Ухвала суду № 89523816, 28.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/11361/20

Провадження № 2/947/2624/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28.05.2020

Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Згідно п. 5 п. 7 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

В порушення п. 5 п. 7 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, зміст позову не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права.

Крім того, строки розгляду вказаних позовних вимог, є різними.

Спільний розгляд, різних не взаємопов`язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи.

Також, звертаю увагу, на те, що спори про визначення місця проживання дитини згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи (відповідача), якщо інше не передбачено законом.

З метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України був направлений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 .

Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Київського району м. Одеси.

Також, згідно статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, при розгляді судом спору про визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, однак позивачем у позовній заяві не визначено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відповідний орган опіки та піклування.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

В порушення вимог статей 175 і 177 ЦПК України, позивачем зокрема не зазначено чи зверталась позивач до відповідного органу з питанням визначення місця проживання дитини та чи розглядалось таке питання відповідним органом із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Також, згідно Пленуму Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", роз`яснено що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте до шлюбу, або за час шлюбу, але за кошти, що належали одному з подружжя особисто.

Зокрема, обов`язковому встановленню та доказуванню підлягають факти придбання одним з подружжя майна під час спільного чи окремого проживання незалежно від реєстрації чи розірвання шлюбу, обсяг спірного майна, обсяг трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох при створенні спільної власності подружжя та, залежно від установленого, розмір часток подружжя у спільній сумісній власності.

Як вбачається у прохальній частині позову, позивач серед іншого, просить поділити спільне майно подружжя.

Варто зазначити, що відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

При цьому вартість майна це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.

Позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 200000,00 грн., однак, останнім не надано суду документів щодо оцінки спірного майна на момент пред`явлення позову до суду, що водночас позбавляє суд можливості вірно вирахувати розмір судового збору, який повинен бути сплачений виходячи із ціни даного позову.

Отже, позивачу необхідно надати суду належно оформленої позовної заяви із зазначенням ціни позову та у разі належного підтвердження ціни позову (довідка БТІ, експертне дослідження, тощо) позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання даного позову, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням сплаченої суми судового збору за реквізитами:УК у м. Одесі (Київський р-н), код отримувача 38016923, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок №UA628999980313181206000015005, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви- десять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бескровний Я. В.