Вирок № 89476857, 27.05.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1409/20

Провадження № 1-кп/345/252/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Онушканича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020090170000341 від 23.03.2020 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина АДРЕСА_2 , одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, без утриманців, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

з участю: секретаря судового засідання Бандури Г.М.

прокурора Вітюка С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

До Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області 28.04.2020 р. надійшов обвинувальний акт, в якому зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 23.03.2020 р. близько 12.30 год. перебував в коридорі приміщення відділення поштового зв`язку № 4 ПАТ «Укрпошта», що розташовується в м. Калуш, проспект Лесі Українки, 19, де на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_2 , який виник з приводу недотримання останньою черги проходу в приміщення. В ході даного конфлікту ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс в ділянку голови ОСОБА_2 декілька ударів кулаками обох рук та один удар ногою в ділянку живота потерпілої. Вказаними умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій тілесні ушкодження: чотири синця в ділянках обличчя, які згідно висновку експерта від 22.04.2020 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Виступаючи в судовому засіданні під час судових дебатів прокурор та потерпіла підтримали висунуте ОСОБА_1 обвинувачення. Вважають, щодо здобутих в ході досудового розслідування та досліджених в судовому засіданні доказів достатньо для визнання його винним у вчиненні вище зазначеного злочину. Прокурор просив призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Потерпіла просила покарати обвинуваченого суворо і позбавити його волі.

В останнє засідання 27.05.2020 р. потерпіла не прибула і про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно та належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання шляхом отримання повістки в приміщенні суду. Дата цього судового засідання була з нею узгоджена в попередньому судовому засіданні. Враховуючи зазначену обставину, думку прокурора і обвинуваченого, які вважають, що розгляд справи на завершальному етапі можна провести без участі потерпілої, а також те, що потерпіла в попередніх судових засідання брала активну участь, дала покази і висловила свою позицію в судових дебатах, то з метою дотримання розумного строку розгляду справи, судом було прийнято рішення не відкладати розгляд справи, а судове засідання 27.05.2020 р., під час якого залишалось заслухати тільки останнє слово обвинуваченого, провести без участі потерпілої.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав вини у вчиненні злочину, який йому інкримінується. Пояснив, що дійсно між ним та потерпілою був конфлікт, проте, це остання намагалась нанести йому удари, а він її не бив. Детальніше пояснив, що 23.03.2020 р. в понеділок він пішов у відділення поштового зв`язку, яке розташоване на проспекті Л.України, щоб отримати пенсію. Спершу зайшов в коридор відділення пошти і чекав своєї черги зайти в головний зал відділення пошти, оскільки діяли карантинні обмеження. Коли попри нього без черги пройшла старша жінка, то і він в слід за нею зайшов у зал відділення пошти. У зв`язку з карантином працівники пошти попросили вийти за межі залу, проте він вже не виходив, а залишився чекати біля дверей. Далі в зал зайшла потерпіла, а він зробив їй зауваження що потрібно дотримуватись черги. У відповідь на це потерпіла почала словесно ображати його і при цьому застосовувала ненормативну лексику. Наблизилась до нього, почала душити і навіть пробувала вдарити коліном в пах. Він відступав назад і прикривав тіло руками. Працівники пошти словами відігнали від нього потерпілу. В подальшому він пішов до каси і отримав пенсію. Коли виходив з відділення поштового зв`язку, то потерпіла стояла в коридорчику і перекрила йому вихід на вулицю. Вона знову почала ображати його лайливими словами. Він вхопив потерпілу за верхній одяг (куртку з капюшоном) і перемістив її в сторону, щоб мати змогу вийти з приміщення. В цей час вийшли працівники пошти і почали заспокоювати потерпілу. Далі він вийшов з відділення пошти, а потерпіла почала переслідувати його, кинула в його сторону каменем і знімала на камеру телефону. В подальшому в інші дні він ще два рази зустрічав потерпілу на вулиці і остання далі ображала його і погрожувала йому. Категорично заперечив, що він бив потерпілу руками чи ногами. Не мав наміру завдавати потерпілій будь-які тілесні ушкодження. Силу застосував до неї лише з метою відсунути її в сторону, оскільки, вона перекрила йому вихід з приміщення відділення поштового зв`язку. Конфлікт на коридорі тривав короткий проміжок часу. Бачив, що в потерпілої з носа текла кров. Просить постановити відносно нього виправдувальний вирок.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що того дня вона йшла у відділення поштового зв`язку заплатити за спожиту електроенергію. При вході людей не було і вона зайшла в приміщення. Обвинуваченого, який стояв з правої сторони, вона не помітила. Він зробив зауваження, що мовляв проходять без черги. Працівники пошти також сказали, що у зв`язку з карантином у приміщенні повинна перебувати обмежена кількість осіб. Через це вона вийшла із залу в коридор. Коли виходила, то обвинувачений вхопив її за одяг і їх розборонили працівники пошти. В подальшому, коли вона стояла в коридорі біля стіни, а обвинувачений виходив з відділення поштового зв`язку, то він наніс їй біля десяти ударів кулаками обох рук в обличчя. В цей час вийшли двоє працівників пошти і розбороняли їх. Коли вона від ударів впала, то обвинувачений ще копнув її ногою в груди. В неї з носа потекла кров. Далі обвинувачений пішов з відділення пошти, а вона пішла за ним щоб викликати працівників поліції.

Окрім обвинуваченого та потерпілої в судовому засіданні були допитані всі свідки, про допит яких клопотали сторони кримінального провадження, та досліджені всі письмові докази, які подавались сторонами кримінального провадження.

Зокрема, в судовому засіданні були допитані три свідки, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування і які були безпосередніми очевидцями конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який мав місце 23.03.2020 р. в приміщенні відділення поштового зв`язку № 4 ПАТ «Укрпошта», що розташовується в м. Калуш, проспект Лесі Українки, 19.

Так, свідок ОСОБА_3 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4, дала наступні покази. У зв`язку з оголошеним карантином, у відділенні поштового зв`язку були встановлені певні обмеження, а саме було обмежено кількість осіб, які мали право одночасно перебувати у відділені поштового зв`язку. На початку карантину, а саме в березні місяці, в робочий час обвинувачений стояв в залі відділення поштового зв`язку і чекав в черзі до сусіднього операційного вікна де видають пенсію і приймають оплату за комунальні послуги. В цей час в зал зайшла потерпіла і обвинувачений зробив їй зауваження. Потерпіла відреагувала на зауваження агресивно, напала на цього чоловіка і почала душити його. Свідок відтягнула жінку від чоловіка. Далі жінка вийшла за межі залу відділення поштового зв`язку, а чоловік залишився чекати в черзі. Чоловік отримав послуги в сусідньому вікні і вийшов із залу в коридор. Після цього свідок почула шум і крики, які лунали з коридору. Вона, а вслід за нею і її напарниця ОСОБА_4 , вийшли в коридорчик. Між обвинуваченим і потерпілою була шарпанина. Свідок відтягла жінку, а ОСОБА_4 – чоловіка. Жінка впала на землю і в неї звідкись текла кров. ОСОБА_3 припускає, що потерпіла могла впасти і через те, що перечепилась через її ногу. Далі обвинувачений і потерпіла вийшли на вулицю. При цьому потерпіла продовжувала обзивати чоловіка лайливими словами. Свідок категорично ствердила, що не бачила, щоб обвинувачений наносив удари потерпілій руками чи ногами. Події на коридорі розвивались миттєво і конфлікт був недовготривалим. При цьому жінка була активнішою за обвинуваченого, а останній був неначе в ступорі. Конфлікт між обвинуваченим і потерпілою відбувався приблизно на відстані одного метра від виходу з приміщення.

Свідок ОСОБА_4 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4, дала аналогічні покази як і свідок ОСОБА_3 , що в березні місяці на початку карантину в робочий день приблизно в обідню пору в зал відділення поштового зв`язку зайшов обвинувачений. Оскільки були карантинні обмеження щодо кількості людей, то він чекав біля входу. В цей час в зал зайшла потерпіла. Обвинувачений зробив їй зауваження. Через це потерпіла почала обзивати і душити його. Її співробітниця ОСОБА_5 відтягла чоловіка і провела до операційного вікна, де інша співробітниця ОСОБА_6 видала йому пенсію. Далі обвинувачений вийшов із залу в коридор, де його чекала потерпіла, і звідтіля почувся шум та крик. На коридор вийшла співробітниця ОСОБА_3 і свідок в слід за нею. Вони розборонили обвинуваченого і потерпілу, оскільки, між ними була шарпанина. Це було біля вихідних дверей. Свідок відтягла чоловіка, а ОСОБА_3 – жінку. Далі чоловік вийшов на вулицю, а потерпіла побігла в слід за ним. Свідок не бачила, щоб обвинувачений наносив потерпілій цілеспрямовані удари. Це потерпіла кричала на нього, ображала його. Виглядало так, що це він захищався від неї. Ран в потерпілої вона не бачила, але в неї звідкись текла кров, бо кров була на рукавичках ОСОБА_7 , яка відтягувала потерпілу. Вони пропонували потерпілій надати допомогу, зокрема, викликати карету швидкої допомоги, але потерпіла не висловила бажання, а навпаки попрямувала вслід за обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_8 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4 і в обов`язки якої входить видача пенсій та прийняття оплати за комунальні послуги, дала наступні покази. В березні місця в світлу пору доби бачила, як обвинувачений стояв в залі біля дверей. Зайшла потерпіла. Чоловік зробив їй зауваження. Далі свідок чула якусь перепалку і бачила, як ОСОБА_3 відтягувала жінку від чоловіка. Потерпіла дуже зневажливо зверталась до обвинуваченого. Далі ОСОБА_3 провела чоловіка до її вікна і свідок видала йому пенсію. Потерпіла в цей час чекала в коридорі. Обвинувачений вийшов в коридор і після цього з коридору почувся крик і шум. Співробітниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побігли на коридор. Спершу вибігла ОСОБА_3 , а вслід за нею ОСОБА_4 . Коли співробітниці повернулись, то вони нічого не казали про будь-які удари зі сторони обвинуваченого потерпілій. Після цих подій свідок бачила кров на підлозі в коридорі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом ; повага до людської гідності.

За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

У відповідності зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до таких висновків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були безпосередніми очевидцями конфлікту, ствердили, що вони не бачили, щоб обвинувачений наносив удари потерпілій руками чи ногами. Натомість зазначили, що навпаки потерпіла поводила себе агресивно, нападала на обвинуваченого та обзивала його. Свідок ОСОБА_8 також ствердила, що її співробітниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одразу після тієї конфліктної ситуації, яка мала місце в коридорі відділення поштового зв`язку, не розповідали про те, щоб обвинувачений побив потерпілу.

Таким чином, показами свідків спростовуються покази потерпілої про те, що обвинувачений наніс їй біля десяти ударів кулаками обох рук в обличчя та копнув її ногою в груди. При цьому покази свідків є взаємодоповнюючими та не суперечать одні одним. Окрім того, ці особи не перебувають в жодних стосунках з будь-ким з учасників кримінального провадження і суд не має підстав вважати, що свідки можуть говорити неправду. Перед початком допиту свідкам були роз`яснено їхні обов`язок говорити правду нічого не приховуючи і не обманюючи, та попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази. Окрім того суду зауважує, що всі троє свідків наполягали на вірності наданих суду показів навіть після того, як прокурор в судовому засіданні звертав їхню увагу на те, що в протоколах їхніх допитів під час досудового розслідування зазначені дещо інші відомості ніж ті, що вони повідомляють суду.

Покази всіх трьох свідків доповнюють та підтверджують покази самого обвинуваченого. Покази ж потерпілої жодним чином не узгоджуються з показами свідків та обвинуваченого, зокрема і в тій частині, що ще на першій стадії конфлікту в залі відділення поштового зв`язку обвинувачений вхопив її за одяг. Адже, як ствердив обвинувачений і це підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , саме потерпіла неадекватно відреагувала на зауваження обвинуваченого, почала його ображати лайливими словами, наблизилась до нього і почала його душити.

Також показами свідків спростовується твердження, яке зазначене в обвинувальному акті щодо того, що обвинувачений вчинив словесний конфлікт з потерпілою, адже як ствердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 це саме потерпіла неадекватно відреагувала на зауваження обвинуваченого і розпочала конфлікт з ним.

Враховуючи, що в силу ст. 477 КПК України дане кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, а виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення закривається у разі якщо потерпілий відмовився від обвинувачення. То суд вважає, що потерпіла в межах розгляду даного кримінального провадження поряд з прокурором також виступає бвинувачем. Адже саме її позиція є визначальною при підтриманні обвинувачення. Тому суд приходить до висновку, що самих лише показів потерпілої, як заінтересованої особи, не достатньо для того, щоб довести вину обвинуваченого у вчиненні злочину, який йому інкриміновано.

Щодо наявних письмових доказів, які долучені прокурором на підтвердження вини ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.

Із заяви ОСОБА_2 на ім`я начальника Калуського ВП ГУНП від 23.03.2020 року, вбачається, що остання просила притягнути до відповідальності невідомого громадянина, який 23.03.2020 року близько 12.15 год. у приміщенні «Укрпошти», що в м. Калуш, пр. Л.Українки, спричинив їй тілесні ушкодження (а.с. 16). Водночас у даній заяві ОСОБА_2 не було конкретизовано характер і локалізацію тілесних ушкоджень, що ставить під сумнів взагалі факт наявності на її тілі будь-яких тілесних ушкоджень на момент подання вказаної заяви.

Оцінюючи наданий стороною обвинувачення, як доказ, протокол проведення слідчого експерименту від 24.03.2020 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Таким чином, слідчий експеримент, головним чином, полягає у проведенні відповідних дослідів чи випробувань, у відтворенні дій, обставин, тобто сутність такої слідчої дії як слідчий експеримент полягає саме в експериментальних діях, дослідженнях з метою перевірки - чи об`єктивно могли відбутись події у такий спосіб чи за таких обставин, як встановлено слідством та чи вдасться відтворити події так, як встановлено слідством.

При дослідженні змісту проколу проведення слідчого експерименту можливо зробити висновок, що при проведенні слідчого експерименту із ОСОБА_2 будь-яких досліджень, випробувань та перевірок не проводилось. Слідчий експеримент проводився за відсутності підозрюваного/обвинуваченого ОСОБА_1 та полягав виключно у наданні ОСОБА_2 слідчому показань на місці події. Таким чином слідча дія не була спрямована на перевірку отриманих слідством відомостей, шляхом відповідних досліджень та відтворень, а її дійсне спрямування - закріплення в протоколі показань потерпілої наданих під час досудового розслідування, що при цьому жодним чином не змінює суті такої слідчої дії саме як надання показань слідчому, а не слідчий експеримент в розумінні ст. 240 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказана норма кореспондується з загальними засадами безпосередності дослідження показань. З огляду на вищезазначене, суд не бере до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 24.03.2020 року.

Щодо висновку експерта № 84 від 22.04.2020 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: чотири синця в ділянках обличчя, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути, як кулаки рук, ноги, так і інші тупі тверді предмети, могли утворитися, як при нанесенні удару (ударів) тупими твердими предметами у вищевказані ділянки, так і при ударі (ударах) цими ділянками до таких, можуть відповідати терміну, вказаному в постанові, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, експерт зазначає, що ОСОБА_2 було спричинено не менше 1-4-х фізичних контактів тупими твердими предметами в ділянки обличчя (а.с. 25). Не оспорюючи наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, описаних у висновку експерта № 84 від 22.04.2020 року, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, суд на підставі досліджених доказів не може прийти до висновку про природу виникнення цих тілесних ушкоджень, зокрема до висновку, що згадані тілесні ушкодження виникли у потерпілої внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 . Навпаки в судому засіданні було встановлено елементи захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_1 , що було зумовлено поведінкою самої потерпілої.

Будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень стороною обвинувачення і потерпілою не надано. Клопотань про витребування доказів в суді не заявлялось.

Суд звертає увагу, що огляд місця події органом досудового розслідування не було проведено, безпосередні сліди злочину, в тому числі кров, про яку говорять свідки, не зафіксовані.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин. Водночас жодних доказів, які б підтверджували факт неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілою до моменту виникнення перепалки 23.03.2020 року близько 12.30 год. в приміщенні «Укрпошти», стороною обвинувачення не надано. Крім того і обвинувачений, і потерпіла заперечили факт попереднього знайомства, що виключає можливість існування будь-яких, в тому числі неприязних, відносин між ними до моменту виникнення конфлікту.

Відсутність негативних характеристик на обвинуваченого також свідчить про те, що обвинувачений є неконфліктною особою і не схильний до нанесення тілесних ушкоджень.

Отже, під час судового розгляду даного кримінального провадження пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - не знайшло свого підтвердження.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Зазначені норми КПК України повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність "обґрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин". І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами і потерпілою їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши усі докази, надані учасниками в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення, у тому числі потерпілою, не надано безсумнівних, беззаперечних, належних і переконливих доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого діяння, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисного легкого тілесного ушкодження.

Крім того, суд звертає увагу на недоліки обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні. Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Натомість в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні зазначено, що ОСОБА_1 «підозрюється» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто формально обвинувачення ОСОБА_1 не було висунуто.

За таких обставин обвинуваченого ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не було заявлено.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Речові докази:

-медичну карту амбулаторного хворого (без назви медичної установи), рентгенограму кісток носа № 2927, № 2928 від 25.03.2020, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 – вважати поверненими за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя