Рішення № 89487236, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 травня 2020 року справа №826/13091/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дельта Банк»)до1. Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича (далі по тексту - відповідач 1, Державний виконавець); 2. Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, Печерський ВДВС)третя особаОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1 )провизнання протиправними дій відповідача про відмову у знятті арешту з нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк»В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає протиправною відмову у знятті арешту з нерухомого майна, а саме, з квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк», відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва №757/25630/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність квартири, оскільки під час винесення постанови про накладення арешту від 30 березня 2018 року №52087757 відповідачем не взято до уваги, що вказана на квартира була на балансі АТ «Дельта Банк»; зазначені дії порушують право позивача на розпорядження своїм майном.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року залучено до участі у справі Печерський ВДВС в якості співвідповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна.

Відповідачами письмового відзиву до суду не надано, що відповідно до положень частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року у справі №757/25630/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено, в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості у розмірі 4 477 994,87 грн., з яких за кредитним договором №11054747000 - 3 391 395,34 грн., або сума заборгованості за кредитом 2 002 831,66 грн., сума заборгованості за відсотками 1 388 563,68 грн.; за кредитним договором №11338913000 - 1 086 599,53 грн., або сума заборгованості за кредитом 525 699,14 грн., сума заборгованості за відсотками 560 900,38 грн., звернути стягнення на предмет іпотечного договору від 11 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстровано в реєстрі за №4759, та договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстровано в реєстрі за №2421, шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» у власність предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,20 кв.м., житловою площею 44,90 кв.м., що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, 11 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., реєстровий №4756, 11 жовтня 2006 року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за №4008, вартістю на підставі висновку про вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Оцінки» від 22 вересня 2014 року 379 385,00 грн. з ПДВ та 379 385,00 грн. без ПДВ.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року у справі №757/25630/14-ц набрало законної сили 09 січня 2015 року.

Постановою Державного виконавця Печерського ВДВС Журби Т.В. від 05 вересня 2016 року ВП №52087757 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №445, виданого 04 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2

ПАТ «Дельта Банк» подало до Печерського ВДВС із заявою від 06 червня 2018 року про зняття арешту з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м., житлова площа 44,9 кв. м., у відповідь на яку відповідач 2 у листі від 13 червня 2018 року №19 повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження зазначена квартира належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеного вбачається, що арешт може накладатися, зокрема, на майно, яке належить боржнику у виконавчому провадженні, та може бути знятий, зокрема, на підставі рішення суду чи у разі виявлення порушення порядку накладення арешту.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, позивач не надав доказів, що свідчать про наявність обставин, які є підставою для зняття арешту з нерухомого майна відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 травня 2018 року №123889726 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м., житлова площа 44,9 кв. м. з 19 грудня 2016 року перебуває у приватній власності ПАТ «Дельта Банк»; з розділу «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м., житлова площа 44,9 кв. м., яка належить ОСОБА_1 , накладено арешт постановою про арешт майна боржника, серія та номер 52087757, виданий 30 березня 2018 року, видавник: Печерський РДВС.

У той же час, відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведене свідчить, що дані Державного реєстру прав мають бути підтверджені відповідними документами, на підставі яких проведені реєстраційні дії, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Суд звертає увагу, що у справі не міститься доказів, які б підтверджували, що нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м., житлова площа 44,9 кв. м., належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, у справі відсутні докази, які свідчать про безпідставне накладення штрафу на спірне майно або, що на момент накладення арешту майно належало не боржнику - ОСОБА_1 , а іншій особі.

При цьому, Печерським ВДВС арешт на спірне нерухоме майно накладено постановою про арешт майна боржника від 30 березня 2018 року ВП №52087757.

Однак, матеріали справи не містять копії вказаної постанови про арешт майна боржника, що унеможливлює дослідження судом в межах заявлених позовних вимог вчинення протиправних дій відповідачем 1, які полягають у відмові у знятті арешту з нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, зазначена постанова про арешт майна боржника не є предметом розгляду в межах даної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність у межах спірних правовідносин підстав для зняття арешту з майна відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», що вказує на безпідставність позовних вимог.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач має право повторно звернутись до відповідача із вимогою зняти арешт з нерухомого майна, надавши відповідні докази, що підтверджують право власності на нього, та інших доказів, що є підставою для зняття арешту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність вчинення оскаржуваних дій вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 38; ідентифікаційний код 34047020);

Державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Валевський Олександр Олександрович (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б; ідентифікаційний код 34979022);

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя В.А. Кузьменко