Ухвала суду № 89485237, 28.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 травня 2020 року Справа №160/6927/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі № 160/6927/19, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. по справі №160/6927/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії був задоволений повністю, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язано виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 140668,8 грн. (без врахування сум податків та інших загальнообов`язкових платежів);

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі №160/6927/19 залишено без змін.

До суду 21.05.2020 року від позивача надійшла заява, в якій він просить змінити порядок і спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 160/6927/19 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052666) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 140668,8 грн. (без врахування суми податків та інших загальнообов`язкових платежів).

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що державним виконавцем було вжито всіх заходів з виконання цього рішення, що передбачені ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», однак боржником вказане вище судове рішення виконано не було. 06.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки вичерпано заходи примусового виконання рішення, а його виконання без участі боржника є неможливим (п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»). Так, державна виконавча служба позбавлена можливості накладення арешту на бюджетні рахунки органів місцевого самоврядування та стягнення з цих рахунків грошових коштів, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»). Питання виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з місцевих бюджетів регулюються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року. При цьому безспірне списання грошових коштів з рахунків бюджетних установ здійснюється на підставі виконавчих листів, якими визначено стягнути певну суму грошових коштів на користь стягувачів. Натомість рішення суду від 27 вересня 2019 року в цій справі вирішено «...зобов`язати боржника нарахувати та виплатити стягувачеві вихідну допомогу...», що унеможливлює виконання цього рішення органами Державної казначейської служби України через відсутність обов`язку стягнення таких коштів, а тому він був змушений звернутися до суду з даною заявою.

В судове засідання сторони своїх представників не направили, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином.

В своїй заяві позивач просив дану заяву розглядати за його відсутності та відсутності його представника.

До суду 27.05.2020 року від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду заяви на іншу дату, у зв`язку із залученням представника виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровській області до проведення чергової сесії міської ради.

Відповідно до ч.1, 2 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

В силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже, суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що ст.378 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення даної заяви - відсутні.

Крім того, суд враховує той факт, що ухвалою суду від 25.05.2020 року встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі №160/6927/19 протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 241, 248, 256, 378 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі № 160/6927/19 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” КАС України.

Суддя К.С. Кучма