Рішення № 89457519, 26.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Справа № 280/2778/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), повернення безпідставно стягнених коштів,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019 на суму 26539,26 грн.;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу безпідставно стягнені суми єдиного внеску по вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019 в розмірі 26539,26 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання на 26.05.2020 без виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 22.04.2020 (вх.№19474 від 27.04.2020) та відповіді на відзив від 19.05.2020 (вх.№23086). Позивачем зазначено про безпідставність оскаржуваної вимоги №Ф-57626-50 У від 08.11.2019 про нарахування недоїмки у розмірі 26539,26 грн. з огляду на відсутність у позивача чинного свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, що виключає можливість здійснення ним підприємницької діяльності. Крім того, звертає увагу суду, що прийняття рішення суб`єктом владних повноважень щодо формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу відбулося поза межами законодавчо визначених строків, що також вказує на його неправомірність. У зв`язку з чим позивач вважає, що сплачена сума недоїмки підлягає поверненню як безпідставно сплачена. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до відзиву на позовну заяву від 12.05.2020 (за вх. №21985 від 13.05.2020) відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.05.1996, до Єдиного реєстру включений 29.10.2012 на підставі заяви про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР. Запис про припинення підприємницької діяльності внесено 20.02.2020. У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки, на підставі даних АІС «Податковий блок», Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26539,26 грн. На думку відповідача, погашення позивачем недоїмки з єдиного соціального внеску не можна вважати помилковою, оскільки остання відбулась з його особистої ініціативи. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як свідчать обставини справи, 23.05.1996 ОСОБА_1 , у встановлений законом порядок, набув статус суб`єкта підприємницької діяльності і в подальшому, а саме 29.10.2012 був включений до Єдиного реєстру державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним (а.с.46-47).

08.11.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57625-50 У, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість по єдиному внеску у сумі 26539,26 грн. (а.с.43).

17.01.2020 постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження ВП №61005384 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-57626-50У від 08.11.2019 (а.с.42).

Про наявність оскаржуваної вимоги, а також відкритого виконавчого провадження ВП№61005384 позивач дізнався під час оформлення документів для перереєстрації власного транспортного засобу 18.02.2020.

20.02.2020, у зв`язку з терміновою потребою зняття арешту з власного транспортного засобу, позивачем сплачено суму заборгованості в розмірі 29462,18 грн., включаючи виконавчий збір, на рахунок Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) (а.с.44).

Також, 20.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 21030060003072586 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

20.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДПС у Запорізькій області з заявою про повернення помилково сплачених коштів по єдиному внеску.

Листом Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30.03.2020 №6656/14/08-01-50-05 позивачу повідомлено про залишення заяви без задоволення з підстав наявності заборгованості по сплаті єдиного внеску - 29293,44 грн. (а.с.45).

Не погодившись з податковою вимогою №Ф-57626-50 У від 08.11.2019, а також вважаючи, що кошти у сумі 26539,26грн. є безпідставно стягнутими та підлягають поверненню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема фізичні особи-підприємці.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755-IV, який набув чинності з 01.07.2004, (в редакції, чинній станом на 31.03.2005 (далі – Закон України № 755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі – заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 46 Закону України № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України № 755-IV Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання” від 01.07.2010 № 2390 (далі – Закон № 2390):

- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 2);

- усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (п. 3);

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390 спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.02.2020 у Єдиному державному реєстрі за номером запису 21031750000072586 від 29.10.2012 зазначено "Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним" (Виконавчий комітет Запорізької міської ради) (а.с.47).

Доказів подання позивачем державному реєстратору, у встановлений п. 2 розділу ІІ Закону №2390 строк, реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва відповідачем суду не надано. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка.

Наведене в повній мірі спростовує позицію відповідача про наявність у позивача дійсного статусу фізичної особи-підприємця та наявності обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску за період з 2017 по 2019 рік включно.

Вказані обставини свідчать на користь висновку про те, що з 2012 позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи вважається недійсним, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані Законом України №2464-VІ не врегулювано особливості сплати грошових зобов`язань особою свідоцтво на зайняття підприємницькою діяльністю якої визнано недійсним. При цьому, слід врахувати, що практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, визначено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Внесення 20.02.2020 запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності, на підставі заяви позивача, виключає в подальшому можливість контролюючого органу формувати інші вимоги чи рішення про сплату заборгованості. Міркування відповідача щодо того, що заява про припинення підприємницької діяльності була подана позивачем лише в лютому 2020 року, і тоді ж, відповідно внесено запис про припинення підприємницької діяльності є формальним і спростовується вищенаведеними доказами.

Крім того, порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

При цьому, відповідно до чинного законодавства проведення перевірки платника єдиного внеску не є єдиною і обов`язковою передумовою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом із тим, слід звернути увагу також на наступні обставини.

Так, згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємці), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019, яка включила нарахування єдиного внеску за 2017-2019 роки, була направлена позивачу у грудні 2019 року. Доказів того, що позивачу щомісячно направлялись вимоги з моменту виникнення недоїмки, суду не надано.

Також, контролюючим органом не надано будь-яких доказів того, що тривале не формування та не направлення вимоги відбулося з об`єктивних причин.

На переконання суду, порушення податковим органом норм п. 4 розділу VI Інструкції № 449 в частині несвоєчасного направлення вимоги про сплату боргу призвело до необізнаності позивача з можливими наслідками його непогашення в установлений строк, зазначення яких є обов`язковим реквізитом вимоги; позбавило позивача можливості своєчасного вжиття заходів щодо сплати боргу за календарний місяць або його оскарження у випадку незгоди, та, як наслідок, враховуючи, що позивач є фізичною особою, забезпечило покладення на позивача надмірного (26539,26 грн.) тягаря зі сплати єдиного внеску.

Вищенаведене свідчить про те, що прийняття оскаржуваної вимоги відбулося поза межами законодавчих строків, з порушенням Інструкції №449, що також вказує на її неправомірність.

Отже, оскаржувана вимога не відповідає вимогам, що встановлені Законом України № 2464-VI та Інструкції № 449.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про те, що сплачені позивачем суми єдиного внеску за 2017-2019 роки є помилково сплаченими.

Факт надмірної/помилкової сплати позивачем єдиного внеску обумовлює повернення цих коштів податковим органом у передбаченому законодавством порядку.

Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону України № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.26 Закону України № 2464-VI суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення.

Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 (далі - Порядок № 6).

Згідно з п. 5 цього Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку №6 встановлено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення. У випадку, передбаченому п.п. 3 п. 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Помилково сплачені суми у випадках, передбачених п.п. 3 та 4 п. 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень ст. 43 Податкового кодексу України та п. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI.

За положеннями п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку та два примірники реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт подання позивачем 20.03.2020 заяви про повернення помилково сплачених коштів по єдиному внеску.

30.03.2020 вказана заява була залишена без задоволення з підстав наявності у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску у сумі 29293,44 грн. (а.с.45).

Проте у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 04.03.2020 оскаржувана вимога про сплату боргу сплачена у повному обсязі та відкликана, а за позивачем обліковується борг у сумі 2754,18 грн., який виник по нарахуванню ЄСВ по строку 20.01.2020 (IV квартал 2019 року).

З урахуванням висновків суду про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019 за період з 2017 по 2019 рік (три квартали), нарахування ЄСВ за IV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. також є неправомірним.

З наведених підстав, залишення без задоволення заяви позивача від 20.03.2020 про повернення помилково сплачених коштів по єдиному внеску з підстав наявності заборгованості по сплаті єдиного внеску є протиправним та безпідставним.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є покладення обов`язку на податковий орган повернути помилково сплачену суму єдиного внеску позивачу за його заявою відповідно до положень Порядку №6, який розроблено відповідно до ст. 9 та 11 Закону № 2464-VI та який визначає процедуру, зокрема, повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 15.08.2018 по справі № 815/3786/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1656588862.1 від 20.03.2020, квитанцією про сплату №45551 від 28.02.2020 (а.с.11-12).

За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), повернення безпідставно стягнених коштів, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) помилково сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування по вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57626-50 У від 08.11.2019 в розмірі 26539 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять)грн. 26 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строки оскарження рішення суду застосовуються з урахуванням норм Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.05.2020.

Суддя І.В.Садовий