Рішення № 89486298, 28.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. справа № 300/773/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - також, позивач, ОСОБА_1 ) 06.04.2020 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - також, відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про: зобов`язання зарахувати до заробітної плати районний коефіцієнт та північну надбавку, обрахування страхового стажу в півтори кратному розмірі, зняття коефіцієнта обмеження 5,6; визнання неправомірними дій Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в зарахуванні в пільговому обчисленні стажу за період роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 01.01.1991 по 07.08.1999 щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату при призначенні пенсії на пільгових умовах, врахування стажу в півтора кратному розмірі та щодо застосування обмеження коефіцієнтів заробітної плати 5,6 при обчисленні пенсії; зобов`язання відповідача здійснити обчислення пільгового стажу за періоди роботи з 22.08.1998 по 07.08.1989р.р., здійснити перерахунок трудового стажу позивача в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) за вищевказаний період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виплатити недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. При цьому зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру заробітної плати із включенням сум районного коефіцієнта 1,7 та північної надбавки 1,5 на підставі доданої довідки про заробітну плату.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за віком як мати дитини-інваліда відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 28 років 1 місяць, коефіцієнт страхового стажу становить - 0,28083. Заробітна плата взята за період з 01.01.1994 по 31.12.1998 та за період з 01.03.2001 по 31.08.2013, коефіцієнт зарплати - 2,35746. В період з 22.08.1989 по 31.07.1998 позивач працювала на постійній основі у майському управлінні технологічного транспорту виробничого об`єднання "Юганськнафтогаз" на посаді комірника колони №5, після чого , згідно наказу №3220 від 31.07.1998 була звільнена. З 01.08.1998 по 07.08.1999 працювала на постійній основі у ТОВ "Пить-Яхавтотранс - №3" на посаді диспетчера та згідно наказу №120 від 05.08.1999 була звільнена за власним бажанням. Вищевказані підприємства знаходились на території Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (територія колишнього Союзу РСР та сучасної Російської Федерації). 11.02.2020 позивач звернулася із заявою до відповідача про зарахування періодів з 1991 по 1998 роки як роботу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, провести пільгове обчислення страхового стажу, зарахувати зарплату за вказаний період з урахуванням районного коефіцієнту та північних надбавок та при цьому з урахуванням їх зробити перерахунок пенсії. Проте, згідно наданої відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу відмовлено у зарахуванні стажу та перерахуванні пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.54-55).

27.04.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.81-82).

22.05.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача заперечує проти задоволення позову та просить в задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що період роботи позивача з 22.08.1989 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі обчислено з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців. Тобто вимога позивача у даній частині є безпідставною, оскільки даний період вже зараховано у пільговому обчисленні. Також звернула увагу на те, що позивач у позові просить зобов`язати відповідача здійснити обчислення пільгового стажу за періоди роботи з 22.08.1998 по 07.08.1989, чим допустила описку, оскільки згідно з записом в трудовій книжці за №10 позивач прийнята на роботу 22.08.1989 та згідно з записом за №16 звільнена 07.08.1999. Що стосується зарахування періоду стажу після 1991, то зазначила, що чинним законодавством не передбачено врахування періодів роботи після 1991 в пільговому обчисленні. (а.с.88-93).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.09.2012 та отримує пенсію за віком як мати дитини-інваліда згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір пенсії за віком визначено виходячи з тривалості страхового стажу, що становить 28 років 1 місяць, величини заробітку, з якого були сплачені страхові внески, тобто коефіцієнтів страхового стажу, що становить 0,28083. Згідно розрахунків органу Пенсійного фонду України середній заробіток позивача склав 19283,84 грн. Заробітна плата за період з 01.01.1994 по 31.12.1998 (згідно поданої довідки) та за період з 01.03.2001 по 31.08.2013 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу), коефіцієнт зарплати - 2,35746.

В період з 22.08.1989 по 31.07.1998 позивач працювала на постійній основі у майському управлінні технологічного транспорту виробничого об`єднання "Юганськнафтогаз" на посаді комірника колони №5, після чого , згідно наказу №3220 від 31.07.1998 була звільнена.

З 01.08.1998 по 07.08.1999 працювала на постійній основі у ТОВ "Пить-Яхавтотранс - №3" на посаді диспетчера та згідно наказу №120 від 05.08.1999 була звільнена за власним бажанням. Вищевказані підприємства знаходились на території Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (територія колишнього Союзу РСР та сучасної Російської Федерації).

Стаж роботи позивача на вказаних підприємствах підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.7-11).

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою щодо пенсійного забезпечення.

Листом №342-277/Г-02/8-0900/20 від 27.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило в зарахуванні стажу та перерахуванні пенсії. У листі зокрема зазначено, що статтею 5 Указу від 10.02.1960 встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки. Оскільки позивачу при призначенні пенсії не було надано копій строкових трудових договорів за періоди роботи з 1992 по 1999 рік, підстав для зарахування даного періоду роботи у півтора кратному розмірі немає. Що стосується зарахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, то відповідно до вимог чинного законодавства не передбачено права осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки та районного коефіцієнту, яку вони отримували під час роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 12-14).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до п.3 постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п`яти до трьох років.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, визначений Постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказані документи згідно з п.2.7 вказаного Порядку додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637) згідно з п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз вказаних норм права дозволяє суду дійти висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 червня 2018 року (справа №173/637/17), від 07 лютого 2018 року (справа №590/871/17).

Робота позивача в період з 22.08.1989 по 31.07.1998 у майському управлінні технологічного транспорту виробничого об`єднання "Юганськнафтогаз" на посаді комірника колони №5, та з 01.08.1998 по 07.08.1999 у ТОВ "Пить-Яхавтотранс - №3" на посаді диспетчера підтверджується записами в трудовій книжці.

Надані позивачем документи не викликають сумнівів щодо факту роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, однак суд зазначає, що період роботи позивача з 22.08.1989 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі відповідачем обчислено з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 94).

Таким чином, вимога позивача у цій частині не підлягає до задоволення, оскільки відповідачем даний період роботи позивача вже зараховано у пільговому обчисленні.

Що стосується періоду роботи позивача після 1991 року, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Отже, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2018 року (справа №676/7065/14-а).

Крім того, щодо коефіцієнтів північної надбавки за період роботи з 01.01.1992 по 07.08.1999, то згідно з ч. 1 ст. 41 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ст. 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" (далі - Закон СРСР №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч. 3 ст. 96 Закону СРСР №1480-I).

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, на яку покликається позивач у позовній заяві в обґрунтування заявлених ним вимог, закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відтак покликання на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації "Про трудові пенсії в Російській Федерації" від 17 грудня 2001 року №173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта також і Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які регулюють питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового.

Таким чином суд вважає, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 07.08.1999 не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Таким чином, коефіцієнт та північні надбавки, які пов`язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.06.2018 (справа №345/3172/17) та від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а) та від 24.10.2019 (справа №348/590/17-а).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання зарахувати до заробітної плати районний коефіцієнт та північну надбавку, обрахування страхового стажу в півтори кратному розмірі, зняття коефіцієнта обмеження 5,6; визнання неправомірними дій Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в зарахуванні в пільговому обчисленні стажу за період роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 01.01.1991 по 07.08.1999 щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату при призначенні пенсії на пільгових умовах, врахування стажу в півтора кратному розмірі та щодо застосування обмеження коефіцієнтів заробітної плати 5,6 при обчисленні пенсії; зобов`язання відповідача здійснити обчислення пільгового стажу за періоди роботи з 22.08.1998 по 07.08.1989р.р., здійснити перерахунок трудового стажу позивача в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) за вищевказаний період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виплатити недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. При цьому зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру заробітної плати із включенням сум районного коефіцієнта 1,7 та північної надбавки 1,5 на підставі доданої довідки про заробітну плату - є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що у разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя Микитюк Р.В.