Рішення № 89457438, 26.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Київ № 640/6275/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2017 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частина основного розміру пенсії, яка протиправно не виплачена позивачу у розмірі 232 056,78 грн., виплачена 06 липня 2018 року на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17 шляхом зарахування коштів на рахунок в Ощадбанку, але ГУ ПФУ в м. Києві не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01 січня 2017 року.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що інші виплати, в тому числі компенсація втрати частини доходів, не передбачені вказаним рішенням суду.

Також відповідач стверджує, що всі нараховані пенсійні виплати здійснювалися у строки, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача фактично наводить ті самі доводи та аргументи, що і в позовній заяві. Також вказує на те, що негативні наслідки несвоєчасного нарахування та несвоєчасної виплати пенсії у вказаній сумі не можуть виправлятися за рахунок позивача.

Наголошує представник позивача і на тому, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва встановлено протиправність дій відповідача, а тому твердження про вчасне нарахування та виплату пенсії не відповідає обставинам справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17 (т. 1 а.с. 7-9), яке набрало законної сили 08 травня 2018 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії та виплачувати в подальшому позивачу пенсію без обмеження максимального її розміру, та виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії з 01 січня 2017 року.

З матеріалів справи видно, що нарахування недоплаченої частини основного розміру пенсії позивача здійснено 22 червня 2018 року (т. 1 а.с. 11), а зарахування таких коштів на рахунок в Ощадбанку здійснено 06 липня 2018 року (т. 1 а.с. 10), що не заперечується сторонами.

Водночас, за результатами розгляду звернення позивача від 20 січня 2020 року, відповідач листом від 27 лютого 2020 року № 2259-1673/Л-02/8-2600/20 (т. 1 а.с. 10) повідомив позивачу, що, зокрема, нараховані кошти за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2018 року в сумі 232 056,78 грн. виплачено додатковою відомістю у липні 2018 року, а дата зарахування на рахунок в Ощадбанку - 06 липня. Різниця пенсії на виконання рішення суду відсутня. До листа також додано відповідний розрахунок.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Водночас, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 12 червня 2019 року у справі № 425/38/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти у розмірі 232 056,78 грн., зараховані на рахунок в Ощадбанку 06 липня 2018 року на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17, нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі.

При цьому, така сума входила до складу пенсійних виплат позивача, а тому не може вважатись доходом, що має разовий характер, тобто є доходом у розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В той же час, несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 522/9778/16-а (адміністративне провадження № К/9901/18351/18).

За таких умов, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2017 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати», є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своєї бездіяльності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, які не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2017 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати».

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінчеці положення» КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк