Постанова № 8947142, 01.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-815/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Єресько Л.О.,

при секретарі –Бредун М.В.,

за участю:

представника позивача - Гордієнко Н.В.,

представника відповідача - Міняйло Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській областіпро стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2010 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській областіпро стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 397 967 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2004 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Полтаві 20.10.2004 року, бюджетному відшкодуванню підлягала сума податку на додану вартість у розмірі 1592047 грн. 24.11.2004 року відповідачем здійснено додаткову позапланову документальну перевірку ВАТ “Полтавакондитер”з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за вересень 2004 року, за наслідками якої було складено акт № 2826/23-2/00382208 від 24.11.2004 року, в якому було зафіксовано завищення позивачем суми відшкодування ПДВ у розмірі 791248 грн. 00 коп. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення- рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р., яким було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 791248 грн. 00 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення було визнано нечинним постановою Київського міжобласного господарського суду від 27.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 року. Разом з тим, незважаючи на звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату йому суми податку на додану вартість, яка залишилася невідшкодованою, за вересень 2004 року в розмірі 397 967 грн., Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не вжито заходів до перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок позивача, тому згідно пп. 6.1., 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, позивач звернувся до суду про стягнення бюджетної заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У запереченнях проти позову зазначала, що позивачем було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, що згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Крім того, відповідачем було частково відшкодовано частину бюджетної заборгованості у рахунок майбутніх платежів з ПДВ в сумі 30207 грн. 20 коп., у зв'язку з чим залишок бюджетної заборгованості за звітний період становить 367804 грн. 80 коп. Вказана сума не підтверджена результатами зустрічних перевірок по контрагентам позивача ТОВ «Ін-Вайс», ТОВ «Міні-Єльдо», ТОВ «Кінг», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У письмових запереченнях посилався на те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не надано документів на відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за вересень 2004 року згідно вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132, тому у Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області були відсутні підстави для перерахування позивачу відповідної суми коштів. За таких обставин вважає, що Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області не порушувало прав позивача і не може нести відповідальність за наслідки відносин суб'єкта господарювання та податкового органу.

Прокурор, який вступив у справу згідно заяви від 17.03.2010 року № 05/1-280вих10 відповідно до ч. 3 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві, у судове засідання не з'явився хоча в матеріалах справи наявні докази про те, що він був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Полтавакондитер»(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 083530) з 28.06.1997 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом № 033452 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 21.12.2006 року.

Зазначеним суб'єктом господарювання було подано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2004 року (отримано ДПІ 20.10.2004 р.), в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1592047 грн., яку заявлено до відшкодування.

24.11.2004 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було проведено додаткову позапланову документальну перевірку з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за вересень 2004 року, за результатами якої складено акт № 2826/23-2/00382208 від 24.11.2004 року. За висновками перевірки встановлено завищення позивачем суми відшкодування ПДВ у розмірі 791248 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р., яким було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 791248 грн. 00 коп.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 06.07.2006 року податкове повідомлення-рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р. в частині виявлення суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 670831 грн. 34 коп. визнано нечинним.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року було частково скасовано постанову Господарського суду Полтавської області, податкове повідомлення - рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2004 року в сумі 791248 грн. визнано нечинним. Постанова з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року залишено без змін.

15.09.2008 року за вих. № 1462 позивачем до Державної податкової адміністрації у Полтавській області було направлено вимогу про сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 398012 грн.

У відповіді № 2466/10/15-244 від 22.10.2008 року на вимогу ВАТ “Полтавакондитер” від 15.09.2008 року Державною податковою адміністрацією у Полтавській області вказано, що по декларації позивача з ПДВ за вересень 2004 року невідшкодованою є сума ПДВ в розмірі 397967 грн. Зазначено, що на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року та рішення Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 року залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість буде включено до Реєстру по відшкодуванню ПДВ, яка у разі погодження з ДПА України буде повернута на розрахунковий рахунок позивача.

Разом з тим, у листі від 17.10.2008 року № 10179/6/10-1216/8421, надісланому у відповідь на звернення позивача від 16.09.2008 року № 1530 щодо невідшкодування податку на додану вартість, Державна податкова адміністрація України послалася на те, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.11.2004 року № 0000692305/0, натомість вимоги про відшкодування позивачу податку на додану вартість у рішенні суду відсутні.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві і Відкритим акціонерним товариством «Полтавакондитер»було здійснено звірку розрахунків з податку на додану вартість станом на 10.10.2008 року. За результатами перевірки розрахунку позивача, в якому було зазначено невідшкодовану сума ПДВ за вересень 2004 року в розмірі 397967 грн., Державною податковою інспекцією у м. Полтаві товариству надіслано лист від 15.10.2008 року № 279/19-128, в якому повідомлено, що у розрахунку товариства розбіжностей не виявлено, таким чином підтверджено залишок невідшкодованої суми ПДВ у зазначеному розмірі.

З огляду на те, що ВАТ «Полтавакондитер»не було відшкодовано суму ПДВ згідно поданої податкової декларації за вересень 2004 року в розмірі 397967 грн., товариство звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення вказаної суми з державного бюджету.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон “Про ПДВ”) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, тому вони є суб'єктами владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і спори щодо їх рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні вказаних повноважень підсудні адміністративному суду. Вимоги про стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ безпосередньо пов'язані із діяльністю органу державної податкової служби, яким не забезпечено таке відшкодування у безспірному порядку, у зв'язку з чим виникає спір у публічно-правовій сфері, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідачів при виконанні повноважень щодо забезпечення відшкодування сум ПДВ Відкритому акціонерному товариству «Полтавакондитер», суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 вказаного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем відповідно до вимог пп. п.п. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року було заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 1592047 грн.

З урахуванням висновку акту додаткової позапланової документальної перевірки з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за вересень 2004 року від 24.11.2004 року № 2826/23-2/00382208, згідно із яким із заявленої суми ПДВ 1592047 грн. не підтверджено лише суму ПДВ в розмірі 791248 грн., а також постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 року, якою визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2004 року в сумі 791248 грн., заявлена позивачем до відшкодування у вересні 2004 році сума ПДВ в розмірі 1592047 грн. є підтвердженою.

Станом на 10.10.2008 року залишок невідшкодованої позивачу суми ПДВ за вересень 2004 року становив 397967 грн., що не заперечується сторонами.

Згідно довідки ДПІ у м. Полтаві від 10.03.2010 року № 77/19-139 про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість ВАТ «Полтавакондитер»за вересень 2004 року станом 10.03.2010 року залишок бюджетної заборгованості становить 367804,80 грн.

Із письмових пояснень ДПІ у м. Полтаві та відомостей з облікової картки позивача вбачається, що сума бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень 2004 року було зменшено у зв'язку із зарахуванням протягом 2008-2009 рр. невідшкодованої суми ПДВ у рахунок майбутніх платежів з ПДВ в розмірі 30207,20 грн., а саме: 28.01.2008 року –в сумі 45 грн. на погашення уточненого розрахунку № 5394 від 28.01.2008 року; 08.01.2009 року –в сумі 7087,20 грн. на погашення повідомлення-рішення ф. В1 № 0001062310 від 26.12.2008 року; 08.01.2009 року –в сумі 11833 грн. на погашення повідомлення-рішення ф. В1 № 0001062310 від 26.12.2008 року; 08.01.2009 року –в сумі 500 грн. на погашення повідомлення-рішення ф. В1 № 0001061310 від 26.12.2008 року; 08.01.2009 року –в сумі 9710 грн. - на погашення повідомлення-рішення ф. В1 № 0001062310 від 26.12.2008 року; 30.07.2009 року –в сумі 1032 грн. –на погашення штрафної санкції по декларації № 9000382063.

Таким чином, у зв'язку із зарахуванням до майбутніх платежів з ПДВ з 10.10.2008 року невідшкодованої суми ПДВ в розмірі 30162,20 грн., ДПІ у м. Полтаві встановлено залишок бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 367804,80 грн. (397967 - 30162,20).

Разом з тим, суд вважає дії ДПІ у м. Полтаві щодо зарахування до майбутніх платежів з ПДВ невідшкодованої суми ПДВ такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Із аналізу пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент подання позивачем декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року) вбачається, що платник податку у податковій декларації самостійно визначає суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, яка за бажанням платника податку, яке відображається у податковій декларації, може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку.

У декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року позивачем не заявлялося про зарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок платежів з цього податку.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Крім того, податкове повідомлення-рішення ф. В1 № 0001062310 від 26.12.2008 року, на погашення якого спрямовувалися суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2004 року, було оскаржено позивачем 19.01.2009 року до Полтавського окружного адміністративного суду, постановою якого від 15 березня 2010 року у справі № 2а-12876/09 вказане повідомлення-рішення визнано неправомірним.

Відповідно до пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000, № 2181-III при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Виходячи із того, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено примусове погашення неузгоджених податкових зобов'язань, дії ДПІ у м. Полтаві щодо спрямування суми бюджетного відшкодування з ПДВ позивача за вересень 2004 року на погашення податкового зобов'язання, яке не є узгодженим, за власною ініціативою, суперечили вимогам Закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 397967 грн., яка є підтвердженою.

Посилання відповідача на те, що сума ПДВ не підтверджена зустрічними перевірками контрагентів позивача, суд не бере, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про ПДВ», інших актах чинного законодавства, якими право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не поставлено в залежність від проведення податковим органом усіх зустрічних перевірок та отримання відповідей на усі запити. Крім того, право позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ за вересень 2004 року у вищевказаному розмірі підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Порядок взаємодії між органами державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики (далі –Порядок) затверджено наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 р. за № 971/9570).

Пунктами 5, 6 Порядку встановлено, що Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Одночасно з повідомленням Державного казначейства України Державна податкова адміністрація України повідомляє державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі про обсяги можливих сум відшкодувань та про перелік суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодувань податку на додану вартість, за якими регіональні податкові органи протягом дня подають до регіональних органів державного казначейства висновки на проведення відшкодування податку на додану вартість.

Згідно п. 7 Порядку Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області станом на момент розгляду справи реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету та висновки про відшкодування суми бюджетної заборгованості в розмірі 397967 грн. не складено та не направлено до Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області для бюджетного відшкодування позивачу ПДВ за вересень 2004 року, у зв'язку з чим порушено право позивача на отримання відшкодування.

Враховуючи те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування відповідно до вимог Закону України “Про ПДВ” заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації за вересень 2004 року, суд приходить до висновку про те, що позов про стягнення з Державного бюджету України вказаної суми, а саме, 397 967 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, що відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно п. 6.1., 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, для звернення до суду про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість не встановлено граничних строків.

Посилання відповідача на строк, встановлений п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181, згідно із яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, суд також не бере до уваги, оскільки строк звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості та граничний строк подання заяви на відшкодування податку є різними за змістом та наслідками строки.

Строк подання заяви на відшкодування податку на додану вартість позивачем не було порушено, оскільки у декларації з ПДВ за вересень 2004 року ним було заявлено до відшкодування суми ПДВ, що відповідало вимогам Закону України «Про ПДВ»в редакції, яка діяла на той момент. Крім того, після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення - рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004 р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2004 року в сумі 791248 грн. та визнання вказаного повідомлення-рішення нечинним, позивачем до Державної податкової адміністрації у Полтавській області направлялася вимога від 15.09.2008 року за вих. № 1462 про сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 398012 грн.

Отже,суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, керуючись пп. 7.7.1., 7.7.3, 7.7.5, п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, п. 5-7 Порядку взаємодії між органами державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, статтями 2, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України з р/р 31117030700002, код бюджетної класифікації за доходами 14010200 “Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами”(символ звітності банку 030), одержувач: УДК у місті Полтава, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698804, банк : ГУДКУ у Полтавській області, на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" (ЄДРПОУ 00382208, р/р № 26002100004141 в ПОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 331605 ) заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 397 967 грн. (триста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                Л.О. Єресько