Рішення № 89499429, 27.05.2020, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/5710/19

Провадження №2/471/193/20

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді – Скарницької І.Б.,

за участю секретаря – Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 489/5710/19 за позовною заявою акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДЖНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2019 року Акціонерне Товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі-АТ «ПУМБ», Банк» звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № 262580019927867 від 21.12.2015 року між нею та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», отримала кредит у розмірі 10901,92 грн. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ» та останній є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс капітал». Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі встановленому договором. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, станом на 23.07.2019 року у неї виникла заборгованість в сумі 35468,28 грн., яка складається з: 4493,44 грн. – заборгованість за кредитом; 6491,10 грн. – заборгованість по процентам; 24483,74 грн. – штрафні санкції. В зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Під час судового зсідання 06.05.2020 року відповідач та її представник позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, ухвалу суду від 06.05.2020 року про витребування доказів, яка отримана ним 12.05.2020р. не виконав.

В зв`язку з неявкою учасників процесу у судове засідання 27.05.2020 року фіксування технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшла наступного висновку.

Як на обґрунтування свого позову позивач вказує на те, що 21 грудня 2015 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №262580019927867 шляхом підписання сторонами заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.7). Згідно даної заяви, відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000,00 грн.

19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ» та останній є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс капітал».

Згідно наданої виписки з рахунку ОСОБА_1 станом на 03.10.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 35468,28 грн., яка складається з: 4493,44 грн. – заборгованість за кредитом; 6491,10 грн. – заборгованість по процентам; 24483,74 грн. – штрафні санкції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача інші складові його повної вартості – проценти за користування кредитом, а у наданому розрахунку заборгованості також розраховано штрафні санкції.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщено на банківському сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий до позовної заяви Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати штрафних санкцій, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин наданий позивачем Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначає його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом та сплати неустойки (як пені, так і штрафів).

На підтвердження заборгованості за кредитом, Банком надано заяву від 21.12.2015 року, на підставі якої Банком встановлено кредитний ліміт у сумі 1000.00 грн. Однак доказів перерахування зазначених коштів, як то меморіальні ордери, заяви на видачу готівки, які б підтверджували отримання відповідачем коштів, суду не надано. Також не надано доказів отримання позичальником кредитної картки на яку були б перераховані кредитні кошти. Отже, позивачем не наведено доказів виконання Банком своїх зобов`язань по перерахуванню кредитних коштів позичальнику.

Як на доказ наявності заборгованості за кредитним договором, позивачем надано виписку з рахунку відповідача, однак. Суд не може прийняти її як належний доказ, оскільки надана виписка не містить посилання за який конкретний період виникла заборгованість. Так, в заяві про приєднання до договору вказано, що відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн., проте у виписці по рахунку вказана сума простроченої заборгованості-4493,44 грн.

Наданий розрахунок також не містить доказів того, чи використовувала відповідач кредитні кошти та чи проводила по ним виплати.

Судом, ухвалою від 06.05.2020 року було витребувано у позивача кредитну справу по кредитному договору № 26258019927867, однак, позивачем дані матеріали не було надіслано на адресу суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено отримання коштів позичальником, надана виписка по рахунку не є безспірним доказом використання кредитних коштів та наявності у відповідача заборгованості за договором, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДЖНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська,4 м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька