Постанова № 8950345, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.03.10Справа №2а-103/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Плієвої Н.Г.,

при секретарі - Авраменко Г.С.,

за участю:

представника позивача - Іванової А.В., довіреність № 1/10 від 12.01.2010

представників відповідача - Токарєвої Л.В., довіреність № 351/10-004 від 04.08.2009

Гармаш О.М., довіреність № 279/10-004 від 04.10.2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Кредитної спілки "Разом"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Суть спору:

Кредитна спілка "Разом"звернулась до суду з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя(далі- ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00056301720/0 від 03.09.09, № 00056301720/1 від 30.09.09 та № 00056301720/2 від 08.12.09 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 309957,18 грн., з яких податок - 103319,06 грн., штрафна (фінансова) санкція - 206638,12 грн. Також просить стягнути на користь Кредитної спілки «Разом»судові витрати: сплачене державне мито та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку при виплаті податковим агентом на користь фізичних осіб доходів у вигляді процентів на вклад (внесок) до кредитної спілки або процентів на поточний чи депозитний банківський рахунок складає 5 відсотків, та відповідно до п.п. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону включення вказаних доходів до складу загального місячного оподаткованого доходу зупинено до 01.01.2010 (зі змінами до 01.01.2013).

Також позивач вважає, що в цілях оподаткування визначення термінів «проценти на депозитний рахунок»та «проценти на внесок до кредитної спілки»є тотожними поняттями, у зв’язку з чим на думку позивача, доходи у вигляді відсотків, нараховані на вклад члена кредитної спілки, підлягають оподаткуванню за ставкою 5 відсотків починаючи з 01.01.2010 (зі змінами до 01.01.2013) та до зазначеної дати взагалі не включаються до місячного оподаткованого доходу у відповідності до п.п. 4.2.12 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Вважає, що відповідачем протиправно було визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 309957,18 грн., з яких податок - 103319,06 грн., штрафна (фінансова) санкція - 206638,12 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.01.2010 було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 08.02.2010.

Ухвалою суду від 08.02.2010 було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.02.2010.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали суду заперечення проти позову. Вважають, що призупинення норм закону в частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу стосується виключно доходів у вигляді процентів на поточний (депозитний) рахунок та процентів на вклад до небанківських фінансових установ, тобто які нараховувалися на підставі цивільно-правових договорів. Оподаткування доходів у вигляді розподіленої частини доходу кредитної спілки, що залишається у їх розпорядженні за підсумками фінансового року між членами кредитної спілки пропорційно їх пайових внесків як відсотків (процентів) оподатковується на загальних підставах за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 03.08.2009 по 14.08.2009 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя була проведена планова виїзна перевірка кредитної спілки “Разом” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 за наслідками якої було складено акт від 19.08.2009 № 994/10/22-009/26497009.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.9.2.3. п. 9.2. ст. 9, пп. 8.1.4, п.п.8.1, ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що виразилося у неутриманні та не перерахуванні до бюджету своєчасно податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на доходи, одержані членами кредитної спілки у вигляді платежів (відсотків) на пайові внески, у загальному розмірі 103319,06 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 03.09.2009 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00056301720/0, в якому була визначена сума податкового зобов`язання кредитної спілки "Разом" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 311553,69 грн., з яких за основним платежем 103733,43 грн., за штрафними санкціями 207820,26 грн.

Кредитна спілка “Разом” не погодившись з податковим повідомленням - рішенням в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 309957,18 грн., з яких податок - 103319,06 грн., штрафна (фінансова) санкція - 206638,12 грн. зверталось зі скаргами до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі та Державної податкової адміністрації України в порядку адміністративного узгодження.

Рішеннями ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі та Державної податкової адміністрації України скарги кредитної спілки “Разом” залишені без задоволення.

На підставі п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00 № 2181-III“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ у Ленінському районі м. Севастополябули прийняті податкові повідомлення - рішення № 00056301720/1 від 30.09.2009 та № 00056301720/2 від 08.12.09.

Не погодившись з наслідками розгляду скарг, кредитна спілка “Разом” звернулась з позовом до суду.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі протоколів засідання Наглядової Ради Кредитної спілки “Разом”, якими було затверджено розподілити прибуток, що залишився у розпорядженні кредитної спілки, між членами кредитної спілки, з каси кредитної спілки “Разом” здійснювалися виплати фізичним особам –членам кредитної спілки - доходів (процентів) на пайові внески пропорційно розміру їх додаткових пайових внесків на загальну суму 703416,99 грн. у тому числі за 4 квартал 2006 року –109674,61 грн. та за 2007-2008 роки –593742,38 грн. При нарахуванні та виплаті доходів у вигляді процентів за 4 квартал 2006 року, 2007-2008 роки на додаткові пайові внески членів Кредитної спілки “Разом” податок з доходів фізичних осіб не нараховувався, не утримувався та до бюджету не спрямовувався.

Статтею 1 Закону України “Про кредитні спілки” 2908-ІІ від 20.12.2001 (далі- Закон України № 2908-ІІ) визначено, що кредитна спілка –це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до статуту кредитної спілки.

Стаття 19 даного Закону визначає, що вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно з п. 1 ст. 21 Закону України № 2908-ІІ кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Крім того, ч. 3 ст. 21 Закону України “Про кредитні спілки” визначає, що кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Поняття “проценти” наведено у п. 1.10 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де вказано, що це платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у п. 1.10 ст. 1 даного Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки виплачуються на підставі договору обов’язково, натомість плата (проценти) на пайові внески може і не виплачуватися, якщо не буде достатньої суми для розподілення. Як свідчать матеріали справи, за результатами 1 кварталу 2009 року Наглядовою радою кредитної спілки “Разом”прийнято рішення не розподіляти неподілений прибуток між членами кредитної спілки у зв’язку з незначним розміром суми до розподілу –13404,88 грн.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про те, що поняття “плата (проценти) на пайові членські внески" та “плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки”не є тотожним.

Підпунктом 22.1.4 пункту 22.1. статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року (згідно із Законом від 21.12.2004р. № 2273-ІV Про внесення зміни до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо оподаткування відсотків з банківських вкладів) та з 01.01.2013 (згідно із Законом України від 23.06.2009, № 1533-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи”).

Вказане свідчить про те, що зазначені зміни, стосуються порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Відповідно до положень п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені п. 3 ст. 21 Закону України № 2908, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб у загальному порядку за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 вказаного закону ставка податку становить 15 відсотків від об’єкта оподаткування.

За таких обставин суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 103319,06 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 206638,12 грн. відповідно до пп.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу) та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем на його користь не стягуються.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.03.2010 о 17-30 годин.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                   Н.Г. Плієва