Постанова № 8946766, 12.04.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-867/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представника позивача Фомічова А.В.

представника відповідача Дібрової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Баранівському районі <Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що з 29.05. по 12.06.2009 р. працівниками ДПІ у Баранівському районі була проведена планова документальна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.08.2007 р. по 31.03.2009 р., про що був складений акт перевірки № 43/231/35144305 від 26.06.2009 р. Під час перевірки були виявлені порушення ст.8-1 Закону України " Про податок на додану вартість" - заниження податку на додану вартість в сумі 11004 грн. За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007852301/0 від 07.07.2009 р., яким було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11004 грн. та за штрафними санкціями 5502 грн., а всього 16506 грн. Під час процедури адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення № 0007852301/1 та № 0007852301/2. Не погоджуясь з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в своєму позові вказує, що фактично ним не оспорюється сума ПДВ 11004 грн., а оскаржуються дії працівників ДПІ, які не виявили факту порушення податкового обліку позивача стосовно помилкового невключення останнім суми 395077 грн. до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення проти позову, просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 29.05. по 12.06.2009 р. працівниками ДПІ у Баранівському районі була проведена планова документальна перевірка ТОВ " Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.08.2007 р. по 31.03.2009 р., про що був складений акт перевірки № 43/231/35144305 від 26.06.2009 р. Під час перевірки були виявлені порушення ст.8-1 Закону України " Про податок на додану вартість" - заниження податку на додану вартість в сумі 11004 грн. За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007852301/0 від 07.07.2009 р., яким було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11004 грн. та за штрафними санкціями 5502 грн., а всього 16506 грн. Під час процедури адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення № 0007852301/2 від 16.11.2009 р. та № 0007852301/3 від 27.01.2010 р.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було порушення позивачем ст.8-1 Закону України " Про податок на додану вартість" - підприємством до складу податкового зобов'язання не включені послуги сільськогосподарського призначення від ВАТ " Полонський комбінат хлібопродуктів" на суму 11004 грн.

Позивач не заперечує факт вказаного порушення, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У суду немає сумнівів щодо достовірності вказаних обставин та добровільності їх визнання позивачем.

Доводи позивача стосовно помилкового невключення працівниками контролюючого органу суми 395077 грн. до складу податкового кредиту є безпідставними, виходячи з наступного.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"/надалі-Закон/.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Законом України "Про податок на додану вартість" та, зокрема, пп.. 7.4.2, пп.. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту не були віднесені податкові накладні, які були отримані протягом 2007-2008 років. Вказані податкові накладні не були включені до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно не було позивачем подано до ДПІ у Баранівському районі уточнюючі декларації з ПДВ.

Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України №166 від 30.05.2009 року, а саме, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", передбачає внесення в неї даних податкових накладних попередніх звітних періодів: в розділі 2 "Податковий кредит" рядок Операції з придбання ПДВ які надають право формування податкового кредиту. В колонці 3 додатку 5 вказано: "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит", а також дається пояснення значка "*"- будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Позивачем фактично не були вчинені дії, які передбачені Законом України " Про податок на додану вартість", а тому право на податковий кредит не виникло у підприємства.

Таким чином позовні вимоги позивача є безпідставними.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України " Про податок на додану вартість", на підставі ст.160-163 КАС України суд,-

постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 13 квітня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.