Рішення № 89528306, 28.05.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11037/16-ц

Провадження № 2/638/3087/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Башинської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2016 позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Дзержтнського районного суду м. Харкова. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 07.04.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором та станом на 30.04.2016 має заборгованність у розмірі 18202,34 грн, із них заборгованість за кредитом 1563,47 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 12484,00 грн, заборгованість за пенею 3050,00 грн, штраф фіксована частина - 250,00грн, штраф процентна складова 854,87 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1378,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання проти позову заперечував, зазначив, що дійсно отримував платіжну картку з кредитним лімітом, коштами користувався, але не пам`ятає скільки коштів було знято з картки. Зазначив, що банком було пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволені позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

20.02.2017 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено позов ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 18202,47 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2020 заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 скасовано. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження.

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Судом встановлено, що 05.07.2008 ОСОБА_1 заповнив та підписав заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». З тексту заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну кредитну картку «Універсальна», з встановленням платіжного ліміту - 1900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 3.2 та 3.3 Умов та правил банківських послуг передбачено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь- який момент змінити кредитний ліміт.

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 1900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Довідкою про умови кредитування передачена базова ставка відсотків на місяць. Зазначена довідка відповідачем ОСОБА_1 підписана 07.04.2008, в день підписання заяви про отримання кредиту.

Відповідно умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Умови надання банківських послуг передбачають, що при порушені позичальником платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн+5% від суми позову.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого банком розрахунку, заборгованість за договором б\н від 07.04.2008 становить 18202,34 грн, із них заборгованість за кредитом 1563,47 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 12484,00 грн, заборгованість за пенею 3050,00 грн, штраф фіксована частина - 250,00грн, штраф процентна складова 854,87 грн.

Так, станом на момент укладення договору відсоткова ставка складала 36%, з 01.01.2013 - 30%, з 01.09.2014- 34,80% грн, 01.04.2015- 43,20%.

Приписами ч.1 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Судом було перевірено розмір нарахованих відсотків, яка відповідно до розрахунку надано банком у більше ніж у 7,9 разів перевищує тіло кредиту, та виявлено, що їх нарахуванням не відповідає умовам договору.

Таким чином, судом було проведено наступний перерахунок нарахованих процентів.

З розрахунку вбачається, що банком проценти почали нараховуватись з 19.05.2008.

Отже, за період з 19.05.2008 по 31.12.2012 минуло 1688 днів. Розмір процентів складає (1563,47*36%/360)*1688=2639,13 грн.

За період з 01.01.2013 по 31.08.2014 минуло 608 днів. Розмір процентів складає (1563,47*30%/360)*608=792,15 грн.

За період з 01.09.2014 по 31.03.2015 минуло 212 днів. Розмір процентів складає (1563,47*34,8%/360)*212=320,40 грн.

За період з 01.04.2015 по 30.04.2016 минуло 396 днів. Розмір процентів складає ( 1563,47*43,2%/360)*396= 742,96 грн.

Отже, загальна заборгованість за відсотками станом на 30.04.2016 становить 2639,13 грн +792,15 грн+320,40 грн+742,96 грн = 4494,64 грн.

Банком нарахована пеня в сумі 3050,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, договором передбачена відповідальність за одне й те ж порушення договору, прострочення платежів, як у вигляді пені, так і штрафу.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з того, що одночасне застосування різних видів неустойки, що передбачені у ст. 549 ЦК України, у якості заходів відповідальності за одне й теж правопорушення в силу прямої заборони Основним Законом України є нікчемними, вони не повинні застосовуватися судом.

Таким чином, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 250,00 грн ( фіксована частина) та 854,87 грн (процента складова) задоволенню не підлягають.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Щодо стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, проте вона не може бути задоволена, так як з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 останній платіж по кредиту здійснив 13.09.2013. З позовною заявою банк звернувся 05.07.2016, в межах строку позовної давності.

Приписами ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги були задоволені тільки на 42,3% судовий збір підлягає стягненню у розмірі 42,3% від сплаченої суми, тобто 582,90 грн (1378,00*42,3%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 3052299 рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 07.04.2008 по тіло кредиту 1563,47 грн, заборгованість за відсотками 4494,64 грн, пеня 3050,00 грн, судовий збір - 582,90 грн, а всього 8284 (вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 01 коп.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.05.2020.

СУДДЯ - І.В. Семіряд