Постанова № 8949370, 07.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 2-а-2066/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Сергеєвої К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Енергострой»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У лютому 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергострой» (надалі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 25.04.2008р. №0002132301/0, від 02.06.2008р. №0002132301/1 та від 26.12.2008р. №0006552301/3, якими позивачу збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 12243,45 грн., у тому числі за основним платежем на 7178,25 грн. та за штрафними санкціями на 5065,2 грн..

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем окремих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких вказує на правомірність спірних повідомлень-рішень та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Енергострой».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

          Спірні податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток, складені на підставі акту планової виїзної перевірки позивача від 22.04.2008р. №1387/23-4/20043827 та апеляційного узгодження донарахованих перевіркою податкових зобов’язань.

          Не погодившись з висновками відповідача щодо збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток на 7178,25 грн. за результатами перевірки від 22.04.2008р. позивач провів процедуру адміністративного узгодження визначених податковим органом податкових зобов’язань. За податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2008р. №0002132301/0, та від 02.06.2008р. №0002132301/1 позивачу було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток на 15780,0 грн., у тому числі за основним платежем на 7178,25 грн. та за штрафними санкціями на 8601,75 грн.. При розгляді скарги позивача ДПА у Херсонській області своїм рішенням від 18.11.2008р. №8898/7/25-005 «Про внесення змін до рішення від 04.08.08. №3485/10/25-007 про результати розгляду скарги» зменшила розмір донарахованих штрафних санкцій за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на 3536,55 грн.

          Процедура адміністративного узгодження донарахованих податкових зобов’язань завершена шляхом розгляду скарги позивача ДПА України. За результатами розгляду скарги ДПА України своїм рішенням від 20.11.2008р. №23867/7/25-0115 залишила без змін розмір податкових зобов’язань позивача, які були визначені рішенням ДПА у Херсонській області від 18.11.2008р. №8898/7/25-005, а скаргу позивача без задоволення.

          За актом перевірки від 22.04.2008р. порушеннями податкового законодавства, які вплинули на розмір податкового зобов’язання з податку на прибуток позивача, були:

- заниження задекларованого валового доходу позивача за 9 місяців 2007р. на 28012 грн.;

- завищення скоригованого валового доходу за 2007р. на 28012 грн., у тому числі за 4 квартал 2007р. на 28012грн.;

- завищення скоригованих валових витрат за 6 місяців 2007р. на 50652 грн., за 4 квартал 2007р. на 38218,0 грн.;

- заниження валових витрат за 9 місяців 2007р., у тому числі за 3 квартал 2007р. на 50652 грн.

Заниження задекларованого валового доходу у 3кварталі 2007р. та завищення його суми у 4 кварталі 2007р. відбулось за рахунок того, що позивач не забезпечив включення до складу валових витрат коштів, отриманих від ВАТ «Херсонгаз» у якості передплати за товар на загальну суму 28012 грн. у момент отримання цієї передплати 28.09.2007р., тобто до валових доходів 3 кварталу 2007р., а включив цю передплату до складу валового доходу 4 кварталу 2007р. – в періоді, коли відбулось повернення позивачем цієї передплати ВАТ «Херсонгаз» 01.10.2007р..

Висновок відповідача по даному порушенню цілком відповідає вимогами пп.11.3.1. п.11.3. ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, відповідно до якого датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У результаті вищевказаного порушення податкового законодавства позивачем допущено несплату податкових зобов’язань з податку на прибуток за з квартал 2007 року у сумі 2100,9 грн..

З акту перевірки також вбачається, що позивач в порушення п.5.1.ст.5 Закону №334 до складу валових витрат 1 півріччя 2007р. двічі включив вартість лічильників, придбаних у ТОВ «Павелто-Україна» на суму 50652 грн.. За даними бухгалтерського обліку позивача у першому півріччі 2007р. позивач придбав лічильники у ТОВ «Павелто-Україна» на суму 50652,0 грн..

Оскільки придбання лічильників у ТОВ «Павелто-Україна» на додаткові 50652,0 грн. не підтверджено документально, слід дійти висновку, що позивач, виходячи з вимог ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зависив валові витрати 2 кварталу 2007р. на 50652,0 грн..

Завищення валових витрат 2 кварталу 2007р. на 50652,0 грн. мало наслідком несплату за цей період податку на прибуток у сумі 12663,0 грн..

За нормами Закону №334/94-ВР декларація з податку на прибуток протягом року складається наростаючим з початку року підсумком на дату закінчення кожного кварталу та бюджетного року. Зазначена обставина не була врахована позивачем при самостійному виправлені ним помилок показників декларації за 6 місяців 2007р..

Так, позивач при складанні декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року до складу валових витрат включив придбання лічильників у ТОВ «Павелто-Україна» один раз на суму 50652,0 грн., що відповідало вимогам податкового законодавства. Однак позивач у цій же декларації зменшив валові витати на 50652,0 грн. у результаті виправлення самостійно виявленої ним помилки по подвійному включенню до валових витрат 2 кварталу 2007р. витрат по придбанню лічильників. За результатами внесених виправлень позивач у декларації з податку на прибуток витати на придбання лічильників не відобразив взагалі, що привело до заниження задекларованих ним валових витрат за 9 місяців 2007р. на 50652,0 грн..

Крім того, у відповідності з вимогами п.17.2 ст..17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків…» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивач, окремо відобразивши виправлення помилки у декларуванні валових витрат 6 місяців 2007 року, у декларації за 9 місяців 2007р. не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 5 % від заниженого податного зобов’язання з податку на прибуток 2 кварталу 2007р. у сумі 12663,0 грн., і тому відповідач правомірно вважає, що позивач фактично не виконав вимоги законодавства по відображенню у податковій звітності відомостей про самостійно виявлені ним помилки у декларуванні податкових зобов’язань з податку на прибуток.           

За актом перевірки позивач зависив валові витрати 4 кварталу 2007р. шляхом віднесення до їх складу податку на додану вартість у сумі 38218 грн., розрахованої від суми безнадійної дебіторської заборгованості, визнаної рішення суду, яка числилась за ТОВ «Жиклер» у сумі 114288,54 грн. та ТОВ «Авто-Стоп» на суму 85021,86 грн.

Відповідач, посилаючись на пп.12.1.1 та пп.12..1.4. п.12.1 ст.12 вважає, що платник податку продавець товарів (робіт, послуг) (в даному випадку позивач) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Крім того, відповідач посилаючись на лист ДПА України від 18.05.2006р. №9425/7/15-0317 вважає, що платники податку на прибуток - продавці згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові витрати у рядку 05.3 Декларації на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), тобто без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (роботи, послуги).

Позивач, посилаючись на п.5.2.8 п.5.2. ст..5 Закону №334/94-ВР, вважає, що у 4 кварталі 2007р. при регулюванні заборгованості ТОВ «Жиклер» та ТОВ «Авто-Стоп» ним до складу валових витрат віднесено не суму податку на додану вартість, а частину заборгованості цих СПД, що дає йому право на збільшення валових витрат по цим операціям на всю суму заборгованості, до якої входить і ПДВ.

По даному порушенню суд виходить з наступного:

Відповідно до п.5.2.8 п.5.2. ст..5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються …суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Виходячи з економічного змісту цієї норми Закону №334, при регулюванні суми заборгованості валові витрати платника податку збільшуються на вартість проданих та неоплачених товарів (робіт, послуг) тому що у попередніх податкових періодах валові доходи платника податків були збільшені на вартість відвантажених товарів у відповідності з пп.11.3.1. п.11.3. ст..11 Закону по першій події - відвантаження товарів, при цьому до складу валового доходу сума нарахованого податку на додану вартість не включалась.

За нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР нарахована сума ПДВ за подією відвантаження товару була включена позивачем до складу його податкових зобов’язань у періоді, який припадає на дату відвантаження товарів.

Відповідно до п.4.5. ст..4 Закону №168/97-ВР, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Тобто, позивач після списання безнадійної заборгованості ТОВ «Жиклер» та ТОВ «Авто-Стоп» повинен був відкоригувати раніше задекларовані податкові зобов’язання з ПДВ, які виникли по взаємовідносинами з цими контрагентами, та зменшити в бухгалтерському обліку суму заборгованості на нарахований раніше ПДВ в сумі 38218 грн..

Таким чином, висновки відповідача по зазначеному питанню відповідають вимогам законодавства України з оподаткування прибутку підприємств.

При розрахунку розміру штрафних санкцій за виявлені порушення податкового законодавства позивачем під час нарахування та сплати податку на прибуток відповідач виходив з того, що відповідно до Закону України № 2181-ІІІ штрафні санкції за заниження податкових зобов’язань за окремі податкові періоди застосовуються до платника податків за весь період їх недоплати, незалежно від стану сплати цих зобов’язань за інші податкові періоди. Саме тому за несплату податкового зобов’язання за 2 квартал 2007р. застосована штрафна санкція у сумі 5065,2грн., за податкове зобов’язань 3 кварталу 2007р. - 2100,9 грн., 4 кварталу 2007р. - 1435,65грн., а при складанні податкових повідомлень-рішень від 25.04.2008р. №0002132301/0 та від 02.06.2008р. №0002132301/1 відповідачем визначений сумарний вираз цих штрафних санкцій, який складав 8601,75 грн..

Суд вважає, що при розрахунку штрафних санкцій відповідачем не врахована та обставина, що заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток за 9 місяців 2007р. та за 2007р. відбулись у більш пізніші періоди ніж несплата податного зобов’язання за 6 місяців 2007р., а у подальших податкових періодах розмір не задекларованих податкових зобов’язання за 6 місяців та за 9 місяців 2007р. був змінений шляхом зменшення об’єкту оподаткування за ці податкові періоди, і тому розмір податкових зобов’язань за штрафними санкціями, які встановленні податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2008р. №0002132301/0, від 02.06.2008р. №0002132301/1 повинен був скласти 5065,2 грн..

Ця обставина врахована ДПА у Херсонській області у рішенні від 18.11.2008р. №8898/7/25-005 «Про внесення змін до рішення від 04.08.08. №3485/10/25-007 про результати розгляду скарги» та у податковому повідомлені-рішенні від 26.12.2008р. №0006552301/3.

Слід також взяти до уваги, що при апеляційному узгодженні донарахованих податковим органом податкових зобов’язань за результатами кожного розгляду скарги у межах апеляційного узгодження визначених зобов’язань приймається нове податкове повідомлення-рішення, яке відображає результати розгляду скарги платника податку, а попереднє податкове повідомлення-рішення, що було складено по спірним податковим зобов’язанням, вважається скасованим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 08.04.2010р.

Суддя Кравченко К.В.