Рішення № 89484722, 26.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/957/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Спільного американсько-українського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків, до 1) Приватного акціонерного товариства "Юрія", м.Черкаси , 2) Публічного акціонерного товариства "НАСК "Оранта", м.Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_1 , м.Харків, про стягнення 54708,94 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Спільне американсько-українське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків, 31.03.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Юрія", м.Черкаси, та Публічного акціонерного товариства "НАСК "Оранта", м.Київ, про стягнення солідарно з обох відповідачів різниці між страховою виплатою та понесеними збитками у розмірі 53148,94 грн, а також додаткових збитків за проведення дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля у розмірі 1560,00грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу було нанесено збитки внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобілем, що належить на праві приватної власності ПрАТ "Юрія", та який був застрахований ПАТ "НАСК "Оранта", внаслідок чого у відповідачів, відповідно до приписів чинного законодавства, виникли взаємні обов`язки щодо відшкодування завданих збитків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/957/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача ОСОБА_1 , м. Харків, як водія-експедитора ПрАТ "Юрія", який був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04.05.2020, 1-й відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що між ПрАТ "Юрія" та НАСК "Оранта" укладено поліс № АМ7094636 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено транспортний засіб автомобіль "ГАЗ 3302" державний номер НОМЕР_1 та визначено страхові суми (ліміти відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, та за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, які цілком покривають суму матеріальної шкоди, заявленої позивачем. Отже, на думку 1-го відповідача, сума матеріальної шкоди, заявлена позивачем, покривається лімітом страхового відшкодування, а відповідно повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобов`язання по відшкодуванню завданої шкоди.

19.05.2020 до суду надійшов відзив 2-го відповідача, в якому останній визнав позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, та зазначив, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що у заподіювача шкоди та його страховика не може виникнути солідарного обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну здоров`ю потерпілого. Вимоги позивача в частині стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" витрат, понесених позивачем у зв`язку з проведенням експертного дослідження в розмірі 1560,00 грн не входять до складу страхового відшкодування і не підлягають відшкодуванню за рахунок страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У відзиві 2-й відповідач також зазначив, що згідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

19.05.2020 ПАТ "НАСК "Оранта" було подано до суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фізичної особи - підприємця Павлова Юрія Івановича, м. Харків, та тій підставі, що дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася в період дії Договору оренди транспортного засобу №1/366 від 01.05.2018, укладеного між позивачем, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_2 Юрієм Івановичем, як орендарем. Згідно п. 7.4 вказаного Договору, орендар зобов`язаний, у тому числі, усувати наслідки аварій та пошкоджень автомобіля, що виникли під час експлуатації його орендарем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2020 заяву 2-го відповідача про залучення до участі у справі третьої особи було залишено без розгляду, у зв`язку з порушенням заявником строку на її подання.

26.05.2020 позивачем було подано до суду відповідь на відзив 2-го відповідача, в якому позивач, зокрема, зазначив, що 2-й відповідач необґрунтовано дійшов висновків про подібність правовідносин та висновків Верховного Суду як таких, що мають застосовуватися при розгляді справи № 922/957/20. На думку позивача, понесені витрати з визначення матеріального розміру збитку шляхом оплати послуг експерта на проведення дослідження пошкоджень транспортного засобу позивача у розмірі 1560,00 грн були необхідними для реалізації потерпілим права на отримання страхового відшкодування в обсязі, необхідному для відновлення пошкодженого майна, а тому такими, що підлягають відшкодуванню відповідачами у даній справі. Позивач також зазначив, що ФОП Бойко Ю.В., з яким у позивача було укладено договір підряду щодо виконання робіт з ремонту автотранспортного засобу, не є платником ПДВ та сума робіт та використаних матеріалів, що була сплачена СУАП "Європоль" ТОВ, відповідно до виставленого рахунку та підписаного сторонами акту, не включає суму ПДВ. Отже, з огляду на вищевикладене позивач стверджує те, що відзив ПАТ "HACK "Оранта" не містить аргументів, які б спростовували позовні вимоги СУАП "Європоль" ТОВ або якимось чином підтверджували правомірність дій 2-го відповідача.

У судове засідання, яке відбулося 26.05.2020, учасники справи не з`явились; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Проте на час даного судового засідання доказів отримання позивачем та 1-м відповідачем копій ухвали-повідомлення від 05.05.2020 до канцелярії суду не надійшло.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про їх достатність та можливість прийняття рішення у даному судовому засіданні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Позивач у справі - Спільне американсько-українське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю є власником транспортного засобу марки "MAN TGM 18.250" реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_3 від 30.11.2017. Даний транспортний засіб використовується в господарській діяльності СУАП "Європоль" ТОВ.

04.01.2019 о 22 год. 50 хв. водій-експедитор Приватного акціонерного товариства "Юрія" (1-го відповідача у справі) ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Полтавський АДРЕСА_1 , керуючи транспортним засобом "ГАЗ 3302" д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та не контролював рух транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом позивача під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, чим позивачу було завдано матеріальні збитки. Дана обставина зафіксована працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 219839 від 04.01.2019 та cхемі дорожньо-транспортної пригоди від 04.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на транспортний засіб 1-го відповідача оформлено поліс № АМ/7094636 від 06.06.2018 обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на строк з 17.06.2018 до 16.06.2019 включно, між страхувальником ПрАТ "Юрія" та 2-м відповідачем.

08.01.2019 СУАП "Європоль" ТОВ звернувся до 2-го відповідача з повідомленням (реєстраційний номер 58) про ДТП.

09.01.2019 позивачем подано до 2-го відповідача заяву (реєстраційний номер 87) про страхове відшкодування.

На підставі викладеного, 2-м відповідачем було складено протокол (акт) огляду транспортного засобу від 09.01.2019, яким встановлено 11 (одинадцять) пошкоджень транспортного засобу позивача та зазначено про можливі приховані недоліки.

16.01.2019 2-м відповідачем складені ремонтні калькуляції, які були отримані позивачем лише після здійснення адвокатського запиту.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 по справі №642/482/19 встановлено, що вищезазначена ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

21.02.2019 2-м відповідачем було сформовано розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 25029,71 грн.

22.02.2019 2-м відповідачем сформовано страховий акт № ОЦВ-19-20-256/1 про сплату страхового відшкодування в сумі 25029,71 грн на користь СУАП "Європоль" ТОВ. Зазначені вище розрахунки страхового відшкодування та страховий акт позивачу не направлялись та були отримані останнім тільки після здійснення адвокатського запиту.

04.03.2019 2-й відповідач перерахував на розрахунковий рахунок СУАП "Європоль" ТОВ страхове відшкодування в розмірі 25029,71 грн.

Не погодившись з сумою відшкодування, розрахованою 2-м відповідачем, позивач звернувся до офіційного дилера компанії "MAN" в Україні та незалежного оцінювача.

Так, 14.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп", яке є офіційним дилером компанії "MAN" в Україні, виставило позивачу рахунок-фактуру №ОК-000001585 для сплати 79317,05 грн за ремонтні роботи та необхідні деталі для транспортного засобу позивача після вищезазначеного ДТП.

20.03.2019 суб`єктом оціночної діяльності Черніковою Ренатою Михайлівною, яка діє на підставі сертифіката № 715/16, виданого Фондом державного майна України 23.09.2016, в присутності представника СУАП "Європоль" ТОВ проведено огляд транспортного засобу позивача, за результатами чого складено протокол від 20.03.2019 огляду транспортного засобу. Відповідно до зазначеного протоколу, виявлено 11 пошкоджень транспортного засобу позивача та зазначено про можливі приховані недоліки.

За результатами виконаної оцінки транспортного засобу позивача суб`єктом оціночної діяльності Черніковою Ренатою Михайлівною складено звіт № 20/03/2019 від 09.04.2019. Відповідно до зазначеного звіту, суб`єктом оціночної діяльності Черніковою Ренатою Михайлівною встановлено, що вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які належать до заміни (Сврз), завданого власникові "MAN TGM 18.250" реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при вищезазначеному ДТП, складає - 78178,65 грн.

23.05.2019 позивачем через свого представника - адвоката та в порядку ст.ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", було направлено адвокатський запит до Харківської обласної дирекції HACК "Оранта" щодо підстав складеної 2-м відповідачем калькуляції страхового відшкодування.

08.06.2019 на адресу СУАП "Європоль" ТОВ надійшла відповідь від Харківської обласної дирекції HACК "Оранта", відповідно до якої повідомлено, що для отримання даної інформації необхідно звернутися до головного офісу ПАТ "HACК "Оранта".

07.08.2019 позивач звернувся до 2-го відповідача з адвокатським запитом, відповідно до якого позивач просив надати копії всіх документів, наявних в матеріалах справи за вказаним страховим випадком, в тому числі, але не виключно, заяву про страхову виплату потерпілого, документи, на підставі яких визначено розмір страхового відшкодування (експертне дослідження, звіт або інше), розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля, акт огляду транспортного засобу та інше.

В подальшому, на адресу позивача від 2-го відповідача надійшов лист (вих. № 09-02-16/8107 від 15.08.2019) з наступними документами: страховим актом № ОЦВ-19-20-256*1 від 22.02.2019, розрахунком страхового відшкодування від 21.02.2019, повідомленням (реєстраційний № 85) про ДТП від 08.01.2019, заявою (реєстраційний № 87) від 09.01.2019 про страхове відшкодування, ремонтну калькуляцію №АХ0954ЕХ від 16.01.2019, протоколом (актом) від 09.01.2019 огляду транспортного засобу.

Вивчивши зазначені вище документи, позивач не погодився з розрахунком, зробленим ПАТ "HACК "Оранта" щодо калькуляції страхового відшкодування та вважає, що сума відшкодування збитку, нанесеного транспортному засобу позивача, повинна становити мінімум 78178,65 грн. Оскільки 2-м відповідачем сплачено на користь СУАП "Європоль" ТОВ страхову виплату в розмірі 25029,71 грн, на користь позивача повинно бути доплачене страхове відшкодування у розмірі 53148,94 грн. В зв`язку з цим, 18.11.2019 позивачем була направлена вимога на адресу третьої особи та 2-го відповідача про сплату понесених збитків у сумі 53148,94 грн.

Відповідь на вказану вимогу від третьої особи позивачем отримано не було.

Аналогічна вимога була направлена на адресу 1-го відповідача 06.12.2019, але вона залишилася без задоволення.

22.12.2019 на адресу позивача надійшов лист 2-го відповідача, в якому останнім було зазначено про необхідність надання СУАП "Європоль" ТОВ документів, на які воно посилається у вимозі.

16.03.2020 позивачем на адресу 2-го відповідача було направлено лист з копіями витребуваних документів, проте вимога СУАП "Європоль" ТОВ 2-м відповідачем залишилась незадоволеною, грошові кошти на рахунок товариства не надходили.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Приписами ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом У країни з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 196 ГК України, у разі якщо в господарському зобов`язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов`язаних суб`єктів, кожний з управнених суб`єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов`язаних суб`єктів повинен виконати зобов`язання відповідно до частки цього суб`єкта, визначеної зобов`язанням. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов`язання повинні виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 227 ГК України, у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов`язаний відшкодувати збитки суб`єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання 2-го відповідач на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2018, згідно якої законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого. Оскільки відповідачем не визначено номеру справи, неможливо здійснити аналіз такого рішення на предмет підстав звернення сторін до суду та наявність або відсутність подібних правовідносин, які б були аналогічними зі справою № 922/957/20.

Крім того, 2-й відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18) та від 03.10.2018 у справі № 760/1541/15-ц (провадження № 14- 316цс18). Проте, суд не погоджується з такими доводами ПАТ "HACК "Оранта", з огляду на наступне.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 по справі № 569/96/17, провадження № 14-386цс18, ця справа розглядалась за позовом Приватного акціонерного товариства "Стахова компанія "Юнівес" до ОСОБА_3 та ПрАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди. Предметом зазначеного позову було стягнення з винуватої особи у вчинення ДТП (ОСОБА_3) та страховика (ПрАТ "Страхова група "ТАС") відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодування, при цьому, позивачем у даній справі є страховик потерпілого, а не сам потерпілий, як у справі № 922/957/20, а фактично власник майна, якому нанесено збитки внаслідок вчиненого ДТП.

З аналізу Постанови Верховного Суду від 12.09.2018 вбачається, що солідарний порядок стягнення сум зі страхувальника і страховика не був предметом розгляду судом касаційної інстанції, з огляду на те, що у цій справі суд першої інстанції відмовив у стягненні відшкодування з ОСОБА_3, при цьому апеляційна скарга в цій частині сторонами по справі не подавалась і не була предметом розгляду в апеляційній інстанції, а отже в силу приписів законодавства України рішення суду в частині солідарного стягнення не було предметом розгляду судом касаційної інстанції, тобто такі обставини не встановлювалися та не аналізувалися.

Крім того, СУАП "Європоль" ТОВ зазначає те, що предметом оскарження у вищезазначеній справі та вирішення питання судом касаційної інстанції є саме розгляд питання щодо об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Так, сторонами у даній справі оскаржувалось у суді касаційної інстанції рішення апеляційного суду в частині закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ "Страхова група "ТАС", оскільки спір виник між юридичними особами і має розглядатись в порядку господарського судочинства. При цьому, позивач зазначає, що спірні правовідносини які розглядались судом касаційної інстанції у справі № 760/1541/15-ц є аналогічними з предметом позовних вимог та оскаржуваних вимог як і у справі № 569/96/17, а отже не потребують додаткового аналізу та контр-аргументуванню.

Отже, з огляду на вищевикладене вбачається, що 2-й відповідач необґрунтовано дійшов висновків про подібність правовідносин та висновків Верховного Суду як таких, що мають застосовуватися при розгляді справи №922/957/20. Зокрема, у вказаних ПАТ "HACК "Оранта" рішеннях суду касаційної інстанції не вивчалось питання солідарного стягнення відшкодування зі страхувальника та страховика на користь потерпілої особи, а отже посилання відповідача на застосування аналогічної правової позиції Верховного Суду у справі №922/957/20 є необґрунтованим та таким, що не приймається судом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, доведено позивачем.

Зокрема, з наданих позивачем доказів вбачається, що:

а) йому нанесені матеріальні збитки (шкода) у вигляді пошкодження його власності - транспортного засобу марки "MAN TGM 18.250" реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується як протоколом (актом) ПАТ "НАСК "Оранта" від 09.01.2019 огляду транспортного засобу, так і протоколом суб`єкта оціночної діяльності Чернікової ОСОБА_4 огляду транспортного засобу від 20.03.2019;

б) протиправність поведінки третьої особи, яка є співробітником 1-го відповідача, встановлено та підтверджено рішенням Ленінського районного суду у справі № 642/482/19, яке набуло чинності у відповідності до законодавства України, а тому протиправність дій третьої особи відносно рухомої власності позивача не підлягає окремому підтвердженню в силу приписів статті 75 ГПК України;

в) третьою особою порушено п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинено ДТП, під час керування автомобілем, який є власністю 1-го відповідача, що призвело до завдання майнових збитків позивачу, тобто існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою третьої особи і нанесенням майнових збитків (шкоди) нерухомому майну СУАП "Європоль" ТОВ автомобілем, що є власністю 1-го відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого.

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди, при цьому, відповідно до ст. 1192 ЦК України, така особа має відшкодувати збитки в повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (майна).

Приписами ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок

взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодовування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що

мають істотне значення.

Так, як було зазначено вище, 04.01.2019 о 22 год. 50 хв. в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, 140 сталася ДТП за участю автомобіля "ГАЗ 3302", д.н.з. НОМЕР_1 , який є власністю 1-го відповідача, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "MAN TGM 18.250» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія

ОСОБА_3 , що належить на праві власності позивачу. Внаслідок зазначеного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 по справі 642/482/19 встановлено, що вищезазначена ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , рішення набуло чинності 22.02.2019. Тобто, той факт, що обставини вищезазначеного ДТП, як і провина третьої особи, яка є співробітником 1-го відповідача, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набуло чинності, та не підлягають окремому доведенню в рамках даного провадження.

Згідно зі ст. 352 ГК України, страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Приписами ст. 355 ГК України визначено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У законі "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 закону). З аналізу змісту зазначених норм та ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного закону можна дійти висновку, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Зазначене відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17 про стягнення страхового відшкодування.

У відповідності до полісу № АМ/7094636 від 06.06.2018 обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного страхувальником ПрАТ "Юрія", на час скоєння ДТП відповідальність транспортного засобу 1-го відповідача була застрахована у 2-го відповідача з лімітом виплат за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму 100000,00 грн.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є визначення забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 вищевказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором, обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Разом із тим, Велика Палата у вказаній постанові зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільної-правової відповідальності (ст. 3 Закону). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Отже, з огляду на вищевикладене вбачається, що на 2-го відповідача на підставі полісу № АМ/7094636 від 06.06.2018, як на страховика транспортного засобу 1-го відповідача, покладено обов`язок з відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування.

Вищезазначену правову позицію також підтримав Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 2-1685/12 (провадження № 61-26449св18).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.ст. 29, 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальвальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 зазначеної вище Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = CP + CM + СС х (1 - ЕЗ), де:

НОМЕР_4 - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

CM - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик, за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відшкодовує повну вартість цих складових частин, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.

Позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності Чернікової Ренати Михайлівни з метою проведення оцінки реальної вартості відновлювальних робіт ТЗ позивача. За вказану оцінку позивачем було сплачено 1560,00 грн, на підтвердження чого надано рахунок-фактуру № 20/03/2019 від 20.03.2019, платіжне доручення №13786 від 22.03.2019 та акт № 20/03/2019 здачі - прийомки виконаних послуг. Тобто, СУАП "Європоль" ТОВ понесені додаткові збитки у зв`язку з зазначеним у цьому позові ДТП у розмірі 1560,00 грн, які складають суму сплачених грошових коштів за проведення дослідження спеціаліста-автоторознавця автомобіля, які також підлягають стягненню з відповідачів.

При цьому, щодо посилання ПАТ "НАСК "Оранта" на неможливість стягнення витрат на проведення експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників господарських санкцій, поняття яких охоплює відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК). Глава 25 Кодексу присвячена відшкодуванню збитків. Співвідношення різних видів відповідальності, зокрема стягнення збитків і штрафних санкцій регулюється гл. 26 Господарського кодексу.

Функція правового регулювання відшкодування збитків вбачається в тому, щоб з великої кількості випадків, коли учасники обігу несуть збитки, обрати такі, в яких потерпілому надається правова можливість вимагати компенсації шкоди від другої особи.

Відшкодування збитків передбачено Цивільним та Господарським кодексами, законами, іншими нормативними актами.

Реалізуючі господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин (у тому числі застосовуючи такий вид господарських санкцій, як відшкодування збитків), необхідно дотримуватися загальних принципів, на яких вона базується і які зазначені в ч. 3 ст. 216 ГК України, підстав та меж господарсько-правової відповідальності, строків її реалізації, встановлених чинним законодавством.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання передбачена Господарським кодексом як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.

Відшкодування збитків - основний вид господарсько-правової відповідальності, який посідає перше місце в системі господарсько-правової відповідальності, враховуючи те, що він застосовується у всіх випадках, коли інше прямо не передбачено законом, а також можливість реалізації права на відшкодування збитків незалежно від наявності відповідної умови в договорі, відсутність права суду (як загальне правило) на зменшення розміру доведених збитків на власний розсуд, компенсацію усіх витрат, понесених внаслідок вчинення господарського правопорушення.. Відповідальність у формі відшкодування збитків забезпечує будь-які господарські зобов`язання, оскільки застосовується у всіх сферах господарських відносин: горизонтальних (у тому числі внутрішньогосподарських відносинах) і вертикальних, договірних і позадоговірних відносинах, у випадку будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК України, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов`язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків. Втім це не стосується можливості уточнення в договорі в межах діючого законодавства деяких положень щодо відшкодування збитків, наприклад у випадку узгодження сторонами штрафної неустойки (яка за Цивільним кодексом застосовується в силу ч. 1 ст. 624 ЦК), погодження розміру збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі, тощо. При цьому, загальне визначення збитків в Господарському кодексі не наводиться.

Внаслідок скоєння правопорушення для потерпілої сторони настають майнові наслідки, щодо яких в теорії і на практиці застосовуються різні терміни, зокрема шкода, збитки, втрати тощо. Зазвичай і в законодавстві, і в доктрині термін "шкода" використовується як більш широка категорія, а термін "збитки" - як більш вузька категорія, як складова частина більш широкого поняття "шкода", втім законодавець не завжди дотримується критеріїв розмежування збитків та шкоди. У Господарському кодексі вживаються обидва терміни без зазначення різниці в змісті цих понять. І в законодавстві, і в теорії, і в судовій практиці інколи терміни "шкода" та "збитки" ототожнюються і вживаються в якості синонімів. В процесі відшкодування збитків це особливих проблем не викликає, оскільки законодавець не передбачає особливого порядку відшкодування збитків залежно від того, який термін застосовується щодо того чи іншого поняття.

Втім, незважаючи на ці невідповідності з термінологією в законодавстві, поняття "шкода" і "збитки" змішувати не доцільно, тому, формуючи позовні вимоги про відшкодування збитків, необхідно обов`язково з`ясовувати правову природу правовідносин, в яких допущено правопорушення.

Слід відрізняти юридичні збитки від їх економічного аналогу, оскільки термін "збитки" застосовується і в економічному (господарському), і в цивільно-правовому (юридичному) значенні. При цьому збитки в економічному значенні розглядаються як більш широке поняття, оскільки вони включають не тільки власне юридичні збитки, але й інші майнові витрати, які виникли як в результаті дій самого господарюючого суб`єкта, так і в результаті сторонніх подій і дій третіх осіб. Загальна ознака збитків вбачається в тому, що вони являють собою грошовий вираз господарських диспропорцій, які проявляються у зменшенні майнових активів, збільшенні пасивів (зобов`язань), перевищенні витрат над доходами. Відмінності юридичних збитків від їх економічного аналогу полягають в тому, що юридичні збитки як правило є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи. Закон не містить вичерпного переліку такої поведінки, згадуються лише деякі з них: порушення господарського зобов`язання (яке розглядається як його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів, невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань, заподіяння шкоди тощо. Вимагати відшкодування збитків може тільки та особа, права або законні інтереси якої порушено. Види збитків, які підлягають відшкодуванню, передбачені в законодавчому порядку, тому саме юридичні збитки можуть бути відшкодовані за рахунок особи, яка їх спричинила, і їх відшкодування забезпечується державним примусом і виступає в якості міри цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності.

У главі 25 Господарського кодексу України зосереджені норми, які стосуються визначення збитків та їх складу стосовно господарських зобов`язань, розміру, умов та порядку відшкодування збитків. Загальні умови виконання господарських зобов`язань встановлені ст. 193 ГК України, в ч. 1 якої обумовлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. При цьому слід враховувати, що підходи Цивільного і Господарського кодексів щодо вирішення деяких питань відшкодування збитків певною мірою співпадають, але між ними є і істотні суперечності і розбіжності. Враховуючи різні підходи кодексів, в тому числі і до визначення виду (складу) збитків, що підлягають відшкодуванню в силу закону, в господарських правовідносинах в першу чергу необхідно керуватися нормами, встановленими в Господарському ("спеціальному") кодексі і щодо визначення складу збитків, і щодо умов та порядку їх відшкодування.

У Господарському кодексі України акцент зроблений на обов`язку учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 2 ст. 224 ГК України визначає види збитків або види витрат, які здійснила управнена сторона та які підлягають стягненню з особи, протиправними діями якої вони були спричинені. Відповідно до запропонованого переліку збитків, усі збитки можна поділити на два основних види: реальні збитки, тобто фактично понесені витрати (або реальна, позитивна шкода), до яких відносяться витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна та неодержаний доход (втрачена вигода або упущена вигода). Господарський кодекс фактично закріпив традиційний розподіл збитків на два види: реальні збитки та втрачену вигоду, окремо передбачив, крім того, в ст. 225 ГК у складі збитків, що підлягають відшкодуванню, матеріальну компенсацію моральної шкоди.

В основі цього розподілу лежить економічний критерій, оскільки реальна шкода характеризується реальним зменшенням наявного майна кредитора на відміну від втраченої вигоди, коли наявне майно потерпілої сторони не збільшується, хоча і могло б збільшитися, якби договір був виконаний належним чином. Саме поняття "відшкодування збитків" в законодавстві теж відсутнє.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЦК України, відшкодування збитків розглядається як один із способів відшкодування майнової шкоди, яка, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи може відшкодовуватися не тільки в грошовій формі, але й в інший спосіб, до яких віднесено відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Тобто залежно від виду шкоди, умов та чинників, що її спричинили, обставин справи передбачена можливість застосування різних способів та порядку відшкодування шкоди. Вважаємо за можливе відшкодування шкоди у такій спосіб і в господарських правовідносинах у разі заподіяння збитків у формі втрати, пошкодження або знищення майна, тим більше, що право вибору способу відшкодування надано потерпілій особі, якій завдано шкоду.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що понесені витрати з визначення матеріального розміру збитку шляхом оплати послуг експерта на проведення дослідження пошкоджень транспортного засобу позивача у розмір 1560,00 грн були необхідними для реалізації потерпілим права на отримання страхового відшкодування в обсязі, необхідному для відновлення пошкодженого майна, а тому такими, що підлягають відшкодуванню відповідачами у даній справі.

За результатами проведеної вищезазначеної оцінки та на підставі вищевказаної методики, а також - Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 складено звіт № 20/03/2019 від 09.04.2019, відповідно до якого встановлено наступне:

- марка, колір і тип автомобіля, номер кузова і державний номерний знак співпадають з записами в свідоцтві про реєстрацію КТЗ, комплектність КТЗ вказана у протоколі огляду КТЗ від 20.03.2019, комплектність КТЗ відповідає специфікації заводу виробника та те, що додаткові опції відсутні;

- наданий на оцінку автомобіль MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 має пошкодження, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт обсягом, наведеним в калькуляції, яка є Додатком 1 до Звіту;

- ринкова вартість автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 на момент пошкодження складає - 2101656,65 грн;

- коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 складає 0,00 грн;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Сврз), складає - 78178,65 грн;

- матеріальний збиток (У) внаслідок пошкодження автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 складає - 78178,65 грн.

На підставі вищезазначеного звіту проведеної оцінки, суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 Михайлівною зроблено висновок про те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які належать до заміни (Сврз), завданого СУАП "Європоль" ТОВ, як власнику автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає - 78178,65 грн.

При цьому, відповідно до ремонтної калькуляції 2-го відповідача від 16.01.2019, загальна сума відновлювального становить лише 25029,71 грн та складається з:

- загальна сума вартості робіт становить 3389,10 грн (проте, ці ж самі роботи відповідно до Звіту становлять більшу суму, а саме - 3846,00 грн);

- загальна сума фарбування, включаючи матеріали, становить 5619,90 грн (проте, ці ж самі роботи та матеріали відповідно до Звіту становлять навіть менше, а саме - 4999,80 грн);

- загальна сума запчастин становить 16020,71 грн (проте, вартість цих же самих запчастин відповідно до Звіту становить в чотири рази більше, а саме - 69332,85 грн).

Крім того, відповідно до протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 09.01.2019, складеного представником 2-го відповідача ОСОБА_7 , виявлено 11 (одинадцять) пошкоджень ТЗ позивача. При цьому, встановлено 8 (вісім) деталей, які підлягають заміні (стовбепь "Е - заміна"), відповідні відмітки зроблені представником 2-го відповідача, який підписав даний Протокол. Натомість, в ремонтній калькуляції № АХ0954ЕХ від 16.01.2019, складеної 2-м відповідачем, запчастин, які підлягають заміні, зазначено вже тільки 5 (п`ять), а саме:

1) ущільнювач фари пр КД 0572 (відповідно до Протоколу порядковий № 2);

2) облицюв а-стояк в пр КД 0890 (відповідно до Протоколу порядковий № 4);

3) вітровий обтічник пр КД 0912 (відповідно до Протоколу порядковий № 3);

4) дзерк пер п пасажира КД 1787 (важко ідентифікувати в Протоколі, напевно порядковий № 9);

5) ущільнювач КД 1789 (важко ідентифікувати в Протоколі, напевно порядковий № 8);

При цьому, в ремонтній калькуляції 2-го відповідача за № АХ0954ЕХ від 16.01.2019 вже відсутні 3 (три) деталі, які підлягають заміні, що були встановлені представником 2-го відповідача під час огляду транспортного засобу позивача після ДТП, а саме:

1) бампер передній КД 0281 (відповідно до Протоколу порядковий № 2);

2) верхня петля правої двері кабіни КД 1484 (відповідно до Протоколу порядковий № 7);

3) нижня права підніжка кабіни КД 2208 (відповідно до Протоколу порядковий № 10).

Отже, відсутність вищевказаних деталей в ремонтній калькуляції свідчить про суттєве заниження суми страхової виплати.

До того ж, в Протоколі представник 2-го відповідача зазначив про можливі скриті дефекти, які фактично встановлені в Звіті, відповідно до якого визначені додаткові деталі, які потребують заміні внаслідок ДТП, а саме:

1) клей к-т КД 0286, вартість 2398,40 грн;

2) облицювання зш пр КД 0436, вартість 108,65 грн;

3) забив штифт КД 0438, вартість 63,56 грн;

4) фара пр в зборі КД 0562, вартість 12237,06 грн;

5) хомут КД 1742, вартість 364,39 грн;

6) болт КД 1754, вартість 51,74 грн;

7) кожух пр КД 1758, вартість 356,26 грн;

8) картушна форсунка КД 9080, вартість 252,78 грн;

9) болт КД 9081, вартість 462,67 грн.

Тобто, при складанні ремонтної калькуляції № АХ0954ЕХ від 16.01.2019 відповідачем не враховано деталей, які підлягають заміні, на суму 16259,51 грн, що в

сукупності з неврахуванням бамперу, про який зазначається вище, призвело до заниження вартості відновлювальних робіт та сумі страхової виплати на загальну суму 52641,93 грн.

Крім того, при складанні ремонтної калькуляції № АХ0954ЕХ від 16.01.2019 2-м відповідачем не враховано й інші деталі та кріплення до них.

З огляду на викладене вбачається, що в результаті ДТП позивачу були нанесені збитки, на загальну суму 54708,94 грн, які складаються з витрат на проведення дослідження пошкоджень ТЗ позивача в сумі 1560,00 грн та різниці між сумою страхової виплати та сумою реальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, яка становить 53148,94 грн.

При цьому, суд не погоджується з доводами 1-го відповідача про те, що сума матеріальної шкоди, заявлена позивачем, покривається лімітом страхового відшкодування, а відповідно повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобов`язання по відшкодуванню завданої шкоди, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові №72199608 від 06.02.2018 по справі № 553/219/16-ц.

Щодо посилання ПАТ "HACК "Оранта" на відсутність документального підтвердження виконаних робіт з ремонту пошкодженого автотранспортного засобу та не врахування ПДВ при розрахунку розміру шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до звіту № 20/03/2019 від 09.04.2019, складеного суб`єктом оціночної діяльності Черніковою Ренатою Михайлівною та сумою, що була відшкодована ПАТ "HACК "Оранта" на користь СУАГІ "Європоль" ТОВ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які належать до заміни (Сврз), завданого власникові MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 78178,65 грн. Зазначена сума складена суб`єктом оціночної діяльності Черніковою Ренатою Михайлівною без урахування ПДВ.

Між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Бойко Юрієм Вікторовичем було укладено Договір підряду № 34/5/19 від 20.04.2019, відповідно до якого ФОП Бойко Ю.В. зобов`язується надати послуги / виконати роботи з ремонту автотранспортного засобу СУАП "Європоль" ТОВ, а саме автомобіля MAN TGM 18.250 держномер НОМЕР_2 , з використанням власних матеріалів.

На виконання вищезазначеного договору ФОП Бойко Ю.М. було виставлено рахунок № 8 від 20.04.2019, відповідно до якого вартість робіт та матеріалів, необхідних для ремонту та відновлення автотранспортного засобу СУАП "Європоль" ТОВ, становить 88000,00 грн. В подальшому, а саме 03.05.2019 позивач прийняв, а ФОП Бойко Ю.В. передав відремонтований автомобіль з виконаними роботами, що обумовлювалось сторонами в рамках вищезазначеного договору, на підтвердження чого сторонами складеного акт прийому-передачі виконаних робіт. При цьому, з пояснень позивача вбачається, що ФОП Бойко Ю.В. не є платником ПДВ та сума робіт і використаних матеріалів, що була сплачена СУАП "Європоль" ТОВ відповідно до виставленого рахунку та підписаного сторонами акту, не включає суму ПДВ.

Отже, посилання 2-го відповідача на правову позицію Верховного Суду в цій частині не стосується правовідносин, що виникли у сторін при розгляді справи №922/957/20, з огляду на те, що позивачем не висувалось жодних вимог щодо стягнення будь-яких сум з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачами не спростовано обставин виникнення цивільно-правової відповідальності, а саме наявності шкоди, завданої майну позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спільного американсько-українського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Юрія" (18030, м.Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 108; код ЄДРПОУ: 00447853) та Публічного акціонерного товариства "НАСК "Оранта" (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; код ЄДРПОУ: 00034186) на користь Спільного американсько-українського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, м. Харків, провул. Володимира Усенка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 30751167) - різницю між страховою виплатою та понесеними збитками у розмірі 53148,94 грн; додаткові збитки за проведення дослідження спеціаліста – авто товарознавця автомобіля в розмірі 1560,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Юрія" (18030, м.Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 108; код ЄДРПОУ: 00447853) на користь Спільного американсько-українського підприємства "Європоль" у формі товариства (61093, м. Харків, провул. Володимира Усенка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 30751167) з обмеженою відповідальністю - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАСК "Оранта" (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; код ЄДРПОУ: 00034186) на користь Спільного американсько-українського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, м. Харків, провул. Володимира Усенка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 30751167) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "28" травня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар