Рішення № 89512685, 29.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2020 р. справа № 300/537/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області про зобов`язання провести перерахунок та виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою у відповідності до вимог статті 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» із врахуванням індексації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 №2977/0/15-18 позивача звільнено з посади судді Господарського суду Івано - Франківської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Однак при звільненні відповідачем було невірно розраховано та виплачено вихідну допомогу у зв`язку з відставкою, зокрема без врахування доплати за вислугу років. Вважає, що розмір вихідної допомоги судді в зв`язку з відставкою відповідно до вимог статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен бути розрахований з урахуванням доплати за вислугу років, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків. Позивачем 25.03.2020 недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 23.04.2020 (а.с. 60-62). У поданому відзиві відповідач заперечив щодо задоволення позову. Звернув увагу, що рішенням Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 р. № 2582/0/15-18 суддю Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 було тимчасово, до 08 жовтня 2018 р. відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Оскільки відповідно до частини 10 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тимчасово відстороненому від здійснення правосуддя судді виплачується суддівська винагорода лише у розмірі посадового окладу без відповідних доплат, наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 р. № 10-Б/с. було припинено виплату доплати за вислугу років до посадового окладу судді Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 14 серпня до 08 жовтня 2018 р., тобто на час його відсторонення від здійснення правосуддя. Відповідач вказав, що оскільки суддю ОСОБА_1 було тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за відповідним рішенням Вищої ради правосуддя, позбавлення його права на отримання відповідних доплат до посадового окладу відповідало згаданим вище положенням чинного законодавства. Відповідно і вихідна допомога була розрахована тільки з посадового окладу. Просив у задоволенні позову відмовити.

28.04.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с. 65-66), в якій позивач вказав на помилковість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, тому просив позов задовольнити.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду судді Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.08.2018 №2582/0/15-18 суддю Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 було тимчасово, до 08 жовтня 2018 р. відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що не заперечується сторонами.

Наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 № 10-Б/с було припинено виплату доплати за вислугу років до посадового окладу судді Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 14 серпня до 08 жовтня 2018 р., тобто на час його відсторонення від здійснення правосуддя (а.с. 17).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 № 2977/0/15-18 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 6).

Відповідно до довідки Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2018 №31 ОСОБА_1 при звільненні була нарахована і виплачена вихідна допомога в сумі 52860,00 грн. (а.с. 19).

26.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату вихідної допомоги із врахуванням доплати за вислугу років (а.с.15).

Листом від 05.12.2018 №674 Господарський суд Івано-Франківської області повідомив позивача, що на час оприлюднення рішення про відставку Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 року №29/77/015-18 він був відсторонений від здійснення правосуддя, тому не мав права на отримання доплат до посадового окладу. Відповідно і вихідна допомога була розрахована тільки з посадового окладу згідно ст. 143 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі трьох суддівських винагород за останньою посадою (а.с. 16).

10.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Державної судової адміністрації зі скаргою на дії відповідача щодо нарахування та виплати вихідної допомоги без урахування доплати за вислугу років, в якій просив вчинити дії щодо забезпечення його прав та гарантій та зобов`язати адміністрацію Господарського суду Івано-Франківської області провести перерахунок виплаченої вихідної допомоги з врахуванням вислуги років (а.с. 11-12).

Листом від 11.01.2019 №Б1636-18-81/19 Державна судова адміністрація повідомила позивача про відсутність повноважень стосовно зобов`язання Господарського суду Івано-Франківської області провести перерахунок виплаченої вихідної допомоги з урахуванням вислуги років (а.с. 13-14).

Вважаючи такі дії відповідача щодо виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою без врахування доплати за вислугу років неправомірними, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Основного Закону передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Конституції України).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, частиною 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Окрім того, частиною 8 статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя на час тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді.

Таким чином Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено виплату тимчасово відстороненому від здійснення правосуддя судді суддівської винагороди лише у розмірі посадового окладу без відповідних доплат незалежно від того, чи перебуває він у стані тимчасової непрацездатності чи у щорічній оплачуваній відпустці.

Порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені положеннями законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищу раду правосуддя".

Так, частинами 5 та 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

Статтею 63 Закону України «Про вищу раду правосуддя» передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Вищою радою правосуддя Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Неявка на засідання Вищої ради правосуддя судді, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя починається з короткого викладу членом Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем, наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень.

За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Вища рада правосуддя ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Так, у спірних правовідносинах встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 14.08.2018 №2582/0/15-18 суддю Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 було тимчасово, до 08 жовтня 2018 р. відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що не заперечується сторонами.

Наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 № 10-Б/с було припинено виплату доплати за вислугу років до посадового окладу судді Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 14 серпня до 08 жовтня 2018 р., тобто на час його відсторонення від здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 № 2977/0/15-18 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 6).

Частиною 1 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено право судді, який вийшов у відставку на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Як зазначив Конституційний суд України в п. 3.2 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому, законодавець може розглядати їх як об`єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Зі змісту частини 1 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що розмір вихідної допомоги визначається з урахуванням суддівської винагороди за останньою посадою.

Саме значення поняття «останній» означає той, який закінчив певний процес чи послідовність або мав місце до настання певної події.

Таким чином, у спірних правовідносинах повинна братися до уваги суддівська винагорода, яку отримував позивач за посадою на момент звільнення з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Як встановлено судом, наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 № 10-Б/с було припинено виплату доплати за вислугу років до посадового окладу судді Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 14 серпня до 08 жовтня 2018 р., тобто на час його відсторонення від здійснення правосуддя (а.с. 17).

Суд звертає увагу, що про виплату суддівської винагороди без доплати за вислугу років у період відсторонення від здійснення правосуддя позивачу було відомо, дії відповідача щодо такої виплати ним не оскаржувалися.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 04 грудня 2018 р. № 11-р/2018 позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки на момент оприлюднення рішення про відставку Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 року №29/77/015-18 позивач був відсторонений від здійснення правосуддя й, відповідно, отримував суддівську винагороду лише в розмірі посадового окладу, то при визначенні розміру вихідної допомоги у відповідача були відсутні підстави розраховувати таку допомогу з урахуванням доплати до посадового окладу за вислугу років.

Таким чином, позивачу нарахована та виплачена вихідна допомога у відповідності до вимог статті 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тому відсутні підстави щодо зобов`язання адміністрації Господарського суду Івано-Франківської області проводити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди.

Що стосується вимоги позивача про виплату вихідної допомоги із урахуванням індексу інфляції, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), індексації не підлягають, а підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Оскільки вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою не належить до суддівської винагороди, а є разовою виплатою, то така не підлягає індексації.

При цьому, суд за результатам розгляду даної адміністративної справи не знайшов підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок вихідної допомоги позивача, тому й відповідно вимога про виплату такої допомоги з урахуванням індексації є безпідставною.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Контитуцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області про зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РПНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідач - Господарський суд Івано-Франківської області (індекс 76018, вулиця Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03499939).

Суддя Главач І.А.