Ухвала суду № 89486635, 27.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4386/20

У Х В А Л А

27 травня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Адвокат Каранфілов В.В. в інтересах: ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одеса Головного Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому позивач просить:

визнати дії Головного Державного виконавця Тріфонова О.Ю. протиправними;

зняти накладений арешт з рахунку;

скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2020 р.;

скасувати постанову про накладення штрафу від 16.12.2019 р. у сумі 3400 грн.;

скасувати постанову від 05.03.2020 р. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Заявник просить прийняти рішення про звільнення від сплати судового збору, і обґрунтовує тим, що позивач є безробітною.

Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

По перше: статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

По друге: відповідно до частини першої статті 133 КАС суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень його майнового стану.

Разом із цим матеріали адміністративного позову не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану позивача чи інших передбачених процитованою законодавчою нормою підстав для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Суд, під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, зобов`язаний об`єктивно і неупереджено надати оцінку кожному зазначеному доводу, який повинен бути підтверджений належним доказом враховуючи специфіку майнового стану особи, яка звертається із клопотанням, і саме така особа має змогу надати такі докази (оскільки вони стосуються її особистих майнових прав).

При цьому, суд звертає увагу, що аргумент позивача не підтверджені належними доказами.

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.