Рішення № 89524552, 19.05.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10918/19

Провадження № 2/522/1694/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ПАТ «СК «Українська страхова група», про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

До суду 01.07.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений до ОСОБА_2 , за яким просила стягнути із відповідача на її користь компенсацію за нанесену шкоду у розмірі 57 743,44 грн..

Згідно обґрунтувань позову, 17 січня 2019 року о 12 год. 55 хв. в м. Одеса по вул. Пастера, 42, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Торгова, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 , та скоїв із ним зіткнення, після чого транспортний засіб марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , змінив траєкторію руху та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортний засіб марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які знаходились на зустрічній смузі руху вул. Торгова, після чого транспортний засіб марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_5 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18 лютого 2019 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/1460/19 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на останнього накладено штраф у розмірі 340 грн.. Одеським апеляційним судом 03 квітня 2019 року вказану постанову суду 1ї інстанції було залишено без змін.

Посилалась на те, що унаслідок ДТП її транспортний засіб зазнав пошкоджень та потребував відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку оцінена в розмірі 113 632, 83 грн.. Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 30 квітня 2019 року позивачем фактично сплачено за ремонтно-відновлювальні роботи та придбання запасні частини для відновлення пошкодженого автомобіля на загальну суму 132 865, 00 грн., а саме: 20 лютого 2019 року - 40 000 грн., 21 лютого 2019 року - 45 750 грн., 30 квітня 2019 року - 47 115 грн.. Вказувала, що 24 травня 2019 року ще оплатила вартість робіт, пов`язаних із відновленням працездатності автомобіля, у розмірі 6 878, 44 грн.. Зазначила, що страховою компанією ПАТ «СК «Українська страхова група», в якій було застраховано відповідальність відповідача, було виплачено їй, ОСОБА_1 , страхове відшкодування у розмірі 102 000 грн.. Отже, вважає, що відповідач має відшкодувати їй фактично понесені витрати (збитки) із відрахуванням виплаченого страхового відшкодування, а саме 37 743, 44 грн. (132 865грн. + 6 878, 44 грн. - 102 000 грн.). Вказувала, що після оплати відповідачем відповідних збитків, на вимогу відповідача готова передати йому пошкоджені замінені запасні частини. Також посилалась на завдання їй моральної шкоди, розмір якої оцінила в 20 000 грн.. та яка полягала у фізичних стражданнях, пов`язаних із нервовим стресом після ДТП, усвідомленням ризику значних тілесних ушкоджень, які вдалося уникнути; порушені звичайного укладу життя та порушенням права власності, пов`язаного з неможливістю користуватись належним їй автомобілем.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 10.09.2019 року.

У судове засідання призначене на 10.09.2019 року ОСОБА_1 не з`явилася, представник позивачки - адвокат Судаков В.В. надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутністю та відсутністю позивачки.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, 19.08.2019 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 , згідно якої просив постановити ухвалу, якою допустити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з необхідністю з`ясування всіх обставин по справі, надання доказів до суду та всебічного розгляду справи.

Також 13 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача - адв. Широкобород С.М. (а.с.47-72), згідно якого заперечував проти вимог та просив відмовити. В обґрунтування позиції посилався на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно полісу №АК/8249352 від 26.01.2018 року (ліміт відповідальності становив 100 000 грн.) та за договором №97-11505-180047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу (ліміт відповідальності - 100 000 грн.). Отже, за двома договорами (обов`язковим та добровільним) загальна сума відповідальності за шкоду перед третіми особами становила 200 000 грн..Саме тому позивачка отримала суму відшкодування від страхової компанії у розмірі 102 000 грн., а не 100 000 грн. як передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказане страхове відшкодування відбулось на підставі звіту №05-001 від 20.09.2019 року та представник відповідача посилався на те, що, отримуючи страхове відшкодування, позивачка погодилась із розміром матеріального збитку і отримала відшкодування в повному обсязі згідно з визначеним розміром збитків. Оскільки заявлений позивачем розмір збитків повність покривався лімітом відповідальності згідно з договорами страхування, то представник відповідача вважає, що вимоги до відповідача як до винної особи є безпідставними.

Вказував, що, якщо Позивач вважав, що розмір матеріальної шкоди, визначений страховою компанією, не є таким, що відповідає дійсності і повинен бути визначеним на іншому рівні, Позивач мав звернутися з відповідним позовом саме до страхової компанії, як належного відповідача, з урахуванням загальної суми застрахованої цивільно-правової відповідальності за двома договорами (200000 (двісті тисяч) гривень). Проте позивач погодився із розміром матеріальної шкоди, визначної страховою компанією, отримав виплату, а вже потім звернувся окремо за визначенням розміру матеріального збитку, спричиненого власнику. При цьому, зверненні до суду з даним позовом не враховано, що визначений розмір збитку на рівні 113632,83 грн. також повністю покривається лімітом відповідальності згідно з договорами страхування. Таким чином, у даній цивільній справі позивачем невірно визначений відповідач по справі. Вказував, що позивачем не були враховані спеціальні норми Закону, а саме ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та позивачка намагається безпідставно покласти додаткові витрати на відповідача.

Заперечував проти вимог щодо відшкодування моральної шкоди та визначеного розмірі 20 000 грн., вважає, що такі вимоги позивачем не доведені. Зазначив, що позивач, усвідомлюючи, що він унаслідок ДТП зазнав моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням здоров`я (у якості доказів надано саме медичну довідку), повинен був звернутися до страхової компанії для виплати відповідної компенсації (страхового відшкодування), проте не зробив цього.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року ухвалено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, продовжити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.10.2019 року.

У зв`язку з неявкою сторін 21.10.2019 року розгляд справи відкладено на 25.11.2019 року.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 року був присутній представник відповідача, який підтримав позицію, викладену у відзиві, та заперечував проти вимог позивача.

Суд протокольною ухвалою від 25.11.2019 року задовольнив клопотання представника позивача та залучив до участі у справі третю особу на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «СК «Українська страхова група».

Розгляд справи був відкладений на 20.01.2020 року.

До суду 02.01.2020 року надійшли письмові пояснення представника третьої особи, згідно яких посилались на те, що відповідно до звіту №05-001 від 20 травня 2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «СУЗУКІ», д.р. НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала 102 006, 02 грн. та ними було виплачено страхове відшкодування 06.06.2019 року у межах ліміту, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/824952, на суму 100 000 грн. та у межах ліміту, передбаченого договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №97-1505-18-00047, в розмірі 2 006,02 грн.. Отже, вважають, що ними зобов`язання з виплати страхового відшкодування були виконанні у повному обсязі. Просили справу розглядати за їх відсутності.

У підготовче засідання 20.01.2020 року з`явились представник позивача, який позов підтримав, та представник відповідача, який позов не визнавав. Представник страхової компанії в підготовче засідання не з`явився, суд належним чином сповістив її про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року підготовче засідання по справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін 12.03.2020р. розгляд справи був відкладений на 19.05.2020р..

У судове засіданні 19.05.2020 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представники позивача та відповідача надали до суду заяви, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності із урахуванням їх позицій, викладених у заявах по суті.

У відповідності до ч.1,3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне сповіщення сторін про розгляд справи, з огляду на заявлені сторонами клопотання, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 29.05.2020 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 січня 2019 року о 12 год. 55 хв. в м. Одеса по вул. Пастера, 42, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Торгова, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 , та скоїв із ним зіткнення, після чого транспортний засіб марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , змінив траєкторію руху та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортний засіб марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які знаходились на зустрічній смузі руху вул. Торгова, після чого транспортний засіб марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_5 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1

18 лютого 2019 року суддею Приморського районного суду м. Одеси ухвалена постанова по справі №522/1460/19, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на останнього накладено штраф у розмірі 340 грн. (а.с.7).

Одеським апеляційним судом 03 квітня 2019 року вказану постанову суду першої інстанції було залишено без змін. (а.с.8-10)

Власником автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 є ОСОБА_1 (а.с.6).

Цивільно-правова відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована в ПАТ «СК «Українська Страхова група» Це підтверджується полісом №АК/8249352 від 26.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.105).

Згідно вказаного полісу застрахована відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Разом із тим, відповідно до договору №97-1505-1800047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільна відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень (а.с.106-111).

Таким чином, за двома договорами (обов`язковим і добровільним) цивільна відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП на загальну суму 200000 (двісті тисяч) гривень.

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 17.01.2019 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ «СК «Українська страхова група» про ДТП, яке сталося 17.01.2019 року об 11:50 за адресою вул. Пастера, 21 за участю забезпеченого транспортного засобу (а.с.112-113).

25.04.2019 року позивач звернулася до ПАТ «СК «Українська Страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.119).

Згідно звіту №05-001 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлюючого ремонту пошкодженого в ДТП 17.01.2019 року автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 102 006 гривень 02 копійки (а.с.120-139).

Згідно платіжного доручення №14109 від 06.06.2019 року від ПАТ «СК «УСГ» перераховано на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100000 гривень на підставі полісу №АК/8249352 від 26.01.2018 року (а.с.142).

Згідно платіжного доручення 14110 від 06.06.2019 року від ПАТ «СК «УСГ» перераховано на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2006 гривень 02 копійки на підставі договору 97-1505-18-00047 від 26.01.18 (а.с.145).

Факт отримання страхового відшкодування позивач підтвердила у своїй позовній заяві.

Позивач надав разом із позовною заявою висновок експерта Крутих Є. О. №85-19 по дослідженню автомобіля «Suzuki Vitara» д.н.з. НОМЕР_2 від 16.05.2019 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki Vitara» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 17.01.2019 року, визначається рівною 113 632,83 грн. (а.с.11-19).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Види обов`язкового страхування визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно п. 9 ч. 1 вказаної статті відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV).

Статтею 3 Закону № 1961-IV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1 ст.9 Закону № 1961-IV).

Страхові виплати згідно п. 9.4. тієї ж статті, за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

За п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже за змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

На думку суду, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у її страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності

Аналогічна правова позиція наведена 04 липня 2018 року у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована в ПАТ «СК «Українська Страхова група» Це підтверджується полісом №АК/8249352 від 26.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вказаного полісу застрахована відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Разом з тим, відповідно до договору №97-1505-1800047 від 26.01.2018 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільна відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Таким чином, за двома договорами (обов`язковим і добровільним) цивільна відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП на загальну суму 200000 (двісті тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Всі витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом повинні бути включені до страхового відшкодування.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика, оскільки ж позивачка суму відповідного страхового відшкодування отримала від страхової компанії відповідача та жодним чином не висловила свою не згоду із отриманою сумою страхового відшкодування, суд вбачає, що остання з нею погодилась.

Окрім того, оскільки ліміт за двома договорами (обов`язковим і добровільним) цивільна відповідальність власника а/м марки Nissan NP 300 д/н НОМЕР_1 перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП, не перевищує розмір завданої позивачці шкоди та навіть тих збитків, про відшкодування яких нею заявлено до суду, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі та підстав для відшкодування ним як винною особою позивачці завданих збитків немає.

Таким чином, із огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 37 743, 44 грн. та відмовляє в їх задоволенні.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У мотивувальній частині позову позивачка вказує на спричинену моральну шкоду, яка за посиланням позивачки полягала у фізичних стражданнях, пов`язаних із нервовим стресом після ДТП, усвідомленням ризику значних тілесних ушкоджень, які вдалося уникнути; порушені звичайного укладу життя та порушенням права власності, пов`язаного з неможливістю користуватись належним їй автомобілем.

Завдані моральні страждання позивач оцінив у розмірі 20 000, 00 грн..

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім`ї чи близьких родичів або у зв`язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

На підтвердження завданої моральної шкоди позивач посилалась на порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, моральні страждання, пов`язані з ДТП, а також незручності, які вона має у зв`язку з вирішенням спору у судовому порядку.

Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого 17.01.2019 відбулась ДТП, позивачу були завдані певні моральні страждання. Однак, розмір моральної шкоди, який визначено позивачем в сумі 20 000,00 грн. є недоведеним, суд вважає вказаний позивачем розмір явно завищеним.

Отже, враховуючи зазначені обставини та керуючись положенням ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" від 31 вересня 1995 року, суд вважає, що позивачем явно завищено розмір моральної шкоди та виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду, яку визначає в розмірі 2 000 грн..

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань та переживань, їх тривалість, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір, у розмірі - 768,40 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 01.07. 2019 року (а.с.4).

Зважаючи на те, що суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково, у розмірі 2 000,00 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26, 90 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представником відповідача наданий детальний опис робіт (а.с.70). Заперечень щодо визначеного розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, від учасників процесу не надходило.

На вимогу ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні 20.01.2020 року представник відповідача зробив відповідну заяву про наміри подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази витрат на правничу допомогу.

Протягом п`яти днів представником відповідача до суду було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2019 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_6 та Скалозубом Володимиром Васильовичем, копію акту-розрахунку оплати послуг адвоката від 02.03.2020 року, копію додаткової угоди №1до договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2019 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1-03 від 02.03.2020 року на суму 14000 грн..

Як визначено Верховним судом у постанові від 29 серпня 2019 року по справі № 641/7592/18, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Згідно акту-розрахунку оплати послуг (роботи) адвоката Широкоборода С.М., останнім були надані наступні послуги із зазначенням їх вартості:

- формування правової позиції та написання відзиву на позов - 2 год. - 2000 грн.;

- підготовка позовної заяви для подання до суду, збирання, підготовка відповідних доказів та додатків - 4 год. - 4000 грн.;

- подання відзиву до Приморського районного суду м. Одеси - 2год. - 2000 грн.;

- участь у судовому засіданні (виходячи із щонайменшої кількості засідань - 3) - 6 год. - 6000 грн..

Дослідивши подані документи та фактичні обставини справи, суд вбачає, що вимог ОСОБА_2 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8000, 00 грн..

При цьому, суд відхиляє в частині вимог про стягнення 2000 грн. за підготовку позовної заяви, оскільки такого зустрічного позову у рамках даної справи відповідачем подано не було; також суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими вимоги щодо стягнення 2000 грн. за подання відзиву до суду (з боку відповідача не надано будь-яких доказів щодо 2 годин часу, затраченого адвокатом на подання відзиву до канцелярії суду).

Також суд вбачає, що представник відповідача був присутній та безпосередньо брав участь лише в двох засіданнях 25.11.2019 року та 20.01.2020 року, щодо участі в судових засіданнях 12.03.2019 року та 21.10.2019 року представник відповідача не був присутній та заявляв до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а також подав заяву про розгляд справи 19.05.2020 року за його відсутності, отже фактично представник відповідача був присутній у двох засіданнях, тому за участь в судових засіданнях суд вважає за можливе стягнути 4000 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 12, 32, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська Страхова група» (ідентифікаційний код: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А)), про стягнення матеріальної та моральної компенсації - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 26, 90 грн. (двадцять шість гривень 90 копійок).

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 29.05.2020 року

Суддя Л.В. Домусчі