Рішення № 89491329, 28.04.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13205/19

Провадження № 2/219/811/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», 3-ті особи: приватний нотаріус Хара Наталя Станиславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», місцезнаходження якого: 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221, 3-ті особи: приватний нотаріус Хара Наталя Станиславівна, місцезнаходження якого: 01054, м. Київ, вул. Тарасівська, 18, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, місцезнаходження якого: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки 6, оф. 17, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2011 року позивач отримувала картку в банку - ПАТ «Дельта Банк», який в подальшому згідно постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, переуступив право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги № 31К від 06 жовтня 2017 року. Ще в 2016 році позивач виконала взяті на себе зобов`язання і сплатила усі належні платежі. Як вбачається з виконавчого напису № 11801 від 23 травня 2019 року зробленого приватним нотаріусом Хара Н.С., за період за межами строку позовної давності і сума є спірною з застосуванням строків позовної давності. Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 червня 2019 року, виконавче провадження відкрито приватним виконавцем за місцем знаходження стягувача, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 18 грудня 2019 року 09-00 годину.

До судового засідання позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, на позові наполягає.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий. Тому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Треті особи у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно, надали суду листи про розгляд справи у їх відсутність.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23 травня 2019 року приватним нотаріусом Хара Н.С., на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі під № 11801, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитним договором № 004-04550-120711 від 12 липня 2011 року, укладеним із ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31К, укладеного 06 жовтня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». Строк платежу за кредитним договором № 004-04550-120711 від 12 липня 2011 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 жовтня 2017 року по 17 травня 2019 року. Сума заборгованості складає - 24339,76 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 12684,90 грн., проценти за користування кредитом - 11654,86 грн.. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 650 грн. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 23 травня 2019 року.

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 січня 2018 року (а.с.17) державний виконавець Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 16956, виданого 27 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення боргу у сумі 60851,95 грн. з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», копія даної постанови була направлена боржнику 04 січня 2018 року за № 215.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 червня 2019 року (а.с.12), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна відкрила виконавче провадження по виконавчому напису № 11801 від 23 травня 2019 року.

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат»(далі в тексті - чинною на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22лютого 2012року№296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не врахував строки позовної давності та того факту, що наразі не можна з позивача стягувати нараховані банком штрафні санкції, пені тощо, також він не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем(боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій. Позивач будь-якої вимоги про усунення порушень по кредитному договору не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису не отримував від відповідача про порушення кредитних зобов`язань, чим позбавив позивача права оскаржити вимоги в судовому порядку або виставити письмові заперечення кредитору. Представник позивача також зазначив, що в порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-які письмові угоди, на якому міститься підпис позивача про збільшення строку позовної давності, відсутні. Також представник позивача у позові зазначив та звернув увагу також на те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною.

Зокрема, позивач не погоджується з розміром заборгованості за кредитом, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість. До виконавчого напису включена неустойка(штраф, пеня), яка не передбачена чинним законодавством України, оскільки подвійне стягнення заборонено діючим законодавством України, а саме відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності та передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. В даному випадку саме пеня, як різновид неустойки, є спеціальним видом забезпечення виконання грошового зобов`язання і за текстом кредитного договору пеня визначається, як перший із способів забезпечення зобов`язання позичальника перед банком в порівнянні із штрафом і підлягає стягненню, що відповідає правові позиції викладені у постанові Верховного суду України №6-2003цс15.

Суд акцентує увагу на тому, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, наведеними в позові про те, що заборгованість, яка запропонована приватним нотаріусом до стягнення з позивача на користь відповідача, не є безспірною, оскільки позивач не згоден з розміром заборгованості, також зазначає, що у нього узагалі не має заборгованості перед відповідачем.

Відповідно до статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підсумовуючи викладене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими за наведених вище підстав, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-4, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», 3-ті особи: приватний нотаріус Хара Наталя Станиславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис (реєстраційний номер № 11801) від 23 травня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Хара Н.С., ліцензія № 6685, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» за кредитним договором № 004-04550-120711 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 23989,76 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, згідно якого процесуальні строки, визначені ст. 354 ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М. Медінцева