Постанова № 89491503, 27.05.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1734/20

2-а/296/140/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Сингаївської Т.В.,

представників позивача Француз А.В., Кравцова В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Логінова Р.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та примусового видворення з території України, -

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1.1. 28.02.2020 Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі також - позивач, Управління) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якому просило:

(1) затримати строком на шість місяців громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для подальшої його ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

(2) примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після завершення процедури його ідентифікації, у країну його громадянської належності (походження) - Російську Федерацію.

1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що відповідач є громадянином Російської Федерації, перебуває з порушенням правил перебування на території України з 09.05.2013 без документів на право проживання, ухиляється від виконання рішення від 16.11.2019 про примусове повернення до країни походження - Російської Федерації не пізніше 09.12.2019, у зв`язку з чим позивач вказував про необхідність затримання ОСОБА_1 з метою його ідентифікації та подальшого примусового видворення з території України до країни пододження.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 28.02.2020 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира відкрито провадження у справі №296/1734/20, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв"язку із неякою відповідача в судові засіданні 02.03.2020, 04.03.2020, 13.03.2020, 26.03.2020, 08.04.2020, 17.04.2020, 15.05.2020.

2.2. 27.05.2020 представники позивача у судовому засіданні підтримали позов, вказували на тривале незаконне перебування відповідача на території України без паспортних документів, строк дії яких закінчився, ухиляння від виконання рішення про примусове повернення з України.

2.3. 27.05.2020 ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував про відсутність у нього на території України зареєстрованого місця проживання, сім"ї, офіційного місця роботи, нерухомого або рухомого майна, вказував про загибель цивільної дружини на відсутність коштів для повернення для виїзду із України, у зв"язку з чим позовні вимоги визнав у повному обсязі.

2.4. 27.05.2020 представник відповідача у судовому засіданні вказував на наявну позицію клієнта - ОСОБА_1 , який позов визнав та проти його задоволення не заперечував.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією паспорту № НОМЕР_1 , виданим Відділом внутрішніх справ Себежского району Псковської області від 29.04.2020, код підрозділу 602-024.

3.2. 16.11.2019 Житомирським РВ УДМС України в Житомирській області прийнято рішення №45 про примусове повернення до країни походження громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 09.12.2019, про що цього ж дня повідомлено відповідача під підпис (а.с. 4).

3.3. В цей же день ОСОБА_1 власноручно склав розписку, в якій зобов`язався залишити територію України не пізніше 09.12.2019 (а.с. 5).

3.4. 16.11.2019 відносно громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноваженою службовою особою Управління складено протокол серії ПР МЖТ № 00278 про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), про те, що 16.11.2019 відповідач ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування (а.с. 8).

3.5. В цей же день уповноваженою службовою особою Управління винесено постанову серії ПН МЖТ №000278 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП, за за ухиляння від віїзду після закінчення відповідного терміну перебування, що є порушенням п. 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с. 9).

3.6. 16.11.2019 Житомирським РВ УДМС України в Житомирській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано покинути територію України у термін до 09.12.2019, про що цього ж дня повідомлено відповідача під підпис та останній розписався про те, що він зобов`язується залишити територію України не пізніше 09.12.2019. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалося та виконано не було (а.с. 4-5).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22.09.2011 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

4.2. Правовий та процесуальний режим вирішення питання щодо можливості затримання, примусове видворення відповідної особи, яка нелегально перебуває на території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, врегульований статті 30 Закону № 3773-VI, Типовим Положенням "Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110.

4.3. За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

4.4. Згідно частин третьої, п"ятою статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається особі стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення

4.5. Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

4.6. Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.012014 № 360 (далі - Положення № 360) встановлено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

4.7. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 360 Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

4.8. Пунктом 7 Положення № 360 встановлено, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

4.9. Частиною четвертою та шостою статті 30 Закону №3773 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

4.11. Відповідно до пункту 1, 2 розділу IIІ Інструкції Про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, у разі виявлення підстав, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду. За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.12. Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

V. МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

5.1. Встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу затримання з метою ідентифікації та примусового видворення відповідача з території України.

5.2. Обставин, які вказані в статті 3 Європейської Конвенції з прав людини або статті 31 Закону № 3773-VI, та які унеможливлюють примусове видворення за межі України, або обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», не встановлено.

5.3. Також встановлено, що відповідач документи на отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, до міграційної служби з метою продовження терміну перебування, а також із зверненням для надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту також не звертався.

5.4. Суд враховує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.

5.5. З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження - Російської Федерації, у звязку із закінчення відповідного терміну перебування на території України та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 09.12.2019, про останнього повідомлено під підпис.

5.6. У судовому засіданні відповідач пояснив, що у нього відсутнє на території України зареєстроване місця проживання, цивільна дружина померла, немає офіційного місця роботи, нерухомого або рухомого майна, натомість в країні походження - Російській Федерації проживають батьки та сестра, а також є його частка у праві власності на нерухоме майно.

5.7. При цьому, відповідач у судовому засіданні вказував про відсутність коштів для повернення в країну походження, проти задоволення позову Управління не заперечував.

5.8. Суд вважає затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання відповідачем певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України.

5.9. За таких обставин, враховуючи, що відповідач, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, у нього відсутні документи на право перебування на території України; останній не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст. 3 Європейської Конвенції або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно частини 5 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України за подання до адміністративного суду позовних заяв у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується, докази понесення сторонами інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 19, 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, задовольнити.

2. Надати дозвіл на затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації зазначеної особи та забезпечення видворення за межі території України, але не більш як на шість місяців.

3. Примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після завершення процедури його ідентифікації, у країну його громадянської належності - Російську Федерацію.

4. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України звернути рішення суду до негайного виконання.

Відповідно до частини шостої статті 288 та частини шістнадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Шалота

Позивач:

Управління Державної міграційної служби

України в Житомирській області

місцезнаходження за адресою:

10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 44

Код ЄДРПОУ 37808497

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1

останнє місце перебування:

АДРЕСА_2

паспорт громадянина Російської Федерації

№ НОМЕР_1 , виданий 29.04.2004