Рішення № 89464512, 26.05.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/329/20

Провадження № 2/565/360/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Данилко Л.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Процун О.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Невідомського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області 18.03.2020 року звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання однокімнатної квартири загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю (майном) подружжя.

Позов обґрунтовується тим, що 19.05.2000 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період шлюбу сторонами, окрім іншого майна, було набуто однокімнатну квартиру, загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – квартира). Вказана квартира є спільною сумісною власністю сторін, відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. ст. 22,28 КпШС України, ст. ст. 368, 369, 372 ЦК України та ст. ст. 60, 61, 69-72 СК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позов у повному обсязі з підстав наведених у позові.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник не визнали вимоги позову. Так, представник ОСОБА_2 адвокат Невідомський О.А. вказав, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та просив застосувати позовну давність до позовної вимоги.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

З копії свідоцтва про право власності на житло від 23.02.2001 року, виданого згідно з розпорядженням від 18.12.2000 № 6452, встановлено, що квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 і записана у реєстрову книгу за № 29-24-6369. Дана обставина також підтверджується інформаційною довідкою № 184727157 від 15.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно якої відомості про право власності ОСОБА_2 на квартиру у частці 1/1 внесені до реєстру 09.08.2003 року, та копією технічного паспорта на квартиру № НОМЕР_1 , інвентарний номер 2512, реєстровий номер 29-24-6369, складеного 15.01.2001 року.

З копії повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 29.08.2019 року встановлено, що 19.05.2000 року сторони уклали шлюб.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1662цс15 зроблено висновок, що оскільки спірне майно придбано подружжям до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи судам необхідно було застосовувати положення КпШС 1969 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягали статті 22, 24, 28 КпШС 1969 року.

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У частині першій статті 24 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Однак, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року N 6-2333цс15).

У період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року житло, набуте внаслідок безоплатної передачі його одному з подружжя із житлового фонду державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалось спільною сумісною власністю подружжя, а до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року таке житло належало до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка/який використала(в) своє право на безоплатне отримання частини житлового фонду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 набув у власність квартиру шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі- приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень(підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно п.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент приватизації квартири) передбачено, що наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 приймала участь у приватизації квартири.

Відповідно до положень Закону України «Про власність», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»і статті 22 КпШС України у редакціях, які були чинними на час приватизації ОСОБА_2 спірної квартири, квартира, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у державному житловому фонді.

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, оскільки вона набута ОСОБА_2 в порядку приватизації житлового фонду згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та належить йому на праві приватної власності. Право власності на спірну квартиру набуто у 2001 році, тому ці правовідносини регулюються нормами КпШС України, які не передбачали віднесення нерухомості, набутої внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя шляхом приватизації, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13,81,141,142, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання однокімнатної квартири загальною площею 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю (майном) подружжя, через безпідставність.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження рішення продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.05.2020 року.

С у д д я Мануляк Ю.В.