Рішення № 89486737, 27.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 р. Справа №480/2014/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить стягнути з Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 984 грн. 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 30.01.1996 працював в органах Сумської митниці різного підпорядкування, де обіймав різні посади. 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України наказом голови комісії з реорганізації Сумської митниці ДФС № 94-о від 26.02.2020. Згідно із ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Проте, Сумська митниця ДФС вищевказаних норм КЗпП не дотрималась, провівши остаточний розрахунок з позивачем лише 12.03.2020. У зв`язку з чим позивач вважає, що згідно 1 статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 8 984 грн. 40 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що підставою відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичні факти: порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу. Разом з цим, відповідач вважає, що у Сумської митниці ДФС відсутня вина щодо затримки проведення повного розрахунку з позивачем. Так, згідно з Положенням про Сумську митницю ДФС, затвердженим наказом ДФС від 21.08.2014 № 60, Митниця утримується за рахунок державного бюджету. Штатний розпис, кошторис митниці затверджує Голова ДФС. Зважаючи на той факт, що митниця перебуває в стані реорганізації кошторис Сумської митниці ДФС на 2020 рік Головою ДФС не затверджувався. 02.01.2020 Сумською митницею ДФС закрито в Державній казначейській службі України в Сумській області всі рахунки. При цьому, відповідно до абзацу другого частини 10 статті 51 Бюджетного кодексу України у разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступних бюджетних періодах до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються. Виходячи з вказаних положень Бюджетного кодексу, Державна фіскальна служба України листом від 09.01.2020 № 1/7д/99-99-05-09 (копія додається) зобов`язала голів ліквідаційних комісій митниць ДФС, зокрема, до 13 і 25 числа місяця 2020 року організувати направлення до відповідних територіальних органів Держмитслужби відомостей щодо нарахувань на оплату праці та проектів платіжних доручень на проведення вказаних виплат. На виконання зазначеного листа ДФС України Сумською митницею ДФС направлено до Слобожанської митниці Держмитслужби лист від 10.03.2020 № 335/10/18-70-05-61 щодо розрахунку про заробітній платі працівників Сумської митниці ДФС за першу половину березня 2020 та розрахункових, зокрема і розрахунок по виплаті ОСОБА_1 . Таким чином, на виконання вказаної норми Бюджетного кодексу України всі виплати по заробітній платі працівників Сумської митниці ДФС здійснювала Слобожанська митниця Держмитслужби, як новий державний орган, який визначений правонаступником.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем невірно проведено розрахунок суми середнього заробітку. Так, відповідно до довідки Сумської митниці ДФС від 21.04.2020 №05.02/53 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 558,10 грн., в той час, як сам позивач в своїй позовній заяві зазначає, що його середньоденний заробіток складає 748,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.01.1996 до 28.02.2020 працював в органах Сумської митниці різного підпорядкування, де обіймав різні посади, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 10-13).

Наказом голови комісії з реорганізації Сумської митниці ДФС № 94-о від 26.02.2020 ОСОБА_1 звільнено 28 лютого 2020 року з посади старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України (а.с. 14).

Розрахунок при звільненні було проведено із ОСОБА_1 12.03.2020, а саме перераховано на його картковий рахунок заробітну плату у розмірі 39183,16 грн.

Вищевказана обставина визнається сторонами, а також підтверджується історією по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 16-17), платіжним дорученням від 11.03.2020 № 922 (а.с. 36).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Державою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру. - забезпечується державою. Стаття 115 даного Кодексу зазначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Дана норма також закріплена Законом України «Про оплату праці».

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Положеннями частини другої статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ч. 1, 2, ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рн/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організацій у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року ,N1 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 28.02.2020, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 12.03.2020, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 29.02.2020 по 11.03.2020.

При цьому, суд не бере до уваги посилання Сумської митниці ДФС на перебування в стані реорганізації та відсутність затвердженого кошторису, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача як роботодавця від обов`язку у встановлений законодавством про працю строк провести остаточний розрахунок із звільненим працівником.

Щодо суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , то суд частково не погоджується із розрахунком, здійсненим позивачем.

Виходячи з положень статті 27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова) обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Згідно із підпунктом (б) пунктом 4 розділу 3 Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Так, позивача було звільнено з Сумської митниці 28.02.2020, тому для обрахунку його середньої заробітної плати мав братися не період січень - лютий 2020 року, а період грудень 2019 року - січень 2020 року.

Відповідно до довідки Сумської митниці ДФС від 21.04.2020 № 05.02/53 «Про розмір середньої заробітної плати» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 558,10 грн. (а.с. 29).

Отже, середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені, обчислений шляхом множення середньоденного заробітку позивача (558,10 грн.) на кількість днів затримки розрахунку з 29.02.2020 по 11.03.2020 (12 днів), складає 6697, 20 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6697, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Стягнути з Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, ідентифікаційний код 39420037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6697 (шість тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко