Рішення № 89520878, 25.05.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3161/20

Провадження № 2/359/1873/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Вітківському Є.О.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» про визнання наймачем житлового приміщення , -

встановив :

22 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вітківська Ю.М. звернулась до суду з позовом, яким просить визнати ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення частини квартири АДРЕСА_1 , а саме: частки квартири у розмірі 0,407, загальною площею 27,7 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської Ради народних депутатів від 04 листопада 1997 року № 807 на ім`я ОСОБА_1 виданий ордер № 472 від 15 листопада 1997 року на право зайняття жилого приміщення загальною площею 65,5 кв.м (житлова площа 33,5 кв.м.), яке складається з двох кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний ордер видано на сім`ю з трьох чоловік: позивача ОСОБА_1 , його дружину ОСОБА_2 , та пасинка ОСОБА_3

17 липня 2000 року шлюб між позивачем та ОСОБА_4 розірвано.

В подальшому, ОСОБА_5 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_2 .

Крім того, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року у справі 359/5271/15-ц змінено договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язано Комунальне підприємство «Житлове ремонтно - експлуатаційне управління» м. Бориспіль укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму житлового приміщення за адресою в АДРЕСА_2 , та відкрити на ОСОБА_1 окремий особовий рахунок.

07 травня 2018 року позивачу у приватну власність передано 0,593 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,4 кв.м., з них житлової площі - 20,0 кв.м. Інша частина квартири залишились не приватизованою.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_6 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично за вказаною адресою він також відсутній. Плата за комунальні послуги за частину квартири, яка перебувала в його користуванні, ним не сплачується, заборгованість постійно зростає.

Ухвалою суду Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін. Одночасно цією ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача Вітківської Ю.М. про витребування доказів.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились.

Натомість від представник позивача Вітківської Ю.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити.

Від представника відповідача Бориспільської міської ради Київської області Яцько В.О. надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши заяви позивача та відповідача, матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини регулюються главою 6 Житлового Кодексу Української РСР «Користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду».

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської Ради народних депутатів від 04 листопада 1997 року № 807 на ім`я ОСОБА_1 видано ордер № 472 від 15 листопада 1997 року на право зайняття разом з сім`єю у складі: дружини ОСОБА_2 та пасинка ОСОБА_3 жилого приміщення у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11).

17 липня 200 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області 17 липня 2000 року НОМЕР_1 (а. с. 12).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року, ОСОБА_5 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_2 (а. с.13-14).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року, змінено договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; та зобов`язано Комунальне підприємство «Житлове ремонтно - експлуатаційне управління» м. Бориспіль укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму житлового приміщення за адресою в АДРЕСА_2 , і відкрити на ОСОБА_1 окремий особовий рахунок на кімнату розміром 20,0 кв.м. з балконом (а.с.15-16).

Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 17 грудня 2015 року № 42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об`єкту міста Борисполя» вулицю АДРЕСА_3 в м. Борисполі перейменовано на АДРЕСА_3

Наведене в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки не заперечується та не спростовується сторонами у справі.

Відповідно рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 07 травня 2018 року № 219 «Про передачу у власність (приватизацію) частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у приватну власність передано частину квартири АДРЕСА_1 . Обчислення розміру загальної площі частини квартири АДРЕСА_1 та визначення частки приватизації площі, визначено додатком (а.с. 17).

Додатком до рішення виконавчого комітету міської ради від 07 травня 2018 року № 219 «Обчислення розміру загальної площі частини квартири АДРЕСА_1 , в якій мешкають двоє наймачів та визначення частки приватизованого житла» визначено, що частка приватизованої площі власника частини квартири становить 0,593 (а.с. 17 на звороті).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , виданого 10 травня 2018 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 0,593 частки вказаної квартири, загальною площею 40,4 кв.м., з них житлової площі - 20,0 кв.м (а.с.18 ). Інша частина квартири залишилась у користуванні - ОСОБА_6 .

Проте, з 18 листопада 2019 року ОСОБА_6 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане, підтверджується листом начальника служби реєстраційної служби виконавчого мотету Бориспільської міської ради Київської області №20-36-2288 від 07 травня 2020 року.

Відповідно ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, відповідно положень ст. 107 ЖК УРСР, ОСОБА_6 є таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що є об`єктом спірних правовідносин, в силу приписів закону.

Частинами 1-2 ст. 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Так, 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міського голови з заявою, якою просив визнати його наймачем житлового приміщення - неприватизованої частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Листом № С-1760 від 18 березня 2020 року, виконавчий комітет Бориспільської міської ради повідомив ОСОБА_1 про відсутність повноважень щодо внесення змін до вказаного договору найму житлового приміщення та переведення особового рахунку на квартиру (а.с. 22).

Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII, державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

На даний час, багатоквартирні будинки комунальної власності територіальної громади, зокрема, будинок АДРЕСА_4 , списано з балансу КП «ЖРЕУ» на підставі рішення Бориспільської міської ради від 24 квітня 2018 року № 3096-41-VII «Про надання дозволу комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора-1» та комуналь-ному підприємству «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» на списання багатоквартирних будинків та гуртожитків з балансу», а також рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04 січня 2019 року № 2 «Про погодження актів про списання багатоквартирних будинків комунальної власності територіальної громади з балансу комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» у місті Борисполі» (а.с. 27-36).

Судом встановлено, що на момент звернення до суду, в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований та мешкає лише ОСОБА_1 .. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ордер на квартиру, яка є об`єктом спору, видавався безпосередньо на ім`я ОСОБА_1 , інші члени сім`ї, які вказані в ордері, втратили право користування даним житловим приміщенням, натомість, місце проживання ОСОБА_1 з моменту заселення і по даний час зареєстровано у даній квартирі. Зазначені обставини, в сукупності з нормами ст.ст. 106, 107 ЖК УРСР, свідчать про наявність підстав для визнання позивача наймачем житлового приміщення - частини квартири АДРЕСА_1 , а саме: частки даної квартири у розмірі 0,407, житловою площею 13,5 кв.м., загальною площею 27, 7 кв.м.

Щодо розрахунку частки та, відповідно, - площі частини квартири, яка є об`єктом даних спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

У додатку до рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07 травня 2018 року за № 219 визначено порядок обчислення розміру загальної площі квартири АДРЕСА_1 та визначення частки приватизованого житла. Так, згідно наданих розрахунків, загальна площа приватизованої позивачем квартири становить - 40,4 кв. м, з них 20,0 кв.м. - житлова площа, що складає частку квартири у розмірі 0,593 (з урахуванням того, що загальна площа квартири становить 68,1 кв.м., що прирівняна до 1).

Вказаний алгоритм розрахунку передбачений Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Таким чином, відповідно даного алгоритму, неприватизована частина квартири становить частку у розмірі 0,407, загальною площею - 27,7 кв.м, куди входить кімната житловою площею 13,5 кв.м, частина підсобних приміщень загального користування площею 12,9 кв. м., а також балкон площею 1,3 кв.м.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Те, чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2011 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13.05.2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява №19009/04, пункт 50).

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правовівідносини між сторонами справи, які вирішуються в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права приходить висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено, що він є наймачем частини квартири АДРЕСА_1 , а саме: частки квартири у розмірі 0,407, загальною площею 27, 7 кв. м., житловою площею 13,5 кв. м, оскільки постійно мешкає та зареєстрований там, зазначеною житловою площею він відкрито і безперервно користується, продовжує мешкати на даній житловій площі і виконує обов`язки, що випливають з договору найма жилого приміщення.

Суд, виходячи із принципів розумності, виваженості і справедливості, приходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат по справі не значиться.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 12, 76-82, 258-259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» про визнання наймачем житлового приміщення, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) наймачем житлового приміщення - частини квартири АДРЕСА_1 , а саме: частки квартири у розмірі 0,407, загальною площею 27, 7 кв. м., житловою площею 13,5 кв. м.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Яковлєва