Вирок № 89506190, 28.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2946/20

Провадження № 1-кп/415/964/20

ВИРОК

Іменем України

"28" травня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020130240000643 від 07 квітня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Сичова В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2020 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих спонукань, знаходячись в районі будинку АДРЕСА_3 , відчинивши калитку, зайшов на подвір`я вказаного будинку, де шляхом вільного доступу, через не замкнені двері проник до літньої кухні, розташованої на вказаному подвір`ї, звідки таємно викрав чотири чавунні пічні плити, вартість яких згідно висновку експерта №19/113/9/1/552е від 28.04.2020, складає 1130 гривень 16 копійок та шість чавунних пічних колосників, вартість яких згідно висновку експерта №19/113/9/1/552е від 28.04.2020, складає 150 гривень.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1280 гривень 16 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 04 квітня 2020 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, він через не замкнені двері проник до літньої кухні, розташованої на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 , звідки викрав майно, зазначене в обвинувальному акті, яке здав на пункт прийому металобрухту, а гроші витратив на продукти харчування. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та врахувати, що він має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з ним, також на утриманні знаходиться його матір - ОСОБА_4 , 1953 року народження, яка є пенсіонеркою та якій він допомагає матеріально, коли має роботу. Просив суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Майнову шкоду до теперішнього часу не відшкодував, однак надалі зобов`язався відшкодувати завдані потерпілій збитки.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Фактичні обставини вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті, не оспорює. З положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлена. Претензій матеріального характеру не має, цивільний позов не заявлений. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, у побуті характеризується позитивно (а.с.93), одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір ОСОБА_4 , 1953 року народження, яка є пенсіонеркою, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 91), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.92), раніше не судимий (а.с.95), та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачався за вчинене та надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинення злочину тяжких наслідків не настало, а також, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання за яким характеризується виключно з позитивної сторони, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір ОСОБА_4 , 1953 року народження, яка є пенсіонеркою, враховуючи думку потерпілої, яка претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, покарання просила призначити на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред`явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1

- судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-281е від 14.04.2020 року (а.с. 27-30), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 28), складає 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/552е від 28.04.2020 (а.с. 75-80), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 74), складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-281е від 14.04.2020 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/552е від 28.04.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова