Рішення № 89511799, 28.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2020 р. Справа № 120/1022/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду, через свого представника, звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу № 151853 від 25.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Чорноморського міжрегіонального відділення Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля "VOLVO", моделі «FHD», реєстраційний номер: НОМЕР_1 з напівпричіпом марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 . Після проведеного габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.01.2020. Цього ж дня посадовими особами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивачу нараховано до сплати 16,20 євро. Вподальшому Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу за № 151853 від 25.02.2020, у зв`язку з порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як на обставину, що вказує на незаконність оскаржуваної постанови, позивач вказує і на те, що автомобіль позивача з вантажем мав фактичну повну масу: 39,600 т. при нормативно допустимій масі: 40,00 т., що свідчить про відсутність порушення позивачем ст. 48 та 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". За наведених вище обставин та з метою захисту порушених, на думку позивача, прав останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

16.03.2020 від представника позивача надійшли матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

16.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, представник відповідача вказує, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 151853 від 25.02.2020 винесено у відповідності із Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 року. Зауважив, що відповідно до акту перевірки та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю позивачем допущено перевищення вагових обмежень на одиничну вісь, замість допустимих 11 т. (-+2% похибки) навантаження становило 13.15 т. Тобто позивачем, було допущено перевищення навантаження автомобіля на одну вісь, що свідчить про недотримання останнім абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Саме тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306, більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача, на переконання відповідача, є необгрунтованими. З урахуванням вищенаведеного, відповідач переконаний, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

23.04.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача, зазначає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням положень Порядку № 879, а тому отримані в результаті зважування дані не можуть бути достатніми для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, тому просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 10.10.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності якого: "49.41 Вантажний автомобільний транспорт".

22.01.2020 уповноваженими особами Чорноморського Управління Укртрансбезпеки у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 203 км + 500м, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу "VOLVO", моделі "FHD", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , які належать фізичній особі-підприємцю - ОСОБА_1 та який одночасно був водієм даних транспортних засобів.

Окрім того, 22.01.2020 за результатом габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040765, в якому зафіксовано, що на автодорозі м. Херсон-ГВК-м. Херсон, 20 км., транспортний засіб марки "VOLVO", моделі "FHD", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 7,7/13,15/18,75 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 39,600 т, при нормативно допустимій 40 т.

Того ж дня, складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю № 025735, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 6920, яким нараховано до сплати позивачу 16,20 евро.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198683 від 22.01.2020, у якому міститься запис, що під час перевірки виявлено порушення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (уточнення: абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).

25.02.2020 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову № 151853 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17000 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, з метою її скасування, позивач оскаржив її до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ).

Разом з цим, відповідно до абз. 4 ст. 6 Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 цього Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття послугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за вчинення якого передбачене ст. 48 та ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Так, абз 15 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Як зазначалось судом вище, 22.01.2020 уповноваженими особами Чорноморського міжрегіонального відділення Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля "VOLVO", моделі «FHD», реєстраційний номер: НОМЕР_1 з напівпричіпом марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 .

За результатом габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040765, в яких зафіксовано, що на автодорозі 203км.+500 м. а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, транспортний засіб (тягач) марки "VOLVO", моделі «FHD», реєстраційний номер: НОМЕР_1 з напівпричіпом марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 7,7/13,15/18,75т). При цьому, повна маса автомобіля складала 39,600 т, при нормативно допустимій 40 т. Тобто, перевіркою було встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 13,15 тон, при допустимих - 11 тон.

Відповідно п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 3 ч. 1 Порядку № 879).

Як встановлено судом, позивач під час провадження підприємницької діяльності, а саме під час перевезення смішаного вантажу транспортним засобом "VOLVO", моделі «FHD», реєстраційний номер: НОМЕР_1 з напівпричіпом марки «SCHWARZMULLER», моделі "KIS 3/E", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 7,7/13,15/18,75 т) на другу одиничну вісь: 13,15 т при допустимих 11 т, тобто на 2,15 т. (перевищення у відсотках складає 19,55%, тобто більш ніж 10 %).

Водночас документи, які передбачені ч. 4 ст. 48 Закону № 2344 (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, були відсутні. Відсутність вказаних документів, в силу приписів абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 є достатньою правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак суд вважає, що відповідачем цілком правомірно винесено постанову № 151853 від 25.02.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. (17 х 1000).

Надаючи оцінку іншим доводам позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що повна маса автомобіля складала 39,600 т, при нормативно допустимій 40,00 т. Тому, на переконання позивача, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Щодо вказаних аргументів суд зазначає, що позивачем було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на окрему другу вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 19,55 %, а саме маса становила 13,15 т. при дозволеній масі 11 т. на другу вісь (13,15 т. - 11 т. = 2,15 т.; (2,15 т. * 100 %):11= 19,55%). Вказана обставина позивачем не заперечується.

Як зазначалося, п. 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 4 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Тобто, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 220 кг на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (ріпак), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на таку вісь становить більше 2%.

В даному випадку маса автомобіля складала 39,600 т, при нормативно допустимій 40,00 т., однак це не виключає застосування до позивача штрафу за перевищення допустимих вагових параметрів на одиничну вісь, оскільки за вказане порушення передбачено відповідальність.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач встановивши перевищення нормативно-допустимих вагових параметрів не запропонував привести їх у відповідність з установленими нормами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 23 - 24 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст. 265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Однак в компетенції Укртрансбезпеки відсутні повноваження для здійснення тимчасової затримки транспортного засобу.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто це право перевізника, а не обов`язок працівників Укртрансбезпеки. Саме перевізник має бути зацікавлений у дотриманні всіх норм перевезення вантажу, а тому суд критично ставиться до таких посилань позивача.

Пунктом 19 Порядку № 879 було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Проте, оскільки за змістом ст. 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртарнсбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Аналогічна правова позиція із цього приводу викладена у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі № 804/5296/17, від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17.

Таким чином, суд відхиляє вказані доводи позивача як такі, що є необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що зі змісту акту, довідки та розрахунку не можливо встановити технічні характеристики вагового комплексу, не зазначено дані про вимірювальне і зважувальне обладнання, яке використовувалось для визначення факту перевищення поосьового навантаження, не було надано документи щодо метрологічної атестації вимірювального приладу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Крім того, суд наголошує, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно - вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно - ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

При цьому, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 908/М від 09.07.2019 року вбачається, що ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування САВПВ-20 № 0001, яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам нормативно-технічної документації, а відповідне Свідоцтво про повірку є чинним до 03.07.2020 року.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 року по справі № 819/586/16.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішення і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судового збору відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення в повному обсязі складено: 28.05.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна