Рішення № 89456684, 25.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2020 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 280/2060/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15) про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі – відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 17791 від 15.04.2020) позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №60481106, відкритого на підставі виконавчого напису №943 від 25.09.2019, здійсненого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. та щодо арешту коштів які знаходяться на рахунку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - рахунку для виплати заробітної плати відкритому у AT «ОТП БАНК» в сумі 29 559,69 грн. протиправними;

скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №60788838 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь AT «Банк Форвард» у розмірі 29559,69 грн.;

скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 27.01.2020 за виконавчим провадженням № 60788838.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно відкрив виконавче провадження та виніс оскаржувану постанову, не пересвідчившись у достовірності джерел про наявність майна боржника у виконавчому окрузі. Зазначає, що позивач зареєстрований у АДРЕСА_2 та постійно проживає за вказаною адресою. Зареєстрованого рухомого чи нерухомого майна на території м. Києва, ані джерела доходу не має. В установах банку на ім`я позивача відкрито лише один банківський рахунок, на який нараховується заробітна плата. Відтак, вважає, що оскільки виконавче провадження відкрито відповідачем із порушенням правил територіальної діяльності, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 21.04.2020 відкрито провадження у справі та призначене засідання на 04.05.2020.

24.04.2020 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву (вх. № 19265). Зазначає, що позивач є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на ньому грошових коштів, відкритого в AT «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Тобто, позивач є власником вищезазначеного рахунку та наявних на цьому рахунку грошових коштів. Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Дана позиція також підтверджується Листом - роз`ясненням Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 та Постановою Верховного Суду №905/3542/15 від 10.09.2018. На підставі викладеного вважає, що приватним виконавцем дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також відповідач зазначає, що постанова про арешт коштів є правомірною, оскільки рахунок, на який накладений арешт не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.05.2020 витребувано від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №60481106, відкритого на підставі виконавчого напису №943 від 25.09.2019, здійсненого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. та відкладено розгляд справи до 25.05.2020.

18.05.2020 до суду від відповідача, на виконання ухвали суду від 04.05.2020 надійшла копія матеріалів виконавчого провадження №60481106 (вх. № 22665).

У судове засідання 25.05.2020 учасники справи чи їх представники не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

02.11.2019 АТ «Банк Форвард» звернулось із заявою № 1/1/4-1098/149 від 04.10.2019 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків ОСОБА_3 ) Т.Л. щодо примусового виконання рішення, а саме виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. за № 943 від 25.09.2019 про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 29559,69грн. (а.с.78-79).

04.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків ОСОБА_3 ) Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60481106 з примусового виконання виконавчого напису № 943 від 25.09.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Форвард» заборгованості у розмірі 29559,69грн. (а.с.88-89).

Зазначена постанова надсилалась на адресу позивача поштою. Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу відповідача без вручення з відміткою поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Крім того, в межах зазначеного виконавчого провадження 27.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва ОСОБА_4 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.99-100).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №60481106, відкритого на підставі виконавчого напису №943 від 25.09.2019 та щодо арешту коштів які знаходяться на рахунку позивача для виплати заробітної плати відкритому у AT «ОТП БАНК» та оскаржуваними постановами позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі- Закон України №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. 2 цієї ж статті).

Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_4 визначено місто Київ.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту позивача, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічна адреса зазначена у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса № 943 від 25.09.2019) (а.с.83-84).

Доказів наявності у позивача доходів та майна на території міста Києва відповідачем не надано.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи та звернення стягнення на доходи, яка має місце проживання у м. Запоріжжя.

Щодо посилання у відзиві на позовну заяву на те, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в AT «Банк Форвард», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105), а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з позивача коштів, приватним виконавцем не було порушено вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 №2346-ІІІ (далі- Закон №2346-ІІІ).

Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону №2346-ІІІ, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5статті 7 Закону №2346-ІІІ банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Із наданих відповідачем та долучених до матеріалів справи копій документів виконавчого провадження судом з`ясовано, що звертаючись із заявою про примусове виконання рішення, стягувачем долучено довідку б/н б/д в якій зазначено, що у клієнта ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Камянсько-Дніпровським РС УДМС України в Запорізькій області дата видачі 31.10.2013, РНОКПП: НОМЕР_1 , є рахунок № НОМЕР_4 від 01.04.2013, у валюті гривня в АТ «Банк Форвард», який розташований м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105 (а.с.101).

Разом з цим, суд зауважує, що ні заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні довідка про відкриття рахунку жодним чином не підтверджують наявність грошових коштів боржника на рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2013 в валюті гривня, відкритому в АТ «Банк Форвард», ні в заяві, ні в довідці не зазначено суму грошових коштів боржника, яка обліковується на відкритому рахунку. Також, в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем не вказано можливості звернення стягнення на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2013 в валюті гривня.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді, ще не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді грошових коштів на території м. Києва.

З поданих приватному виконавцеві документів не випливає того факту, що позивач володіє майном, зокрема грошовими коштами, в м. Київ, які зокрема обліковуються на банківському на рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2013, що давало б право приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяні Леонідівні відкривати виконавче провадження та вчиняти відповідні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу за яким боржником виступає ОСОБА_2 .

Відтак, з урахуванням викладеного, у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. за № 943 від 25.09.2019 про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 29559,69 грн.

Посилання відповідача на постанову ВС у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 суд дослідивши відхиляє, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку №НОМЕР_3 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача. У справі що розглядається обставини є зовсім іншими. А відтак, суд не може застосувати висновки Верховного Суду, бо вони не стосуються спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження №60452717.

Разом з цим суд зауважує, що позивач, між іншого, просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60788838 від 04.11.2019 та постанову про арешт коштів боржника від 27.01.2020 за виконавчим провадженням №60788838, однак як встановлено судом оскаржувані постанови, винесені в межах виконавчого провадження № 60481106, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60481106 від 04.11.2019 та постанови про арешт коштів боржника від 27.01.2020 за виконавчим провадженням № 60481106.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Як зазначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. до матеріалів справи позивачем надано договір про надання правової допомоги від 16.03.2020; копію квитанції б/н від 16.03.2020 на суму 2500,00 грн. та акт прийому-передачі виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Суд зазначає, що позовна заява підписана безпосередньо самим позивачем. Документальних доказів того, що позовна заява підготовлена адвокатом Кузьміною Н.О. матеріали справи не містять.

Також, згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

Позивачем не доведено фактичне надання йому правничої допомоги, у зв`язку з чим клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2522,40 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15) про визнання дій протиправними та скасування постанов, - задовольнити частково.

Визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження №60481106, відкритого на підставі виконавчого напису №943 від 25.09.2019, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. та щодо арешту коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для виплати заробітної плати відкритому у AT «ОТП БАНК» протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №60481106 від 04.11.2019.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника від 27.01.2020 за виконавчим провадженням № 60481106.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2522,40 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни.

В частині вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.05.2020.

Суддя Ю.В. Калашник