Ухвала суду № 89485737, 27.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2618/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації "ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ" до Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу", Політичної партії "Слуга Народу" про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2020 року Громадська організація "ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ" звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу", Політичної партії "Слуга Народу" про:

- визнання протиправною бездіяльності Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу" в частині відсутності розробки та реалізації ідеологічної та політичної роботи, не прийнятті участі у висуванні кандидатів на місцевих виборах протягом 2016-11.2019 років в межах Полтавської області, не проведенні регіональних конференцій для обрання делегатів на З`їзди партії "Слуга Народу", що відбулися протягом 2018-2020 років;

- визнання протиправним рішення Вищої Ради Партії "Слуга Народу" щодо створення Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу";

- зобов`язання Вищу Раду Партії "Слуга Народу" привести у відповідність вимог п.п.4.1, 3.1, пп.4.9.1 Статуту політичної партії "Слуга Народу" склад Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу" з урахуванням вимоги щодо адміністративно-територіальної ознаки та вимоги, що член партії бере участь у роботі лише одної із партійних організацій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами при створенні Полтавської обласної регіональної організації партії "Слуга Народу" порушено п.п. 3.1, 4.1, п.4.9.1 Статуту політичної партії "Слуга Народу" щодо урахування вимоги щодо адміністративно-територіальної ознаки, вимоги, що член партії бере участь у роботі лише одної із партійних організацій та вимоги щодо місця проживання осіб, які входять в обласну організацію. Також позивач вказує, що Політичною партією "Слуга Народу" не проводилися конференції регіональних організацій відповідно до пп.4.9.11 та п.5.6 Статуту політичної партії, порушено порядок обрання делегатів на з`їзд партії, процедуру скликання та проведення з`їзду, визначені Статутом. В п.2.2 позовної заяви позивач посилається також на інші порушення відповідачів, зокрема: не здійснення жодної діяльності, що належала до завдань та цілей політичної партії, не висування кандидатів на будь-яких виборах, що проходили з моменту створення партії; відсутність первинних, міських парторганізацій станом на листопад 2019 року. При цьому, позивач посилається на порушення конкретних пунктів Статуту Політичної партії "Слуга Народу" та просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка безпосередньо пов`язана із роботою та організацією політичної партії та визначена її Статутом, просить визнати протиправним рішення керівного органу партії та зобов`язати його привести у відповідність до вимог Статуту склад Полтавської обласної регіональної організації політичної партії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 2 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 4 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Також згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України у справах, пов`язаних з виборчим процесом та референдумом, відповідачами, у тому числі за позовом особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, можуть бути кандидати, їх довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій, їхні уповноважені особи та посадові особи (статті 276, 277 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено виключні випадки, коли відповідачем у справі може бути політична партія чи її місцева організація.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Пунктом 6 частини другої статті 36 Закону №1402-VIII передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону №1402-VIII, в силу якої, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як слідує зі змісту частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.

Суд враховує, що у пункті 22 Постанови від 04.09.2018 (справа №823/2042/16, провадження №11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (http://reestr.court.gov.ua/Review/77969515).

Як встановлено із змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність політичної партії, рішення її органу управління та просить зобов`язати здійснити дії щодо приведення у відповідність складу місцевої організації партії до її Статуту.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що даний спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до закону, Статуту політичної партії віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції.

Крім того, відповідачі у справі, на думку суду, не є суб`єктами владних повноважень, оскільки необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону України "Про політичні партії в Україні").

Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити, зокрема, відомості щодо: найменування політичної партії; переліку статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; порядку вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; прав та обов`язків членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; порядку створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; порядку внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; порядку скликання та проведення партійних з`їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; джерел матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії, тощо (стаття 8 Закону України "Про політичні партії в Україні").

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про політичні партії в Україні" втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Крім цього, суд, при визначенні підсудності зазначеного спору до юрисдикції адміністративного суду враховує позицію, викладену Конституційним Судом України у своєму рішенні №6-рп/2001 у справі №1-17/2001, в якому вказано, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про об`єднання громадян" визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону України "Про об`єднання громадян"). Тобто внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

Слід зазначити, що зазначені Конституційним Судом України норми, які передбачають не допущення втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян, повністю узгоджуються з нормами Законів України "Про громадські об`єднання" та "Про політичні партії в Україні", чинними на даний час.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав конституційним положення Цивільного процесуального кодексу про те, що судам не підвідомчі скарги на "акти і дії об`єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутрішньо організаційної діяльності або до їх виключної компетенції".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц (провадження №14-399цс18) звернула увагу на те, що приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства", "заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Таким чином, у спірному випадку суд доходить висновку, що вирішення питань, які є предметом даного спору належить до внутрішньо-організаційної діяльності партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку.

Враховуючи те, що такі вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, належать до компетенції виключно цієї партії, втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, суд вважає за доцільне відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Громадської організації "ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, згідно частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Однак, оскільки із зазначених мотивів вимоги позивача не можуть бути предметом судового розгляду, суд не роз`яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої позовної вимоги.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації "ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ" до Полтавської обласної регіональної організації політичної партії "Слуга Народу", Політичної партії "Слуга Народу" про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що згідно з частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII.

Суддя О.В. Гіглава