Рішення № 89482188, 20.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2020Справа № 910/3858/20Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5)

про стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) надійшла позовна заява № 09/87 від 03.03.2020 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення збитків на суму в розмірі 9 851, 01 грн., які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною № 40212664 у вагоні № 53451183.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив належне збереження вантажу в процесі перевезення, що підтверджується комерційними актами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року було прийнято вказану позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.05.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, який був приєднаний судом до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 року між BASIS Trade AG. як Продавцем, та ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», як Покупцем був укладений Контракт № BASIS-ILYICH 01-19, а також Специфікація (Додаток №5 до Контракту).

На виконання умов вищевказаної Специфікації та умов вказаного Контракту, згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною № 40212664 від 24.09.2019 року на адресу позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) надійшов вантаж - антрацит, вугілля антрацит марки AM (13-25) насипом (графа « 20» накладної), вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», в тому числі у вагоні № 53451183 з ознаками незбереженого перевезення.

Згідно зі ст. 307 ГК України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Статтею 914 ЦК України встановлено, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085. У договорі визначаються обсяги, спорки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов`язань.

Перевезення здійснювалось згідно умов договору № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 року, укладеного між ПАТ «Українська залізниця» та ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізничним транспортом послуги ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому, та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п. 2.3.2 договору, Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення та вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та надавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 110 Статуту залізниць (затверджений Постановою кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України» № 457 від 06.04.1998 року) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна (залізнична) є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

27.09.2019 року на станції Асланове Донецької залізниці був складений комерційний акт № 485002/1141 про недостачу вантажу в вагоні № 53451183 в кількості 3 200 кг, про що в залізничній накладній № 40212664 зроблено відповідну відмітку про складання комерційного акту.

З комерційного акту № 485002/1141 (розділи Г,Д) вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 87 100 кг, тара - 23 300 кг, маса нетто - 63 800 кг. що менше за документ на 3 200 кг.

При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 300 мм. По документу та фактично вантаж марковано вапном. За рухом поїзда, над 7 люком є виїмка розміром 1500 мм х 2800 мм х 1700 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 37059 від 27.09.19 р. ст. Волноваха Дон. зал. та не відповідає попутному акту з/ф № 12576 від 24.09.19 р. ст. Миколаїв Од. зал. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась.

Згідно ст. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані у вищевказаних комерційних актах, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу (кокс доменний) в процесі перевезення.

Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива (до якого відноситься антрацит). Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Відповідно до п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Кількість та вартість відправленого вантажу підтверджується комерційним інвойсом (рахунком) № 1409-1 від 14.09.2019 року, згідно із яким вартість однієї тони вантажу - вугілля антрацит фракції (13-25) насипом складає 146,36 євро за 1 метричну тону.

Інвойс № 1409-1 від 14.09.2019 року є повністю оплаченим Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 4500089671 (на суму 1 628 964,84 євро) від 25.10.2019 року та відповідним реєстром рахунків, що оплачуються згідно вказаного платіжного доручення.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 114 п.п.а Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Отже, вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 53451183 розраховується виходячи з наступного: вага нетто згідно даних накладної та комерційного акту № 485002/1141 в вагоні № 53451183 складає 67 000 кг, фактично виявилось - 63 800 кг, що менше документу на 3 200 кг; 67 000 кг х 1% (природні втрати) = 670 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить:

3 200 кг - 670 кг = 2 530 кг (2,53 т); 2,53 т * 146,36 євро = 370,29 євро.

Таким чином, загальна сума збитків Позивача, яка виникла у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні становить 370,29 євро.

Згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, визначених НБУ станом на 26.02.2020 року (https://bank.gov.ua/markets/exchangerates/?date=26.02.2020&penod=dailv) 26,6035 грн. за 1 євро.

Отже, сума недостачі в національній валюті складає: 370,29 євро * 26,6035 грн. = 9 851,01 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві зазначив, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належним чином, оскільки не додано податкової накладної.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що контрагентом позивача є іноземна юридична особа, рахунок на оплату товару вона надала, позивач надав платіжне доручення на підтвердження оплати вказаного товару. Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника. Отже, вартість вантажу підтверджена рахунком вантажовідправника, а тому належним доказом.

Підпунктом 8 пункту 2 статті 16 ЦК України одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати причинені цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту залізниць України по договору перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж у пункт призначення, видати його отримувачу, та несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі отримувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження сталося внаслідок обставин, яких залізниця не могла запобігти і усунення яких від неї не залежало.

Згідно п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до офіційного роз`яснення, наданого Конституційним Судом України у справі №1-4/2013 від 11 липня 2013 року, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені за послуги адвоката.

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» 30.03.2018 року було укладено договір №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги), на підтвердження наданих послуг до матеріалів справи було надано акта виконаних робіт, що відповідає умовам договору, а саме п.5.3.

Тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. 224, 307, 314 Господарського кодексу України, ст. 110, 114, 130 Статуту залізниць України, ст.ст. 2, 4, 24, ч. 1 ст. 30, 126,162-164, 252 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною № 40212664 у вагоні №53451183 в розмірі 9 851,01 грн., судовий збір у сумі 2 102,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 305,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".

Повне рішення складено 20.05.2020 р.

Суддя М.В. Данилова