Рішення № 89457364, 26.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Київ №826/2166/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправ-ними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пен-сійного фонду України в м. Києва (далі - Лівобережне ОУПФ), в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення Лівобережного ОУПФ за №271/09/3-153/3 від 05.01.2018 щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відпо-відно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663 (що діяла станом 29.06.2006) на підставі моєї заяви від 06.12.2017 та довідки Гене-альної прокуратури України за №18-381зп від 07.11.2017 про заробітну плату за посадою, яку я обіймала і з якої отримувала пенсію;

- зобов`язати Лівобережне ОУПФ здійснити перерахунок раніше призначеної за вислугу років пенсії позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 12.07.2001, що діяла станом 29.06.2006), виходячи з розрахунку 60 відсотків від розміру суми місячної заробітної плати, вказаної у довідці Генеральної прокуратури України за №18-381зп від 07.11.2017, без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.01.2016, і провести її виплату без обмеження максимального розміру;

- зобов`язати Лівобережне ОУПФ провести виплату позивачу різницю в пенсії в розмірі перерахованої та виплаченої без обмеження її максимального розміру, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем настання обставин - прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016. Різницю в пенсії за минулий час виплатити за 12 місяців.

Підставами позову є неправомірність оспорюваної відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача, оформленої листом від 28.01.2018. Зазначила, що з 2006р. їй призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" в редакції Закону від 12.07.2001 №2663 (далі - Закон №1789), якою передбачено проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Після призначення пенсії позивач продовжила працювати на займаній посаді. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 з 01.12.2015 збільшено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, у зв`язку з чим Генеральною прокуратурою України видано довідку від 07.11.2017 №18-381зп для перерахунку пенсії. Позивач зверну-лась із заявою про проведення перерахунку пенсії, надавши вказану довідку, однак листом Лівобережного ОУПФ від 28.01.2018 №271/09/3-153/3 їй відмовлено у задоволенні заяви з підстав, які позивач вважає неправомірними. Вважає, що при перерахунку пенсії має засто-совуватись норма ст. 50-1 Закону №1789, яка діяла на час призначення пенсії. Вважає, що зміна порядку призначення пенсії не вплинула на порядок перерахунку вже призначених пенсій. Позивач послалась на постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 №21-348а13, від 17.12.2013 №21-445а13.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в його задоволенні з таких під-став. До 05.12.2017 відсутні протиправні дії відповідача, оскільки до цього часу позивач не зверталась із заявою про перерахунок пенсії. Із 15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", згідно з яким ст. 50-1 Закону №1789 втратила чинність, крім частин 3, 4, 6, 11. На час звернення позивача підлягали застосуванню поло-ження ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" про те, що умови і порядок перерахунку пенсій працівників прокуратури визначаються Кабінетом Міні-стрів, але такий акт прийнято не було. Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсій-ного забезпечення" з 01.06.2015 раніше призначені пенсії не перераховуються. Заборгова-ність з 01.01.2016 відсутня, оскільки довідка видана 07.11.2017. Щодо відсутності підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром посилається на положення законів України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Відповідач послався на постанови Верховного Суду від 06.03.2018 №753/8209/17, від 06.03.2018 №162/1094/16-а.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що про порушення своїх прав вона дізналась після отримання оспорюваної відповіді відповідача, тим більше, що з 01.04.2015 по 01.10.2017 нарахування і виплата їй пенсії не здійснювалась як працюючому пенсіонеру. Також зазначила, що у відзиві відповідач посилається на докази, які не були покладені ним в основу оспорюваної відмови, а також на те, що фактичні обставини справ, на судові рішення по яким посилається відповідач, не аналогічні з даною справою. Відпові-дач не врахував, що пенсія позивачу призначена до 2011р., тому встановленні обмеження її максимальним розміром на позивача не поширювались.

Відповідач подав заперечення, в яких вважає безпідставними вимоги з 01.01.2016 по 05.12.2017, оскільки із заявою і довідкою звернулась лише 05.12.2017 й позивач не наводить у чому полягають протиправні дії відповідач у цей період. Зазначає, що відсутні підстави для перерахунку і виплати пенсії у період з 01.04.2015 по 01.10.2017, коли пенсія позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Вважає наведені відповідачем у відзиві висновки Верхов-ного Суду прийнятними для застосування при розгляді цієї справи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.

Під час розгляду справи позивач подала клопотання про приєднання в якості доказів у справі: рішення Верховного Суду від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17, постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, рішення Окружного адміністра-тивного суду міста Києва від 15.04.2019 у справі №826/4455/18, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-рп(ІІ)/2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 допущено процесуальне правонаступництво відповідача з Лівобережного ОУПФ на ГУ ПФУ в м. Києві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з червня 2006р. отри-мує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону №1789, що визнається сторонами і підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 06.09.2006 (а.с. 23).

05 грудня 2017р. позивач звернулась до Лівобережного ОУПФ із заявою (вх. №З-153/3), в якій просила здійснити перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки Гене-ральної прокуратури України від 07.11.2017 №18-381зп та відновити її виплату без обме-ження її граничного розміру, а також виплатити заборгованість: різницю в пенсії за минулий час без обмеження її граничного розміру, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем настання обставин - прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016. До заяви додала вказану довідку Генеральної прокуратури України від 07.11.2017 №18-381зп (а.с. 14-16).

Листом Лівобережного ОУПФ від 05.01.2018 №271/09/З-153/3 позивачу повідомлено про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії. У листі відповідач послався на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01.06.2015 нор-ми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповід-но до Закону України "Про прокуратуру", втратили чинність, у зв`язку з чим з 01.06.2015 пен-сії в порядку та на умовах, визначених цим законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури і стосуються проведення перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом №1789, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013.

При вирішенні даної справи підлягають застосування згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 20.02.2018 №711/6019/16-а, від 02.03.2018 №264/1617/17 і №761/21804/17, від 27.03.2018 №127/11766/16-а, від 23.04.2020 №522/838/17, від 30.04.2020 №569/6069/16-а у справах у подібних правовідносинах, в яких зазначено наступне.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих праців-ників до 15.07.2015 визначалися Законом №1789, відповідно до ст. 50-1 якого позивачу призначено пенсію.

Частина 18 ст. 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 01.01.2015 передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01 січня 2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789 викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перера-хунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перера-хунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015р. набрав чинності Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про проку-ратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон №1789, крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абзацу 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у неї права на перерахунок пенсії, а також на час її звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону №1789, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення цієї норми визнані неконституційними та втратили чин-ність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто до 13.12.2019 були чинними).

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01.12.2015 не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, у відповідача були відсутні підстави для здійснення перера-хунку пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

За висновками Верховного Суду з 01.12.2015 - початку застосування постанови Кабі-нету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та у зв`язку з набранням у подальшому чинно-сті Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", яким по-іншому врегульо-вані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону №1789, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Зважаючи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України на вказані висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача під-став для здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до її заяви від 05.12.2017.

Крім того, як встановлено судом, у період з 01.01.2016 по 01.10.2017 позивачу не нара-ховувалась і не виплачувалась пенсія, тому підстав для її перерахунку і виплати у цей період не було також.

Оцінюючи доводи позивача про те, що у відзиві відповідач посилається на докази, які не були ним покладені в основу оспорюваної відмови, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як зазначив суд раніше, відмова відповідача у листі від 05.01.2018 №271/09/З-153/3 обґрунтована посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпе-чення" про те, що з 01.06.2015 норми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", втратили чин-ність, у зв`язку з чим з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених цим законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Суд зауважує, що застосування відповідачем тієї чи іншої норми права при обґрунту-ванні своєї позиції не є використанням відповідачем певного доказу. Оскільки позиція відпо-відача ґрунтується на аналізі норми права, а не на застосуванні певного доказу, то посилання позивача на положення ч. 2 ст. 77 КАС України є необґрунтованими.

Щодо правильності наведеного відповідачем у листі правового обґрунтування, то це не впливає на повноту і правильність встановлення судом фактичних обставин цієї справи та застосовність при вирішенні справи висновків Верховного Суду.

Щодо клопотань позивача про приєднання в якості доказів у справі судових рішень, то такі судові рішення доказами у справі не являються. Водночас щодо врахування чи не враху-вання висновків судів, наведених у цих рішення, суд зазначає наступне.

Постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 №21-348а13, від 17.12.2013 №21-445а13 стосуються правомірності застосування органом пенсійного фонду іншого відсотко-вого розміру пенсії (80%), визначеного Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про захо-ди щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", відмінного від первісно встановленого (90%) згідно із Законом №1789, тобто висновки Верховного Суду України прийняті за інших фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається. Крім того, спори виникли до прийняття Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Постанова Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №820/6514/17 стосується право-відносин щодо перерахунку пенсії особам, звільненим з органів внутрішніх справ, тобто вис-новки Верховного Суду прийняті у справі не у подібних правовідносинах.

Постанова Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а стосується пра-вомірності застосування органом пенсійного фонду іншого відсоткового розміру пенсії (80%) відмінного від первісно встановленого (90%) згідно із Законом №1789, тобто висновки Вер-ховного Суду прийняті за інших фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2019 №826/4455/18, а також інші рішення судів першої і апеляційної інстанцій, надані позивачем, не є рішеннями Верховного Суду, тому відсутні передбачені ст. 242 КАС України підстави для їх враху-вання. Преюдиційних обставин вказані рішення не містять, а згідно з ч. 7 ст. 78 КАС Украї-ни правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019:

1) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), поло-ження ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (зі змінами), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам про-куратури визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 1);

2) положення ч. 12 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (зі змінами), визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2);

3) установлено такий порядок виконання цього Рішення: - ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (зі змінами) не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заро-бітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відпо-відних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, положення ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокура-туру" (зі змінами) втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" з 13.12.2019, у зв`язку з чим позивач вправі звернутись до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Водночас, порушення цього права позивача і його захист не є підставою даного позову і не стосується суті спору, який розглядається. Прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення не впливає на відсутність у відповідача підстав для проведення пере-рахунку пенсії позивача на підставі довідки від 07.11.2017 №18-381зп, на час розгляду заяви позивача від 05.12.2017, тому не є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо перерахунку пенсії на підставі довідки, складеної після прийняття Конституцій-ним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, то ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 відкрито провадження у зразковій справі №560/2120/20. Однак, оскільки у справі, яка розглядається довідка складена й спірні правовідносини виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, то справа не відноситься до типової.

З огляду на викладене у суду відсутні передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України підстави для виходу за межі позовних вимог, оскільки це не стосується суті спору і не пов`язано із захис-том права позивача при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.01.2016.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову у частині визнання протиправними дій і рішень відповідача щодо відмови позивачу у прове-денні перерахунку пенсії на підставі ст. 50-1 Закону №1789 і довідки від 07.11.2017 №18-381зп, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Оскільки суд не встановив допущення відповідачем порушень при прийнятті оспорю-ваної відмови, то не підлягає задоволенню й вимоги у частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії на підставі ст. 50-1 Закону №1789 і довідки від 07.11.2017 №18-381зп, починаючи з 01.01.2016.

Водночас, оцінюючи доводи сторін в частині перерахунку і виплати позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2016 та розглядаючи вимоги про зобов`я-зання відповідача вчинити такі дії, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789 (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення") максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожитко-вих мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Із 15.07.2015 вказана норма втратила чинність, натомість ст. 85 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передба-чала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим катего-ріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Оскільки, пенсія позивачу призначена у 2006р., тобто до набрання чинності цим Зако-ном, то встановленні ним обмеження пенсії максимальним розміром не підлягали застосу-ванню до позивача.

Проте, у період з 01.01.2016 по 01.10.2017 пенсія позивачу не нараховувалась і не вип-лачувалась, тому підстав для висновку про допущення відповідачем порушення і для прове-дення її перерахунку і виплати без обмеження максимальним розміром у суду не має.

Із 01.01.2017 набули чинності зміни, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який не містить ніяких застережень щодо кола осіб, до яких не застосовуються встановлені цим Законом обмеження пенсії максимальним розміром.

Отже, з 01.10.2017 (відновлення виплати пенсії позивачу) по 31.12.2017 розмір пенсії позивача до виплати не міг перевищувати 10740 грн.

Наявність правових підстав для обмеження пенсії позивача із 01.01.2018 судом не встановлено, що вбачається з наступного.

Так, положення Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України", як вже зазначав суд, до позивача на позивача не поширю-вались. Положення абзацу 4 ч. 15 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про про-куратуру" не поширюються на позивача, позаяк стосуються осіб, яким пенсія призначена від-повідно до ст. 86 цього Закону. Суд нагадує, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст. 50-1 Закону №1789.

Відповідач звертає увагу суду у відзиві на абзац 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпе-чення реформування пенсійної системи", згідно з яким пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії <...> здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообо-в`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Однак, відповідач не зазначив і не надав суду доказів того, що розмір пенсії позивача перевищує максимальний, тому підстав застосовувати наведене відповідачем положення у суду не має.

Водночас, згідно з абзацом 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на позивача, якій пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Інших правових підстав для обмеження виплати пенсії позивача максимальним розмі-ром з 01.01.2018 відповідач не зазначив, а судом таких не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову у частині наявності підстав для зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок і здійснити виплату різниці пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2018.

В іншій частині позову підстав для його задоволення не має.

Зважаючи на часткове задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією від 08.02.2018 №1 судовий збір у сумі 704,80 грн. слід стягнути з відповідача у сумі 176,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 257-263, 291 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити пе-рерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018.

3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 176,20 грн. (сто сімдесят шість гривень 20 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко