Рішення № 89455531, 21.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5163/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

представника позивача Різниченко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про переукладення договору, визнання права оренди, -

В С Т А Н О В И В :

07 серпня 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ПрАТ «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про переукладення договору. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.03.2012 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної частки (паю). Згідно даного договору була передана в оренду земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 0173364, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). 22 березня 2012 року позивач та відповідач уклали Акт приймання-передачі земельної частки (паю) до Договору, в якому зазначено, що ОСОБА_1 передала, а ПрАТ «АПК-Інвест» прийняло в володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Пунктом 2.3 Договору встановлений 20 (двадцятирічний) строк його дії, що на даний момент не сплинув. З того часу та станом на день звернення з позовною заявою до суду позивачем виконуються умови договору - використовується земельна частка (пай) та сплачується на користь ОСОБА_1 орендна плата. Пунктом 3.1 договору оренди передбачено обов`язок орендодавця повідомити орендаря про виділення земельної частки в натурі (на місцевості) протягом 5 робочих днів з дати такого виділення. Позивачу стало відомо про факт виділення в натурі Відповідачці земельної ділянки, 4,43 га, кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, та яка сьогодні фактично використовується Позивачем на підставі укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 22.03.2012 р. Умовами укладеного між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 договору оренди земельної частки (паю) передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі, договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений і може бути змінений лише за згодою сторін. Аналогічні положення стосовно переукладення договору, які носять імперативний характер, містяться і в абзаці 2 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі». Відповідачка ОСОБА_1 протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладання договору оренди, чим порушила законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки.

26.07.2019 року позивачу за допомогою даних, що містить Публічна карта України стало відомо про зміну власника земельної ділянки кадастровий №1422483900:17:000:0055, площею 4,43 га. Так, 02.11.2016 новим власником земельної ділянки кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, площею 4,43 став ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користування іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Відповідно до частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у т. ч в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Позивач акцентує увагу, що питання правомірності переходу права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не ставиться та не оспорюється в межах цієї цивільної справи.

Відповідачка ОСОБА_1 порушила норми, закріплені чинним законодавством та безпосередньо договором оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року щодо виконання обов`язку повідомити та в подальшому переукласти договір з ПрАТ «АПК-Інвест» після виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), чим грубо порушила права позивача як орендаря.

Позивач просить визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22.03.2012р., укладений між ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422483900:40:000:0087, площею 4,3353 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності Відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 1422483900:40:000:0087, площею 4,3353 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (29.11.2017 р.) у запропонованій редакції.

03 березня 2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить змінити пункт 2 позовних вимог та визнати право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0055 за орендарем ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року. В обґрунтування уточнених вимог зазначив наступне.

Так, пунктом 3.1. Договору оренди передбачено обов`язок Орендодавця повідомити Орендаря про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) протягом п`яти робочих днів з дати такого виділення.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», особа, яка набула права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї, зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 148-1 ЗК України.

ОСОБА_1 не повідомила ПрАТ «АПК-Інвест» про отримання нею правовстановлюючого документа, що підтверджує її право власності на земельну ділянку кадастровий № 1422483900:17:000:0055, чим порушила вимоги договору та діючих нормативних актів та безпосередньо права позивача, як орендаря та фактичного користувача земельної частки (паю), яка була виділена відповідачкою у земельну ділянку.

Земельна частка (пай) передавалася позивачу в оренду на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), шляхом укладення договору оренди земельної частки (паю), як передбачено Указом Президента України «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селен – пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай), від 15.12.1998 № 1353/98 Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 та формою Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 за № 101/4322 (далі - форма Типового договору).

На момент укладення договору оренди земельної частки (паю) між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 так само, як і на теперішній час, діють норми перехідних положень Закону України «Про оренду землі», якими встановлено імперативну норму щодо наслідків виділу в натурі (на місцевості) земельної ділянки власником земельної частки (паю), яким укладено договір оренди землі, а саме: такий договір переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Аналогічні вимоги встановлені укладеним договором оренди земельної частки (паю) між позивачем та відповідачкою.

Отже, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_1 вчинила волевиявлення щодо укладення договорів оренди земельної частки (паю) строком на 20 років та правових наслідків подальшої реалізації нею права на виділ земельної ділянки – переукладення договору оренди землі із орендарем, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю).

Проте, відповідачка протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладення договору оренди, чим порушила права та законні інтереси позивача, як належного орендаря та користувача земельної ділянки.

Оскільки відповідачкою не визнається право оренди позивача за земельною ділянкою, кадастровий № 1422483900:17:000:0055, площею 4,43 га, а відсутність відомостей про державну реєстрацію речового права позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зумовлює його порушення, вказане право підлягає захисту шляхом визнання його судом (а.с.180-183).

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та уточненнях позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, підтримала позицію, викладену у поясненнях третьої особи ОСОБА_2 (а.с.174).

Третя особа ОСОБА_2 подав письмові пояснення на позов у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування, своєї позиції посилався на те, що 22 листопада 2012 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , згідно якого вона є власником земельної ділянки площею 4,43 га, кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, яка розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із п. 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. Твердження позивача з посиланням на діючі норми Перехідних положень Закону України «Про оренду землі», якими передбачено, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін, - є безпідставними. Обов`язок орендодавця щодо переукладення договору оренди після отримання ним права власності на конкретну земельну ділянку нормами права не передбачений. Це узгоджується з правовим висновком зробленим Верховним Судом України наведеним в Ухвалі від 28 березня 2007 року в справі №6-7167сво06, а саме, що положення п. 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та Розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов`язок на переукладення договору оренди. Також це узгоджується із правовою позицією викладеною в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 09.11.2011 року (справа №6-16823цс), та правовою позицією Верховного Суду від 14.08.2019 року (справа №484/4135/18).

У зв`язку з тим, що вищевказаний договір оренди земельної частки (паю) припинив свою дію, ОСОБА_1 скористалася своїм правом та 02.11.2016 року обміняла земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, яка належить їй на праві приватної власності, на земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 1422483900:33:000:0043, яка належала на праві приватної власності йому, ОСОБА_2 .

Посиланням позивача на діючі норми Перехідних положень Закону України « Про оренду землі» про те, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) договорі оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, не може бути змінений лише за згодою сторін є безпідставним. Обов`язок орендодавця, щодо переукладення договору оренди після виділеної земельної ділянки в натурі та отримання ним право власності на неї нормами права не передбачений.

Твердження позивача про те, що відповідач не повідомила його про отримання нею державного акту, чим порушила вимоги договору та безпосередньо права позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки неповідомлення нею позивача про набуття права власності на земельну ділянку не впливає на зміну юридичного статусу земельної ділянки та його наслідки. Твердження позивача, що під час укладення договору оренди земельної частки (паю) строком на 20 років та правових наслідків подальшої реалізації ОСОБА_1 права на виділ земельної ділянки – переукладення договору оренди землі із орендарем, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договорі оренди земельної частки (паю), є також безпідставним та необґрунтованими. ОСОБА_1 своїми діями вчинила лише волевиявлення на укладення саме договору оренди земельної частки (паю), а не на переукладення в подальшому договору оренди на виділену земельну ділянку (а.с.147-153).

На уточнення позовних вимог третя особа ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення у яких зазначив, що позовні вимоги порушують його права, як нового власника земельної ділянки, які передбачені, ст. 627 ЦК України щодо принципу свободи договору та права, які гарантовані ст. 41 Конституції України щодо непорушності права власності вільного володіння, користування своїм майном на власний розсуд. Вважав, що заявлені позовні вимоги безпосередньо впливають на його права, як нового власника земельної ділянки. Проте, позов до нього позивачем свідомо не пред`явлено. Тим більше, що визнання за позивачем права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест», фактично є зміною умов договору оренди земельної частки (паю). Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.192-196).

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест» було укладено Договір оренди земельної частки (паю) (далі – Договір), відповідно до п.п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай), яка належить ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 4,78 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, терміном на 20 років (а.с.9-12).

Відповідно до п.3.1. Договору, ОСОБА_1 зобов`язалася протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що за орендарем зберігаються всі права розпорядження земельною часткою (паєм). В разі переходу права власності до інших осіб, цей Договір оренди зберігає чинність для нового власника на тих же умовах. У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), Договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою Сторін. Договір оренди переукладається Сторонами за Договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії Договору оренди допускається у випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з позначкою у Договорі, його зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської с/р за №976 від 29 березня 2012 року за підписом посадової особи ОСОБА_4 , скріплено печаткою Миколайпільської с/р, що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

22 березня 2012 року сторонами підписано Акт приймання – передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди від 22.03.2012 (а.с.13).

В подальшому, відповідачка ОСОБА_1 провела виділ земельної ділянки в натурі та 22 листопада 2012 року отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , згідно якого вона є власником земельної ділянки площею 4,43 га, кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (а.с.14).

02 листопада 2016 року між відповідачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 укладено договір міни, згідно із яким ОСОБА_1 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 1422483900:17:000:0055, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, на земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 1422483900:33:000:0043, що розташована на території Миколайпільської сільської ради, та належить ОСОБА_2 (а.с.156)

02 листопада 2016 року право власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі договору міни від 02.11.2016, посвідченого державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори, було зареєстровано за третьою особою ОСОБА_2 (а.с.155).

Позивач, пред`являючи цей позов про захист речового права до колишньої власниці спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , просить визнати за ним право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22.03.2012, укладеному між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест», зареєстрованому 29 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 976.

Проте, суд не може погодитися з такими позовними вимогами ПрАТ «АПК-Інвест» з огляду на те, що речове право на земельну ділянку, зокрема, право оренди, є похідним від права власності. Відповідачка ОСОБА_1 , яка на час вирішення судом цього спору вже не є власницею земельної ділянки, не може визнавати чи не визнавати право позивача на оренду спірної земельної ділянки, власницею якої вона не є, та яке у позивача на підставі рішення суду може виникнути лише після набуття рішенням суду законної сили та подальшої державної реєстрації права оренди.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Позовних вимог до нового власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 позивачем не пред`явлено, а отже суд не може вирішувати питання про права та обов`язки останнього. ОСОБА_2 залучений позивачем до участі в цій справі лише в якості третьої особи. Клопотань про заміну відповідача, або залучення до участі в розгляді справи співвідповідача позивач під час розгляду справи не заявив. Отже, на ОСОБА_2 , який у цій справі має статус третьої особи, не можуть були покладені матеріально-правові наслідки ухваленого судового рішення.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ПрАТ «АПК – Інвест» слід відмовити в повному обсязі, оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за цим позовом, тобто до неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (ЄДРПОУ 34626750, адреса: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена,1-а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) про переукладення договору, визнання права оренди – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21 травня 2020 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2020 року.

Суддя