Рішення № 8949990, 17.12.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-2370/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Мутелиця Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

з участю відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином. Позивач в судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних пояснила, що 10 березня 2008 року приблизно о 15 годині 45 хвилин вона знаходилася по вулиці Пугачова у місті Димитрова, де виконувала роботи з фіксування показань об'ємів користування електричної енергії побутовими споживачами. Вона також зняла показання електролічильника за адресою: м. Димитров вул. Пугачова 81, де проживає відповідач по справі, його син ОСОБА_4 та дружина. Після зняття показань вона направилася до провулку, який розташовано між вулицями Пугачова та Пролетарська міста Димитрова. Пройшовши приблизно 20-30 метрів по провулку, вона почула позаду оклик та повернулася і побачила перед собою ОСОБА_4, а позаду відповідача по справі. ОСОБА_4 спитав в неї, що вона записувала. Вона відповіла останьому, що знімала показання лічильника. Після чого ОСОБА_4 розгорнув свою куртку і держачи в руках сокирою, вдарив нею її по голові. В результаті чого позивачці були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме відкритий перелом кісток черепу, які супроводжувалися забієм речовини головного мозку, епідуральною гематомою, ранами м'яких тканин голови. У відношенні ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа за ст.ст. 15, ч. 2, 115 ч. 1 КК України. (№ 41-11280). У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 страждає параноідальною шизофренією, висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 25 березня 2008 року, було визнано, що в момент скоєного діяння, ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Таким чином, ОСОБА_4 в момент скоєння злочину знаходився в стані неосудності. Постановою Димитровського міського суду від 05 червня 2008 року у відношенні ОСОБА_4 застосовано примусові заходи медичного характеру, з поміщенням його в психіатричний заклад з суворим наглядом. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не усвідомлював свої дії та не міг ними керувати він не може відшкодувати шкоду у відповідності до статті 1186 п. 1 ЦК України. Але, позивачка вважає, що шкода повинна її бути відшкодована батьком ОСОБА_4, ОСОБА_5, у відповідності до ст. 1186 п. 2 ЦК України.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що з 10 березня 2008 року по 29 березня 2008 року вона перебувала на лікуванні в Димитрівський ЦМЛ. На лікування у Димитровській центральній міській лікарні нею було витрачено 4.856.95 грн. Також, 14 травня 2008 року її було зроблено пластичну операцію у КЛПУ «Донецькому обласному клінічному територіальному медичному

об'єднані» де нею було затрачено 4.598.58 грн. Крім того, позивачкою були понесені затрати на переїзди з м. Димитрова до м. Донецька у розмірі 185, 02 грн. Загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої у результаті злочину складає 9.640.55 грн. Моральну шкоду позивачка оцінює в 100000 грн.

Відповідач, та представник відповідача позов признали частково, а саме з сумою матеріальної шкоди відповідач згоден повністю але моральну шкоду він згоден виплатити у сумі двох тисяч гривен.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 зареєстрована як приватний підприємець і з 2004 року на підставі трудового договору з ДП «Донецькобленерго» обслуговувала приватних споживачів електроенергії знімаючи показники лічильників розташованих у кварталі між вулицями Чигирина та Комунарів м. Димитров. Згідно довідок ТОВ «Кирпичный завод «АЛЬТКОМ» ОСОБА_6 до 14 липня 2008 року працювала електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустановок 4 розряду. 3 15 липня 2008 року працює підсобним працівником і отримує заробітну плату (з липня по листопад 2008 року, у середньому 616 грн. 60 коп.) (а. с 96, 97).

Згідно судово-медичної експертизи № 39/144 від 27 березня 2008 року ОСОБА_6 «...10 марта 2008 года от действия рубящего предмета, каковым могла быть металлическая часть топора, в результате нанесения не менее двух ударов, возможно при указанных обстоятельствах, в тот момент, когда она находилась в вертикальном положении и была обращена задней поверхностью тела к повреждающему предмету, получила открытые переломы костей черепа, которые сопровождались ушибом вещества головного мезга, эпидуриальной гематомой, ранами мягких тканей головы и по степени тяж ести телесных повреждений относятся к тяжким телесным повреждениям, как опасные для жизни...» (а. с. 107-108)

Згідно листа Харківського національного автомобільно-дорожнього університету від 02 грудня 2008 року ОСОБА_6 є студенткою заочного відділення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (згідно наказу № 229/4 від 28 серпня 2007 року) і згідно наказу № 74/4 від 09 квітня 2008 року її надано академічну відпустку за станом здоров'я на період з 01 квітня 2008 року по 14 березня 2009 року (а. с. 98)

Згідно довідки управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (далі УПФУ в м. Димитрові Донецької області) позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в м. Димитрові Донецької області і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам II групи у розмірі 544.00 грн. (п'ятсот сорок чотири грн. 00 коп.) (а. с 75)

Згідно ст.1186п. 2 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, у зв'язку з психічним розладом недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди.

Підтвердженням тих обставин, що відповідач, ОСОБА_5 знав про те, що його син, ОСОБА_4 страждає параноідальною шизофренією підтверджується матеріалами кримінальної справи № 1-197/98 згідно якої ОСОБА_4 обвинувачувався у скоєні злочину передбаченого ст. 17 ч. 2 ст. 94 КК України (редакція 1960 року) але у зв'язку з тим, що за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 під час скоєння злочину не міг віддавати собі звіт про свої дії та керувати ними, постановою Димитроваського міського суду від 06 липня 1998 року відносно ОСОБА_4 застосовані примусові заходи

медичного характеру з поміщенням його до психіатричної лікарні суворого нагляду, (а. с. 109-111).

На підставі постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпрпопетровська від 27 липня 2004 року ОСОБА_4 замінено примусові заходи медичного характеру з переводом з суворого нагляду в психіатричну лікарню з посиленим режимом, (а. с. 112)

Постановою Слав'янського міськрайсуду Донецької області від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_4 замінено примусові заходи медичного характеру з звичайним наглядом на примусове амбулаторне лікування за місцем мешкання, (а. с 37).

Згідно епікріза - виписки з історії хвороби № 8560/05 психіатричної лікарні м. Слав'янська на ім'я ОСОБА_4 свідчить, що ... ОСОБА_4 виписується з лікарні для проходження амбулаторного примусовго лікування за місцем мешкання з режимом нагляду один раз на місяць. Виписаний у супроводі батьків, (матеріали кримінальної справи №41-11280 (1-153/08, а. с. 79-80).

З цього приводу суд звертає увагу на диспозицію ч. 2 ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу». «Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні розлади» «...Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги застосовується за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника...»

За результатами розгляду заяви лікаря-психіатра м. Димитрова постановою Димитровського міського суду від 14 червня 2007 року ОСОБА_4 було продовжено надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем мешкання, (а. с. 113-114).

Згідно повідомлення виконавчого комітету Димитровської міської ради опіка над ОСОБА_4 не призначалася, (а. с. 94).

Підтвердженням тих фактів, що ОСОБА_4 мешкав разом зі своїми батьками, які повинні були слідкувати за ним і його життєдіяльністю підтверджується наступними документами.

Згідно побутової характеристики відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній мешкав за адресою м. Димитров-3 вул. Пугачёва буд. 81. Скарг від сусідів до дільничої ради № 6 на ОСОБА_4 не надходило. Зі слів сусідів перебував на лікуванні у психічній лікарні м. Слав'янська. (а. с. 50).

Про факт проживання саме за адресою м. Димитров-3 вул. Пугачёва буд. 81 свідчить довідка лікаря-психіатра Димитровської міської лікарні, згідно якої ОСОБА_4 мешкав за вказаною адресою, перебував на обліку у лікаря-психіатра з 09 листопада 2006 року. На прийом до лікаря завжди являвся з батьком, (а. с. 51)

Відповідач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать довідка з УПФУ в м. Димитрові Донецької області (а. с. 77). За вказаною адресою зареєстрована також ОСОБА_7, теща ОСОБА_5, якій саме і належить вказана будівля на підставі свідоцтва про спадщину за законом, виданого Димитровською державною конторою від 07 грудня 1999 року, реєстр № 2654.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки, можуть бути задоволені частково, так як відповідач являється пенсіонером та інвалідом праці III групи, що підтверджується посвідченням та довідкою про перебування на обліку у відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області та отримує пенсію у розмірі 3114, 26 грн. (три тисячі сто чотирнадцять гривень 26 копійок) (а. с. 56, 57, 67).

Крім того, згідно довідки УПФУ в м. Димитрові Донецької області ОСОБА_5 пребуває на обліку в УПФУ в м. Димитрові Донецької області і отримує пенсію за віком особам, зайнятим на підземних роботах у розмірі 3487, 50 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят сім грн. 50 коп).(а. с. 77)

Також, на підставі угоди купівлі-продажу, зареєстрованої біржею «ЮГО-ВОСТОК» від 11 грудня 1999 року, реєстр № 436 ОСОБА_5 належить квартира за адресою: місто АДРЕСА_1. (а. с. 80)

Підтвердження заподіяння позивачці матеріальної шкоди являються копії медичних документів та фіскальних чеків, згідно яких позивачці надавалася медична допомога, позивачка купувала ліки, їздила до м. Донецька та інше. Відшкодуванню належить сума у розмірі 9.640.55 грн. (а. с. 6-36)

Щодо задоволення суми моральної шкоди суд вважає, що позивачка молода особа, її усвідомлене життя лише розпочалося. До теперішнього часу вона не може заспокоїтися та спати спокійно ночами. Часто у вісні вона переживає знову і знову події, які мали місце 10 березня 2008 року. На підставі висновку МСЕК її встановлена 2 група інвалідності, строком переогляду через рік. Але вона не сподівається на повне одужання. Лікарі щодо подальшого стану її здоров'я, не дають ніяких гарантій. Спричинені ушкодження здоров'я повністю змінили її звичайний спосіб життя - її перевели на менш оплачувану роботу, у зв'язку з травмою ставиться питання про її подальше працевлаштування за професією, на яку вона вчиться у вищому навчальному закладі. З вказаних підстав суд вважає, що відповідач ОСОБА_8 не вжив необхідних заходів щодо запобігання шкоди з боку свого сина, ОСОБА_4 відносно оточуючих його людей, хоча повинен був прийняти необхідні заходи безпеки. За таких обставин суд вважає, що позивачці повинна бути сплачена компенсація за спричинення моральної (немайнової) шкоди у розмірі 20000 грн. (двадцяти тисяч грн.) та вважає, що саме цей розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

На підставі викладеного й у відповідності до ст.ст. 16, 23, 1186, 1199, 1166, 1167 ЦК України, та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 119, 120, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_9 в рахунок шкоди, спричиненої злочином, матеріальної - 9640 (дев'ять тисяч шістсот сорок грн.) 55 коп., моральної - 20000 (двадцять тисяч), усього 29640 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок) грн. та судовий збір у розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Грошові кошти направляти на рахунок позивачки розміщений у Димитровському відділені Приватбанка, МФО 335496, ОКПО 21955660, в/р № 6762468808852440 (призначення платежу - відшкодування шкоди).

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.