Рішення № 89486334, 27.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року справа № 580/924/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Рідзеля О.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства оборони України (03167, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 24 протоколу № 4 від 15.01.2020) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Прохальна частина позовної заяви також містить клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Позов мотивовано тим, що відповідач спірним рішенням протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті вищевказаної допомоги з підстав, що виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись органами МВС. Зазначає, що внутрішні війська, в яких позивач проходив службу, перебували на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого після становлення незалежності є МО України. Тому саме відповідач має виплачувати вищевказану допомогу. Позивач стверджує, що має право на отримання допомоги не залежно від часу настання інвалідності. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 18.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаський обласний військовий комісаріат. Також установлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, запропоновано третій особі надати до суду пояснення щодо позову.

02.04.2020 відповідач та третя особа подали суду аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що позивач у період з 14.12.1987 до 09.10.1989 проходив дійсну строкову військову службу в органах внутрішніх справ, а тому повинен звернутися щодо отримання належної виплати безпосередньо до Міністерства внутрішніх справ України, яке здійснювало розрахунок під час звільнення з військової служби. Крім того, оскільки інвалідність позивачу встановлена понад 3-х місячний термін після закінчення служби, права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має. Також зазначено, що після встановлення позивачу інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за вибором позивача, ним була вибрана та отримана одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до даних довідки ВЧ 3041 Національної гвардії України від 14.04.2016 №69 позивач проходив дійсну строкову військову службу в період з 14.12.1987 до 09.10.1989 у військовій частині 3031. У період з 09.01.1988 до 14.06.1988 наказом командира частини 3031 № 7 від 09.01.1988 позивач був виключений із списків частини і командирований для подальшого проходження служби у ВЧ 3350.

У період з 01.01.1988 до 09.10.1989 позивач у складі військової частини 3031 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-кілометровій зоні, про що наявні записи у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 22.11.1987.

Наказом МВС України № 027 від 30.04.1992 військова частина 3031 перейменована у військову частину 3041.

17.06.2016 під час первинного огляду позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 12 ААА № 205338 від 17.06.2016).

18.04.2018 під час повторного огляду позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварів на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 12ААБ № 122693 від 18.04.2018).

У зв`язку із встановлення інвалідності, позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2020 №4, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а також позивач вже отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто скористався своїм правом на отримання компенсації.

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся в суд.

Частиною 1 ст.41 Закону України від 26.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №№2232-XII ) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На підставі ч.6 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Аналогічна норма закріплена також у п.12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі – Порядок №975).

Відповідно до п.17 Порядку №975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Суд врахував, що позивач проходив службу у військовій частині 3031, яка, що не заперечується сторонами, входила до складу внутрішніх військ МВС СРСР.

Статтею 4 Закону СРСР “Про загальний військовий обов`язок” встановлено, що Збройні Сили СРСР складаються з радянської армії, військово-морського флоту, прикордонних та внутрішніх військ.

За правилами п.1 ч.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ “Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ” прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Згідно п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 “Про військові формування на Україні” приписано підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про правонаступництво України” органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у період до набрання чинності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ прикордонні, внутрішні і залізничні війська перебували у складі Збройних Сил СРСР, були їм підпорядковані та знаходилися на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 591/2794/16-а, від 21.08.2018 у справі № 642/5757/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17.

Крім того, відповідно до ст.13 Закону України від 26.03.1993 №2235-ХІІ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (який діяв до часу створення Національної гвардії України) держава забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям внутрішніх військ і членам їх сімей відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Викладене свідчить, що в силу викладених норм обов`язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаною з проходженням військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України, а тому протилежні доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Оцінюючи доводи позивача про наявність у нього права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності, суд врахував, що відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, законодавством визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності.

Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, причини якої пов`язані із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: Закон №2011-ХІІ та Порядок №975.

Пунктом 6 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції станом на час установлення позивачу 2 групи інвалідності безтерміново) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, цими нормами встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Аналогічний підхід закріплено Порядком №975.

Так, відповідно до підп.3 п.6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 26.02.2019 у справі №806/1989/18, від 22.03.2019 у справі №2340/2993/18, від 20.11.2018 у справах №750/5074/17, № 820/1835/18 та від 13.05.2020 у справі № 826/3685/19, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом дійшов висновку, що статтею 16 Закону №2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

Оскільки інвалідність 2 групи, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, суд дійшов висновку, що позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку №975.

Тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відсутні підстави для його розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Міністерство оборони України (03167, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022);

3) третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат (18008, м.Черкаси, вул. Хоменка, 19, код ЄДРПОУ 07735288).

Суддя О.А. Рідзель