Рішення № 89464513, 26.05.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1695/19

Провадження № 2/565/206/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Данилко Л.П.,

позивача за первісним позовом

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Невідомського О.А.,

відповідача за первісним позовом

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Процун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області 19.09.2019 року звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтовується тим, що 19.05.2000 року сторони уклали шлюб. Протягом тривалого часу сторони не підтримують шлюбних відносин, перестали вести спільне господарство, все це призвело до того, що їх сім`я фактично розпалася, а шлюб носить формальний характер, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін.

До суду 15.10.2019 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя з позовними вимогами: виділити у власність ОСОБА_2 : 1/2 частки однокімнатної квартири, загальною площею 41,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки будівельних матеріалів, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Стара Рафалівка (район кафе «Околиця»); холодильник «Атлант»; комп`ютер (усі складові); пральну машину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також виділити у власність ОСОБА_1 : Ѕ частки однокімнатної квартири загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки будівельних матеріалів, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Стара Рафалівка (район кафе «Околиця»); морозильник KRISTAL FR2105; плиту, духову шафу, витяжку; пилосос «Samsung»; телевізор «Grundig».

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2019 року вищевказані позови прийняті до спільного розгляду та об`єднані в одне провадження.

До початку розгляду справи по суті, 03.12.2019 року, представником ОСОБА_2 – адвокатом Процун О.О. подано до суду заяву про зміну позовних вимог, якою фактично зменшено розмір позовних вимог. Згідно заяви ОСОБА_2 просить: виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки однокімнатної квартири, загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовується тим, що 19.05.2000 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період шлюбу сторонами, окрім іншого майна, було набуто однокімнатну квартиру, загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – квартира), дійсна вартість якої, згідно звіту про незалежну оцінку майна від 03.10.2019 року, складає 377 900 грн. Вказана квартира є спільною сумісною власністю сторін, відповідно до ст. ст. 368, 369, 372 ЦК України та ст. ст. 60, 61, 70 СК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали первісний позов у повному обсязі з підстав наведених у позові та не визнали вимоги зустрічного позову. Так, представник ОСОБА_1 адвокат Невідомський О.А. вказав, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні та під час розгляду справи по суті ОСОБА_2 та її представник визнали вимоги первісного позову. Також підтримали зустрічний позов, з урахуванням зменшення позовних вимог зазначених у заяві від 03.12.2019 року, з підстав наведених у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову, то з повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29.08.2019року встановлено, що 19.05.2000 року сторони уклали шлюб.

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 18.03.2002 року, від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час розгляду справи є повнолітнім.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість продовження шлюбних відносин, оскільки втрачено взаєморозуміння та повагу, фактичні шлюбні відносини між ними припинено протягом тривалого часу, примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе і це буде суперечити інтересам та волі обох сторін. При зазначених обставинах суд дійшов висновку, що сім`я фактично розпалася і шлюб існує формально.

За наведених вище обставин, суд вважає за необхідне задовольнити первісний позов.

Оскільки в даній справі має місце визнання первісного позову ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, тому згідно з нормою ч.1 ст.142 ЦПК України ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить суму 384, 20 грн.

Із ОСОБА_2 мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору, за винятком повернутої з державного бюджету суми судового збору, в розмірі 384, 20 грн.

Що стосується зустрічного позову, то з копії свідоцтва про право власності на житло від 23.02.2001 року, виданого згідно з розпорядженням від 18.12.2000 № 6452, встановлено, що квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і записана у реєстрову книгу за № 29-24-6369. Дана обставина також підтверджується інформаційною довідкою № 184727157 від 15.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно якої відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру у частці 1/1 внесені до реєстру 09.08.2003 року, та копією технічного паспорта на квартиру № НОМЕР_3 , інвентарний номер 2512, реєстровий номер 29-24-6369, складеного 15.01.2001 року.

З копій договору найму квартири № НОМЕР_4 від 04.02.1998 року та розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується, затвердженого розпорядженням № 6452 від 18.12.2000 року, встановлено, що ОСОБА_1 був основним наймачем квартири та на момент складення розрахунку кількість мешканців у квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 03.10.2019 року № 01-03-10, оціночна вартість квартири становить 377 900 гривень.

З повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29.08.2019 року встановлено, що 19.05.2000 року сторони уклали шлюб.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1662цс15 зроблено висновок, що оскільки спірне майно придбано подружжям до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи судам необхідно було застосовувати положення КпШС 1969 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягали статті 22, 24, 28 КпШС 1969 року.

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У частині першій статті 24 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Однак, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року N 6-2333цс15).

У період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року житло, набуте внаслідок безоплатної передачі його одному з подружжя із житлового фонду державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалось спільною сумісною власністю подружжя, а до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року таке житло належало до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка/який використала(в) своє право на безоплатне отримання частини житлового фонду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув у власність квартиру шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі- приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень(підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно п.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 приймала участь у приватизації квартири.

Відповідно до положень Закону України «Про власність», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»і статті 22 КпШС України у редакції, які були чинними на час приватизації ОСОБА_1 спірної квартири, квартира, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у державному житловому фонді.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, оскільки вона набута ОСОБА_1 в порядку приватизації житлового фонду згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та належить йому на праві приватної власності. Право власності на спірну квартиру набуто у 2001 році, тому ці правовідносини регулюються нормами КпШС України, які не передбачали віднесення нерухомості, набутої внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя шляхом приватизації, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи те, що позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 зменшено розмір позовних вимог, то, відповідно до вимог ст. ст. 43,49 ЦПК України та п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_2 про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 386, 59 грн. (2276,09 гр. (сума судового збору сплачена згідно квитанції від 15.10.2019 року) – 1889,50 грн. (розмір судового збору, який підлягає сплаті)).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13,81,141,142, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 травня 2000 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 76.

Прізвище відповідача після розірвання шлюбу залишити без змін « ОСОБА_4 ».

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, шляхом виділення у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки однокімнатної квартири, загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити повністю, через безпідставність.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 сплачений ним по квитанції № 50 від 17.09.2019 року судовий збір в розмірі 50 відсотків, а саме в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 сплачений нею по квитанції від 15.10.2019 року судовий збір в розмірі 386 (триста вісімдесят шість) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження рішення продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.05.2020 року.

С у д д я Мануляк Ю.В.