Рішення № 89512579, 29.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 р. № 400/614/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач) про:

- визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області в зарахуванні у подвійному розмірі при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років стаж роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати вказаний стаж у подвійному розмірі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що що вона є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на загальних підставах з 30.12.2014 року. У липні 2019 року вона звернулася до управління з заявою про зарахування в подвійному розмірі період роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року. З відповіді відповідача вбачається, що останнім не зараховано до страхового (трудового) стажу період роботи з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року у подвійному розмірі, оскільки з 01 січня 2004 року страховий стаж визначається відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Вказана норма права передбачає можливість зарахування страхового стажу лише в одинарному розмірі. Позивач ввжає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо обрахунку стажу її роботи в одинарному розмірі за час роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року протиправними. Тому, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

24 лютого 2020 року за вх. №4620 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням офіційної електронної адреси відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; інформації про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; доказів доплати судового збору в сумі 30, 00 грн.

Ухвалою від 10.03.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/614/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.04.2020 року за вх. № 7819 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач просить зарахувати період роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року в подвійному розмірі саме до страхового стажу, який впливає на розмір пенсії, що чинним законодавством не передбачено. Зазначив, що поняття “страховий стаж” було введено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відтак Закон України “Про пенсійне забезпечення” не регулював та не міг регулювати порядок обчислення стажу. Стаття 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачає можливість зарахування до страхового стажу за раніше діючим порядком лише періодів роботи, які є стажем роботи для призначення пенсії та набуті до 01 січня 2004 року. Таким чином, в управління відсутні підстави для зарахування у пільговому розрахунку період роботи позивача в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року, так як цей період роботи приходиться на час дії Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

16.04.2020 року за вх. № 8413 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пен сію на пільгових умовах та за вислугу років. Законом України “Про пенсійне забезпечення” визначено як порядок обчислення стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років, так і порядок розрахунку такої пенсії. Будь-яких положень про застосування Закону України “Про пенсійне забезпечен ня” лише в частині визначення необхідного стажу роботи і незастосування в час тині визначення розміру пенсії за вислугу років вищевказаний пункт 16 не містить.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 06.05.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.05.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до п "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

03.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача, із заявою в якій просила останнього зарахувати до стажу роботи періоди роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 29 лютого 2013 року у пільговому обчисленні (у подвійному розмірі) згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 13.08.2019 року за вих. №3245-К-07, ОСОБА_1 , в зарахуванні вищевказаних періодів у пільговому обчисленні (у подвійному розмірі) згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено, оскільки з 01 січня 2004 року страховий стаж визначається відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Вказана норма права передбачає можливість зарахування страхового стажу лише в одинарному розмірі. Також, до вищезазначеного листа, вбачається, що починаючи з 01.01.2004 року позивачу зараховані періоди до страхового стажу без подвійного розміру.

Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач оскаржила її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналіз положень Закону України “Про пенсійне забезпечення” свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 року №909.

Судом встановлено, що Баштанська районна лікарня, у якому працювала позивач, належить до закладів, передбачених ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Суд зазначає, що відповідач не ставить під сумніви, що позивач працював у закладах охорони здоров"я, що надають право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

01.01.2004 року набрав чинності розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058). Цим законом визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також він регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Посилання представника відповідача на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно ст. 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом суд відхиляє, з огляду на наступне.

За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.3 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Вимогами п.4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не скасовує ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Аналогічна правова позицію викладена в рішенні Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 року №462/1713/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Разом з тим, відповідно до запису в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 01.03.2013 року переведена на посаду медичної сестри приймального відділення, а отже період роботи в інфекційному відділенні становить з 05.07.2011 по 28.02.2013 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то у відповідача наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року в подвійному розмірі.

Таким чином, враховуючи, що норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу в зарахуванні періоду роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року в подвійному розмірі, тому позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області в зарахуванні у подвійному розмірі при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років стаж роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в інфекційному відділенні Баштанської районної лікарні з 23 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року та з 5 липня 2011 року по 28 лютого 2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, пунктом 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.05.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва