Рішення № 89456114, 26.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 р. Справа№200/1890/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Гаврик М.М.,

від представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова – 14, код ЄДРПОУ 03197428),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

18 лютого 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, в якій позивач просив:

- захистити права інваліда війни на пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»;

- визнати дії і бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради по зняттю пільг інваліда війни 2 групи протиправними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради здійснити певні дії по зняттю виниклої протиправної заборгованості по опаленню та забезпеченню нормами споживання газу на піч та водонагрівач окремо.

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач просив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче провадження.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року зазначене вище клопотання позивача задоволено, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче провадження призначене на 01 квітня 2020 року.

13 березня 2020 року від Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

17 березня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач просить суд:

- визнати тимчасове зняття пільг Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради з інваліда війни 2 групи ОСОБА_1 – протиправним;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 8 639,00 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень;

- залучити до участі у справі в якості співвідповідача Костянтинівське Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз”;

- зобов`язати Костянтинівське Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” надати до суду відзив на позовну заяву з урахуванням відзиву Управління соціального захисту населення і відповіді на відзив, надану позивачем. До відзиву надати докази обставин виключення водонагрівача із споживання і копії проекту на газопостачання і газоспоживання з водонагрівачем,піччю і лічильником газу, а також порівняний розрахунок норм споживання газу на піч з водонагрівачем і окремо на піч без водонагрівача з ціллю визначення розміру заборгованості;

- зобов`язати Костянтинівське Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” - суб`єкта владних повноважень за спотворення не людських умов життя пенсіонерам – інвалідам, яке суттєво погіршило умови життя в супроводі обману і психологічного тиску відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 , згідно з вимогами статей 230, 231 Цивільного кодексу України.

Суд вважає зазначену відповідь на відзив фактично містить в собі збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року судом прийнята до розгляду заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз”, підготовче засідання відкладено на 29 квітня 2020 року.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” у 15-ти денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та надати докази обставин виключення водонагрівача із споживання і копії проекту на газопостачання і газоспоживання з водонагрівачем, піччю і лічильником газу, а також порівняний розрахунок норм споживання газу на піч з водонагрівачем і окремо на піч без водонагрівача з ціллю визначення розміру заборгованості.

Запропоновано Управлінню соціального захисту населення Костянтинівської міської ради надати додаткові письмові пояснення щодо обставин, викладених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог.

22 квітня 2020 року від Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29 квітня 2020 року провадження в адміністративній справі № 200/1890/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації Публічного акціонерного товариства “Донецькоблгаз” про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині щодо зобов`язання Костянтинівського Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” надати до суду відзив на позовну заяву з урахуванням відзиву Управління соціального захисту населення і відповіді на відзив, надану позивачем. До відзиву надати докази обставин виключення водонагрівача із споживання і копії проекту на газопостачання і газоспоживання з водонагрівачем,піччю і лічильником газу, а також порівняний розрахунок норм споживання газу на піч з водонагрівачем і окремо на піч без водонагрівача з ціллю визначення розміру заборгованості; зобов`язання Костянтинівського Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” - суб`єкта владних повноважень за спотворення не людських умов життя пенсіонерам – інвалідам, яке суттєво погіршило умови життя в супроводі обману і психологічного тиску відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 – закрито.

Цією ж ухвалою суд роз`яснив позивачу, що справу в частині позовних вимог до Костянтинівського Управління по газопостачанню та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” слід розглядати за правилами цивільного судочинства, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 29 квітня 2020 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 200/1890/20-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 травня 2020 року.

Таким чином, суд розглядає справу в межах позовних вимог позивача щодо: визнання дій і бездіяльності Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради по зняттю пільг інваліда війни 2 групи протиправними; зобов`язання Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради здійснити певні дії по зняттю виниклої протиправної заборгованості по опаленню та забезпеченню нормами споживання газу на піч та водонагрівач окремо; зобов`язання Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 8 639,00 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради протиправно були зняті пільги на опалення за постійним місцем проживання, в результаті чого утворилась заборгованість з опалення у розмірі 8 639,00 гривень. На думку позивача, відповідач не мав права позбавляти його пільг на опалення на період відсутності за місцем проживання та тимчасового перебування у м. Полтава. Зазначає, що у м. Полтава не користувався пільгами.

Вважає, такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду відзив та зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, з 02 жовтня 2003 року, як «ветеран праці», з 11 листопада 2004 року, як «учасник бойових дій», з 06 грудня 2004 року, як «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни», має статус «дитина війни», «пенсіонер за віком», «особа з інвалідністю II групи загального захворювання». Пільга також поширювалася на дружину позивача - ОСОБА_2 , яка відноситься до члена сім`ї пільговика.

Вказує, що за даними Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, 01 березня 2015 пенсійна справа ОСОБА_1 , була переведена до іншого міста (м. Полтава). Беручи до уваги дані Пенсійного фонду України, за адресою: АДРЕСА_2 , був направлений державний соціальний інспектор для складання акту обстеження матеріально — побутових умов та підтвердження місця проживання позивача.

Згідно отриманого акту обстеження від 15 червня 2015 року було з`ясовано, що ОСОБА_1 та його дружина зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , але у зв`язку з проведенням АТО стали на облік, як внутрішньо переміщені особи у м. Полтава починаючи з 06 лютого 2015 року.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 фактично мешкав у м. Полтава та не користувався житлово-комунальними послугами за адресою зареєстрованого місця проживання, пільги на житлово-комунальні послуги, були зупинені починаючи з 15 червня 2015 року.

Зазначає, що абзацами 2 та 3 пункту 7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 передбачено, що у разі зміни місця проживання поза межами адміністративно — територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Також вказує, що 07 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою щодо поновлення пільг на житлово-комунальні послуги, як «особі з інвалідністю II групи внаслідок війни». Починаючи з 07 липня 2016 року ОСОБА_1 та його дружина отримують пільги згідно Закону України „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту” в повному обсязі та в межах норм споживання, а саме отримують 100% знижку при сплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком, за користування: холодною водою, водовідведенням, газопостачанням на плиту (лічильник), теплопостачанням, електроенергією, вивозом сміття.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв в межах власних повноважень та в порядку і на підставі законодавчих актів, а отже просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Перебував на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, з 02 жовтня 2003 року - як «ветеран праці», з 11 листопада 2004 року - як «учасник бойових дій», з 06 грудня 2004 року - як «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни», має статус «дитина війни», «пенсіонер за віком», «особа з інвалідністю II групи загального захворювання». Пільга також поширювалася на дружину позивача - ОСОБА_2 , яка відноситься до члена сім`ї пільговика.

Як установлено судом та не заперечується позивачем, в період з лютого 2015 року по липень 2016 року ОСОБА_1 та його дружина фактично мешкали у м. Полтава та не користувались житлово-комунальними послугами за адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 17-43).

Також відповідачем зазначено та не заперечується позивачем, що пільги на житлово-комунальні послуги були зупинені починаючи з 15 червня 2015 року у зв`язку з перебуванням позивача у м. Полтава.

З 07 липня 2016 року позивач разом з дружиною отримують пільги згідно Закону України „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту” в повному обсязі та в межах норм споживання, а саме отримують 100% знижку при сплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком, за користування: холодною водою, водовідведенням, газопостачанням на плиту (лічильник), теплопостачанням, електроенергією, вивозом сміття.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність припинення надання позивачу пільг в період з лютого 2015 року по липень 2016 року у зв`язку з відсутністю за місцем основного проживання ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».

Так, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою в Україні запроваджений Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі – Положення № 117).

Відповідно до пункту 1 Положення № 117 Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Згідно з пунктом 2 Положення № 117 до Реєстру вноситься така інформація:

про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 10 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848, - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

Згідно з пунктом 3 Положення № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики;

ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

За приписами пункту 4 Положення № 117 уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги; проводити перевірку достовірності поданих документів; отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій та державних органів реєстрації актів цивільного стану, зокрема про осіб, які померли, на паперових та електронних носіях в установленому форматі з питань, пов`язаних з формуванням та веденням Реєстру; використовувати під час наповнення Реєстру інформацію з інших баз даних щодо персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до пункту 5 Положення № 117 для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу) уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Пунктом 7 Положення № 117 визначено, що у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.

Водночас, у разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання.

Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Отже Положенням чітко передбачений обов`язок пільговика, у разі зміни місця проживання, повідомити про це уповноважений орган, який в свою чергу, за умови такого повідомлення, зобов`язаний зняти таку особу з обліку задля взяття на облік за новим місцем проживання.

Судом установлено, та не заперечується позивачем, що при зміні місця мешкання (м. Полтава) в період з лютого 2015 року по липень 2016 року ОСОБА_1 не повідомив Управління про зміну місця проживання. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для зняття позивача з обліку. Крім того, як стверджує позивач, він не скористався своїм правом за новим місцем проживання на отримання пільг.

Згідно з пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету» передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенція, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах.

Відповідно до статті 3 Бюджетного Кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Разом з цим, судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 24 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року за адресою - АДРЕСА_1 мешкав ОСОБА_5 . Дані обставини підтверджені довідкою відповідача від 05 березня 2020 року № 01-22-618 (а.с. 43).

В період з 24 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року ОСОБА_5 на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014р. № 1425-14624, з зазначенням фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (а.с. 43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 затверджений Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства (п.1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України: "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 3; дружини (чоловіки) та опікуни (на час опікунства) дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; сім`ї, які мають дитину-інваліда, інвалідність якої пов`язана з наслідками Чорнобильської катастрофи), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною), "Про освіту" (пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), Основами законодавства України про охорону здоров`я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (пенсіонери, які раніше працювали у бібліотеках у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), "Про захист рослин" (пенсіонери, які працювали у сфері захисту рослин у сільській місцевості і проживають там), "Про жертви нацистських переслідувань", "Про охорону дитинства" (багатодітні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї, в яких не менше року проживають троє або більше дітей, сім`ї, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування), "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру" (пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у сільській місцевості і селищах міського типу і проживають у них), Кодексом цивільного захисту України (батьки та члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов`язків; особи, звільнені із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років та які стали інвалідами під час виконання службових обов`язків) (п.2).

Сторонами не заперечується ті обставини, що позивач з 06 грудня 2004 року перебував на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 06 грудня 2004 року, як «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни».

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 13 Закону визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Слід зазначити, що Постановою № 389, пунктом 14 передбачені підстави для припинення надання пільг. Так, надання пільг припиняється у разі:

якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім`ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення;

за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Зазначений перелік є вичерпним.

Суд зазначає, що на думку відповідача, у разі якщо пільговик не повідомив про зміну місця проживання є підстави для припинення надання пільг. Проте, така думка є помилковою.

Повідомлення про зміну місця проживання у розумінні пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» має значення та відповідні правові наслідки виключно при вирішенні питання щодо включення або виключення особи до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Судом установлено, що позивач в період з лютого 2015 року по липень 2016 року не був виключеним з вказаного Реєстру, проте у червні 2015 року відповідач зупинив надання пільг позивачу у зв`язку зі зміною місця проживання. Доказів тому, що позивач отримував пільгу за новим місцем проживання відповідачем також не надано.

Суд зазначає, що зазначені вище нормативні акти взагалі не передбачають можливість зупинення надання пільг.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач зупиняючи надання пільг позивачу, діяв протиправно, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради здійснити певні дії по зняттю виниклої протиправної заборгованості по опаленню та забезпеченню нормами споживання газу на піч та водонагрівач окремо, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки ці питання не відносяться до повноважень Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.

Щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради матеріальної та моральної шкоди суд також не знаходить підстав для задоволення цих вимог, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 та частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, відповідно до яких заподіяно шкоду.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 8 639,00 гривень. Проте, позивачем не надано суду доказів щодо понесення ним збитків у розмірі 8 639,00 гривень. Таким чином, ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова – 14, код ЄДРПОУ 03197428) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо зупинення надання пільг ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в період з 15 червня 2015 року по 06 липня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 травня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Даний строк продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова