Рішення № 89457999, 27.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2498/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить:

- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження;

- визначити протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113, тел. 234 4-17-60, код ЄДРПОУ 14321699) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113, тел. 234 4-17-60, код ЄДРПОУ 14321699) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), індексацію грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року у сумі 15527,13 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень тринадцять копійок);

- визначити протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113, тел. 234 4-17-60, код ЄДРПОУ 14321699) в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року передбачену пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113, тел. 234 4-17-60, код ЄДРПОУ 14321699) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) не доплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік у сумі 2879,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень сім копійок).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 06 серпня 2001 року по 18 липня 2016 року проходив службу у підрозділах Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. На запит щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Мостиському прикордонному загоні відповідачем надано відповідь від 25 лютого 2020 року № 11/Ф-30 з доданою до листа довідкою про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Вказує, що зі змісту довідки вбачається, що виплату індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року відповідачем не було проведено у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів для їх нарахування та виплати, що передбачено пунктом 6 статті 5 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» зі змінами.

Позивач вважає, що невиплата відповідачем йому індексації грошового забезпечення є протиправною та необґрунтованою, оскільки індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення у зв`язку із зростанням споживчих цін та є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Зазначає, що нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Крім того, зауважує, що у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» йдеться лише про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Таким чином, на думку позивача, не здійснення Мостиським прикордонним загоном (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України індексації його грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Також позивач вважає, що при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 липня 2016 року необхідно застосовувати для обчислення індексації базовий місяць - лютий 2008 року, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відбулося відповідно до вимог пункту 2.1.1 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Крім того, позивач вказує, що, беручи інформацію із особистих карток його грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року до розрахунку для обчислення індексації, складові грошового забезпечення, які носять постійний характер (оклад за посадою), військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за ВОВЗ, надбавку за ОУС з ризиком, ним проведено розрахунок заборгованості відповідача із виплати індексації із використанням калькулятора із сайту (https://buh.ligazakon.net/ua/kalkulyator-indeksatsii-zarplaty), загальна сума якої за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року становить 15527,13 грн.

Також позивач вказує, що із особистої картки його грошового забезпечення за 2016 рік слідує, що до складу грошового забезпечення, з якого у травні 2016 року здійснено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення відповідачем не включено щомісячну додаткову винагороду у розмірі 2879,07 грн. Невключення відповідачем до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення щомісячної додаткової винагороди позивач вважає протиправним з огляду на таке. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду. Відповідно до пункту першого статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Зауважує, що частиною другою статті 9 цього ж Закону визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відтак, на думку позивача, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу щомісячного грошового забезпечення та виплачувалася йому щомісяця на протязі 2016-2018 років, така винагорода має бути включена до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року.

У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначає, що доводи відповідача про те, що Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та проводити видатки лише в межах бюджетних асигнувань не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, коли внесені відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Також позивач зауважує, що при визначенні складових грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а на підзаконні нормативно-правові акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до пункту 6 статті 5 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, а відтак, враховуючи вищенаведене, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація його грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів для її нарахування та виплати. Зазначає, що Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та проводити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. З огляду на наведене, відповідач стверджує про відсутність його вини щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

Щодо наданого позивачем розрахунку індексації грошового забезпечення відповідач вказує, що такий розрахунок не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», а відтак не може братися до уваги.

Щодо вимоги про стягнення з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача не доплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у сумі 2879,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень сім копійок) відповідач зазначає, що щомісячна додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідач вказує, що зазначена винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у постанові Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» і лише тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні кошти для її виплати. Зазначає, що щомісячна додаткова винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення та не має фіксованого розміру. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку та умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, її виплата можлива, якщо військовослужбовець перебуває на військовій службі.

У зв`язку з вищенаведеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 30 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Наказом Начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 18 липня 2016 року № 124-ос «По особовому складу» прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Смільниця» ІІ категорії (тип Б), який вибуває для подальшого проходження служби до Кінологічного навчального центру, м. Великі Мости відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби України в Державній прикордонній службі України виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 18 липня 2016 року (а.с.19).

Згідно Витягу із наказу Начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19 липня 2016 року № 117-ОС «По особовому складу» прапорщика ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби України в Державній прикордонній службі України зараховано до списків особового складу центру та на всі види забезпечення з 19 липня 2016 року (а.с.20).

Відповідно до Витягу із наказу начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15 лютого 2018 року № 34-ОС «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії – начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Кінологічного навчального центру від 09 лютого 2018 року № 28-ос за пунктом «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 із застосуванням частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15 лютого 2018 року (а.с. 16).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.18) за період з січня 2015 року по червень 2015 року (включно) позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 2130,34 грн. Індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по день вибуття не було проведено з причин відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом шостим статті 5 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Також зі змісту архівної відомості № 1 з січня 2016 року по грудень 2016 року ОСОБА_1 суд встановив, що у травні 2016 року позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4893,45 грн. (а.с.21).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо: не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, а також в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, а також нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року у сумі 15527,13 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень тринадцять копійок) суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Судом встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.18), що позивачу за період з липня 2015 року по день його виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (18 липня 2016 року) не нараховано та не виплачено індексацію його грошового забезпечення. Причиною такого не нарахування та не виплати зазначено відсутність фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом шостим статті 5 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення». Вказана обставина сторонами не заперечується.

Оцінюючи наведені підстави для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів з посиланням на частину шосту статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» є необґрунтованими, оскільки частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ та пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», на які посилається відповідач, не обмежують проведення, передбачених чинним законодавством України виплат, а вказують на джерела походження цих коштів.

Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2015-2016 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення в період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року є безпідставними та до уваги судом не приймаються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, відповідач протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вчиняв жодних дій в частині нарахування чи виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, отже допустив протиправну бездіяльність, а відтак позовна вимова в частині визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року у сумі 15527,13 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень тринадцять копійок) суд враховує таке.

У позовній заяві позивач зазначає, що при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 липня 2016 року необхідно застосовувати для обчислення індексації базовий місяць - лютий 2008 року, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відбулося відповідно до вимог пункту 2.1.1 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому доводи позивача в цій частині є передчасними, оскільки індексацію грошового забезпечення відповідачем ще не нараховано.

Крім того, щодо вимоги позивача про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період часу з липня 2015 року по 18 липня 2016 року у сумі 15527,13 грн. слід зазначити про те, що суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку сум індексації грошового забезпечення, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача, який зобов`язаний здійснити розрахунок сум такої індексації, що підлягають виплаті позивачу.

Суд також критично оцінює посилання позивача на проведений ним розрахунок заборгованості відповідача із виплати індексації його грошового забезпечення з використанням калькулятора із сайту (https://buh.ligazakon.net/ua/kalkulyator-indeksatsii-zarplaty), загальна сума якої за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року становить 15527,13 грн., оскільки такий розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження вказаної обставини, позаяк несе лише інформативний характер. З наведеного розрахунку вбачається, що він сформований позивачем за допомогою відповідної програми, з внесенням до неї для проведення відповідного обрахунку суми індексації того базового місяця індексації та тієї суми, шо підлягає індексуванню, які, на думку позивача, повинні бути застосовані у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року, у зв`язку з чим позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та стягнення з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України не доплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у сумі 2879,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень сім копійок) суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах справи архівної відомості № 1 з січня 2016 року по грудень 2016 року ОСОБА_1 , у травні 2016 року позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4893,45 грн. (а.с.21). Однак, позивач вважає, що грошову допомогу на оздоровлення йому виплачено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», що є протиправною бездіяльністю зі сторони відповідача, оскільки, на думку позивача, додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення. Натомість, відповідач стверджує, що щомісячна додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення.

Оцінюючи такі доводи відповідача суд враховує наступне.

Як вже було зазначено судом вище, відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошова допомога на оздоровлення виплачується військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Крім цього, суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць».

22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», якою установлено щомісячну додаткову грошову винагороду окремим категоріям військовослужбовців.

16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», якою постановлено внести зміну до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 74, ст. 2632; 2013 р., № 22, ст. 742, № 41, ст. 1477; 2014 р., № 47, ст. 1238, № 69, ст. 1934), доповнивши його підпунктом 5 такого змісту: « 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення».

Вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2016 року.

Зі змісту наявної у матеріалах справи архівної відомості № 1 з січня 2016 року по грудень 2016 року ОСОБА_1 суд встановив, що позивачу з лютого 2016 року по серпень 2016 року виплачувалася додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року (зі змінами) № 889, зокрема, за лютий 2016 року у розмірі 1380,54 грн., за березень 2016 року у розмірі 1463,09 грн., за квітень 2016 року у розмірі 1535,00 грн., за травень 2016 року у розмірі 2879,07 грн., за червень 2016 року у розмірі 4019,07 грн., за липень 2016 року у розмірі 4019,07 грн., за серпень 2016 року у розмірі 2333,65 грн.

Враховуючи наведене, оскільки додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця з дня отримання ним права на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

З цього приводу суд зазначає, що за своєю правовою природою протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив дії щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, однак без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з чим і не погодився позивач, звернувшись з даним адміністративним позовом до суду.

Таким чином, виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» відповідач вчинив саме протиправну дію, а не бездіяльність, відтак, саме дії відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» слід визнати протиправними.

За таких обставин позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України не доплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у сумі 2879,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень сім копійок) слід зазначити, що суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку сум грошової допомоги на оздоровлення, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача, який зобов`язаний здійснити розрахунок сум такої грошової допомоги, що підлягають виплаті позивачу.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України не доплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у сумі 2879,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень сім копійок) підлягає частковому задоволенню у спосіб: зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» із урахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги на оздоровлення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Ярослава Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії – задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 18 липня 2016 року.

Визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» із урахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги на оздоровлення.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 травня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.