Рішення № 89521282, 26.03.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1723/17

2/368/108/18

Рішення

Іменем України

"26" березня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Широкоступ К.М.

За участі сторін:

Відповідач - ОСОБА_1 .

Представник відповідача - Сухая М.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по донарахованим відсоткам, суд, -

В С Т А Н О В И В :

11.12.2017 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по донарахованим відсоткам, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

- Стягнути з Відповідача гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Чернівці, ІПН НОМЕР_1 ) та Відповідача-2 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродж. м. Чернівці, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" солідарно заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 року, у сумі 24580,14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643 066,02 гривень, що складається з:

суми донарахованих відсотків в період з 14.11.2011 року по 15.09.2017 року, а саме, - 24 580,14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643066,02 гривень;

- Стягнути витрати по оплаті судового збору з Відповідача гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Чернівці, ІПН НОМЕР_1 ) та Відповідача-2 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродж. м. Чернівці, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в розмірі 9645,99 гривень.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступним.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма юридичними правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до п. 1.3. Статуту.

Відповідно до кредитного договору № 2203443601 від 14.03.2008 року (далі - кредитний договір) Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Далі - Банк) було надано громадянину ОСОБА_1 (далі - Відповідач - 1/Позичальник) кредит у сумі 28050,00 доларів США строком до 14.03.2018 року із сплатою 14 % річних, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором (п. 1.1.1, п. 1.1.6, п. 1.2.1., Кредитного договору).

Перед укладенням та підписанням договору Позичальник звернувся до Банку із заявою- анкетою на отримання кредиту, де в графі «1. Відомості про кредит» власноручно зазначив відповідну суму кредиту, яку має намір отримати та обрав валюту долари США - «дол.».

Своїм підписом під відповідним документом Позичальник засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. Зміст умов кредитування був зрозумілий, та з законодавством, що регламентує правовідносини банку та клієнта ознайомлений.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 6.1.- п. 6.4. Кредитного договору шляхом безготівкового перерахування всієї суми Кредиту на Поточний рахунок Позичальника, з можливою подальшою видачею готівки через касу Кредитора (копія виписки по рахунку меморіальний валютний ордер № OJV6394 від 14.03.2008 року та заява на видачу готівки № ORS17563 від 14.03.2008 року додаються).

Окрім того, Позичальник також зобов`язався сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом. Проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту за весь строк користуванню Кредитом, включаючи день надання та день повного погашення Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році. Проценти підлягають сплаті Позичальником у складі ануїтетних платежів у порядку, визначеному ст.7 Кредитного договору ( п. 3.1 та 3.3. Кредитного договору).

Позичальник зобов`язався погашати щомісячними ануїтетними платежами кредите зобов`язання по сплаті основного боргу та відсотках до 14 числа кожного календарного місяця протягом строку кредиту, у випадку припадання дати платежу на небанківський день застосовуються положення п. 7.2. Кредитного договору ( п. 1.3.3.Кредитного договору).

Крім того, відповідно до умов п. 15.1.-П.15.3. Кредитного договору Позичальник засвідчив та гарантував, що всі умови Кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, розумними та справедливими, Позичальник не знаходиться під впливом омани, обману насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, він спроможний здійснити Кредитний договір і виконати зобов`язання по ньому, оскільки він не має обмежень у право та дієздатності. До того ж, Позичальник гарантував, що жодним чином не обмежений законом, іншим нормативно - правовим актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати Кредитний договір та виконувати усі умови, визначені в ньому.

Умови Кредитного договору для Позичальника - зрозумілі, відповідають його інтересам є розумними та справедливими ( п. 15.4. Кредитного договору).

У разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник. З підписанням Кредитного договору останній засвідчив, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальника ( п. 15.5 Кредитного договору).

Позичальник підтвердив, що перед укладанням Кредитного договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року), останній не ма зауважень та претензій щодо наданої інформації. Надана інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною ( п. 15.7 Кредитного договору).

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором, що підтверджується випискою, меморіальними ордерами, розрахунком заборгованості (додаються).

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, була укладена Додаткова угода № 1 від 13.04.2009 року до Кредитного договору, з укладанням якої Сторони домовились врегулювати заборгованість за кредитом. Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку № 1, 2, який невід`ємною частиною Додаткової угоди.

Тимчасово, на період з 14.04.2009 року по 14.03.2010 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу Позичальника за Кредитним договором до розміру, визначеного новою гедакцією Графіка погашення Кредиту та інших платежів ( п. 2 Додаткової Угоди).

Позичальник підтвердив, що перед укладанням даної Додаткової угоди він повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту ( відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року), останній не має зауважень та претензій щодо наданої інформації. Надана інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

Отже, з укладенням Кредитного договору та Додаткової угоди у Позичальника виник обов`язок повернути кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та розмірах, чітко становлених Графіком погашення, у разі прострочення якого Кредитор має право стягнути заборгованість за кредитом, відсотками та пеню.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 , умов Кредитного договору було укладено Договір поруки № 2203443601/1 від 14.03.2008 року (далі - договір поруки), згідно якого ОСОБА_2 (далі-Відповідач-2) на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати по борговим зобов`язанням Боржника, що зазначені в п.1.3 Договору поруки, що виникають з умов Кредитного договору № 2203443601 від 14.03.2008 року ,а саме, повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору у повному обсязі.

У випадку невиконання Боржником всіх або окремих взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків ( п. 3.1., п. 4.1 Договору поруки).

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України та умов договору поруки Відповідач - 2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем-1 перед Позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль»

Отже, з укладенням Договору поруки у Кредитора виникло право у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором стягнути з Позичальника та Поручителя, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, суму основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та пеню.

У зв`язку з систематичним порушенням умов Кредитного договору та утворенням заборгованості Кредитор був вимушений звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Так, Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2011 р. по справі № 2-241/2011 позовні вимоги Банку були задоволені: стягнуто заборгованість 280626 гривень 87 копійок заборгованості за кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 р. та 1820 гривень судових витрат, рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідним Рішенням суду встановлено юридичні факти дійсності правочину та наявності боргових зобов`язань Боржників перед Кредитором.

Рішення суду не виконано, тому Позичальнику продовжувались нараховуватись відсотки та пеня за порушення графіку та сплату відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленим цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його Банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором у встановлені договором строки та в повному обсязі, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав. Тобто відповідач продовжував користуватись коштами наданими Банком, тому йому нараховувались відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний виплачувати відсотки від суми займу щомісячно до дня повернення позики, при відсутності іншої домовленості.

Заборгованість по сплаті відсотків з 14.11.2011 р. (дата ухвалення рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області) по 15.09.2017 р. становить 24580,14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643 066,02 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, шо випадково настала після прострочення.

Статтею 549 ЦК України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно ігконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно згконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно п. 16.3. Кредитного договору у випадку порушення Відповідачем графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, Позивач нараховує Позичальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору, однак продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного законодавства.

На підтвердження вищевикладених обставин надано розрахунок заборгованості станом 15.09.2017 року.

Отже, виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Таким чином, вимоги Банку про стягнення з відповідача відсотків та пені, заявлені обґрунтовано, так як це передбачено укладеним договором та діючим законодавством.

Даної думки притримується Верховний Суд України у рішенні від 23.09.2015 у справі №6-1206цс15.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на теперішній час Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед Позивачем, а також не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, чим спричиняє Банку матеріальну шкоду, погіршує матеріальний стан кредитора, та керуючись ст. ст. З, 15, 118, 119, ЦПК України, ст. 526, 611, 612, 615, 624, 1048, ЦК України, Кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 року, - просить суд задовольнити позов.

11.12.2017 року автоматизованою системою документообігу суду для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

14.12.2017 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України (чинного на той час) винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

06.02.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, який подано представником відповідача, - адвокатом Сухая М.В., в якому зазначено наступне:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває справа № 368/1723/17 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по донарахованим відсоткам.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справ судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом.

В ч. 2 ст. 174 ЦПК визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позиву або відзиву.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

В ч. 7 ст. 178 вказано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у ;праві. Суд має право встановити такий строк подання відзиву, який дозволяє відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання.

Ухвала Кагарлицького районного суду міста Києва від 14.12.2017 року про відкриття провадження у справі складена відповідно до вимог, що були зазначені в нормах попередньої редакції Цивільного процесуального кодексу України, однак у ній встановлено термін для подачі письмових заперечень проти позову та посилання на покази, якими вони обґрунтовуються до 09.01.2018 р.

Відповідач - ОСОБА_1 , не має юридичної освіти а тому не обізнаний зі своїми процесуальними правами та обов`язками. З огляду на це, відповідач був змушений звернутися за правовою допомогою.

02 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та мною, адвокатом Сухою Мариною Василівною , було укладено договорів про надання правової допомоги та представлення інтересів ОСОБА_1 у справі № 368/1723/17 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по понарахованим відсоткам.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладені обставини прошу поновити моєму довірителю ОСОБА_4 строк для подання відзиву до суду, що забезпечить належне виконання ним покладеного на нього процесуального обов`язку та сприятиме дотриманню його процесуальних прав.

1. Заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази і норми права.

Відповідно до Кредитного договору № 2203443601 від 14.03.2008 року Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було надано громадянину ОСОБА_1 кредит у сумі 28050,00 дол. США до 14.03.2018 року зі сплатою 14 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 , умов Кредитного договору було укладено Договір поруки № 2203443601/1 від 14.03.2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 2-241/2011 р. за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягання з відповідачів боргу та судових витрат увалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 280626 гривень 87 копійок заборгованості за кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 р. та 1820 гривень судових витрат.

Рішення суду не виконано, тому банк продовжив нараховувати позичальнику відсотки та пеню за порушення графіку.

У позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь солідарно заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 року у сумі 24580.14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643066,02 гривень, шо складається з суми донарахованих відсотків в період з 14.11.2011 року по 15.09.2017 року, а саме - 24580,14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643066,02 гривень.

Однак, позивач не вказав у позові інформацію, що 14 березня 2008 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки до Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року.

Предметом Договору іпотеки є земельна ділянка (кадастровий номер - 2611093001:16:005:0032) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площе. 0,0781 га, що розташована за адресою: с. Яблуниця, уч . Горішків Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку ринкової вартості земельної ділянки, експертна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05 березня 2008 року становила 204 025,00 грн.

Звертає увагу суду на те, що сума боргу за рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 2-241/2011 р. складає 280626 гривень 87 копійок, а вартість предмета іпотеки 20425,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Позивач не скористався даним правом, та не повідомив суд про можливість задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Пунктом 9.2. Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року передбачено, що Кредитор вправі пред`явити Позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, у випадку прострочення Позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення Кредиту, або порушення цих строків менш ніж на 30 днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Відповідно до п. 16.7 Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням і виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність» - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Є вропейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати бмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 17 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601,604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з моменту набранням рішенням Яремчанського районного суду Київської області від 03 листопада 2011 року законної сили право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось. З огляду на це прошу суд застосувати до спірних правовідносин зі сплати донарахованих процентів строк позовної давності.

Разом із цим проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України повинні розраховуватись від простроченої суми. Зміна розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки в позові не врахована, а відтак, оцінюючи надані банком докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, сума, на яку банк має право відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є достатньо обґрунтованою у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 5 000 (п`ять) тисяч гривень на правову допомогу.

З огляду на викладене та керуючись 127, 174, 128 ЦПК України та ст. 599 - 601, 604 - 609, 625 ЦК України, - представник позивача просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Поновити строк на подачу та долучити до матеріалів справи відзив.

2. Відмовити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по донарахованим відсоткам.

В судове засідання, яке відбулося 26.03.2018 року, представник позивача не з`явився, проте, на адресу суду надійла письмова заява, в якій предстаник відповідача просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в разі неявки відповідача, повідомленого наленим чином, - не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.03.2018 року, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені у відзиві на позовну заяву, зміст якого судом наведено вище.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.03.218 року, представник відповідача ОСОБА_1 , - адвокат Сухая М.В. заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, просила суд винести рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, обгрунтовувала свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині відзиву на позовну заяу, зміст якого судом наведено вище.

В судове засідання, яке відбулося 26.03.2018 року, відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, проте, на адресу суду надішла письмова заява, в якій відповідачка просить суд слухати справу без її участі, проти позову заперечує в повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

- відповідно до Кредитного договору № 2203443601 від 14.03.2008 року Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було надано громадянину ОСОБА_1 кредит у сумі 28050,00 дол. США до 14.03.2018 року зі сплатою 14 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 , умов Кредитного договору було укладено Договір поруки № 2203443601/1 від 14.03.2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 2-241/2011 р. за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягання з відповідачів боргу та судових витрат увалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 280626 гривень 87 копійок заборгованості за кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 р. та 1820 гривень судових витрат.

Рішення суду не виконано, тому банк продовжив нараховувати позичальнику відсотки та пеню за порушення графіку.

У позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь солідарно заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 2203443601 від 14.03.2008 року у сумі 24580.14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643066,02 гривень, шо складається з суми донарахованих відсотків в період з 14.11.2011 року по 15.09.2017 року, а саме - 24580,14 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 643066,02 гривень.

Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що 14 березня 2008 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки до Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року.

Предметом Договору іпотеки є земельна ділянка (кадастровий номер - 2611093001:16:005:0032) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площе. 0,0781 га, що розташована за адресою: с. Яблуниця, уч. Горішків Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку ринкової вартості земельної ділянки, експертна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05 березня 2008 року становила 204 025,00 грн.

Сума боргу за рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 2-241/2011 р. складає 280626 гривень 87 копійок, а вартість предмета іпотеки 20425,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Позивач не скористався даним правом, та не повідомив суд про можливість задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Пунктом 9.2. Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року передбачено, що Кредитор вправі пред`явити Позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, у випадку прострочення Позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення Кредиту, або порушення цих строків менш ніж на 30 днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Відповідно до п. 16.7 Кредитного договору № 2203443601 від 14 березня 2008 року до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням і виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність» - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Є вропейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати бмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 17 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601,604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з моменту набранням рішенням Яремчанського районного суду Київської області від 03 листопада 2011 року законної сили право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось. З огляду на це прошу суд застосувати до спірних правовідносин зі сплати донарахованих процентів строк позовної давності.

Разом із цим проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України повинні розраховуватись від простроченої суми. Зміна розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки в позові не врахована, а відтак, оцінюючи надані банком докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, сума, на яку банк має право відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є достатньо обґрунтованою у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 27.01.2016 р. у справі № 6-990цс15, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини четвертої статгі 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`являється вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 585 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 599 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України зміни строк виконання основного зобов`язання й зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта етапі 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), п. 17 ППВСУ постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 27.01.2016 р. у справі № 6-990 цс15, ч. 4 ст. 559, ч. 5 ст. 261, 585, ст. 599 - 601, 604 - 609, 625, 1050 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором по донарахованим відсоткам, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Закаблук О.В.