Рішення № 89511674, 25.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. справа № 300/2685/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - Кота Р.С.,

представника відповідача - Юрчука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі також - позивач), 31.12.2019 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000031307 та №0000011307 від 08.11.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.11.2019 позивач отримала поштою від відповідача зазначені податкові повідомлення-рішення, датовані 08.11.2019, згідно яких відповідач вимагає сплатити: №0000031307 - донарахування з податку на доходи фізичних осіб в сумі 88906,05 грн. та штрафні санкції на суму 22226,51 грн.; №0000011307 - донарахування військового збору в сумі 7408,83 грн. та штрафні санкції на суму 1852,29 грн. Загалом відповідач вимагає від позивача сплатити 120393,68 грн. Позивач із зазначеною вимогою не погоджується, вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними по відношенню до неї і такими, що не можуть продовжувати бути чинними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліку позовної заяви (а.с.57-58).

22.01.2020 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін (а.с.62-63).

04.03.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою замінено неналежного відповідача Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (т.1, а.с. 110-111).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.03.2020 (а.с. 90-93). У відзиві представник відповідача зокрема зазначив, що як позивачем так і відповідачем не заперечується факт прощення заборгованості за кредитним договором №61-2/171 від 10.09.2008, згідно якого банком було прощено платнику борг у сумі 61880,58 дол. США, що у еквіваленті за валютним курсом НБУ на день нарахування становить 494611,48 грн. ПАТ "Ві Ес Банк" листом від 28.12.2016 №09-4/22547 повідомлено платника щодо отримання вказаного доходу та обов`язку самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Окрім того, з метою підтвердження даної інформації 25.07.2017 податковим органом направлено лист до ПАТ "Ві Ес Банк". На даний запит ПАТ "Ві Ес Банк" надано відповідь листом від 09.06.2017 №03-/8226, що банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4-ий квартал 2016 по ОСОБА_2 відображено дохід (за ознакою доходу "126"), отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням в сумі 494611,48 грн. Таким чином, податковим органом правомірно нараховані грошові зобов`язання, у зв`язку з прощенням банком основної суми кредиту в розмірі 61880,58 дол. США (494611,48 грн.). Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 10.03.2020. У даній відповіді на відзив представник позивача, зокрема зазначає, що доводи відповідача, які вказані у відзиві на позовну заяву, не знаходять свого підтвердження, що підтверджується наведеними позивачем нормами податкового законодавства та доказами, доданими до позовної заяви. Просив позов задовольнити (а.с.119-123).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених в адміністративному позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав відзиву на позовну заяву. Також зазначив, що позивач була повідомлена листом з банку про нарахування доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в розмірі 61880,58 дол. США (494611,48 грн.) та повідомлено про обов`язок самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації за сплатою відповідного податкового зобов`язання, відповідно до пп. 164.2.17 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, то податок на доходи фізичних осіб нарахований податковим органом позивачу правомірно. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до наказу від 01.08.2017 за №1303 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків громадянки ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ", повідомлення №239 від 01.08.2017, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 громадянки ОСОБА_2 , про що складено акт №874/09-19-13-07/ НОМЕР_1 (а.с.96-101).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 89030,06 грн.;

- пп.49.18.4, п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- п.1.2, п.п.1.6, п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу в результаті чого донараховано військового збору в розмірі 7419,17 грн.

На підставі акта перевірки від 10.08.2017 року за №874/09-19-13-07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 25.09.2017 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми "Р" за №0049901307, яким ОСОБА_2 , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 111 287,56 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 89 030,05 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22 257,51 грн. (а.с. 13); форми "ПС" за № 0049881307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 170,00 грн. (а.с. 14); форми "Р" за № 0049911307, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 7419,17 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 7419,17 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1854,79 грн. (а.с.15).

Підставою для винесення оскаржуваних рішень слугувало встановлення податковим органом факту неподання ОСОБА_2 , податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік внаслідок чого позивачем не задекларовано та не сплачено податок та військовий збір з доходу, отриманого у 2016 року як додаткове благо у вигляді анульованої (прощеної) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 494 611,48 грн.

Не погоджуючись із прийнятими Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податковими повідомленнями-рішеннями №0049881307, №0049901307, №0049911307 від 25.09.2017, ОСОБА_2 скористалась своїм правом та оскаржила вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (а.с.16).

10.11.2017 року ДФС України прийнято рішення за №14910/в/99-99-11-02-01-14 про продовження строку розгляду скарги фізичної особи ОСОБА_2 до 28.12.2017 (включно).

27.12.2017 Державною фіскальною службою України, розглянуто скаргу фізичної особи ОСОБА_2 , від 20.10.2017 року та прийнято рішення про результати розгляду скарги №17354/В/99-99-11-02-01-14 від 27.12.2017.

Відповідно до вказаного рішення Державною фіскальною службою України, скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0049881307 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0049901307 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 124 грн., штрафної санкції - 31 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, №0049911307 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму основного платежу - 10,34 грн., штрафної санкції -2,5 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У грудні 2019 ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 120 731,52 грн. В свою чергу, позивач звернулася з зустрічним позовом до ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 25.09.2017 №0049881307, №0049901307, №0049911307.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 по справі №300/270/19 адміністративний позов ГУ ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 120731,52 грн., задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0049881307, №0049901307, №0049911307, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області №0049901307 від 25.09.2017 про збільшення ОСОБА_2 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб: за основним платежем в розмірі 89 030.05 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 257,51 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області №0049911307 від 25.09.2017 про збільшення ОСОБА_2 грошового зобов`язання за платежем військовий збір: за основним платежем в розмірі 7419.17 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1854,79 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №300/270/19 від 13.11.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково, а рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0049901307 та №0049911307 скасовано.

У ході апеляційного розгляду судом встановлено, що на виконання пункту 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 - контролюючим органом нові ППР взамін відкликаних ППР від 25.09.2017 №0049901307 та №0049911307 було прийнято нові ППР №0000011307 та №0000031307 лише 08.11.2019, тобто вже після апеляційного розгляду справи.

Не погодившись з таким рішення суду апеляційної інстанції позивач подала касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 по справі №300/270/19 (касаційне провадження № К/9901/35361/19) відмовлено у відкритті касаційного провадження у зв`язку з тим, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 не підлягає касаційному оскарженню (а.с. 106-108).

Таким чином, на підставі акта перевірки від 10.08.2017 за №874/09-19-13-07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 08.11.2019 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми "Р" за №0000031307, яким ОСОБА_2 , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 111 132,56 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 88 906,05 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22 226,51 грн. (а.с.4-5); форми "Р" за № 0000011307, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 9261,12 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 7408,83 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1852,29 грн. (а.с.6-7), які є предметом розгляду даної справи.

Судом встановлено, що 10.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ФОЛЬКСБАНК" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір за № 61-2/171, згідно якого, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145 000,00 доларів США строком на 10 років (останній платіж 07.09.2018) на умовах, наведених у цьому договорі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (а.с. 8-11).

27.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Ві Ес Банк" (Банк) та ОСОБА_2 (Сторона) укладено договір про погашення заборгованості (а.с.12), відповідно до якого позичальник бере на себе зобов`язання не пізніше 27.12.2016 року здійснити погашення заборгованості по кредитному договору №61-2/171 від 10.09.2008 року в сумі 48 060,00 доларів США та відшкодувати витрати банку за претензійно-позовну роботу у сумі 49 725,36 грн. (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1. договору про погашення заборгованості загальна сума заборгованості по кредитному договору №61-2/171 від 10.09.2008, станом на 27.12.2016 становить 109 940, 58 доларів США, з яких 102 712,80 доларів США - заборгованість по тілу; 7 227,78 доларів США - відсотки; 49 725,36 гривень - витрати, комісії.

Відповідно до п.2.2 договору про погашення заборгованості, у випадку надходження не пізніше 27.12.2016 року коштів в сумі 48 060,00 дол. США та відшкодування витрат банку за претензійно-позовну роботу у сумі 49 725,36 грн. Банк бере на себе зобов`язання звільнити позичальника від обов`язку погашення залишку заборгованості по кредитному договорі №61-2/171 від 10.09.2008 в сумі 61 880,58 дол. США.

ОСОБА_2 на виконання договору про погашення заборгованості від 27.12.2016 сплачено 48 060,00 доларів США, що підтверджується банківськими виписками від 27.12.2016 (а.с. 17-54).

Після отримання коштів банк направив на адресу ОСОБА_2 , лист "Про подання річної податкової декларації" №09-4/22547 від 28.12.2016 в якому зазначив, що відповідно до умов договору від 27.12.2016 про погашення заборгованості по кредитному договорі №61-2/171 від 10.09.2008, банком частково анульовано борг в сумі 61 880,58 доларів США. Суму анульованого боргу включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_2 , за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано а саме: тіла кредиту 494 611,48 грн., за офіційним курсом НБУ 7.993 станом на 01.01.2014 року.

Одночасно банк повідомив позивача про необхідність подання декларації та самостійну сплату податку з вказаного доходу (а.с.102).

На лист ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25.05.2017 № 3476/10/09-15-13-01-01-14/10409 ПАТ "Ві Ес Банк" листом від 09.06.2017 № 03-1/8226 повідомив таке.

ПАТ "Ві Ес Банк" у "Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ)" відобразив: за 4-й квартал 2016 року - по ОСОБА_2 розрахунок сум та ознак доходів у звіті за формою 1-ДФ.

У розрахунку зазначено: валюта - USD, дата прощення - 28.12.2016, курс НБУ на 01.01.2014 - 7,993000, курс НБУ на день прощення - 26,650670, вид прощення - кредит, сума прощення (валюта) - 61880,58, сума прощення (гривня) - 1 649158,92, ознака доходу в звіті 1-ДФ " 126" - 494611,48.

Також повідомлено податковий орган про те, що ПАТ "Ві Ес Банк" повідомив платника податку - боржника про анулювання (прощення) боргу шляхом укладення договору про погашення заборгованості. Направив листи про необхідність подання річної податкової декларації боржнику з повідомленням про вручення (а.с.103-105).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2019 №0000031307 та №0000011307 звернулася з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права.

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю визначення оскаржуваними рішеннями податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій і військового податку, та правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, з огляду на нижчевикладене.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення було встановлення відповідачем факту неподання ОСОБА_2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 494 611,48 грн., отриманого від ПАТ "Ві Ес Банк" внаслідок анулювання (прощення) заборгованості в загальній сумі 494 611,48 грн., та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 88906,05 грн. За невиконання позивачем визначеного Законом обов`язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф у розмірі 22226,51 грн. Окрім того, так як дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %, податковим органом донараховано військового збору в загальному розмірі у сумі 9261,12 грн. та 1852,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.

Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених сума з якої відповідачем нормами розділу IV цього Кодексу).

Суд не погоджується із твердженням позивача, що сума, з якої податковим органом визначено заборгованість, є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року з огляду на наступне.

Так відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Однак, згідно наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії листа від 28.12.2016 за №09-4/22547, ПАТ "Ві Ес Банк" не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до п.8 підрозділу ХХ "Перехідних положень" ПКУ, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2016 року в розмірі 494611,48 грн.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, дозволяє зробити висновок про те, що анульований ПАТ "Ві Ес Банк" борг позивача за укладеним договором про погашення заборгованості за до кредитним договором №61-2/171 від 10.09.2008 року у сумі 494611,48 грн. є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 , як платник податку, зобов`язана була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 494611,48 грн., отриманий від ПАТ "Ві Ес Банк" внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 494611,48 грн. та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, що на момент проведення контролюючим органом перевірки ОСОБА_2 , нею не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2016 році, не сплачено. Дана обставина також не заперечувалася позивачем.

Відповідно до підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт отримання ОСОБА_2 у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 494611,48 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов`язана була сплатити 88906,05 грн. податку на доходи фізичних осіб та 9261,12 грн. військового збору.

Окрім того, відповідно до положень п.123.1 ст.123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.

Пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафних санкцій за кожне таке неподання.

За таких обставин, відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.11.2019 за №0000031307 та №0000011307 правомірно донараховано позивачу по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22226,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по військового збору за неподання податкової декларації за 2016 рік у розмірі 1852,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с. 4-7).

Що стосується строків винесення Податкових повідомлень-рішень №0000031307 та №0000011307 від 08.11.2019, то суд зазначає слідуюче.

Пункт 55.1 статті 55 ПКУ встановлює, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

У пункті 6 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, враховуючи наведене та виходячи із відомостей, що містяться у матеріалах справи, контролюючим органом не порушено вимоги пункту 102.1 статті 102 ПУ України при прийнятті оскаржуваних ППР.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139,241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000031307 та №0000011307 від 08.11.2019, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 29 травня 2020 р.