Постанова № 8946900, 26.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.10 Справа № 2а-24262/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.

суддів Островської О.П.

Шембелян В.С.

при секретарі: Гапоновій І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Жуков В.І., Бідний Б.Т., Діденко С.О.

від відповідача: Басакін В.В., Батишева О.О., Кузьменко О.М., Ференц Н.Л.

від представника третьої особи: Потупа С.П., Сьомкін О.М., Пономаренко С.А.,

Пойда Є.О., Рибальченко О.В.,

Прокурора Шидлаускас П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Аметист» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2009 року № 0000052900/0, № 0000042900/0, від 13 липня 2009 року № 0001232342, №0001302342/0, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Аметист» звернулось до суду з позовними заявами, які були обєднані в одне провадження, до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2009 року № 0000052900/0, № 0000042900/0, від 13 липня 2009 року № 0001232342, №0001302342/0, посилаючись на наступні обставини.

25 червня 2009 р. ДПІ м. Свердловська Луганської області прийнято Податкове повідомлення-рішення №0000052900/0 (далі - «Рішення ДПІ», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Позивачу у розмірі 236002,00 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 118001,00 грн.

Рішення ДПІ прийнято на підставі Акту від 19.06.2009 р. № 630/2320/31674225 Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Аметист" (код за ЄДРПОУ 31674225) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09" (далі по тексту - «Акт перевірки»).

13 липня 2009 р. ДПІ м. Свердловська Луганської області прийнято Податкове повідомлення-рішення №0001232342/0 (далі - «Рішення ДПІ», додаток №5), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Позивачу у розмірі 1 545 843,00 грн.

Рішення ДПІ прийнято на підставі Акту від 01.07.2009 р. № 706/23/31674225 „Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „ Науково-виробнича компанія „Аметист" (код за ЄДРПОУ 31674225) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Метал-Сервіс-Я» (код за ЄДРПОУ 34202239) за період з 01.01.07 по ЗО. 06.07" (далі по тексту - «Акт перевірки»).

Рішення ДПІ, прийняте на підставі даних, що містяться в Акті перевірки, засновано на їх оцінці і висновку-ствердженні позивачем порушені норми права:

1. п.7.4 ст. 7,

2. пп.7.7.1 п.7.1 ст.7,

3. пп 7.7.2 п.7.2 ст.7,

Закону України „Про податок на добавлену вартість" від 03.04. 1997 р №168 97 ВР (із змінами та доповненнями).

В Акті перевірки, складеному і підписаному фахівцями в галузі: а) податкового законодавства України; б) економіки; в) фінансів; г) бухгалтерського та податкового обліку та звітності. наведені обставини (юридичні факти), які саме і послужили підставою для прийняття Рішення ДПІ, а саме:

- позивачем нібито порушені вимоги зазначених вище норм права Закону України „Про податок на добавлену вартість" від 03.04. 1997 р №168 97 ВР (із змінами та доповненнями).

У зв'язку з порушенням зазначених вище норм права на підставі акту від 19.06.2009 року ДПІ прийняло рішення про зменшення Позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 234002,00 грн. та зобов'язало позивача:

1) сплатити суму податку у розмірі 236002,00 грн., та 2) сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118001,00 грн. у 10-ти денний термін від дня отримання Податкового повідомлення-рішення №0000052900/0 від 25 червня 2009 р. на бюджетний рахунок одержувача.

У зв'язку з порушенням зазначених вище норм права на підставі акту від 01.07.2009 року ДПІ прийняло рішення про зменшення Позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1545843,00 грн. та зобов'язало позивача:

1) сплатити суму податку у розмірі 1545843,00 грн., та 2) сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1545843,00 грн.. у 10-ти денний термін від дня отримання Податкового повідомлення-рішення №0001232342/0 від 13 липня 2009 р. на бюджетний рахунок одержувача.

Позиція ДПІ:

Обставини (юридичні факти), які послужили підставою для прийняття рішення ДПІ

ТОВ НВК „Аметист" (покупець), в особі генерального директора Шекуленко Сергія Едуардовича, уклало з ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавець), в особі директораОСОБА_1Договір від 27.02.2007 р. №2 -АС/07.

ДПІ, виходячи з того, що ОСОБА_1, директор ПП „Метал - Сервіс -Я" (продавець), зазначений вище Договір: 1) не підписувала, 2) доручень іншим особам з цього приводу не надавала, прийшла до висновку: Договір (двосторонній правочин) є недійсним (нікчемним) у відповідності до вимог:

Загальних норм цивільного права, щодо правочинів:

1.ч. 1-2 ст. 215 ЦК України (Недійсність правочину);

2.ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 ЦК України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину);

3.ч.2 ст. 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи);

4.ч.2 ст. 207 ЦК України (Вимоги до письмової форми правочину); та Спеціальної норми цивільного права, щодо правочинів:

5.ст. 228 ЦК України (Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок).

(стор. 24-25 Акту перевірки)

Позиція позивача:

1.Позивач не оспорює обставини (юридичні факти), наведені в Акті перевірки, які послужили підставою для прийняття оспорюваного Рішення ДПІ 2.Позивач оспорює Рішення ДПІ на тій підставі, що ДПІ невірно застосувало норми матеріального/ цивільного права, щодо Договору, а саме: -невірно тлумачить закон, загальну норму права, додержання якої є необхідною вимогою для чинності правочину, а саме: невірно тлумачить Договір який нібито не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Див.: докази №2, і, як результат: ДПІ застосувало закон (спеціальну норму, щодо правочин - ст. 228 ЦК України), який не підлягає застосуванню, і, не застосувало закон, який підлягає застосуванню (ст. 330 ЦК України), в силу припису ч.2 ст. 19 Конституції України.

3.Позивач також стверджує, що він, виходячи з даних, вірно встановлених обставин справи, щодо Договору (див.: Акт перевірки):

а)саме за цим Договором набув право власності на відчужене майно (кольоровий металобрухт), оскільки,

б)набув його від особи („X"), яка не мала права на його відчуження, оскільки ОСОБА_1, директор ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавець). Договір: 1) не підписувала, 2) доручень іншим особам з цього приводу не надавала.

-як добросовісний набувач, у відповідності до ст. 330 ЦК України, яка гласить: „Якщо майно відчужено особою, яка не мало на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути штребувано у нього ";

Ст.388 ЦК України дає наступні ознаки добросовісного набувача «...набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач)...» про те, що особа не мала права відчужувати майно.

4.Позивач стверджує, що Рішення ДПІ, в частині притягнення позивача до майнової відповідальності (фактичної конфіскації майна - грошових коштів у сумі 236002,00 грн. та 3091686,00 грн.), порушує ст. 61 Конституції України, у відповідності до якої відповідальність носить індивідуальний характер.

Дані про правоперешкоджаючі обставини (юридичні факти), щодо застосування ст. 330 ЦК України, а саме - про зговір між сторонами Договору, в Акті перевірки, на підставі якого прийнято Рішення ДПІ, - відсутні.

На такому шляху стоїть і судова практика в Україні. Зокрема Верховний Суд України виходить з наступного.

1. Якщо на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала віднесення платником податку до податкового кредиту ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведену в державному реєстрі, за умови необізнаності щодо них.

2. Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тому Позивач як добросовісний набувач майна на праві власності, не може нести відповідальність за контрагента по Договору від 27.02.2007 р. №2 -АС/07, а саме:

як за ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавця), в особі директора ОСОБА_1,

-так і за особу, яка не мала права на відчуження зазначеного майна.

Таким чином, - як добросовісний набувач, і будучі законним власником майна, отриманого по Договору від особи, яка не мала право його відчужувати, Позивач мав всі законні підстави (юридичні факти), А також суб'єктивні: 1.цивільні (приватні) права власника майна (186 526 кг брухту та відходів алюмінію і алюмінієвих сплавів) на суму 1 868 723,98 грн., в т.ч. ПДВ 236 245 гри.

2.адміністративні (публічні) права на формування податкового кредиту та права на оформлення бюджетного відшкодування ПДВ3 за період з 01.07.07 по 31.03.09" на суму 236245 грн. згідно:

п.7.4 ст. 7, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7,

пп. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на добавлену вартість" від 03.04. 1997 р №168 97 ВР (із змінами та доповненнями).

5. Відповідно, відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій на суму 118 001 .. оскільки відсутнє порушення вищезазначених норм права Закону України „Про податок додану вартість" від 03.04. 1997 р №168 97 ВР (із змінами та доповненнями).

АРГУМЕНТИ (ДОКАЗИ) ПОЗИВАЧА:

Аргументи та докази, щодо статусу Позивача, добросовісного набувача майна на праві власності (ст. 330 ЦК України).

Перед тим, як укласти Договір, на момент укладення Договору, Позивач (покупець) наступні дії, - перевірив (витребував копії документів та перевірив їх достовірність живо даних відкритих джерел інформації), що продавець:

1. має Ліцензію на провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів (додаток №7). Слід зазначити, що до тепер офіційний веб-сайт Міністерства промислової політики України не містить інформації стосовно анулювання або припинення дії ліцензії серії АВ №305548, що була видана ПП «Метал-Сервіс-Я».

Крім того, з особистого досвіду ми знаємо, що отримання підприємством відповідної ліцензії супроводжується такою кількістю перевірок різними органами влади (місцевими і державними)4, що вже сам факт отримання ліцензії в значній мірі дає позитивне уявлення про контрагента.

2.зареєстрований як платник податку на додану вартість (має свідоцтво згідно даних офіційного веб-сайту ДПА України (додаток №8). Дані цього сайту свідчать: ПП «Метал-Сервіс -Я» у перевіряємий період і до тепер є платником ПДВ і має відповідне свідоцтво (додаток №9).

3.зареєстрований в Державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ - 34202239, що співпадає з даними веб-сайту ДПА України.

Тобто, на підставі відкритих джерел інформації Позивач здійснив всі можливі для себе заходи для встановлення надійності контрагента за угодою. Більш точної інформації стосовно ПП «Сервіс-Метал Я» Позивач не мав і не міг мати, відповідно - не знав і не міг знати про обставини, на які посилається Відповідач.

Аргументи та докази, щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором від 27.02.2007 р. №2 -АС/07 (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

1. ТОВ НВК „Аметист" (покупець), в особі генерального директора Шекуленко Сергія Едуардовича, перед тим, як уклало з ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавець), в особі директора ОСОБА_1 Договір від 27.02.2007 р. №2 -АС/01.

Договір відповідає видам діяльності покупця (Позивача) і продавця, передбачених статутом.

Мета укладання Договору з боку Позивача: одержання металобрухту алюмінію для подальшої металургійної переробки у високоякісні вторинні алюмінієві сплави.

Тому твердження ДПІ про те, що дії Позивача, здійснені в межах його статутної діяльності, як спеціалізованого підприємства, нібито суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства, безпідставні.

: У перевіряємі періоди на виконання зобов'язань за Договором продавець передав у власність Позивачу металобрухт алюмінію у кількості 186 526 кг та 894578 кг.

За отриманий металобрухт у перевіряємому періоді Позивач сплатив продавцю 1 868 723,98 грн. в тому числі ПДВ 236 245 грн.

За отримані 894 578 кг металобрухту у перевіряємому періоді Позивач сплатив продавцю 8 823 800,00 гри., в т.ч. ПДВ 1 470 633 грн.

У відповідності до п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Позивач отримав від продавця податкові накладні та суми ПДВ, підтверджені цими накладними відніс до податкового кредиту.

2. Реальне здійснення цих операцій підтверджується первинними документами (товарно-транспортними накладними, актами приймання сировини, актами зважування).

Первинні документи містять дані (прізвище, ім'я та по батькові) і підписи осіб

(перевізників, експедиторів, працівників СП «Інтерсплав», які безпосередньо перевозили, супроводжували, приймали металобрухт), та які можуть своїми показаннями підтвердити реальність виконання Договору.

3.Звертають увагу, що операція зважування брухту здійснювалася на вагах, належних СП «Інтерсплав» типу ВЕ8 60)3003, які фіксують не тільки вагу, але й с точністю до секунди час здійснення такої операції. Ці дані в режимі реального часу автоматично заносяться в акт зважування, роздруковуються, підписуються представниками, які приймали брухт, з однієї сторони, і особами, які супроводжували брухт, з іншої сторони. Зробити підробку такого акту, яка б відповідала дійсним обставинам, дуже утруднено, а в великих масштабах - практично неможливо.

Тому дані актів зважування з великим ступенем достовірності самі по собі підтверджують реальне виконання Договору сторонами.

Отриманий за Договором металобрухт Позивач передавав на переробку на Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» (далі - СП «Інтерсплав»)

4.Практика Верховного Суду України при розгляді аналогічної категорії справ виходить з того, що правові наслідки для Позивача залежать не від обставин, які він не знав і не міг знати, а від наявності у нього наміру одержання економічного ефекту та реального виконання сторонами Договору. Таким чином, висновок-ствердження ДПІ про нібито порушення Позивачем норми права: п.7.4 , пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на добавлену вартість" від 'В.04. 1997 р №168 97 ВР (із змінами та доповненнями) прямо суперечить чинному законодавству України та встановленій практиці розгляду аналогічних справ Верховним Судом України. У звязку з чим просили суд визнати протиправним і нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2009 року №0000052900/0 та від 13 липня 2009 року №0001232342/0, прийняті Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, стягнути з Державного бюджету України на свою користь суму судового збору в розмірі 6 грн. 80 коп.

25 червня 2009 р. ДПІ м. Свердловска Луганської області прийнято Податкове повідомлення-рішення №0000042900/0 (далі - «Рішення ДПІ»), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем на прибуток приватних підприємств всього 583 575,50 грн., у т.ч. - 389 317 грн. за основним платежем, - 194 658,5 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Рішення ДПІ прийнято на підставі Акту від 19.06.2009 р. № 630/2320/31674225 „Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „ Науково-виробнича компанія „Аметист" (код за ЄДРПОУ 31674225) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09і' (далі по тексту - «Акт перевірки», додаток №5).

13 липня 2009 р. ДПІ м. Свердловська Луганської області прийнято Податкове повідомлення-рішення № 0001302342/0 (далі - «Рішення ДПІ», додаток №4), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем на прибуток приватних підприємств всього 3676584,00 грн., у т.ч. - 1838292,00 грн. за основним платежем, - 1838292,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення ДПІ прийнято на підставі Акту від 01.07.2009 р. № 706/23/31674225 „Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю .Науково-виробнича компанія „Аметист" (код за ЄДРПОУ 31674225) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Метал-Сервіс-Я» (код за ЄДРПОУ 34202239) за період з 01.01.07 по 30.06.07"

Рішення ДПІ, прийняте на підставі даних, що містяться в Акті перевірки, засновано на їх оцінці і висновку-ствердженні позивачем порушені норми права:

п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями).

В Акті перевірки, складеному і підписаному фахівцями в галузі: а) податкового законодавства України; б) економіки; в) фінансів; г) бухгалтерського та податкового обліку та звітності, наведені обставини (юридичні факти), які саме і послужили підставою для прийняття Рішення ДПІ, а саме:

- позивачем нібито порушені вимоги зазначених вище норм права Закону України .. Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями).

У зв'язку з порушенням зазначених вище норм права ДПІ прийняло рішення про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього: 583 575,50 грн. згідно акту від 19.06.2009, у т.ч. - 389 317 грн. за основним платежем, -194 658,5 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), та 3 676 584,00 грн. згідно акту від 01.07.2009, у т.ч. -1 838 292,00 грн. за основним платежем, - 1 838 292,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Наведені суми підлягають сплаті у 10-ти денний термін від дня отримання Податкового повідомлення-рішення №0000042900/0 від 25 червня 2009 р. на бюджетний рахунок одержувача.

Наведені суми підлягають сплаті у 10-ти денний термін від дня отримання Податкового повідомлення-рішення № 0001302342/0 від 13 липня 2009 р. на бюджетний рахунок одержувача.

Позиція позивача:

1.Позивач не оспорює обставини (юридичні факти), наведені в Актах перевірки, які послужили підставою для прийняття оспорюваного Рішення ДПІ.

2.Позивач оспорює Рішення ДПІ на тій підставі, що ДПІ невірно застосувало норми /матеріального/ цивільного права, щодо Договору, а саме:

невірно тлумачить закон, загальну норму права, додержання якої є необхідною вимогою для чинності правочину, а саме: невірно тлумачить Договір який нібито не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України

і, як результат:

-ДПІ застосувало закон (спеціальну норму, щодо правочин - ст. 228 ЦК України), який не підлягає застосуванню,

і,

-не застосувало закон, який підлягає застосуванню (ст. 330 ЦК України), в силу припису ч.2 ст. 19 Конституції України.

3.Позивач також стверджує, що він, виходячи з даних, вірно встановлених обставин справи, щодо Договору:

а)саме за цим Договором набув право власності на відчужене майно (кольоровий металобрухт), оскільки,

б)набув його від особи („Х")? яка не мала права на його відчуження, оскільки ОСОБА_1, директор ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавець), Договір: 1) не підписувала, 2) доручень іншим особам з цього приводу не надавала.

-як добросовісний набувач, у відповідності до ст. 330 ЦК України, яка гласить: „Якщо майно відчужено особою, яка не мало на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього ";

Ст. 388 ЦК України дає наступні ознаки добросовісного набувача «...набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач)...» про те, що особа не мала права відчужувати майно.

4.Позивач стверджує, що Рішення ДПІ, в частині притягнення Позивача до майнової відповідальності (фактичної конфіскації майна - грошових коштів у сумі 583 975,50 грн.), порушує ст. 61 Конституції України, у відповідності до якої відповідальність носить індивідуальний характер. Дані про правоперешкоджаючі обставини (юридичні факти), щодо застосування ст. 330 ЦК України, а саме - про зговір між сторонами Договору, в Акті перевірки, на підставі якого прийнято Рішення ДПІ, - відсутні. Тому Позивач, як добросовісний набувач майна на праві власності, не може нести відповідальність за контрагента по Договору від 27.02.2007 р. №2 -АС/07, а саме: -як за ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавця), в особі директора Бундзяк Оксани Ярославівни, -так і за особу, яка не мала права на відчуження зазначеного майна.

Таким чином,

-як добросовісний набувач, і будучі законним власником майна, отриманого по Договору від особи яка не мала право його відчужувати, Позивач мав всі

законні підстави (юридичні факти), А також суб'єктивні: 1.цивільні (приватні) права власника майна (186 526 кг брухту та відходів алюмінію і алюмінієвих сплавів) на суму 1 868 723,98 гри., в т.ч. ПДВ 236 245 грн.; та 894 578 кг брухту та відходів алюмінію і алюмінієвих сплавів на суму 8 823 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 470 633,00 гр гри.

2.адміністративні (публічні) права на віднесенні на валові витраи в 3 кварталі 2007 року суми 1 515 784 грн., в 4 кварталі 2007 року суми 41486 грн., згідно: пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями); та віднесенні на валові витрати в 1 півріччі 2007 року суми 7 353 167,00 грн., згідно: пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями). .

5. Відповідно, відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій на суму 194 658,5 грн. та 1 838 292,00 грн., оскільки відсутнє порушення вищезазначених норм права Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями).

АРГУМЕНТИ (ДОКАЗИ) ПОЗИВАЧА:

1.

Аргументи та докази, щодо статусу Позивача, добросовісного набувача майна на праві власності (ст. 330 ЦК України)

Перед тим, як укласти Договір, на момент укладення Договору, Позивач (покупець) вчинив наступні дії, - перевірів (витребував копії документів та перевірив їх достовірність згідно даних відкритих джерел інформації), що продавець:

1.має Ліцензію на провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, еталургійної переробки металобрухту кольорових металів (додаток №6).

Слід зазначити, що до тепер офіційний веб-сайт Міністерства промислової політики України не містить інформації стосовно анулювання або припинення дії ліцензії серії АВ №305548, що була видана ПП «Метал-Сервіс-Я».

Крім того, з особистого досвіду ми знаємо, що отримання підприємством відповідної ліцензії супроводжується такою кількістю перевірок різними органами влади (місцевими і державними)1, що вже сам факт отримання ліцензії в значній мірі дає уявлення про «нефіктивність» контрагента.

2.зареєстрований як платник податку на додану вартість (має свідоцтво згідно даних офіційного веб-сайту ДПА України (додаток №7). Дані цього сайту свідчать: ПП «Метал-Сервіс -Я» у перевіряємий період і до тепер є платником ПДВ і має відповідне свідоцтво (додаток №8).

3.зареєстрований в Державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ - 34202239, що співпадає з даними веб-сайту ДПА України ((додаток №9).

Тобто, на підставі відкритих джерел інформації Позивач здійснив всі можливі для себе заходи для встановлення надійності контрагента за угодою. Більш точної інформації стосовно ПП «Сервіс-Метал Я» Позивач не мав і не міг мати, відповідно - не знав і не міг знати.

Аргументи та докази, щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором від 27.02.2007 р. №2 -АС/07 (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

1. ТОВ НВК „Аметист" (покупець), в особі генерального директора Шекуленко Сергія Едуардовича, перед тим, як уклало з ПП „Метал - Сервіс - Я" (продавець), в особі директора ОСОБА_1 Договір від 27.02.2007 р. №2 -АС/07.

Договір відповідає видам діяльності покупця (Позивача) і продавця, передбачених статутом.

Мета укладання Договору з боку Позивача: одержання металобрухту алюмінію для подальшої металургійної переробки у високоякісні вторинні алюмінієві сплави, які в свою чергу Позивач експортував за межі України. Тобто, в діях Позивача очевидний намір одержання економічного ефекту.

Тому твердження ДПІ про те, що дії Позивача, здійснені в межах його статутної діяльності, як спеціалізованого підприємства, нібито суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства, безпідставні.

2.Реальне здійснення цих операцій підтверджується первинними документами (товарно- транспортними накладними, актами приймання сировини, актами зважування).

Первинні документи містять дані (прізвище, ім'я та по батькові) і підписи осіб «перевізників, експедиторів, працівників СП «Інтерсплав», які безпосередньо перевозили, супроводжували, приймали металобрухт, та які можуть своїми показаннями підтвердити реальність виконання Договору.

і

4.Отриманий за Договором металобрухт Позивач передавав на переробку на Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» (далі - СП «Інтерсплав»), що підтверджується первинними документами.

5.Практика Верховного Суду України при розгляді аналогічної категорії справ виходить з того, що правові наслідки для Позивача залежать не від обставин, які він не знав і не міг знати, а від факту реального виконання сторонами Договору.

Слід зазначити, що наведена практика визначає умови щодо законності формування податкового кредиту. Проте очевидно, що правові наслідки визнання платника податків добросовісним набувачем, стосуються сплати ним всіх видів податків, а не тільки ПДВ.

Таким чином, висновок-ствердження ДПІ про нібито порушення Позивачем норми права: п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями) прямо суперечить чинному законодавству України та встановленій практиці розгляду аналогічних справ Верховним Судом України.

У звязку з чим просили суд визнати протиправним і нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2009 року №0000042900/0 та від 13 липня 2009 року №0001302342/0, прийняті Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, стягнути з Державного бюджету України на свою користь суму судового збору в розмірі 6 грн. 80 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та додатково пояснив наступне. ДПІ у м. Свердловськ прийнято Податкове повідомлення-рішення (далі також -Рішення ДШ) на підставі даних, що містяться в висновку Акта перевірки, в якому вказано про порушення:

Норм податкового права - п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р №334 94-ВР (із змінами та доповненнями). Норм цивільного права - ч. 1-2 ст. 215 ЦК України; ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 ЦК України; ч.2 ст. 92 ЦК України; ч.2 ст. 207 ЦК України; ст. 228 ЦК України (Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок).

У зв'язку з порушенням зазначених вище норм права ДПІ прийняло рішення про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього 583 575,50 грн., у т.ч. - 389 317 грн. за основним платежем, - 194 658,5 грн. за штрафними (фінансовими санкціями.

Таким чином, в висновку Акту перевірки, складеному і підписаному фахівцями в галузі: а) податкового законодавства України; б) економіки; в) фінансів; г) бухгалтерського та податкового обліку та звітності, наведені не тільки:

обставини (юридичні факти), які породжують податкові (публічні, владні в сфері управління) правовідносини, підпадаючи під компетенцію адміністративного суду (ст. 2 ст. 17 КАСУ), але і обставини (юридичні факти), які породжують цивільно правові (господарські) правовідносини, що виходить за компетенцію ДШ в Україні. Спори, щодо саме цих обставин і породжувальних ними правовідносин між суб'єктами господарювання підпадають під компетенцію господарського суду (ст. 1 ГПКУ). Більш того, ДПІ виходить за межі своєї компетенці,ї коли остаточно кваліфікує як дані обставини (юридичні факти), так і породжувальні ними цивільно правові (господарські) правовідносини, як спрямовані на порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України) без звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину при наявності спору. Між тим, якщо є спір як між учасниками правочину, так і хоча б одного з них і з ДПІ, остання повинна заявити позов (вимогу) про встановлення нікчемності правочину (позиція Пленуму ВС України. Див.: п.5 постанови №9 Пленуму ВС України від 06.11.2009 р.). Позивач і відповідач, у відповідності до ч.і ст.71 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, посилаючись на ст. 77 КАС України „Показання свідка", доводять їх, на підставі показань свідків, залучених кожною з сторін процесу, щодо:

1)заперечення факту вчинення правочину (договору постачання металобрухту укладеного між ТОВ НВК „АМЕТИСТ" та ПП „Метал-Сервіс-Я" ) /позиція відповідача. Далі - договір/; 2)вчинення факту правочину (договору) /позиція позивача/; 3)невиконання зобов'язань, що виникли з правочину (договору), /позиція відповідача/; 4)належного виконання зобов'язань, що виникли з правочину (договору), /позиція позивача/. Таким чином, відповідач, завдяки лише показанням свідків, доводять до адміністративного суду докази, які дають суду можливість оцінити спірні обставини і прийди до висновку: чи спірний правочин (договір постачання металобрухту) був спрямований на реальне настання правових наслідків? В той же час Позивач посилається на письмові докази.

Ст. 77 КАСУ може застосовуватися лише для встановлення тих фактів (обставин), які породжують публічно-правові (владні) відносини.

06 листопада 2009 р. Пленум Верховного Суду України прийняв Постанову №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Пленум №9) і звернув увагу судів, що зі змісту абз. 2 ч.і ст. 218 ЦК України не може доводитись свідченням свідків:

1)„... не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, 2)а й факт його вчинення,

а також

3 ) виконання зобов 'язань, що виникли з правочину".

Між тим випадки, коли свідчення свідків допускаються, як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина 2 ст. 937, частина третя ст.949 КЦ)'\ Див.: п.12 постанову № 9 Пленуму ВС України.

Відповідач стверджує, що позивач порушив податкове законодавство. Позивач стверджує, що він не порушив податкове законодавство (ті ж самі ст.ст.). Будь які конкретні зауваження ДПІ у м. Свердловську, з приводу порушення саме норм податкового права (ст.ст.), як в Актах, так і Податкових повідомленнях-рішеннях - відсутні. Покладені на позивача грошові зобов'язання перед бюджетом - виконані в строк і належним чином. ДПІ у м. Свердловську вказує на порушення норм цивільного права, щодо правочинів (договорів).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних 4-х Податкових повідомлень-рішень послужили висновки Акту ДПІ у м. Свердловську, в яких саме правочин (правочини) /договори постачання металобрухту/ кваліфіковані не уповноваженими на те Законами України службовцями ДПІ у м. Свердловську, ДПІ у м. Свердловську як нікчемні Тим самим ДПІ у м. Свердловську порушують ч.2 ст. 19 Конституції України.

ДПІ у м. Свердловську в висновках до Актів перевірки посилаються на коло статей саме Цивільного кодексу України, зокрема на ст. 228 ЦК України: незаконне заволодіння державним майном, а саме - бюджетними грошима.

Позивач стверджує, що ДПІ у м. Свердловську прийняла спірні Податкові повідомлення-рішення на підставі висновків Актів, тим самим вийшла за межі своєї компетенції, тобто з перевищенням повноважень,

передбачених ст.ст. 10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" №509 від 04.12.1990 р. ч.2 ст. 19 Конституції України.

Як відомо, діюче цивільне законодавство України виходить з презумпції дійсності правочину (договору постачання металобрухту) /ст. 204 ЦК України/. Саме тому, в силу закону, учаснику правочину неможливо пред'явити позов про визнання його дійсним. Він дійсний в силу ст. 204 ЦК України, якщо інше не встановлено законом або судом, у встановленому законом порядку. Кваліфікація правочину як нікчемного по ст. 228 ЦК України має свій порядок.

В п. 18 постанови №9 Пленуму ВС України вказано на такий порядок: при кваліфікації правочину, зокрема, за ст. 228 ЦК враховується вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо:

1.Знищення майна.

2.Пошкодження майна.

3.Незаконного заволодіння майном (позиція відповідача по 4-м справам),

4.тощо.

У відповідача немає вироку суду (ст. 191 КК України), щодо незаконного заволодіння позивачем (його посадових осіб) державного майна ні по одній з 4-х справ.

Крім того, позивач вважає, що спори (справи), пов'язані з „правочином, як таким" (договором), або юридичним фактом, щодо: 1)„...заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, 2)А й факт його вчинення, а також 3)виконання зобов 'язань, що виникли з правочину,

- не підпадають під компетенцію адміністративних судів України, оскільки правочин породжує цивільні правовідносини /і відповідні ним спори/ (ст. 1, 2 ЦК України), а не „публічно-правові /владні/у сфері управління" /і відповідні ним спори/ (ст. ст. 2, 17 КАСУ).

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України „Про ПДВ" - не ставить права та обов'язки платник податків в залежність від дій чи ездіяльності його контрагентів /Принцип індивідуальної відповідальності в праві закріплений в Конституції України - ст. 61/.

У ДПІ відсутній вирок суду, з якого було б видно, що суд встановив факт зговору між посадовими особами юридичної особи - ТОВ НВК „АМЕТИСТ" та ПП „Метал-Сервіс-Я" (ст.ст. 227, 228 КК України"; ст. 228 ЦК України - порушення публічного порядку. 5.2.20 листопада 2009 р. слідством були припинені кримінальні справи по ч.2 ст.6 КПК України щодо службових осіб ТОВ НВК „АМЕТИСТ", зокрема, Директора ТОВ НВК „АМЕТИСТ" Сьомкіна О.М. (Додатки №№1-3). Предметом дослідження по даній кримінальній справі були відносини з постачання металобрухту між ТОВ НВК г „АМЕТИСТ" та ПП „Метал-Сервіс-Я" (Кримінальні справи №41/09/8031-1-2-3). Таким чином, виходячи з правових підстав наведених у 4-х адміністративних позовах та приймаючи до уваги загально-правовими положеннями сформульованими в Постанові №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", щодо застосування ст. ст. 228, 218 ЦК України; та керуючись: ст. 2, 17, 70, 77 КАС України, позивач просить суд розглянути спір між позивачем і відповідачем на підставі поданих адміністративних позовів лише в межах компетенції адміністративного суду (ст. 2, ст. 17 КАС України), щодо порушення норм лише ПОДАТКВОГО законодавства (нецивільного). При цьому не заслуховувати в даному судовому процесі свідків, щодо заперечення факту вчинення правочину (договору поставки металобрухту) /позиція відповідача по даній справі/; вчинення факту правочину (договору поставки металобрухту) ; невиконання зобов'язань, що виникли з правочину (договору поставки металобрухту),; належного виконання зобов'язань, що виникли з правочину (договору поставки металобрухту), /позиція позивача по даній справі/, заслухані раніше показання свідків не приймати до уваги, з наведених вище підстав керуючись ч. З ст. 70 „Належність та допустимість доказів" яка гласить: „Докази, одержані з порушенням закону9 судом при вирішенні прави не беруться до уваги". Стосовно заповнення товарно-транспортної накладної додатково пояснили наступне. У 3 2007 р. був відсутній єдиний порядок встановлений нормативними актами заповнення товарно-транспортної накладної та дорожнього листа. До 15 травня 2006 р. діяла інструкція «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. №228/253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за №483/1508. Проте згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року №10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року №228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Окремі вказівки щодо заповнення та обігу товарно-транспортної накладної (ТТН) містяться у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (надалі -«Правила»).Так, згідно розділу 1 Правил:

«Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

В розділі 11 Правил встановлено наступне:

«11.5. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

11.6. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри».

Крім того, деякі приписи стосовно заповнення ТТН містяться в розділі 10 Правил.

«10.12. Здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній». Висновок: в ТТН, які одержані позивачем від перевізника, заповнені всі реквізити, передбачені Правилами.

Стосовно повноважень осіб, які супроводжують вантаж (експедиторів). Повноваження осіб, які супроводжують вантаж (експедиторів), визначаються розділом 10 Правил: «10.9. При супроводженні вантажу представником Замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також: здача вантажу в пункті призначення одержувачу. Експедитори в дорозі повинні суворо виконувати протипож:ежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки. 10.10. За домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора)».

Крім того, Правила містять наступний припис:

«13.1. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною». Висновок: Особа, яка вказана в ТТН в якості експедитора (зокрема ним може бути і водій), має повноваження, в силу п.10.9 Правил, на передачу вантажу вантажоодержувачу в пункті призначення згідно з ТТН.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що дії відповідача відповідають нормам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, за результатами якої складений акт від 19.06.09 за №630/23-20/31674225. Згідно акту встановлено, що слідчим відділом ПМ ДПА в луганській області 25.02.2009 року була допитана в якості свідка по кримінальній справі громадянка ОСОБА_1 (засновник та керівник ПП «Метал-Сервіс-Я») з приводу причетності та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Остання пояснила, що на пропозицію чоловіка на імя «ОСОБА_2» за матеріальну винагороду зареєструвала ПП «Метал-Сервіс-Я», після чого всі статутні документи підприємства передала вказаному чоловікові, якого більше не бачила. Також пояснила, що до фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» вона ніякого відношення не має, угод від імені даного підприємства не укладала, податкову звітність не складала, документів фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» не підписувала та нікому цього робити не доручала, підприємство вона зареєструвала заради отримання матеріальної винагороди без мети зайняття підприємницькою діяльністю. На виконання постанови щодо призначення почеркознавчої експертизи від 20.05.09 по кримінальній справі Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром в м. Луганську був наданий висновок експерта, в якому встановлено відмінність в транскрипції між досліджуваними підписами та зразками підписів ОСОБА_1., що вказує на їх несопоставимість. Внаслідок чого податковим органом був зроблений висновок, що договір, акти про отримання брухту кольорових металів, товаро-транспортні накладні по доставці вантажів вважаються недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом. Перевіркою були встановлені порушення ТОВ «НВК «Аметист» п.п.5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 389317 грн.. Також перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.п.7.72 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення суми ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 236002 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були складені та направлені спірні податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2009 року.

Також відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Метал-Сервіс Я» за період з 01.01.07 по 30.06.07, за результатами якої складений акт від 01.07.09 за №706/23/31674225. Згідно акту встановлено, що слідчим відділом ПМ ДПА в луганській області 25.02.2009 року була допитана в якості свідка по кримінальній справі громадянка ОСОБА_1 (засновник та керівник ПП «Метал-Сервіс-Я») з приводу причетності та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Остання пояснила, що на пропозицію чоловіка на імя «ОСОБА_2» за матеріальну винагороду зареєструвала ПП «Метал-Сервіс-Я», після чого всі статутні документи підприємства передала вказаному чоловікові, якого більше не бачила. Також пояснила, що до фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» вона ніякого відношення не має, угод від імені даного підприємства не укладала, податкову звітність не складала, документів фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» не підписувала та нікому цього робити не доручала, підприємство вона зареєструвала заради отримання матеріальної винагороди без мети зайняття підприємницькою діяльністю. На виконання постанови щодо призначення почеркознавчої експертизи від 20.05.09 по кримінальній справі Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром в м. Луганську був наданий висновок експерта, в якому встановлено відмінність в транскрипції між досліджуваними підписами та зразками підписів ОСОБА_1., що вказує на їх несопоставимість. Внаслідок чого податковим органом був зроблений висновок, що договір, акти про отримання брухту кольорових металів, товаро-транспортні накладні по доставці вантажів вважаються недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом. Перевіркою були встановлені порушення ТОВ «НВК «Аметист» п.п.5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1838292 грн.. Також перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.п.7.72 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення суми ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 1545843 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були складені та направлені спірні податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року.

Згідно оглянутих в судовому засіданні оригіналів товаро-транспортних накладних, податкових накладних, договору №2-АС/07 від 28.02.2007 року та додаткових угод до нього, копії яких долучені до матеріалів справи, у всіх документах в наявності мокра печатка та підпис директора ПП «Метал-Сервіс-Я» ОСОБА_1 та підпис посадової особи та мокра печатка ТОВ «НВК»Аметист».

Згідно оглянутих в судовому засіданні кримінальних справ, закритих відносно посадових осіб позивача та третьої особи, досудовим слідством було встановлено, що ОСОБА_1. як директор ПП «Метал-Сервіс-Я» ніякої фінансово-господарської діяльності не вела, всі господарські операції здійснював її заступник на прізвище Шевченко.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9. пояснили, що вони працювали на Спільному підприємстві «Інтерсплав», при поставці металобрухту на підприємство позивача автомобілі проходили процедуру зважування на спеціальних вагах, проводилося фотографування автомобіля, вантаж супроводжувався по території підприємства до цеху переробки. Їм відомо, що автомобілі привозили металобрухт згідно товаро-транспортних накладних від ПП «Метал-сервіс-Я». Жоден свідок відповідно до своєї посади не відповідав за повноту та правильність заповнення первинних документів щодо поставки металобрухту від ПП «Метал-Сервіс-Я» до позивача, у звязку з чим судом не приймаються пояснення свідків як докази щодо спірного питання визнання нечинними спірних правочинів.

Згідно оглянутих в судовому засіданні фотографій автомобілів на вагах Спільного підприємства «Інтерсплав», на фото відображається не повністю автомобіль, зовсім відсутній вид вантажу, відсутній вигляд самих важелів та їх показників, у звязку з чим вказаний документ судом не приймається як належний доказ по справі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку) Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: Особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно статті 19 Господарського кодексу України (Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю) держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Згідно статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

З аналізу вказаних норм вбачається, що норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» не можуть окремо застосовуватися від норм Господарського кодексу, Цивільного кодексу та інших законів і нормативно-правових актів, які регулюють вказані правовідносини. У звязку з чим, позиція позивача щодо розгляду даної справи виключно в рамках податкового законодавства без врахування норм Цивільного кодексу України є хибною та такою, що суперечить нормам діючого законодавства. Як наслідок, є незмістовною позиція позивача, що відповідач перевищив свої повноваження шляхом оцінювання господарської діяльності позивача з урахуванням норм ЦК України, оскільки вказаними вище нормами законів чітко врегульоване право відповідача як державного органу здійснювати контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності, та у сфері податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою.

В судовому засіданні достовірно встановлено та визнається самим позивачем і третьою особою, що договори, товаро-транспортні накладні, податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит та склад валових витрат з придбання брухту кольорових металів, підписані та оформлені від імені директора ПП «Метал-Сервіс-Я» ОСОБА_1. , при цьому сам директор категорично заперечує будь-яку діяльність та оформлення документів фінансово-господарської діяльності. Невідповідність підпису безпосередньо самої ОСОБА_1. підписам, які маються в первинних облікових документах, також встановлена висновком експерта.

Вказані факти свідчать, що позивачем при визначенні складу валових витрат з придбання брухту кольорових металів від ПП «Метал-Сервіс-Я» за перевіряємий період в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку) неправомірно були враховані такі обов'язкові реквізити поставщика ПП «Метал-Сервіс-Я» як особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Внаслідок чого висновки ДПІ в м. Свердловську в актах перевірок від 19.06.09 та 01.07.09 про те, що позивачем в порушення діючого законодавства були завищені валові витрати на зазначені суми, відповідають встановленим по справі фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що підпис в договорі № 2-АС/07 від 28.02.2007 року щодо поставки лому та відходів алюмінію та міді, податкових накладних, товаро-транспортних накладних виконані не директором ПП «Метал-Сервіс-Я» ОСОБА_1., на що є посилання в цих документах, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта, складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи, письмовими поясненнями самої ОСОБА_1., згідно яких вона ніякої фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» не проводила, вказані документи виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи необхідний обсяг цивільної дієздатності. У звязку з чим зазначені угоди між позивачем та його контрагеном ПП «Метал-Сервіс-Я» є нікчемними, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається, оскільки прямо встановлена законом.

Внаслідок чого вказані документи не можуть бути належними доказами в підтвердження факту отримання позивачем брухту кольорових металів від ПП «Метал-Сервіс-Я».

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем дійсно в порушення діючого законодавства були завищені валові витрати на зазначені суми, що є великим розміром, відповідачем правомірно на підставі підпункту «б» пункту 4.2.2 статті 4, п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були нараховані податкові зобовязання та предявлені до стягнення.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.. Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

В судовому засіданні встановлено, що підпис в договорі № 2-АС/07 від 28.02.2007 року щодо поставки лому та відходів алюмінію та міді, податкових накладних виконані не директором ПП «Метал-Сервіс-Я» ОСОБА_1., на що є посилання в цих документах, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта, складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи, письмовими поясненнями ОСОБА_1., згідно яких вона ніякої фінансово-господарської діяльності ПП «Метал-Сервіс-Я» не проводила.

Податкові накладні від імені директора ПП «Метал-Сервіс-Я» виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних. Таким чином, податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В ході судового розгляду справи знайшли підтвердження висновки відповідача щодо нечинності правочинів відносно поставки металобрухту позивачеві від ПП «Метал-Сервіс-Я» за періоди, що перевірялися, виявлені під час перевірок, оформлених актами від 19.06.09 за №630/23-20/31674225 та від 01.07.09 за №706/23/31674225, та відповідно до норм чинного законодавства відповідачем позивачеві були нараховані суми податкового зобовязання.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для відмови у задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Аметист» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2009 року № 0000052900/0, № 0000042900/0, від 13 липня 2009 року № 0001232342, №0001302342/0 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2010 року.

Головуючий суддяБорзаниця С.В.

Судді Островська О.П. Шембелян В.С.