Ухвала суду № 89523814, 29.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13885/20

Провадження № 1-кс/947/7409/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Більською А.М., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Лопатюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Нагорнюк Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Шмідт К.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480001406 від 16.05.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці з метою подальшого незаконного збуту, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

Достовірно знаючи, що вказана речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, діючи умисно з метою подальшого збуту ОСОБА_1 16.05.2020 року в телефонному режимі домовився про зустріч з ОСОБА_2 на парковці за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, з метою збуту йому особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс.

Того ж дня, 16.05.2020 року в 12 год. 50 хв. під час проведення оперативної закупки, ОСОБА_1 , в автомобілі «MITSUBISHI LANCER» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , на парковці за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, незаконно збув оперативному закупнику ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс в полімерному пакеті, при цьому отримавши від ОСОБА_2 за наданий наркотичний засіб грошову винагороду в сумі 6 000 гривень.

16.05.2020 о приблизно в 13год. 05 хв. ОСОБА_2 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки, знаходячись в автомобілі «Ford Mondeo» біля будинку № 57 по вул. Олександра Невського, в м. Одесі, добровільно видав співробітникам Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області поліетиленовий пакет білого кольору з написом «Сільпо», в якому знаходився прозорий поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору.

Згідно висновку експерта надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабіс. Маса канабісу в висушеному стані становить 43,34 г.

Крім того, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинено повторно.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 27.05.2020 року в телефонному режимі домовився про зустріч з ОСОБА_2 на парковці за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, з метою збуту йому особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс.

Так, 27.05.2020 року в 13 год. 35 хв. під час проведення оперативної закупки, ОСОБА_1 , в автомобілі «HYUNDAI ACCENT» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , припаркованому біля будинку № 15 по вул. Дубова в м. Одесі, незаконно збув оперативному закупнику ОСОБА_2 речовину рослинного походження темно-зеленого кольору, із специфічним запахом, схожим на особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який був запакований у полімерному пакеті та отримавши від ОСОБА_2 за наданий наркотичний засіб грошову винагороду в сумі 2 000 гривень.

27.05.2020 приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки, знаходячись в автомобілі «Ford Mondeo» біля будинку № 57 по вул. Олександра Невського в м. Одесі, добровільно видав співробітникам Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області поліетиленовий пакет, в якому містився невстановлений наркотичний засіб, маса якого на даний час невстановлена та речовина направлена на експертизу.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п. 1,2, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 :

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у зв`язку з відсутністю постійного джерела доходу, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, у підозрюваного є можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 10 років;

- згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризик, що ОСОБА_1 , буде мати можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом залякування їх з метою зміни ними показів в подальшому;

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризик вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що клопотання органу досудового розслідування не обґрунтоване, у зв`язку з тим, що ризики на які посилається слідчий в клопотанні не доведені. Крім того, вказала на істотні проблеми із здоров`ям підозрюваного, на підставі чого просила обрати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт із носієм електронного пристрою.

Підозрюваний в судовому засіданні свою вину визнав та щиро розкаявся.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( ОСОБА_3 . Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2020 року о 14 год. 03 хв., ОСОБА_1 був затриманий співробітниками Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 153.

28.05.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт.307 КК України.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризиків, які виражаються у можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впдиву на свідків; можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисяч сорок) гривень, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною її процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Нагорнюк Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Шмідт К.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480001406 від 16.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисяч сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання особи 27.05.2020 року та діє до 26.07.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.