Рішення № 89511041, 28.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4444/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі – Держекоінспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 16.03.2020 №000260.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2020 відповідачем під час проведення державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який здійснює господарську діяльність в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено порушення частини 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в частині здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, стаціонарними джерелами без наявності дозволу спеціально уповноваженого органу.

За результатами перевірки складено акт №199/03.20 від 16.03.2020, яким встановлено, що в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » використовується водогрійний газовий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ-4 без відповідного дозволу на викиди забруднювальних речовин, що передбачений статтею 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря». На підставі акта перевірки з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства відповідачем винесено припис від 16.03.2020 №000260, яким позивача зобов`язано «отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» до 15.06.2020.

Позивач вважає винесений припис таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в березні 2004 року ним була придбана земельна ділянка та виготовлена проектна документація на будівництво кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Вказує, що усі роботи по будівництву та оснащенню обладнанням було виконано згідно проектної документації. Введення об`єкта в експлуатацію, передбачало погодження усіма контролюючими організаціями, включаючи представника Державного екологічного інспектора ОСОБА_2 , що зазначено у комплексному висновку №44 від 05.04.2004.

ОСОБА_1 зазначає, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб`єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Також звертає увагу на те, що в акті перевірки не зазначений перелік речовин, що викидаються та їх відповідне значення, відповідачем не здійснено будь-яких заходів щодо підтвердження факту здійснення викидів, не надано будь-яких підтверджень загрози природоохоронного середовища, не здійснено аналіз викидів. Крім того, ні за потужністю побутового теплового котла, ні за його цільовим використанням, ні за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірені стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З врахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 10.04.2020 №14-2/760 представник відповідача заперечує заявлені позовні вимоги з тих підстав, що в ході проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_1 не надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду, а саме водогрійного газового котла «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та трьох газових плит ПГ - 4, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , про що було складено акт перевірки. У зв`язку з виявленими порушеннями Держекоінспекцією було видано припис №000260 від 26.03.2020, яким визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень екологічного законодавства, а саме зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, у відповідності до Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 05.07.2004 №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.04.2004 за №934/9533, 16.03.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції Голічом В. М. було складено протокол № 001075 про адміністративне правопорушення, з якого слідує, що ОСОБА_1 не забезпечив одержання документу дозвільного характеру та допустив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена частини 1 статті 78 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2020 №000287.

Щодо твердження позивача про те, що введення в експлуатацію кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було виконано згідно проектної документації та погоджено з усіма контролюючими органами, включаючи представника Державної екологічної інспекції, інспектора Потерука В. В., що зазначено в комплексному висновку № 44 від 05.04.2004, відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви додано схему газопроводу в яку 20.09.2007 було внесено зміни, де зазначено, що встановлено новий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та перенесено газові плити ПГ-4, а отже проектну документацію по будівництву та оснащенню обладнанням потрібно перепогодити з контролюючими організаціями, що не було зроблено ОСОБА_1 .

За визначенням у пункті 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Тому отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно всім суб`єктам господарювання, що здійснюють будь - які, навіть незначні викиди забруднюючих речовин.

Також відповідач вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що відповідно до Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317, нормативи розробляються для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, а тому на газовий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт, який ним використовується не потрібно отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки відповідно до Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004. №317 підприємства, установи, організації, які експлуатують теплосилові установки, номінальною тепловою потужністю, що перевищує 50 МВт повинні розробляти нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Для усіх стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в тому числі потужністю менше ніж 50 МВт, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 № 309 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.2006 за №912/12786 затверджені нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Відтак, не звільняє суб`єктів господарювання від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а навпаки визначає порядок розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Крім того, відповідач стверджує, що оскільки, у ОСОБА_1 відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, то провести заміри та встановити чи наявне перевищення гранично допустимих викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можливо лише після отримання дозволу та встановлення нормативів. При цьому стаціонарне джерело викиду газовий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ – 4 відноситься до третьої групи об`єктів - стаціонарні джерела викидів загальна сумарна потужність яких менше 50 МВт і які не взяті на державний облік. Таким чином, відповідно до вищевикладеного дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від теплової потужності теплоенергетичних установок (котлів).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені сторонами в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що основним видом діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 згідно КВЕД є 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; ступінь ризику - середній.

Земельна ділянка площею 724 кв. м., на якій розташоване приміщення кафе, використовується на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ВЛ №022553 від 13.05.2004, зареєстрованого за АДРЕСА_3 НОМЕР_1 .

З метою дотримання вимог природоохоронного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , на підставі статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наказу від 21.02.2020 №34 та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.02.2020 №176, Держекоінспекцією у Волинській області в період з 11.03.2020 по 16.03.2020 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №199/03.20 від 16.03.2020, який підписано позивачем із зауваженнями щодо безпідставності виявлених порушень.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем частин 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме: відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (а. с. 43-47).

Як слідує з акту перевірки, стаціонарними джерелами викиду є газовий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ – 4 (а. с. 43 зворот).

За результатами перевірки позивачем складено припис №000260 від 16.03.2020, яким визначено дії, які необхідно вчинити відповідачем для усунення порушень екологічного законодавства, а саме в пункті 1 припису зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до 15.06.2020 (а. с. 42).

Як слідує з матеріалів справи, 16.03.2020 Держекоінспекцією у Волинській області стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №001075, оскільки він допустив здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду без наявності дозволу спеціально уповноваженого органу (а. с. 48).

Відповідно до постанови Держекоінспекції у Волинській області про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2020 №000287 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а. с. 49).

Не погоджуючись із винесеним приписом, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі – Закон №877-V)

Як встановлено статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII (далі – Закон №1264-XII) завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту «а» частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною атмосферного повітря покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за №1080/30948, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Підпунктами 3, 4 пункту 2 розділу ІІ «Функції інспекції» Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Таким чином, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, зокрема Державна екологічна інспекція у Волинській області є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як встановлено судом, Держекоінспекцією у Волинській області під час перевірки додержання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства було встановлено, зокрема, порушення частини 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» - відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 №2707-XII забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Статтею 10 Закону України №2707-XII визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Так, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок. Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об`єктів.

Як передбачено частиною п`ятою статті 11 Закону України №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону України №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Положеннями частин шостої, сьомої статті 7 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» обумовлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Як зазначено вище, плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем встановлено наявність на території, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: газовий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ-4. Акт перевірки підписаний відповідачем із запереченнями.

Зокрема, як стверджує позивач, згідно з Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317, нормативи викидів встановлюються для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Згідно технічного паспорта котла опалення BERETTA VENUS 61 І, який був предметом перевірки, його номінальна теплова потужність 63,5 кВт, тобто не перевищує 50 МВт і є значно меншою.

Як вбачається із даного переліку газовий котел тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ – 4 не включені в устаткування на яке необхідно отримання дозволу на викиди забрунюючих речовин, відтак твердження відповідача про те, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від теплової потужності теплоенергетичних установок (котлів) не береться судом до уваги.

Крім того, варто зазначити, що розробка таких нормативів для устаткування є передумовою отримання дозволу на їх використання, як джерел викидів забруднюючих речовин, а отже критерієм визначення потреби отримання дозволу для такого устаткування взагалі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно використовує газовий котел тепловою потужністю 63,5 кВт та три газові плити ПГ – 4 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивачем 20.09.2007 було внесено зміни до системи газопроводу, а саме: встановлено новий котел «VENUS 61 І» тепловою потужністю 63,5 кВт та перенесено газові плити ПГ-4 без погодження проектної документації по будівництву та оснащенню обладнанням, оскільки з 2007 року будь-яких зауважень Держекоінспекції у Волинській області до діяльності кафе «Імпреза», де здійснює господарську діяльність позивач, не було.

Суд також звертає увагу, що Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №1655 (далі – Порядок №1655) визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об`єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Пунктом 2 Порядку №1655 визначено, що державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Згідно із розділом 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 №177, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.05.2002 за №445/6733 (далі – Інструкція №177), узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік; видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

Потенційний викид - це максимальний загальний обсяг викидів забруднюючої речовини із стаціонарних джерел при роботі підприємства в режимі номінального навантаження технологічного обладнання, що передбачається проектно-кошторисною документацією.

Додаток 1 до Інструкції визначає перелік забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік.

Таким чином, для визначення об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря без відповідного дозволу, потрібно провести заміри та встановити чи присутня хоча б одна забруднююча речовина та чи вона перевищує дозволену кількість викидів.

Крім того, як встановлено судом з матеріалів справи, що Держекоінспекцією у Волинській області не надано належного документального підтвердження того, що відповідачем у його діяльності здійснюються викиди забруднюючих речовин, що справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем під час проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства було вчинено необхідні дії щодо відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання для з`ясування чи дійсно фізичною особою-підприємцем в ході здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Держекоінспекції у Волинській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1658426447.1 від 23.03.2020.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Волинській області від 16.03.2020 №000260.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Волинській області Волинської митниці ДФС (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20, код ЄДРПОУ 38009738) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя О.А. Лозовський