Рішення № 89484558, 26.05.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/263/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" стягнення заборгованості в сумі 150 030,00 грн.

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 150 030,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - адвокат Тарновецький Я.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" (далі по тексту Позивач, ДП "Володимирецьке лісове господарство") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з останнього 150 030 грн. 00 коп..

Даний позов Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" обгрунтовує тим, що 27.02.2018 року між ДП "Володимирецьке лісове господарство" та Фізичною особою-підприємцем Цикуном Андрєм Васильовичем було укладено договір поставки №2018-45. На виконання умов договору ДП "Володимирецьке лісове господарство" було попередньо оплачено вартість поставки пиломатеріалу у сумі 150 030,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №740 від 27.02.2018 року. Однак, в порушення умов Договору, Відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки товару не виконав. Товар поставлено не було. На даний час заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 150 030,00 грн.. Відтак Позивач вимагає від Відповідача повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду від 14 квітні 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись при цьому на те, що на виконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року Відповідачем було передано Позивачу пиломатеріали обрізних хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м на загальну суму 150030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000013 від 15 червня 2018 року.

Представник Позивача надав суду відповідь на відзив в якому зазначив наступне.

Видаткова накладна №РН-0000013 від 15.06.2018 в матеріалах бухгалтерського обліку ДП «Володимирецькнй лісгосп» відсутня.

Згідно довідки №296 від 05.05.2020 пиломатеріали обрізні хвойних порід по договору №2018-45 від 27.02.2018 року з ФОП Цикун А. В. на ДП «Володимирецький лісгосп» не надходило.

Відповідно до реєстру надходжень товарів та послуг (матеріальний склад Антонівка ЛПК) за червень 2018 року ДП «Володимирецький лісгосп» пиломатеріал обрізний хвойних порід (сосна) у кількості 33,340 куб.м на загальну суму 150 030,00 грн. згідно договору від

27.02.2018 року, укладеного між ДП «Володимирецький лісгосп» та ФОП Цикун А. В., не

надходив.

Наказом директора ДП «Володимирецький лісгосп» №308 від 30.10.2019 організовано проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків із перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.11.2019 року.

За результатами проведення даної інвентаризації ДП «Володимирецький лісгосп» було складено акт №3 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 01.11.2019 року, згідно якої значиться сума дебіторської заборгованості за даними бухгалтерського обліку 150 030 грн. за дебітором ФОП Цикун А. В.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» за період з 01.01.2016 по 31.05.2019. За наслідками такої ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області було складено акт №13-17-07-06/19 від 07.08.2019 року. Згідно даного акту (ст. 87-93 акту №13-17-07-06/19) ревізією встановлено, що станом на 31.05.2019 за субрахунком №631 за чотирма фізичними особами - підприємцями обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 600 120,00 грн. (кожному по 150 030,00 грн.), а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 А. В., ОСОБА_5 .

Ревізією встановлено, що в період з 27.02.2018 по 31.05.2019 та на момент проведення контрольного заходу Підприємством не здійснювалося оприбуткування товарів, які надійшли від підприємця Цикун А. В.(ст. 90 акту). Крім того, за результатами проведених в період з 01.06.2018 по дату завершення ревізії інвентаризацій, станом на 01.11.2018 та станом на 04.06.2019 не виявлено не оприбуткованих лишків пиломатеріалів обрізних хвойних порід (сосна). Таким чином, зважаючи на неможливість підтвердження факту отримання пиломатеріалів ДП «Володимирецький лісгосп» та відсутність підтвердження надходження даного товару на Підприємство, в порушення ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 526, 530, 599, 610, 629, 712 ЦК України, та п. 5.1. договорів від 27.02.2018 внаслідок не здійснення, у визначений договірними умовами термін, поставки оплаченого ДП «Володимирецький лісгосп» товару підприємцями нанесено матеріальна шкода Підприємству на загальну суму вартості непоставленого товару - 595 119,00 грн. (в т.ч. ФОП Цикун А. В. - 150 030,00 грн.). (ст. 92 акту).

Щодо видаткової накладної, що долучена до матеріалів справи Відповідачем, представник Позивача вважає, що вона не є достовірним та належним доказами отримання Позивачем зазначеного в ній товару з огляду на таке.

Про отримання товару з боку ДП «Володимирецький лісгосп» поставлено підпис особи без зазначення її прізвища та імені, її посади. Відтак зазначає, що вказана видаткова накладна не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того представник Позивача стверджує, що за вказаною видатковою накладною не відбулося реального руху активів як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. Однак жодними іншими доказами, окрім видаткової накладної, Відповідач не підтверджує факт поставки товару.

У судове засідання 26 травня 2020 року представник Позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи Позивач повідомлений належним, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №33013 1068185 8.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти вимог Позивача заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов та доповненнях до відзиву. Крім того зазначив, що при здійснення господарської діяльності ФОП Цикун Андрій Васильович перебував на спрощеній системі оподаткування, не являвся платником податку на додану вартість і податкових накладних не оформляв. Також заявив, що видаткова накладна №РН-0000013 від 15 червня 2018 року оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію між позивачем і відповідачем та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому є належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначена.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

27 лютого 2018 року між Державним підприємством «Володимирецьке лісове господарство», як Покупцем та ФОП Цикун Андрій Васильович, як Постачальником укладено договір поставки №2018-45 (далі по тексту договір, договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця пиломатеріал обрізний, надалі «Товар», а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар.

Згідно п. 3.1. договору, ціна Товару становить 4500.00 грн. за 1 м.куб. пиломатеріалу обрізного хвойних порід.

Розрахунок за отриманий Товар здійснюється у безготівковому порядку 100 % передоплати на рахунок Продавця згідно виставленого рахунку на товар (п.3.4.).

Пунктом 3.5. договору визначено, що датою отримання Товару вважається дата підписання накладної представником Покупця.

27.02.2018 ФОП Цикун А. В. виставлено рахунок-фактуру №СФ~0000001 про оплату пиломатеріалу обрізного хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м. на загальну суму 150 030,00 грн..

На виконання умов договору 27.02.2018 ДП «Володимирецький лісгосп» було оплачено вартість поставки пиломатеріалу згідно вказаного вище рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №740.

Стверджуючи, що в порушення умов договору та закону Відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки товару не виконав Позивач ставить вимогу про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати.

Однак вимоги Позивача не грунтуються ні на законодавчих актах України, ні на обставинах справи, що підтверджується наступним.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, з огляду на предмет позову, Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" зобов`язане довести, що відповідач - ОСОБА_1 , під час здійснення господарської діяльності у статусі Фізичної особи-підприємця, не виконав умов договору поставки №2018-45 від 27.02.2018 року в частині поставки товару, і що у останнього виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 150 030,00 грн..

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків с договори.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується редати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або бов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 3.5 Договору поставки №2018-45 від 27.02.2018 року передбачено, що датою отримання Товару вважається дата підписання накладної представником Покупця.

Як доказ виконання умов договору поставки №2018-45 від 27.02.2018 року в частині поставки Товару Позивачу Відповідач надав суду належним чином завірену копію видаткової накладної №РН-0000013 від 15 червня 2018 року в якій, зокрема, зазначено що Постачальник - Фізична особа-підприємець Цикун Андрій Васильович передав, а Одержувач ДП "Володимирецьке лісове господарство" отримав пиломатеріали обрізних хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м. за ціною 4500, 00 грн. за куб.м. на загальну суму 150030,00 грн. без ПДВ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі по тексту Закон). Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами статті 2 Закону цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з огляду на зазначене, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність господарської операції можуть бути виключно первинні документи, складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Видаткова накладна №РН-0000013 від 15 червня 2018 року, яка надана представником Відповідача у якості доказу поставки Товару Позивачу, оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію між Позивачем і Відповідачем, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, які брали участь у здійсненні господарської операції у графах "від постачальника" та "отримав (ла)". Крім того у вказаній накладній, як підстава здійснення господарської операції вказано Договір б/н від 27.02.18. Видаткова накладна №РН-0000013 від 15 червня 2018 року скріплена печаткою позивача - ДП "Володимирецьке лісове господарство".

Суд зазначає, що відомості, які зазначені у видатковій накладній №РН-0000013 від 15 червня 2018 року щодо постачальника, одержувача, кількісних та вартісних показників товару, що постачається відповідають таким показникам, які вказані у Договорі поставки б/н від 27.02.2018 року, укладеному між Позивачем та Відповідачем.

Також слід відмітити, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Недоліки у видатковій накладній №РН-0000013 від 15 червня 2018 року, на які посилається представник Позивача у відповіді на відзив, є неістотними, не є підставою для невизнання господарської операції, так як накладна містіть відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та скріплена печаткою Позивача, який є, зокрема, отримувачем товару.

Безпідставним є посилання представника Позивача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19, так як представник посилається на дану постанову частково і тільки на ті норми, які є вигідними саме позивачу.

Господарський суд зазначає, що хоча у вказаній постанові касаційний суд у п.7.4 вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця) однак, в той же час у п.7.7 зазначає, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Далі касаційний суд зазначає, що з`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16 .

Касаційний суд відмічає, що при цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Господарський суд зазначає, що Позивач не надавав суду доказів того, що його печатка була загублена ним, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Отже господарський суд констатує, що відтиск печатки Позивача на видатковій накладній №РН-0000013 від 15 червня 2018 року є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною, накладна складена у відповідності до вимог закону і, відповідно, є підтвердженням господарської операції між Позивачем та Відповідачем.

Посилання представника Позивача на те, що Відповідач не надав доказів транспортування товару від нього до Позивача є безпідставним, так як Договором поставки б/н від 27.02.2018 року, укладеному між Позивачем та Відповідачем, не покладено на Відповідача обов`язок по транспортуванню Товару до Позивача.

Що стосується посилань представника Позивача на те, що у бухгалтерському обліку Позивача не відображено господарської операції за видатковою накладною №РН-0000013 від 15 червня 2018 року, то суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідно до частини 6 цієї ж статті Закону саме керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що судом встановлено, що Відповідач, на виконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року за видатковою накладною №РН-0000013 від 15 червня 2018 року поставив Позивачу товар на суму передоплати, здійснену Позивачем, то, відповідно, у Позивача відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" не довело належними та допустимими доказами факту невиконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року зі сторони Фізичної особи-підприємці Цикуна Андрія Васильовича в частині поставки товару, то, відповідно, позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Позивача - Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство".

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Державному підприємству "Володимирецьке лісове господарство" у задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на Позивача - Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2020 року

Суддя В.В. Марач