Рішення № 89465520, 22.05.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/813/20

Провадження № 2/242/687/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з належним проведенням розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 25.02.2020 року звернувся до суду із позовною заявою до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з належним проведенням розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що він з 18.04.2012 року по 10.12.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля». З 10.12.2019 року наказом № 985 к від 10.12.2019 року його було звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням умов колективного договору (несвоєчасною виплатою заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату та не виплатив її до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 12 463 грн. 91 коп., заборгованість по вихідній допомозі у розмірі 22 078 грн. 93 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку із порушенням строків виплати, індексацію заробітної плати, моральну шкоду у сумі 5000 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн. 00 коп..

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.03.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнав лише в сумі заборгованості по заробітній платі, яка підтверджується довідкою підприємства. З позовними вимогами, які виходять за рамки вказаної довідки (щодо індексації, компенсації, середнього заробітку, моральної шкоди, витрат на правничу допомогу) він не згодний, через їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 18.04.2012 року прийнято до відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» у якості гірничого робітника 3 розряду з повним робочим днем в шахті на дільницю конвеєрного транспорту.

Відповідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 10.12.2019 року звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням умов колективного договору з виплатою тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.93 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

З довідки № 182 від 13.04.2020 року, виданої ВП «Україна» ДП «Селидіввугілля» видно, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 13 квітня 2020 року складає – 2770 грн. 17 коп., заборгованість з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору складає – 21 675 грн. 05 коп., всього у сумі 24 445 грн. 22 коп.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Враховуючи, що станом на день розгляду справи позивачу ОСОБА_1 частково погашено заборгованість по заробітній платі та заборгованість з вихідної допомоги, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 2770 грн. 17 коп. та заборгованість з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору у сумі 21 675 грн. 05 коп.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити, що у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» в якому судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З довідки № 183 від 13.04.2020 року, виданої ВП «Україна» ДП «Селидіввугілля» видно, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату його звільнення складає – 417 грн. 45 коп.

З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 11.12.2019 року (з наступного дня після звільнення) по 31.12.2019 року склала би 14 днів.

З урахування листа № від 29.07.2019 р. № 1133/0/206-19 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача в 2020 році, з урахуванням святкових та вихідних днів по 22 травня 2020 року (день винесення судового рішення) склала би 97 днів: січень 2020 року – 21 день; лютий 2020 року – 20 днів, березень 2020 року – 21 день, квітень 2020 року – 21 день, травень 2020 року – 14 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 417 грн. 45 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 111 (кількість днів затримки розрахунку) = 46 336 грн. 95 коп.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 46 336 грн. 95 коп.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Враховуючи те, що позивачу частково була виплачена заборгованість по заробітній платі, суд вважає за можливе прийняти наданий відповідачем розрахунок компенсації та стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, без утримання податку та інших обов`язкових платежів з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до довідки № 187 від 13.04.2020 року, ОСОБА_1 в період часу з червня 2019 року по грудень 2019 року разом із виплатами заробітної плати здійснювалося нарахування компенсації втрати частини грошових коштів, у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, всього нарахована сума 16 грн. 41 коп. утримано обов`язкових доходів – 3 грн. 21 коп., компенсація для виплати – 13 грн. 20 коп. Станом на 13 квітня 2020 року компенсація втрати частини заробітку, яка вже виплачена ОСОБА_1 складає 3 грн. 74 коп., заборгованість – 9 грн. 46 коп.

В зв`язку з чим, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 9 грн. 46 коп.

Порядок та правила проведення індексації заробітної плати працівників визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» .

Зокрема, індексації підлягає заробітна плата в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого щороку затверджується Верховною радою в законі про Державний бюджет України. Індексація заробітної плати проводиться у разі,коли величина споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка. Частина зарплати, яка перевищує розмір прожиткового мінімуму, індексації не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення індексації заробітної плати слід відмовити, оскільки у період заборгованості по заробітній платі з липня 2019 року по травень 2020 року величина приросту індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, який встановлено на рівні 103 відсотків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, її грошовий розмір, визначений позивачем у 5000 грн. 00 коп., на думку суду, є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, та приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 500 грн. 00 коп..

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та слід стягнути з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 2770 грн. 17 коп., заборгованість з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору у сумі 21 675 грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 46 336 грн. 95 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 9 грн. 46 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп., всього у сумі 71 291 грн. 63 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Суд звертає увагу, що за подання до суду позовної заяви позивачем були понесені судові витрати, які складаються із судового збору на загальну суму 1681 грн. 60 коп., що підтверджується квитанціями № 10 та № 11 від 10.03.2020 року, а також витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 4 від 24.02.2020 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 4214 грн. 75 коп. (63,08 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з належним проведенням розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 17 коп., заборгованість з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору у сумі 21 675 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 46 336 (сорок шість тисяч триста тридцять шість) грн. 95 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 9 (дев`ять) грн. 46 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п`ятсот) грн. 00 коп., всього у сумі 71 291 (сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто одна) грн. 63 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 75 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», місцезнаходження – 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2020 року.

Суддя Н.О. Хацько