Ухвала суду № 89457375, 26.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

26 травня 2020 року м. Київ № 826/4297/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., вирішив в письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКСУ) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ в м. Києві), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі відповідачів щодо тривалого невиконання рішень судів;

- стягнути з відповідача-2 належні позивачу за рішенням судів кошти у загальній сумі 115985,11 грн. та моральну шкоду в сумі 330 557,00 грн.;

- зобов`язати відповідача-1 здійснити нарахування відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, сум інфляції і сум компенсації за втрату позивачем частини доходів у зв`язку із порушенням строку перерахування коштів за рішеннями суду;

- звернути рішення до негайного виконання;

- зобов`язати відповідача-1 в місячний строк, з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі, надати суду звіт про виконання судового рішення.

Рішенням суду від 01.04.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Держави в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо тривалого невиконання рішень судів. Стягнуто з Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень). Зобов`язано Державну казначейську службу України здійснити на користь ОСОБА_1 нарахування і виплату індексу інфляції та компенсації в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судових рішень, які набрали законної сили, а саме: постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 без змін.

Через відділ документального обігу та контролю від позивача надійшла заява, в якій позивач, просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Судом встановлено, зі змісту поданої заяви, позивач просить суди зобов`язати Державну казначейську службу України подати суду звіт про виконання судового рішення

Разом з тим, суд зазначає, що відсутні докази які б свідчили що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, чи ухиляється від його виконання, відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Варто зазначити, що згідно змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 питання встановлення судового контролю за виконання рішення суду вирішувалося та в задоволенні відмовлено.

Отже, суд доходить висновку про відсутність необхідності для встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення.

Щодо накладення штрафу на Голову ДКСУ та нарахування пені, суд зазначає, що питання застосування процесуального примусу вирішується судом під час розгляду звіту поданого суб`єктом за наслідками встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №826/4297/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов