 2.1. вказаних договорів, орендна плата за користування кожним автомобілем становила 300 грн. в місяць. Вказану орендну плату було занижено у зв`язку з небажанням сплачувати орендарем повної вартості за посвідчення договорів оренди. Оскільки ОСОБА_6 в подальшому відмовився підписувати зміни до договору оренди, та зазначити реальну вартість оренди, ні ОСОБА_3 , ні її чоловік ОСОБА_2 не виконали вимоги пунктів 5.1. вказаних договорів - передати автомобілі, а, відтак, ОСОБА_6 не надав актів прийому-передачі вказаних автомобілів, оскільки таких актів не існує, бо автомобілі так і не передавались, і, відповідно, ОСОБА_6 не сплачував ОСОБА_12 орендну плату, а, відтак, і не зміг надати доказів сплати ним орендної плати. Всі інші пояснення є також неправдивими, оскільки ОСОБА_6 є давнім приятелем і компаньйоном Кучай В.В. по веденню бізнесу, про що свідчать виписки з рахунку ОСОБА_2 за період з 02.06.2014 р. по 20.05.2016 р. та з 01.01.2018 р. по 12.04.2019 р., де ОСОБА_6 є постійним як платником на користь ОСОБА_2 , так і отримувачем коштів від останнього, та намагається зберегти придбані без достатніх правових підстав у ОСОБА_3 автомобілі. А тому ОСОБА_6 ніяких доказів на підтвердження своїх пояснень не надав.

Представник позивача ОСОБА_2 (за первісним позовом) адвокат Колотило Л.М. позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві ОСОБА_2 , у задоволенні заявлених ОСОБА_3 позовних вимог просила відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 адвокат Батюк О.О. у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог просив відмовити з підстав, наведених у відзиві, також підтримав заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги та просив їх задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві ОСОБА_12 .

Відповідачка ОСОБА_5 у задоволенні заявлених ОСОБА_3 позовних вимог просила відмовити з підстав, вказаних у поданому нею відзиві на позов.

Інші відповідачі за позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши учасників, вивчивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Хід розгляду справи

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року відкрито провадження у справі № 712/13825/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про компенсацію вартості частки спільного майна.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2018 року визначено здійснювати розгляд справи № 712/13825/17в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року № 712/4656/18 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Транс Сервіс", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року у справі № 712/4656/18 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 - Батюка О.О. про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 проводити у будь-який спосіб, включаючи передачу в оренду, безоплатне користування, відчуження сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420» ,білого кольору, шасі НОМЕР_18 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , забороні сервісним центрам МВС України проводити перереєстрацію транспортних засобів: сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , та напівпричіп-фургона «CODER S 3384D» д.н.з. НОМЕР_9 .

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 травня 2018 року відкрито провадження у справі № 712/4656/18.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2018 року об`єднано в одне провадження справу № 712/13825/17 та справу № 712/4656/18 з присвоєнням номера № 712/13825/17.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.09.2018р. провадження у справі було зупинене в зв`язку з призначенням експертизи. Відновлено провадження ухвалою суду від 18.12.2018р.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2019 року закрито підготовче провадження.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

З 12 серпня 2004 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому у Черкаському міському відділі реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 993, свідоцтво про одруження видане Черкаським міським відділом РАЦС 12.08.2004р. (а.с.4 т.1)

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти в судовому порядку.

27.05.2009 р. ОСОБА_2 зареєстрував право власності на автомобіль "SKODA SUPERB" НОМЕР_10 , довідка УДАІ від 12.02.2018р.( а.с.96 т.2).

27 липня 2013 р. ОСОБА_3 зареєструвала право власності на сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане Черкаським МРЕР при УДАІ УМВС України в Черкаській області 27.07.2013р. (а.с.6 т.1)

05 листопада 2013 р. ОСОБА_3 зареєструвала право власності на сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане Черкаським МРЕР при УДАІ УМВС України в Черкаській області 05.11.2013р. (а.с.6 т.1).

Відповідно до довідки РЦС МВС України в Черкаській області від 26.02.2018р. № 31/23/1-426 ОСОБА_3 не отримувала посвідчення на право керування транспортними засобами(а.с. 83 т.1)

Відповідно до договору оренди від 17 лютого 2014 року ОСОБА_3 (орендодавець) надала в оренду ОСОБА_6 (орендар) сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , орендна плата 300 грн. на місяць, строк оренди три роки, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення ( п.2.1, 3.1). Договір посвідчений за згодою чоловіка ОСОБА_2 , справжність його підпису посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 17.02.2014 р. за р.№ 359.

Відповідно до договору оренди від 17 лютого 2014 року ОСОБА_3 (орендодавець) надала в оренду ОСОБА_6 (орендар) сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 , орендна плата 300 грн. на місяць, строк оренди три роки, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення ( п.2.1, 3.1). Договір посвідчений за згодою чоловіка ОСОБА_2 , справжність його підпису посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 17.02.2014р. за р.№ 360.

13 листопада 2014 року ТОВ «Логістик-Транс-Сервіс» видана довідка-рахунок серія ВІА № 889685 про відчуження ОСОБА_3 ОСОБА_5 транспортного засобу сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», шасі НОМЕР_1 за 32 000 грн. (а.с.7 т.1)

13 листопада 2014 року ТОВ «Логістик-Транс-Сервіс» видана довідка-рахунок серія ВІА № 889686 про відчуження ОСОБА_3 сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», номер шасі НОМЕР_8 за 35 000 грн. (а.с.8 т.1).

На підставі зазначених довідок 13 листопада 2014 р. право власності на вказані ТЗ було перерєстровано на ОСОБА_5 , яка була документована посвідченням водія НОМЕР_19 від 20.06.1984 р. ( а.с.152 т.1).

Автомобіль "SKODA SUPERB" ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу 23.04.2015 р. за 75 000 грн. згідно з довідкою рахунком(а.с.33 т.2)

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобі від 31.05.2016 року ОСОБА_5 продала сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22» за 130000 грн. ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 109)

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобі від 01.06.2016 року ОСОБА_5 продала сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420»за 140000 грн. ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 110)

25 жовтня 2016 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, описку у якому виправлено ухвалою від 14.11.2016р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Прізвище ОСОБА_3 після розірвання шлюбу змінене на ОСОБА_3 . В рішенні суду від 25.10.2016 р. встановлено, що сторони з червня 2014 року сімейних та подружніх стосунків не підтримують. ( а.с.5 т.1)

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.01.2017 р. у справі № 712/4291/16-ц визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та проведений її поділ у частках по 1/2 кожному. Визнано напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації на підставі експертного дослідження від 12.05.2016 р. вартості а/м Шкода 54 617 грн. (а.с.42-45) т.1.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

31 травня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачних ст.358, 190, 289 КК України, а в липні 2016 року оскаржила бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР ( а.с.17 т.1)

07 серпня 2016 р. внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12016251010006387 за матеріалами про незаконне заволодіння майном ОСОБА_3 - сідловими тягачами марки «RENAULT 22» д.н.з. НОМЕР_2 та «RENAULT PREMIUM 420»д.н.з. НОМЕР_4 умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими особами шляхом підробки документів на право власності третіми особами. ( а.с. 47 т.1)

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2020 року скасована постанова слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 23 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження № 12016251010006387 від 07 серпня 2006 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (а.с.136 т.4)

Відповідно до повідомлень РСЦ МВС України від 13.02.2018 р. та 13.03.2018 р. документи про підстави перереєстрації автомобілів з ОСОБА_3 у 2014 році знищені за актом № 1 від 26.01.2018 р. у зв`язку із закінченням терміну зберігання (три роки) згідно з наказом МВС України від 10.01.2014 р. № 5 ДСК ( а.с.60, 108 т.1).

Відповідно до довідки РСЦ МВС України від 26.02.2018 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримувала ( а.с. 83 т.1).

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 04.04.2018 р. дохід від реалізації рухомого майна не отримувався, сплати податку на доходи фізичної особи до бюджету не надходили ( а.с. 104 т.1)

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 02.10.2018 р. згідно облікових даних ТОВ "Логістик-Транс Сервіс" не повідомляло про факт відчуження гр. ОСОБА_3 рухового майна, сплати податку на доходи фізичної особи до бюджету не надходило ( а.с.56 т.3)

Відповідно до висновку експерта № 165 від 19.11.2018 р. (а.с.39-52 т.3):

- середня ринкова ціна ТЗ сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420", білого кольору, номер шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 станом на 19.11.2018 року складає 398 280 грн.

- середня ринкова вартість ТЗ сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 станом на 19.11.2018 року складає 349160 грн.,

- середня ринкова вартість напівпричепу-фургону «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 , 1999 року випуску станом на 19.11.2018 року складає 105958 грн.,

- середня вартість легкового автомобіля "SKODA SUPERB", 2006 року випуску, кузов НОМЕР_15 , д.н.з. НОМЕР_10 на момент його продажу ОСОБА_2 на 23 квітня 2015 року складає 193640 грн. Відповідно 1/2 частина ринкової вартості автомобіля"SKODA SUPERB" складає 96820 грн.

Згідно показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , допитаних в судовому засіданні, ОСОБА_3 не користувалась транспортними засобами, оскліьки вони перебували у її чоловіка ОСОБА_2 у тим, що останній займався підприємницькою діяльністю.

Відповідно до довідки в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.11.2019 р. згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС в Черкаській області громадянкою ОСОБА_3 14.11.2014 р. було сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 3350 грн. (а.с.52 т.4)

Відповідно до довідки начальника Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 05.12.2019 р. ТЗ сідловий тягач-Е марки «RENAULT 22», білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 з 05.12.2018 року зареєстрований на праві власності ОСОБА_7 (а.с.62 т.4)

Відповідно до довідки начальника Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 05.12.2019 р. на праві власності ОСОБА_2 зареєстровані 6 транспортних засобів - RENAULT PREMIUM 420 НОМЕР_22 (з 09.10.2018р.), RENAULT PREMIUM 420 НОМЕР_23 (з 06.10.2018р.), GRAY ADAMS GA1 НОМЕР_37 (з 06.10.2018р.), LECITRAILER НОМЕР_26 (з 25.01.2018р.), PEUGEOT BOXER НОМЕР_27 (з 02.09.2015р.), ЗИЛ ММЗ 4502 НОМЕР_30 (з 29.11.2008р.).(а.с.67 т.4)

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та ЖК України

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Спірні правовідносини виникли між сторонами регулюються нормами сімейного та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Відповідно до пункту 23 Постанови пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За приписами ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 05.04.2017 року у справі №6-399цс17, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір між сторонами щодо спільного майна подружжям судом встановлено, що на момент припинення між сторонами шлюбних стосунків у червні 2014 року сторонами було набуто за спільні кошти наступне рухоме майно: сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 , автомобіль "SKODA SUPERB" д.н.з. НОМЕР_10 . Вказані транспортні засоби являлись спільним сумісним майном, оскільки були придбані сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства за спільні кошти, що сторонами не оспорювалось.

У листопаді 2014 року право власності ОСОБА_3 на сідловий тягач-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 та сідловий тягач-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 було перереєстровано на ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, оформлених довідкою-рахунком серія ВІА № 889685 від 13 листопада 2014 року та довідкою-рахунком серія ВІА № 889686 від 13 листопада 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу, - щодо відповідності змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вільності волевиявлення учасника правочину, відповідності його внутрішній волі, спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і також вчинення правочину особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно з роз`ясненнями в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

За положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставою оспорювання договорів купівлі-продажу від 13.11.2014р. сідлових тягачів-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 та «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 зазначала, що як власник не укладала спірні правочини та вказані договори від її імені були укладені невідомою особою без законних підстав, згідно доводів відзиву на позов від 16 лютого 2018 року зазначала, що на її думку після припинення шлюбних стосунків її чоловік викрав її паспорт та за допомогою посадових осіб ТОВ "Логістик-Транс Сервіс" зареєстрував автомобілі на свою матір ОСОБА_5 . З приводу неправомірних дій по припиненню реєстрації її права власності на автомобілі звернулась до правоохоронних органів.

Таким чином, підставою оспорювання договорів ОСОБА_3 вказує про вчинення відносно неї невстаносленими особами неправомірних дій, внаслідок яких вона була незаконно позбавлена власності із завданням їй матеріальної шкоди, тобто вчинення відносно неї дій, які підпадають під кримінальне правопорушення проти власності.

Разом з тим, доводи відповідачки про вчинення від її імені спірних правочинів внаслідок вчинення неправомірних дій не підтверджені доказами встановлення даного факту в порядку кримінального судочинства, за зверненням ОСОБА_3 до правоохоронних органів здійснюється досудове розслідування, в цивільному судочинстві не можуть встановлюватись обставини вчинення відносно відповідачки кримінального правопорушення.

Доводи представника ОСОБА_3 адвоката Батюка О.О. про те, що відповідачами за її позовом про визнання договорів купівлі-продажу не дійсними не доведено, що спірні правочини були вчинені з дотриманням Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, який затверджений Постановою КМ України від 11 листопада 2009 року № 1200 суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Статтею 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальним правилом застосування презумпції правомірності правочину означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Тобто саме особа, яка порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язана довести обставини, що її спростовують, а до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За клопотанням ОСОБА_3 судом витребовувались документи про підстави перереєстрації автомобілів з ОСОБА_3 у 2014 році, однак суд позбавлений можливості їх дослідити, так як як з`ясувалось, що вказані документи були знищені РСЦ МВС України у січні 2018 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання (три роки) згідно з наказом МВС України від 10.01.2014 р. № 5 ДСК.

При цьому в ході розгляду справи ОСОБА_3 вказувала, що про припинення її права власності на спірні автомобілі дізналась з листа УДАІ УМВС України в Черкаській області від 12 травня 2015 року № 13/14-3030. Отже, ОСОБА_3 , дізнавшись ще у травні 2015 року про спірні договори купівлі-продажу від 13.11.2014р., мала реальну можливість оспорити вказані правочини до спливу у січні 2018 року трирічного терміну зберігання документації, на підставі яких вони вчинені, однак з причин, які залежали виключно від її волі, звернулась до суду вже після знищення відповідної документації компетентним органом за закінченням терміну зберігання.

Що стосується доводів представника ОСОБА_3 адвоката Батюка О.О. про відсутність належних доказів підтвердження сплати ОСОБА_3 податків з отриманих за спірними договорами коштів, оскільки відомості про облікування органами ДФС України сплати податків від імені ОСОБА_3 з достовірністю не підтверджують факт сплати вказаних податків саме ОСОБА_3 на підставі спірних договорів, вказані доводи не підтверджують недійсність спірних правочинів, а стосуються їх виконання.

Крім того, суд враховує також те, що не зважаючи на те, що реєстрація сідлових тягачів-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 та «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 була здійснена тільки на ОСОБА_3 , остання не являлась одноосібним власником вказаних транспортних засобів, які у розумінні ст.60 СК України були об`єктами спільної сумісної власності подружжя. Отже, оспорюючи договори купівлі-продажу від 13.11.2014 р. позивачка вправі ставити питання про їх недійсність у частині відчуження належної їй 1/2 частки у спільному майні, оскільки ОСОБА_2 як співвласник сідлових тягачів на момент укладення договорів від 13.11.2014 р., вказані правочини протягом судового розгляду не оспорював.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що презумпція правомірності договорів купівлі-продажу від 13.11.2014 р. сідлових тягачів-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 та «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 не спростована належними, доспустимим та достатніми доказами, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та про зобов`язання ОСОБА_6 передати ОСОБА_3 , автомобіль сідловий тягач-Е марки "RENAULT PREMIUM 420".

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності щодо вимог про визнання недійсними спірних правочинів в цілому можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого субєктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Оскільки під час розгляду справи буде встановлено, що позивачем не доведено порушення суб`єктивного права, про захист якого він просить, суд відмовляє в позові не через пропуск позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_2 з приводу того, що кошти в сумі 32 000 грн. та 35 000 грн. були сплачені ОСОБА_3 ОСОБА_5 як покупцем, не знайшли підтвердження в ході судового засідання об`єктивними та переконливими доказами, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження перерахування грошових коштів ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 згідно передбаченої законом правової процедури. Необхідно зазначити, що належним доказом розрахунку відповідачки ОСОБА_5 з ОСОБА_3 за придбані транспортні засоби має бути платіжний документ про перерахунок коштів, про те такого документа до суду не надано та факт отримання будь-яких коштів від ОСОБА_5 заперечила.

Таким чином, за недоведеністю факту розрахунку відповідачки ОСОБА_5 з ОСОБА_3 за придбані транспортні засоби на підставі договорів купівлі-продажу від 13.11.2014р. сідлових тягачів-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 та «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості частки спільного майна, не підлягають до задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких міркувань.

За приписами ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. ( ч.3 ст.71 СК України).

Судом встановлено, що напівпричіп-фургон «CODERS 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 є спільним майном подружжя та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 Вартість напівпричіпа-фургона «CODERS 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 в сумі 105958 грн. підтверджується висновком експерта № 165 від 19.11.2018 р. Оскільки вказаний транспортний засіб є неподільною річчю та в ході судового розгляду ОСОБА_2 не заявлено вимоги про виділення вказаного транспортного засобу йому у власність, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про виділення їй у власність напівпричіп-фургон «CODERS 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 підлягають до задоволення. При цьому суд враховує, що вартість виділеного майна перевищує вартість належної ОСОБА_3 1/2 частки вказаного напівпричіпа на 105958/2 = 52 979 грн.

Позовна вимога ОСОБА_3 про залишення за ОСОБА_2 право власності на сідловий тягач-Е «RENAULN 22" не підлягає до задоволення, оскільки вказаний транспортний засіб на даний час не перебуває у власності ні у ОСОБА_3 , ні у ОСОБА_2 .

Вирішуючи вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації 96820 грн. за 1/2 частина ринкової вартості відчуженого без згоди співвласниці автомобіля"SKODA SUPERB", суд виходить з такого.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч.ч. 2, 3ст. 65 СК України).

При цьому, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3ст. 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (ст. 63 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.01.2017р. у справі № 712/4291/16-ц, яке набрало законної сили,встановлено і не підлягають доведенню у даній справі в силу вимог ст.82 ЦПК України, що в період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль "SKODA SUPERB" д.н.з. НОМЕР_10 , який ОСОБА_2 відчужив після припинення шлюбних стосунків без згоди ОСОБА_12 . Вказаним рішенням ОСОБА_3 відмовлено у визнанні договору відчуження вказаного автомобіля недійсним та роз`яснено право на сплату грошової компенсації.

Відповідно до висновку експерта № 165 від 19.11.2018 р. середня вартість легкового автомобіля "SKODA SUPERB", 2006 року випуску, кузов НОМЕР_15 , д.н.з. НОМЕР_10 на момент його продажу ОСОБА_2 на 23 квітня 2015 року складає 193640 грн.

Оскільки ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля, який був об`єктом спільної сумісної власно сті сторін після припинення шлюбних стосунків між сторонами без згоди ОСОБА_3 та без сплати останній грошової компенсації, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_3 як співвласника, а тому до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення грошової компенсації відповідно до висновку експерта № 165 від 19.11.2018 р. 1/2 частина ринкової вартості автомобіля "SKODA SUPERB" складає 96820 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає грошова компенсація за відчуження автомобіля "SKODA SUPERB" 96820 грн. за відніманням Ѕ частини вартості напівпричіпа-фургон «CODERS 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 105958 грн.: 2 = 52979 грн., оскільки на дану суму є збільшеною належна до виділення ОСОБА_3 Ѕ частка напівпричіпа-фургон «CODERS 3384D».

Отже, до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає грошова компенсація в сумі 96 820 грн. - (105958/2) = 96 820 - 52 979 = 43 841.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що висновок експерта № 165 від 19.11.2018 р. є неналежним та недопустими доказом, оскільки по суті є висновком автотоварознавчого дослідження, суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення по суті заявлених вимог про поділ майна подружжя, оскільки кожна з сторін має рівні права на надання суду доказів та жоден з доказів не має наперед встановленої сили для суду. Відповідач за позовом про поділ майна ОСОБА_2 мав можливість в ході судового розгляду заявити клопотання про залучення судового експерта чи спеціаліста для оцінки спірного майна, однак таких клопотань ОСОБА_2 не заявлялось.

Що стосується посилання адвоката Колотило Л.М. на висновок експертного дослідження № 77 від 12.05.2016 р. про те, що ринкова вартість напівпричіпа-фургон «CODER S 3384D», н\з НОМЕР_17 на 12.05.2016 р. складає 54 617 грн., даному висновку дана оцінку як сумнівному судовим рішенням в цивільній справі № 712/4291/16-ц , яке набрало законної сили.

Отже, обгрунтовуючи позовні вимоги про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 надала висновок оцінки спірного майна, наданий судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_17 (свідоцтво № 33 від 06.07.2018 року, видане експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України), який не спростований ОСОБА_2 , а тому суд приймає його як належний.

Доводи адвоката Колотило Л.М. про те, що за своїм майновим станом ОСОБА_2 неспроможний виплатити позивачу грошову компенсацію, оскільки це становитиме для нього надмірний тягар, суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про поділ майна подружжя, оскільки відповідно до довідки начальника Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 05.12.2019 р. на праві власності ОСОБА_2 зареєстровані 6 транспортних засобів, отже за своїм матеріальним станом ОСОБА_2 має можливість виплатити грошову компенсацію за відчужене без згоди ОСОБА_3 майно.

Що стосується посилання адвоката Колотило Л.М. на те, що згідно довідки-рахунку ОСОБА_2 автомобіль "SKODA SUPERB" відчужений за 75 000 грн., відчуження за вказану суму здійснено без згоди останньої та з порушенням її прав як співвласника, а тому ОСОБА_3 вправі вимагати компенсації 1/2 частини ринкової вартості відчуженого майна згідно з висновком експерта.

Відповідно до ч.9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою від позову ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 грн. не підлягають до відшкодування відповідачем. Представником ОСОБА_3 адвокатом Батюка О.О. в порядку ст.246 ЦПК України подане клоптання про призначення судового засідання для вирішення питання про понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 63, 65, 70, 71 України, ст. 203, 215, 368, 655 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості частки спільного майна.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу сідлового тягача-Е «RENAULT 22», д.н.з. НОМЕР_2 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889685 від 13 листопада 2014 року та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», д.н.з. НОМЕР_4 , оформленого довідкою-рахунком серія ВІА № 889686 від 13 листопада 2014 року та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на напівпричіп-фургон «CODER S 3384D», д.н.з. НОМЕР_9 . вартістю 105 958 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 43 841 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_6 проводити у будь-який спосіб, включаючи передачу в оренду, безоплатне користування, відчуження сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420»,білого кольору, шасі НОМЕР_18 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони сервісним центрам МВС України проводити перереєстрацію транспортних засобів: сідлового тягача-Е марки «RENAULT PREMIUM 420», білого кольору, шасі НОМЕР_8 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , та напівпричіп-фургона «CODER S 3384D» д.н.з. НОМЕР_9 .

Дата виготовлення повного тексту рішення 29 травня 2020 року.

Судове засідання для вирішення питання просудові витрати призначити на 02 червня 2020 року о 14 год. 30 хв.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину ( пункт 3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України у редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року).

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_32 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_33 )

Відповідач: ТОВ "Логістик-Транс Сервіс" (м. Черкаси, вул. Оборонна,15, ЄДРПОУ 37400030 )

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_34 )

Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_35 )

Третя особа: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_36 ).